Марек Сівець: "Комуністи в коаліції - це усмішка історії"
Марек Сівець разом з екс-президентом Польщі Олександром Кваснєвським брав участь у переговорних круглих столах під час помаранчевої революції восени 2004 року. Відтоді він кілька разів приїжджав до Києва. Під час останнього візиту (перед парламентськими виборами) голова делегації Європейського парламенту у зв'язках з Україною Марек СІВЕЦЬ був сповнений оптимізму щодо майбутнього нашої держави. Цього разу він прибув для участі в семінарі "Ялтинська європейська стратегія". За збігом обставин цей захід довелося на час критичної кризової ситуації в Україні. Провідні експерти, політики з усього світу спостерігають за досить сумною сторінкою новітньої історії України. Які почуття у пана Сівця викликають останні події в нашій країні? Які він бачить шляхи подолання кризи? Про це в ексклюзивному інтерв'ю з ним.
- Днями представник ЄС сказав, що Україна перебуває в "жалюгідному стані" і заслуговує кращої влади. Чи поділяєте особисто ви таку думку як депутат Європарламенту?
- Українським лідерам треба вчитися двом важливим речам - співіснуванню і компромісу. З моменту парламентських виборів минуло майже чотири місяці, але я не бачу ніякої готовності до пошуку компромісу. Бачу тільки (в цьому випадку я не маю на увазі якусь конкретну партію) дії, спрямовані на те, як обдурити партнера, а не на те, як співпрацювати з ним. Ми вітали вільні і справедливі вибори. Але їх результати не показали ясного бачення, що Україна збирається робити.
- У вас немає відчуття поразки помаранчевої революції, прихильником якої ви були?
- Для мене помаранчева революція - це історичне поняття. Події на Майдані мали свій історичний сенс, динаміку, а також вплив на майбутнє України. Але все це в минулому. У мене помаранчева революція асоціюється з добрим початком побудови коаліції, орієнтованої в майбутнє. Але цього не сталося. Зараз для мене не важливо - хто помаранчевий, а хто ні. Це лише історичні спогади. Важливо (і цю позицію поділяють мої колеги з Європарламенту), щоб усі партії, які отримали місця у Верховній Раді на березневих виборах, почали виконувати свою роботу. Ми можемо сказати: одних переможців люблять більше, інших менше. Але з точки зору демократії вони всі рівні.
- Яким має бути вихід із нинішньої досить складної ситуації? Дати свободу дій для новоствореної "червоно-малиново-блакитний" коаліції чи, можливо, вдатися до інших заходів - наприклад, до дострокових виборів?
- Я хотів би побачити результати нової коаліції. Її перший результат - обрання Олександра Мороза спікером Верховної Ради. Я хотів побачити наступні кроки, поки що їх немає. Проведення ще одних виборів не буде зрозуміло міжнародному співтовариству.
- Чи буде "антикризова" коаліція стабільною, враховуючи участь у ній комуністів?
- Я б розглядав участь комуністів у парламенті як посмішку історії. Протягом 15 років незалежності України Комуністична партія ніколи не перебувала в складі уряду. Проти неї боролися всі - починаючи ще від провладних сил часів Леоніда Кучми ... Тепер комуністи будують урядову коаліцію. Подивіться на програму цієї партії - вона зовсім антиєвропейська. Хтось може сказати, що комуністи становлять меншість. Але як по мене, навіть їх меншість - це дуже серйозне і небезпечне явище. Усі партії, за винятком комуністів, на цих виборах виступали за євроінтеграцію України. Для мене це було показово. Чесно кажучи, нинішня коаліція - це не коаліція моєї мрії. Але дуже часто, беручи до уваги і польський досвід, в результаті виборів ухвалюються гірші рішення, хоча на поточний момент існували можливості й для кращих. Все-таки я вірю, що є простір для широких переговорів, в яких візьмуть участь різні політичні сили. Ті, хто хотіли створити демократичну коаліцію, були егоїстичні і неплодотворного. Це дуже розчаровує мене як друга України.
- Але ідею широкої коаліції ви не відкидаєте?
- Чи не відкидаю. Перед Україною з'являються серйозні рішення. У країні необхідно здійснити великі перетворення, а для цього потрібна широка підтримка з боку людей. Якщо розглянути програми партій, то різниця між ними не така велика, як різниця між лідерами та історичними антагонізмами. Тепер, по-моєму, головне побудувати широку коаліцію під патронатом президента. Якщо коаліція не може домовитися з усього спектру питань, то, у всякому разі, повинна прийти до згоди з конкретних питань. Скажімо, партнери домовляються, що коаліція створюється на один рік. Тоді подивимося, якщо вона попрацює рік, то буде працювати далі. Якщо ні, то через рік треба проводити вибори. Але не зараз. Вибори необхідно проводити, коли виникає криза в уряді. А де цей уряд? Яка криза?
- Польща відіграла велику роль посередника між опозицією і владою під час помаранчевої революції. Чи немає бажання вдатися і цього разу до посередницької місії для примирення протиборчих сторін?
- У першу чергу необхідно, щоб ці сторони попросили нас. Вже не ті часи, коли Радянський Союз в рамках "дружньої" допомоги вводив війська до Угорщини та Чехословаччини. Такої допомоги вам і нам не потрібно. Але ми готові надати посередницьку допомогу. Під час нинішнього семінару "Ялтинська європейська стратегія" (для участі в якому я і приїхав в Україну) у мене заплановані зустрічі з українськими лідерами, будемо про це говорити. Навіщо це треба? Існує один фактор, який потрібно враховувати. Це - час. Щотижня Україна втрачає довіру міжнародних партнерів. А це найважливіше. Коаліцію можна створити, але втрачений час дуже важко надолужити.
- Американський експерт Брюс Джексон висловив недавно думку, що політична криза відкинула Україну на один рік ...
- Справді. У всякому разі півроку вже втрачено. Можливо, прав і експерт: у досягненні своїх зовнішньополітичних цілей Україна втратила більше, ніж півроку.
- Як може новий формат коаліції вплинути чи вже вплинув на перспективу вступу України в НАТО?
- Яке НАТО? Де воно? Якщо з цього питання не було згоди в помаранчевій коаліції, то що вже говорити про комуністів ... Для того, щоб танцювати, потрібні два партнери. НАТО - хоче, а ви - поки що ні. Як можна за таких умов щось планувати? Можна запросити когось, хто хоче прийти. А як розглядати подію в Криму? Я не розумію, чому українські лідери не вміють розмовляти зі своїми людьми на тему НАТО. Не вміють показати людям, що НАТО означає більше безпеки. З точки зору колишнього секретаря національної безпеки Польщі, в Україні є всі умови, щоб бути серйозним членом НАТО. І те, що Україна не йде в цьому напрямку, потім може виявитися проти вашої країни. Але вирішувати вам.
- Як ви думаєте, яку позицію займе ЄС щодо України зараз?
- Нам потрібна Україна як надійний партнер. Моїм партнером є Комітет з євроінтеграції у Верховній Раді. Я хотів би знати, хто буде його керівником. Ми можемо розпочати діалог по великій підтримці. Причому допомога може йти по цьому каналу - через делегацію Європарламенту, оскільки до її складу входять різні країни, партії. Разом нас об'єднує хороше ставлення до України. Але поки що ми не бачимо партнера.
- Не думаєте, що Україна вже може забути про будь сигналах з боку ЄС щодо вступу?
- Такі сигнали і заяви були. Але проблема в тому, що логіка процесу вступу до ЄС дещо інша, ніж вступ до НАТО. У Євросоюз ніхто нікого не запрошує. Тут потрібно в один день сказати, що ми готові. А для того, щоб бути готовими, треба зробити дуже багато. Під час конференції в Ялті ми будемо обговорювати сценарії якнайскорішого вступу України в ЄС. Це не проблема самих переговорів, а робота всередині країни. Все це можна підрахувати. І думаю, що до завершення цієї конференції ми зможемо назвати рік, коли Україна може стати членом ЄС, за умови що вся "домашня робота" буде зроблена в Україні, а не в Брюсселі. Слід зазначити, що Брюссель буде кожного разу відступати на один крок. Тепер така логіка в Європі. Якщо ви скажете, що зробили те, вам скажуть робіть ще це.