УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Маркіян Лубківський: "Не можна допускати втягування українського суспільства в провокаційні дискусії"

Маркіян Лубківський: 'Не можна допускати втягування українського суспільства в провокаційні дискусії'

Маркіян Лубківський належить до тих дипломатам, які одними з перших підтримали Помаранчеву революцію. Тепер він вирішив з дипломатії перейти в публічну політику. І балотується до парламенту за списком Блоку "ПОРА" - ПРП ".

- Цього року Україна відзначає 15-річчя незалежності. У нас є всі атрибути держави. Ми заслужено визнані у всьому світі. Цього достатньо або чогось таки не вистачає?

- На моє глибоке переконання, сьогодні Україна потребує системи суспільних цінностей, яка стала б єдиною для всіх людей, що проживають в Україні. Зрозуміло, що для створення такої системи, яка, будучи самобутньою, базувалася б на системі європейських цінностей, потрібен певний час. Для цього необхідно зробити ряд кроків. Перший крок у цьому напрямку зробив Президент України, який у своєму посланні до Верховної Ради запропонував суспільству приступити до спільної роботи з формування такої ціннісної системи. Сьогодні в Україні, на жаль, такий цілісної системи немає. Іноді створюється враження, що наша країна все ще живе радянським минулим. І при цьому ми намагаємося закласти й розвинути власні традиції.

- Ну добре, це як би вступна. А чи є якась конкретика? Скажімо, перший п'ятирічка зі створення та впровадження такої системи ...

- Думаю, що говорити про якісь терміни дуже складно. Мова може йти про часовому відрізку від п'яти до десяти років. Цього терміну при певній і цільової роботі цілком би вистачило, щоб наблизитися до створення такої ціннісної системи. Багато речей робляться вже зараз, але вони поки не об'єднані єдиною державною політикою. Держава повинна, перш за все самому собі, відповісти на цілий ряд питань, що стосуються, скажімо, трактування історії, державних свят, мовного питання і т. д. По-друге, потрібно навести порядок в теле-і радіопросторі України. По-третє, треба дуже уважно поставитися до аналізу громадської думки за багатьма параметрами, вивченню властивих тенденцій і на основі цього аналізу запропонувати план дій. Силове й одномоментне нав'язування суспільству певних речей ні до чого доброго не приведе.

- Перефразовуючи Хрущова, можна сказати, що нинішнє покоління ще зможе пожити за нової ціннісної системи?

- Я думаю, що не тільки пожити, а й повною мірою скористатися нею. Тим більше що мова не про щось нав'язаному зверху, а про якийсь продукт, створеному як суспільством, так і державою. Цим, до речі, пояснюється і досить тривалий термін, про який я сказав. У питаннях ідеології дрібниць не буває, тим більше коли мова йде про такій величезній країні, як наша. Я переконаний, що, навіть за наявності регіональної специфіки, в цій складній мозаїці все одно можна знайти ту єдину систему, яка б задовольняла потреби всіх громадян України.

- Тобто зрештою прийти, скажімо, до того, що в Штатах називається "великою американською мрією"?

- Приблизно так. Якщо говорити простою мовою, то нам вкрай необхідно, щоб в будь-якому куточку країни було єдине сприйняття, наприклад, державних свят - від Дня незалежності до Різдва. Щоб було єдиним розуміння й трактування української історії, незважаючи на те, що радянською ідеологією нам багато років нав'язувалися ущербність і другосортність. Але я впевнений, що якщо цю роботу не почати буквально сьогодні, то країна може загрузнути в штучних міжрегіональних сварках, піддатися впливу могутніших геополітичних сил, виявитися розбалансованою й уразливою перед загрозами, яких ми ще недавно не надавали значення. А це несе загрозу вже самої незалежності держави, боротьба за яку не припинилася.

- Як нинішня передвиборна ситуація може вплинути на формування єдиної системи цінностей?

- Саме в передвиборний період з окремими політиками та партіями відбуваються всілякі метаморфози. Позиція таких партій сьогодні ситуативна. Вони вдало грають на почуттях наших громадян, експлуатують мовну тему, питання інтеграції України в НАТО та ЄС, інші чутливі проблеми. Тому державі дуже важливо, залишаючись принциповим і непорушним у цих питаннях, не вплутуватися самому і не допустити залучення українського суспільства в провокаційні дискусії. Нам треба спокійно провести вибори, вийшовши на більш-менш рівну ділянку розвитку держави.

- Так, але починаючи з 1991 року Україна - країна вічних виборів ...

- Це і лякає. Що найстрашніше - ми в нових політичних реаліях знову опинилися в тій же пастці, яка існувала за часів Кучми. Ми знову живемо від виборів до виборів. Нас оцінюють від виборів до виборів. Міжнародне співтовариство не хоче приймати щодо України ніяких серйозних рішень. Всі чекають: а як покаже себе Україна на наступних виборах. Це дуже небезпечна тенденція. І вона гальмує процес розвитку нашої країни. З одного боку, ми намагаємося переконати наших зарубіжних колег у тому, що не потрібно зупиняти, скажімо, інтеграційні процеси щодо України, але, з іншого боку, ми повинні розділяти і їхні побоювання. У них немає остаточного розуміння, куди Україна буде рухатися після того, як зміниться політичний істеблішмент.

- Адже передвиборчі програми 45 партій і блоків у питаннях єдності, спільних цінностей і т. д. практично єдині. Чи є якісь політичні сили чи окремі політики, які в змозі довести, що вони дійсно відрізняються від інших?

- Мені здається, що на звання такої сили може претендувати Громадянська партія "ПОРА" і виборчий Блок "ПОРА" - ПРП ", який я маю честь представляти.

- Ну природно. Було б дивно, якби ви зараз пропіарили конкурентів ...

- "ПОРА" - це нова і здорова політична сила, не обтяжена ні політичними невдачами в минулому, ні звинуваченнями в корупції, ні нереалізованими обіцянками. Партія "Реформи і порядок", з якою "ПОРА" йде на вибори, є досвідченою політичною силою, представники якої побували у владі, і не без успіху. Але основа нашого блоку - молодь. Це нове покоління українських політиків, яке сьогодні вперше пробує себе на великій політичній сцені. І для країни пряма вигода не тільки в тому, що ці люди прийдуть у владу, а й у тому, що вони приведуть за собою собі подібних. У цьому і криється то перевага, яку несемо із собою ми.

- В одній з останніх програм "Свобода слова" йшлося про вплив Росії на ситуацію в Україні. Гості студії досить переконливо довели, що Росія активно втручається в наші внутрішні справи. Але багато хто з тих, хто був у залі (особливо молоді хлопці з Донецька), все одно заявляли про те, що Росія - це наше все. Як ви це поясните?

- Відповідь на це питання лежить у кількох площинах. По-перше, не треба забувати про історичне минуле. І про недавнє в тому числі.

По-друге, попередня влада навмисно заморозила більшість проблем в українсько-російських відносинах, не обтяжуючи себе їх вирішенням. Тому багато наших співвітчизників важко сприймають перехід українсько-російської співпраці на прагматичну основу. І Росія їм у цьому "допомагає". Крім того, як мені здається, ми програємо інформаційно-ідеологічні війни. Всякий раз, коли виникають проблеми, будь то газова, м'ясо-молочна, або навколо маяків, Росія пускає в хід дуже серйозні інформаційні важелі. Включаються потужні сили, які грають на почуттях українців, особливо у східній та південній частині країни, де до Росії живлять традиційно теплі почуття. У цій ситуації передусім треба мати власну сильну позицію в переговорному процесі.

- Добре, а дипломатія?

- Роль дипломатії саме й полягає в тому, щоб вирішувати проблеми такого плану, бажано на етапі їх виникнення. На основі діалогу, з участю експертів, без зайвої публічності.

- Не ходити на прямі телевізійні ефіри, а працювати в кабінетах?

- Я вважаю, що зайва публічність не завжди виправдана. Тим більше коли йдеться про хворих для суспільства питаннях, які можуть бути використані певними силами з метою його дестабілізації. До речі, наша політична сила розробляє концепцію, суть якої полягає в ініціативному врегулюванні всіх потенційно конфліктних питань з сусідніми з Україною країнами. Ми хочемо представити її на розгляд Президенту України.

- Це що, робота на випередження?

- Саме так. Це те, чого нам часто не вистачає і від чого ми страждаємо. Ми переконані, що необхідно запропонувати нашим сусідам концепцію врегулювання всіх конфліктних ситуацій у наших взаєминах.

- Тобто ви пропонуєте якусь форму превентивної конфліктології?

- Так, це превентивна дипломатія, або превентивна конфліктологія. Причому мова йде не тільки про конфлікти, а й про неврегульовані питання, які можуть перерости в конфлікт.