Танкіст, що прорвався до своїх на російському Т-72, розповів про "Іловайський котел"
ЗС України потребують професійного командуванні на всіх рівнях, про це сказав полковник Євген Сидоренко - начальник бронетанкової служби озброєння оперативного командування "Південь" (сектор "Б" антитерористичної операції), учасник боїв під Іловайськом з першого дня. Його розповідь про події під Іловайськом опублікував на своїй сторінці в Facebook головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов.
"Я був під Іловайськом з самого початку операції. Прибув туди з Мар'їнки, разом з бронегрупою Василя Коваля, в складі 4 танків і 4 БМП зі складу 17-ї танкової бригади. Це була наша головна ударна сила. Техніка вся далеко не нова, за нею потрібен кваліфікований догляд, я "технар", тому після кожного переходу займався ремонтом. Так, я штабний офіцер, полковник, але у нас гостра нестача кваліфікованих фахівців, і тому доводиться особисто брати в руки інструмент, і займатися ремонтом ", - розповів Сидоренко .
Читайте: Російські окупанти застрелили полоненого українського офіцера-зв'язківця під Іловайськом
Читайте: Котел під Іловайськом - не єдиний. Просто про цей випадок стало відомо - Семенченко
"Це гостра проблема, оскільки техніка, яку ми ставимо зараз на озброєння, давно вистояла терміни по ресурсу зберігання. Згідно інструкції МО СРСР, середньостатистичний термін зберігання бойової техніки - 15 років. Наша техніка перевищила цей термін в два рази. Тому в частинах гостро необхідні фахівці для проведення поточних ремонтів. Аналогічна ситуація склалася не тільки з забезпеченням роботи бронетехніки - всі провідні штабні офіцери і сам командувач сектором "Б" генерал-лейтенант Руслан Хомчак безпосередньо перебували під Іловайськом, оскільки для управління військами, застосування бойової техніки, потрібні професіонали, а їх у нас гостро не вистачає ", - сказав він.
Офіцер розповів про те, що генерал-лейтенант, командувач оперативним командуванням, керував різними загонами бійців загальною чисельністю як одна батальйонно-тактична група.
"Офіцерські кадри на передовій - на пальцях полічити. Ми не мали повноважень знімати війська з інших ділянок фронту - все саме боєздатне було стягнуто під Іловайськ, бо інакше ми б там не втрималися", - підкреслив Сидоренко.
Читайте: "Кількість жертв у Іловайську величезна. Допоможіть забрати бойових товаришів"
Він заявив, що операція по захопленню Іловайська і взаємодія всіх українських підрозділів були проведені тактично грамотно.
"Багато шляхів постачання противника були відрізані. Бронетехніки було мало - кожен танк і БМП були на рахунку, особисто командувач їх розподіляв по позиціях. Найманці атакували постійно, за підтримки бронетехніки в тому числі. Постійно йшли артнальоти. Танки використовувалися інтенсивно", - продовжив свою розповідь танкіст.
"Ми могли повністю захопити Іловайськ, і повністю оточити Донецьк - але для цього нам було необхідно посилення. Крім того, необхідно було посилення нашого тилового району. Нам нічим було прикривати район Старобешеве-Кутейникове - перш за все, була нестача техніки. Незважаючи на перекидання прекрасних резервних підрозділів зі складу добровольчих батальйонів МВС, їх чисельність була невеликою, і вони могли тільки посилити нашу оборону в Іловайську, без техніки наступати було неможливо", - сказав Сидоренко.
За його словами, 24 серпня надійшла інформація про вторгнення російських військ. Генерал Хомчак запросив дозволу на негайний відхід від Іловайська, але отримав наказ "Триматися" і заборону на відступ.
"Тому командувач підготував наші війська до кругової оборони. На жаль, в результаті неорганізованого відходу наших військ з сектора "Д", в результаті відходу з району Кутейникове 5-го і 9-го батальйонів Територіальної оборони наші тили залишилися зовсім нічим не прикриті", - сказав офіцер.
Читайте: Ексклюзив з "Іловайського котла": це не війна, це - розстріл в тирі
"Приблизно о 16.00 наша разведгруппа під командуванням начальника розвідки оперативного командування "Південь" висунулася в район Кутейникове. Там ми підібрали залишену нашими бійцями БРМ-1К зі складу або 28-ї, або 30-ї механізованих бригад. В цей момент відбувся перший вогневий контакт з російськими військами. Наш загін прикриття в Кутейникове знищив передову розвідгрупу росіян - я бачив знищену БМД і БТР. Ми оглянули БМД - номери і знаки замазані, але машина була нова. Тим часом недалеко від нас в іншому бою під Кутейникове було розбито ще один підрозділ російських десантників зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії, взято в полон 10 російських солдатів", - сказав Сидоренко.
Він зазначив, що 24 серпня вночі почалися серйозні бої - позиції сил АТО піддалися ураганному обстрілу важкої артилерії.
"Наші польові укриття були надійні, але важка артилерія за допомогою безпілотних розвідників громила ці легкі укріплення. Ми понесли великі втрати в техніці і транспорті, загинули люди. Проте, наша бойова група за допомогою БМП підбила російський танк. Я не був учасником цього бою, але мене відразу запросили для огляду трофея. Екіпаж кинув машину і втік разом з іншими російськими бронемашинами.
Я заліз в танк і виявив, що це новітня російська модифікація Т-72Б -3, яка надійшла на озброєння російської армії в 2012 році. Особливість модифікації - тепловізійний приціл у командира і у навідника танка типу "Сосна-У". Приціли були пошкоджені нашим вогнем, після невеликого ремонту ними було можна користуватися, не працювали тепловізори і не працював стабілізатор гармати по вертикалі. В решті танк був повністю справний. Ми виявили документи, що танк належить військовій частині Російської федерації № 54096 - це 8-а окрема мотострілецька бригада, 3-я танкова рота, командир роти - Рашитов А.Р., командир танка - молодший сержант Гончаров", - повідомив Сидоренко.
Читайте: У мережі з'явилося відео повністю зруйнованого Іловайська
Потім офіцер розповів, як він прийняв трофейний танк на озброєння своєї групи, і сам повів його на позиції сил АТО.
"Цей танк під час прориву врятував життя багатьом нашим бійцям і мені особисто", - підкреслив танкіст Сидоренко.
"Від Саур-Могили ввечері 24-го крізь заслін російських військ до нас пробилася група наших бійців зі складу 93-ї механізованої бригади на семи БМП. Але артилерії довелося покинути наш маленький район оборони - як тільки наші робили кілька залпів, противник засікав нас станціями артрозвідки і накривав весь район декількома дивізіонами. Були серйозні втрати, і артилерію вивели. 24 серпня ми могли вночі без всяких перешкод вийти з кільця оточення. Але не було наказу. Залишилися міномети, але у них був обмежений запас мін, і скоро вони залишилися без боєприпасів. Очевидно, без наявності артилерійської підтримки, і ліній оборони, міцних укриттів від вогню артилерії і без наявності запасів постачання, ми могли протриматися під Іловайськом дуже недовго. Але завдання відходити не було, і наші війська спокійно і без паніки готувалися відбивати російські атаки" , - розповів Сидоренко.
Читайте: ГПУ заявила про 200 загиблих під Іловайськом
Він зазначив, що на солдатів і офіцерів справило глибоке враження рішення генерала Хомчака залишитися разом з підлеглими на передовій позиції.
"Цей приклад дозволяв не допускати ніяких думок про відступ, бо інакше витримати постійний масований артобстріл було б дуже непросто. Хомчак ризикував разом з нами, коли ми виходили, район нашого командного пункту представляв собою місячний пейзаж", - сказав Сидоренко.
За його словами, 25 серпня о 15:00 по дорозі від Кутейникове на Іловайськ була виявлена колона російської бронетехніки - 16 одиниць, включаючи танки, яка рухалася прямо на позиції сил АТО, які зазнали артобстрілу.
"По радіостанції я почув про рух колони. Я був один поруч з російським танком, екіпаж не був сформований. Знаючи, що на позиції, що прикривала дорогу, стоїть тільки одна наша протитанкова гармата" Рапіра "зі складу 2-ї протитанкової батареї 51-ї механізованої бригади , я сів на місце механіка-водія, і поїхав на загрозливий напрямок. У знаряддя стояв сам комбат Костянтин Коваль. Він прорвався з оточення в Іловайську, тому із задоволенням називаю його ім'я. Навідника гармати я також записав ім'я, але він поки не значиться в списках тих, що вийшли з "котла", тому говорити зараз про цей героїчний вчинок воїна і його розрахунку поки не буду. Хлопці проявили себе просто блискуче і професійно ", - сказав Сидоренко.
Читайте: В боях під Іловайськом загинув кандидат в депутати
Далі він розповів про те, як вже першим пострілом була знищена головна машина противника -МТЛБ-6М, яка складається на озброєнні тільки російської армії.
"У цей момент я зрозумів, що треба прикрити наше знаряддя під час перезарядки і відвернути увагу від нашої засідки, і різко виїхав вперед на дорогу, перебрався в крісло командира і відкрив вогонь з великокаліберного кулемета по ворожій колоні і солдатам, що розбігалися. Було трохи тривожно, звичайно, я ж не знав, хто там за моєю спиною - раптом їх зараз накриють вогнем, або вони побіжать, а я тут один залишусь, на відкритій місцевості взагалі без шансів. Але хлопці виявилися справжніми героями і професіоналами. Вони підбили дві наступних машини противника . Росіяни відкрили безладний вогонь, і під прикриттям диму і пожежі трьох передових бронемашин втекли, кинувши своїх убитих, і одного тяжкопораненого солдата зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади ", - сказав офіцер.
Надалі, за його словами, противник робив атаки в напрямку селища Аграрне.
Читайте: Бійців "Світязя", що втекли
з "Іловайського котла",на Волині зустріли оплесками
"Вони прощупували наші сили, але зустрівши організовану систему вогню, вперед не лізли.
В цей період активно і ефективно працювали розвідники. Ми володіли точною інформацією про розташування противника, постійно велися активні пошуки. Розвідники билися геройськи - одна з наших груп скоїла рейд по тилах противника, вступила в бій, вони вийшли до нас на моїй дільниці, я побачив, що з дев'яти бійців вийшло всього четверо...", - прокоментував деталі бою з ворогом Сидоренко.
"Ми воювали, але виконували наказ командування АТО, і утримували позиції. Все інші наші війська в районі Кутейникове, Старобешеве відійшли. Своїми слабкими силами ми, звичайно, ці населені пункти закрити не могли. Скориставшись нашим стоянням, противник глибоко обійшов наші позиції, і просунувся на захід приблизно на 25-30 кілометрів. Спроби наших невеликих частин деблокувати повідомлення з нашою групою виявилися безуспішними. Наші війська були розбиті. Ми знали про це, і розуміли, що іншої допомоги не буде. Боєприпасів залишилося на 1-2 дні боїв максимум, і за цей час наше становище могло тільки погіршитися. Тому генерал Хомчак прийняв рішення йти на прорив", - розповів офіцер.
Читайте: В моргах Запоріжжя немає місць, а тіла загиблих в "Іловайському котлі" продовжують надходити
Він розповів про проведені напередодні боїв ремонтні роботи техніки. Сидоренко підкреслив, що з двох-трьох розбитих під артобстрілами машин доводилося збирати одну.
"Перед тим як ми знищували на КП апаратуру секретного зв'язку, я чув, як якийсь начальник говорив, що групі треба не відступати, а наступати у напрямку через Іловайськ на Харцизьк. Це дуже здивувало, але насправді варіантів прориву у нас не було, окрім як йти по двох дорогах повз Старобешеве. Ці дороги як ми знали, були щільно перекриті російськими військами. Ми запропонували росіянам видати їм полонених в Старобешеве, за умови пропуску нашої колони. Російське командування заявило, що надає коридор для проходу угруповання, і оскільки це було підтверджено вищим політичним керівництвом Росії та України, ми вирішили рухатися в складі колон. Проте вранці 28-го російські офіцери почали всіляко затягувати вихід колони. Зараз зрозуміло, що це була пастка. Противник під прикриттям переговорів посилював свої війська на напрямку руху наших колон ", - розповів Сидоренко.
За його словами, сили АТО сформували дві колони, кожну з яких очолювали офіцери штабу оперативного командування "Південь" на чолі з генералом Хомчаком. В одній колоні рухалося чотири танки, а в нашій два. Сили були дуже невеликі. Колону, в якій знаходився Сидоренко, вів полковник Грачов. Їх маршрут пролягав від Багатопілля через Новокатиринівку на Комсомольське.
"Я здивований, що деякі люди кажуть, ніби якусь колону підставили, командири кинули. Це образлива брехня. Всі, хто проривався в колонах, ризикували абсолютно однаково. На всіх висотах противник обладнав позиції з танками, БМД. БМП, і снаряди могли змести будь-якого. Командир нашої колони полковник Грачов геройськи загинув у бою при прориві. Також загинув один з наших кращих офіцерів - командир бригади зв'язку полковник Борис Кіфаренко. Ряд офіцерів потрапили в полон після важких поранень. Штаб сектора "Б" йшов у бій зі зброєю в руках як прості бійці, і офіцери також гинули і билися також, як і воїни-добровольці. Пам'ять про цих людей треба поважати, а не закидати брудом", - підкреслив офіцер, що вижив в бою.
"Мій Т-72 йшов другим у нашій колоні. Мені дуже пощастило - моїм екіпажем стали ті самі герої з 17-ї танкової - Сергій Ісаєв та Євген Мартинюк. Навідника їх бойової машини евакуювали в тил, а вони самі відмовилися від евакуації і залишилися на передовій. І ось для цих героїв знайшовся новий танк. Я зайняв місце навідника. І ми пішли на прорив.
Незабаром після виходу нашої колони зав'язався бій. За чотири доби, що минули, противник зайняв в цьому районі глибоку ешелоновану оборону ", - продовжив свою розповідь Сидоренко.
Читайте: Бійці, що д
езертирували з Іловайська, діють за принципом: моя хата скраю - Матіос
"У нас не було підтримки артилерії - я побачив якісь розриви, але цей вогонь був рідкісним, і дуже неточним, відкрили його дуже пізно, приблизно о 12 годин. Підтримки авіації я не бачив. Одного разу я побачив пару наших літаків, і все. Ми йшли, покладаючись на свій маневр і вогонь. Моя задача була йти як таран, придушувати і відволікати на себе вогонь противника. Вогонь був дуже щільним з усіх сторін", - сказав він.
"Дивно, що ми вціліли - під вогнем противника ми пройшли з боєм близько 22 кілометрів. Нас врятував рівень бойової підготовки, унікальна майстерність механіка-водія Євгена Мартинюка. Він вів бій, постійно маневруючи, використовуючи місця, даючи можливість вести вогонь, і при цьому не затримувався, виходячи з-під прицільного вогню. Ми отримали безліч попадань. У відповідь бив наш кулемет, і працювала гармата. Важливо було придушувати вогневі точки з першого пострілу, працювати на попередження, не давати їм пристрілятися. Виходило непогано. По нашим танкам противник бив зосередженим вогнем. Другий танк в нашій колоні незабаром підбили, але нам щастило ", - сказав Сидоренко.
Читайте: Що чекає Україну, якщо вона повірить Путіну
Розповідаючи про деталі обстрілу росіянами, офіцер розповів про те, як достовірно бачив поразку однієї БМП противника. Бронемашина ворога загорілася і вибухнула, по двох інших були прямі влучення.
"Ми намагалися придушити всі вогневі точки, але росіяни окопалися, і у них була явна чисельна перевага. Наш танк був підбитий у 22 кілометрах від кордону, з якого ми починали рух вранці. Боєприпаси майже скінчилися. І останні російські заслони були розташовані у нас на флангах на двох висотках - нам довелося прориватися між ними. Я довернув вежу на одну з висот, тоді як з другої нас розстрілювали в борт. Там був обкопаний танк, і я не міг вразити його, у нього була в прицілі тільки вежа. Внаслідок влучень всі ми отримали множинні поранення вторинними осколками танкової броні, були повністю розбиті всі прилади спостереження, приціл. Ми майже прорвалися, але тут пряме попадання танкового снаряда вивело машину з ладу. Танк заглох, і Мартинюка різко кинуло на прилад спостереження, він дуже сильно розбив голову, втратив свідомість ", - сказав танкіст.
Читайте: 32 українських воїна вийшли з оточення поблизу Іловайська
"Під прикриттям вогню кулемета я витягнув Євгена з танка. Перев'язали. Пощастило - залишилися цілі очі, хоча на обличчях були численні осколкові поранення. Відремонтувати машину своїми силами ми не могли, довелося її кинути. У нас був автомат у Сергія, а мій автомат міг стріляти тільки поодинокими і не дуже надійно - він був поруч зі мною в танку, і виявився понівечений осколками. Нас врятувало поле соняшників і улоговина, по якій ми пройшли повз всіх дозорів і засідок, і вийшли до своїх військ "відмахавши" за ніч кілометрів 30 .
Ми потрапили у шпиталь, наші рани обробили. Після шпиталю я знову в строю - війна триває, роботи дуже багато", - додав Сидоренко.
"За підсумками битви за Іловайськ я можу сказати так: я бився серед героїв, і я дуже вдячний всім, хто проявив мужність і бився до кінця. Трусов під Іловайськом я не бачив. Я бачив, як ми били російські війська і як вони розбігалися в усі сторони. Ми можемо захистити нашу Батьківщину від російської агресії. Але для цього необхідний професіоналізм - на всіх рівнях. На рівні командування, на рівні мобілізації, на рівні оснащення, розвідки, взаємодії, технічного озброєння, постачання. Ми зобов'язані боротися і перемогти задля світлої пам'яті тих хлопців, з ким ми ходили в бій під Іловайськом. Тих, хто вийшов, і тих, хто залишився там назавжди ", - закінчив свою розповідь про битву під Іловайськом український офіцер Сидоренко.
Читайте: Під Іловайськом не могло загинути 500 українських бійців - куратор батальйону "Кривбас"
Як повідомляв "Обозреватель", генеральний прокурор Віталій Ярема заявив, що прокуратура зараз допитує начальника Генштабу Віктора Муженко, командувача військами Південного оперативного командування Петра Литвина і керівництво Збройних сил вищого ешелону за фактом інциденту, що стався під Іловайськом.
