- Як ти познайомився з Кучмою?

Відео дня

- Це було в лютому 1995 року. Несподівано для багатьох та кампанія була виграна і з'явилася можливість щось робити на телебаченні. Віктор Лешик запропонував мені створити "П'ятий кут". Але не це стало приводом для зустрічі з Кучмою. Приводом стало те, що я опублікував кілька статей про нове пришестя дніпропетровців під назвою "Не родись щасливим, а родись дніпропетровцем". Горбулін і Кучма зрозуміли, що я їх "упаковую" в логіку дніпропетровців. А вони швидше були готові до того, що їх назвуть представниками військово-промислового комплексу. Звичайно, тоді ще було на слуху протистояння Ляшко та Щербицького. І Кучма захотів познайомитися, щоб справити враження. Він завжди хотів робити враження.

- А як ти став довіреною журналістом Кучми?

- З Кучмою ми зійшлися вже після Конституційного договору 95-го року, коли звучало дуже багато критики з приводу його авторитаризму, надмірної концентрації повноважень. Для початку йому потрібен був співрозмовник. А слухати я вмію. З його текстами я став працювати з 2002 року, після парламентських виборів, в яких виграла "Наша Україна". Я не можу сказати, що я автор ідей, але те, що я автор текстів, це так. Ідеї ??були його.

- Про моральний аспект цієї співпраці. Тебе не бентежило, що ти, будучи спічрайтером Кучми, залишався журналістом?

- Справа в тому, що я не великий апологет сформованих постулатів журналістської етики - журналіст проти влади. Етика журналіста-кінолога - сторожові пси демократії. Я не кінолог за своєю суттю. Я ніколи не вважав, що служити своїй державі - це погано. І зараз так не вважаю.

- А ти ставиш знак рівності між державою і Кучмою?

- Думаю, що такий знак рівності існуватиме завжди, якщо говорити про той період. Кучма тоді не уособлював Україну як країну і суспільство одночасно. Але те, що він уособлював собою державу, так це точно. З ним можна було дискутувати на багато тем, іноді навіть переконувати. Він цікава людина. За великим рахунком для нього Україна залишилася невідомою Україною. Адже Україна - це не тільки Схід, не тільки Захід. Коли він приїжджав в якийсь регіон України, йому демонстрували те, що я іронічно називаю "регіональною специфікою". От у нас у Чернівцях трембіти, а у нас в Закарпатті ще щось. Україна - це не "купа" регіональної специфіки. У цьому контексті Ющенко неадекватний, тому як не розуміє, що Східна Україна вважає себе частково партнером, почасти другом, почасти конкурентом Росії. Не знаю, чи з'явиться найближчим часом такий політик, який зрозуміє все це.

- Те, що ти говориш, не пояснює того (і, до речі, ти не відповів на це питання і в січневому інтерв'ю "Телекритиці"), чому ти все-таки виступав адвокатом тієї влади, коли вже було відомо про всі зловживання, коли був в розпалі "касетний скандал"?

- Дуже багато людей в сучасній українській політиці зрадники. Кучма їх вивів у люди. А вони його зрадили в той момент, коли йому стало важко. Я не хочу бути зрадником.

- Нинішня влада, на твою думку, втручається в роботу ЗМІ?

- Чи не втручається. Інша справа, що незрозуміло, в чому полягає інформаційна політика взагалі. З цим пов'язана і війна навколо громадського телебачення, коли влада ніяк не може вирішити, чого вона хоче. Взагалі, Ющенко не робить того, що він мав би робити в інформаційній політиці, як людина, що будує дійсно європейську державу. Що йому потрібно зараз? Йому потрібна, користуючись терміном Гегеля, пропедевтика. Тобто багато просвітницьких програм, роль яких частково виконував "Епіцентр".

- "Епіцентр"? Який саме?

- Мирного періоду. Коли 70 відсотків людей вважають, що потрібно все відняти і переділити, це говорить про глибоку неосвіченості цих людей. Іноді не можна йти на поводу у громадської думки. Коли Польща переходила до приватної власності, там виходили програми на телебаченні, де пояснювалося, що приватна власність - це важливо, що вона повинна бути захищена законом, що люди повинні заробляти самі на себе. У нас цього не було при Кучмі, немає і зараз. І де гарантія, що такі програми з'являться після виборів? Шевченко очолює УТ-1 вже 8 місяців. Чому там не з'явились інформаційно-аналітичні програми? Ну добре, це складно. Можливо, ніхто не хоче зі мною конкурувати? Але чому не з'явились ток-шоу?

- Але ти зараз теж не робиш такого формату програму.

- Ну, я ж їх не роблю не тому, що не хочу. Мене в такі умови поставило керівництво "1 +1". Але я цю тему постійно піднімаю в пресі і в приватних розмовах з начальством, що я хочу попрацювати в умовах відсутності цензури. Тому що так склалося в моєму житті, що я дуже мало працював за відсутності цензури.

- Дуже дивно чути про це саме від тебе ...

- Дивно, чи не дивно, я прекрасно знаю, про що говорю.

- Дивно тому, що я чула від багатьох журналістів, що працювали в ТСН, що цензурою займався саме ти.

- Але ми ж все одно знаходили спільну мову. Там було семеро журналістів, які пішли з ТСН за два дні до виборів, двоє потім повернулися. Юлія Бориско пішла від цензури Піховшека і стала давати сюжети про Нікопольському феросплавному на ICTV, тепер їй пощастило, вона перейшла на УТ-1.

- Чи змінилося твоє світосприйняття після Помаранчевої революції, можливо, навіть у ставленні до власної роботі?

- У сенсі моєї роботи ... Сьогодні існує свобода преси. Її ніхто не контролює, люди кажуть, що хочуть.

- А що, треба контролювати?

- При Кучмі був контроль. Сьогодні набагато легше, ніж було тоді. Це позитивні зміни в роботі. Можна Ющенко критикувати "по телевізору", і ніхто тобі нічого не скаже. Або, наприклад, ставити складні запитання політикам ... Що стосується громадської думки, якщо це і призвело до якихось змін, то поки що до вельми мінімальним. Мені здається, що люди як були наївними, так і залишилися. Процес дорослішання нації тільки почався. Люди і далі "ведуться" на софістіцірованние форми популізму.

- Але, давай говорити відверто, на попередніх виборах ти особисто цій наївністю користувався.

- Ні, я апелював, щоб мене потім не ловили на протиріччях, до здорового глузду. Я не користувався тим, що люди саме такі. Це не погано. Це мене не підвело. Тому що, думаю, все зараз бачать, що одне покоління мільйонерів змінило інше покоління мільйонерів.

- На свій захист ти завжди кажеш, що, мовляв, викладав тільки факти. Але прекрасно розумієш, що від того, як ці факти скомпільовані, залежить, як сприйметься інформація.

- Я був проти Ющенка у виборі цих фактів.

- Чому? Невже це найбільше зло для тебе?

- Ні. Я бачив у Ющенко не стільки зло, скільки, з точки зору громадської думки, вельми просту форму вирішення дуже складних проблем. А в простих рішеннях закладені пастки. Люди на Майдані це все максимально огрубити. Вони сказали: буде Ющенко - буде все добре. Можливо, так і має бути в момент революції, не знаю. А що зараз сталося з Віктором Андрійовичем? На нього стала звалюватися відповідальність навіть за ті рішення, які приймав не він, а якийсь районний начальник або жек. Все це через те, що структура держави залишилася авторитарною. А люди так і не розуміють, що треба брати відповідальність на себе.

- Але все-таки повернемося до компіляції фактів. Всі знають про скандал з інтерв'ю кардинала Гузара, використаному тобою для маніпуляції. Чому ти це робив тоді?

- Це була виборча кампанія 2002 року. Тоді застосовувалися різні технології, зокрема, звучали заклики до насильства. У ситуації з Гузаром була допущена - як не дивно не в "Епіцентрі", а в ТСН - наступна маніпуляція. Думка Гузара зводилася до того, що люди не повинні застосовувати силу, люди повинні бути терплячими, але в той же час влада повинна розуміти свою відповідальність. В ефір вийшло лише перше, що люди не повинні застосовувати силу. Оскільки Ватикан - досить шанована мною бюрократія, вони зробили свою технічну запис. І відповідно в одному з тижневиків надрукували повну стенограму інтерв'ю. Я потрапляю в неприємну ситуацію, вже в "Епіцентрі" мені доводиться вибачатися перед Гузаром.

- Але це ж було зроблено свідомо?

- Так.

- Тебе це попросили зробити чи ти сам?

- Спрацювала самоцензура. Після цього я отримав лист від кардинала, де він написав, що приймає вибачення. Але це дійсно одна з неприємних сторінок в моїй роботі. Насправді я не люблю таким займатися.

- А чому ти тоді не відмовився від редакторства в ТСН?

- Тому що про це мене попросив Роднянський. Як співробітник каналу я не визнав можливим відмовитися.

- Якщо повернутися до розмови про відсутність аналітичних програм, як ти оцінюєш ток-шоу Шустера, що з'явилося недавно на каналі ICTV?

- Думаю, що це дуже далеке від України ток-шоу. Чи то редактори, що працюють там, чи то сам Савік не відчувають нервів українського суспільства або не вміють їх зачіпати.

- Але ефір у них досить "живий" ...

- Рейтинги підтверджують, що це ток-шоу має невисокий рівень. Завжди виникають труднощі у ведучого, який приїхав з іншої країни: йому складно знайти спільну мову з країною, в яку він приїхав.

- Наскільки відомо, у тебе є бажання робити аналітичну програму. Можеш гарантувати, що не будеш використовувати ті методи, які використовував у "Епіцентрі"?

- Звичайно, бо зникли обставини цензури. Її реально не існує. Кучма не при владі. Всі команди, які працювали при Кучмі, теж не при владі. Нинішня влада не схильна цензурувати інформацію. Вона навіть поводиться так, ніби вона не влада.

Діана Дуцик, "Без Цензури"