Русинський фактор

Русинський фактор

Минулі рік тому президентські вибори засвідчили, здавалося б, парадоксальне явище - перемогу в найзахіднішому регіоні країни (Закарпатської області) "проросійського" кандидата Віктора Януковича з майже 30% результатом (160 тисяч проголосували). Та ж Юлія Тимошенко в Закарпатті отримала на 19 тисяч голосів менше. (Я спеціально взяв результати тільки першого туру виборів, оскільки вони найбільш чітко демонструють особистісні уподобання виборців). Безумовно, можна говорити про провальній політиці тодішнього прем'єр-міністра в економічній сфері, результатом чого стало величезне розчарування населення, в тому числі і на Західній Україні. Можна згадати і про загальний розчаруванні в помаранчевому п'ятирічному правлінні. Можливо, десь зіграв і технологічний фактор, наприклад вдала виборча піар-стратегія Партії регіонів полягає в більш грамотному позиціонуванні свого лідера, ніж це робили конкуренти. Але все це непрямі причини, про які говорить хоча б такий факт: в сусідніх із Закарпаттям Львівської та Івано-Франківській областях за Віктора Януковича проголосувало всього лише 83 і 39 тисяч виборців відповідно (приблизно по 5%). При цьому і Львівська, і Івано-Франківська області куди більш густо населені. Цікавий і ще один момент - у 2004 році, на піку маніакальною популярності Віктора Ющенка в західній і центральній Україні, за Віктора Януковича у Закарпатській області проголосувало майже така ж кількість виборців - 166 тисяч. Це дозволяє припускати, що систематичний успіх лідера Партії регіонів у Закарпатті пов'язаний більше з іншими обставинами, а саме з русинським фактором.

Офіційна влада України протягом усього періоду незалежності вперто не визнають за русинами не лише їх громадянських і політичних свобод, але навіть права на свою власну самоідентифікацію. Навіть етнонім "русини" в Києві викликає скепсис, а все русинський рух на Закарпатті офіційно іменується ні чим іншим, як черговим "антиукраїнським проектом Москви". Однак на відміну від усіх своїх географічних із Закарпаттям сусідів, які офіційно визнали русинський народ як самостійну цілісність офіційний Київ заперечує наявність даного етносу на території України. Так, наприклад, по всеукраїнського перепису населення проведеної ще в 2001 році в Закарпатській області було виявлено всього 10 тисяч русинів, але при цьому наступні президентські і парламентські вибори на практиці показували значний вплив в регіоні "антигалицька партій" (в першу чергу Партії регіонів). Певну аналогію тут можна провести з Кримом, в якому на всіх виборах останніх шести років переважна більшість кримських татар віддавали свій голос за радикально налаштовані антиросійські партії, зокрема за "Нашу Україну". Іншими словами, результати перепису з практичним волевиявленням громадян регулярно показує приблизно 16-кратну різницю (зрозуміло, що не можна автоматично усіх виборців Януковича приписувати до русинів, проте величезна кількість в Закарпатті "просхідна" налаштованого виборця підштовхує на певні висновки).

Відео дня

Характерним у цьому ключі є і систематичні голосування закарпатського обласної ради з різним резонансним питанням. Наприклад, в 2007 році облрада прийняла постанову про визнання русинського етносу окремою національністю, всупереч позиції офіційного Києва, який розглядає русинів у вигляді етнографічної групи українців. Відносно недавно (22 грудня 2009 року) все той же обласна рада затвердила "Гімн підкарпатських русинів" на слова Духновича, в якому зокрема є такі слова: "Наш народ улюблений, нехай буде вільний" і "Російський да живет народ".

Втім, помилково буде вважати, що русинський рух на Закарпатті на сьогоднішній день вийшло на такий рівень, що взяло законодавчу більшість в обласній раді. Партія Віктора Балоги і Партія регіонів після місцевих виборів сформували тотальна більшість в облраді, але те, що було Єдиному центру і ПР вигідно при Ющенко (наприклад, розігрування теми федералізму), зараз вже прийняло діаметрально протилежний окрас. Величезне значення тут відіграють кулуарні ігри, зокрема потужні позиції в регіоні глави МНС Віктора Балоги. Той же обласна рада навесні 2009 року неодноразово спекулював на темі прийняття прапора Закарпатської області, який за початковим ескізами сильно нагадував російський триколор. "Непорозуміння" тоді при активному втручанні Ющенка було усунуто, і прапор Закарпатської області затверджено був на основі української жовто-блакитний розмальовки. З гімном ситуація вийшла діаметрально протилежною (до того ж за таке рішення проголосувало мінімально допустима кількість депутатів - 46). Тепер же подібних сепаратистських "вольностей" ніхто допускати не буде.

Однозначно з упевненістю можна сказати, що у всіх цих процесах русинський рух в останні п'ять років переживає досить-значний сплеск. Якщо при перших двох президентах України, русини висували в основному культурологічні претензії до центральної влади, а в самій Закарпатській середовищі велися предметні дискусії про саму суть русинства, то останні шість років, з посилилася політизацією суспільства, в регіоні на перший план виходять політичні вимоги. До того ж у русинського руху є ще одна особливість, яка дозволяє консолідувати місцеву закарпатську еліту - вимога автономії на подобу кримської. Взагалі, ідея максимальної децентралізації влади популярна у всіх регіонах України, але саме в Закарпатті вона набула яскраво виражений сепаратистський окрас. Наприклад, за часів того ж президентства Віктора Ющенка неодноразово були випадку, коли такі ідейно непримиренні опоненти, як "Наша Україна" і Партії регіонів (до слова, саме цей альянс і проголосував в грудні за гімн Духновича) приймали "прорусинську" постанови. Все це говорить про те, що русинський рух виступає і як потужний спекулятивний фактор для найрізноманітніших політичних сил.

Симпатії ж русинського руху до Партії регіонів цілком очевидні. Русини, в силу їх правового відсутності з точки зору офіційного Києва, не можуть створювати власні політичні утворення, обмежуючись лише громадськими організаціями. У таких умовах підтримка регіоналів обумовлюється двома факторами:

1) Партія регіонів виступала до виборів за максимальну децентралізацію влади;

2) Партія регіонів традиційно (знову ж, до виборів) протистояла галицькому націоналізму.

Тому систематична 30%-відсоткова підтримка Віктора Януковича на Закарпатті вказує в першу чергу на ідентифікаційну сутність русин, а не на політичні симпатії регіону до конкретної персони.