Сергій Терьохін: "Укртелеком не потрібен уряду"

972
Сергій Терьохін: 'Укртелеком не потрібен уряду'

"Для нас рівень інфляції є езотеричним"

- У вересні минулого року після відставки Кабміну Ви говорили про неадекватність негативних оцінок його роботи. Але разом з тим не заперечували допущені прорахунки в податковій політиці. У чому, на Вашу думку, вони виражалися?

- Прорахунки були раціональні та ірраціональні. Останні базувалися на помилках Кабміну як такого. Не було єдиного центру прийняття рішень, як усередині Кабінету Міністрів, так і в цілому в країні. Яскравий приклад тому - коли в державі почалися "бензинові терки". Уявляєте, два місяці ми вели тоді переговори з операторами нафтового ринку. Був підписаний меморандум. Домовилися про те, як повинна рухатися ціна для того, щоб прибрати всі адміністративні обмеження. А наступного дня виходить розпорядження Президента, за яким Кабмін усувається від вирішення бензинових проблем. А регулювання бензинового ринку переходить чомусь до помічника президента Олександру Третьякову і якоїсь комісії, в яку під його початком входять віце-прем'єр і міністри. Ну, уявіть собі - де і в якій країні таке може бути?! У той час ризик конфронтації рішень (і всередині Кабміну теж) був настільки великий, що планувати свою роботу на якийсь проміжок часу було дуже складно. А ось раціональні прорахунки були в іншому. Справа в тому, що коли ми прийшли працювати в уряд, нам не був переданий весь масив інформації щодо стану справ в країні. І доводилося більше здогадуватися, що і в якому секторі робиться, ніж приймати усвідомлені рішення. Тому були помилки. От, припустимо, у бюджетному плануванні нам довелося півтора місяці розбиратися з казначейством. А саме - що, зрештою, робиться з цим бюджетом, які статті виконуються, а які ні. До речі, уряд Тимошенко так і не зрозуміло, який баланс споживання виробництва експорту та імпорту взяли. "Нафтогаз" не давав Мінпалива достатньо інформації для того, щоб прорахувати баланс. Природно, через це виходили прорахунки в ціновій політиці і виплаті доходів. Знаючи всю цю інформацію, уряд вело б себе, звичайно, по-іншому.

Відео дня

- Мінекономіки досі не визначилося з власними прогнозами щодо бюджету на 2007. За останніми даними, 10 травня міністерство передбачило зростання ВВП-2007 на 4,2% при інфляції 10%. А вже сьогодні міністр економіки Арсеній Яценюк заявив, що "є ціла серія факторів, які можуть впливати на прогноз". Він вважає, що ключовими будуть ціни на енергоносії та зовнішня кон'юнктура. Які, на Вашу думку, фактори будуть впливати на бюджет 2007? І звідки взагалі взялася цифра інфляції в 10%?

- Ну, по теорії макроекономічного регулювання ... Країна, що має достатньо ресурсів для внутрішнього регулювання (не дуже глобалізованих), якою хоче відсоток інфляції - такий і поставить. Припустимо, центральний банк веде монетарну політику (так зване інфляційне позітірованіе). Тоді всі грошово-кредитні інструменти центрального або центрального емісійного банку спрямовані на те, щоб стримати небудь політично визначений рівень інфляції. У цій ситуації є маса способів утримати падіння. Але, на жаль, зараз дуже важко зрозуміти роль центрального банку в інфляційному освіті. Тому що зараз він сповідує іншу теорію - утримання валютного "якоря". Тобто рейси українських грошей через систему валютного ринку, а не інфляційного позітірованія. Тому для нас рівень інфляції є езотеричним. З чого він складається - навіть складно сказати. Я вже років п'ять виступаю проти прив'язування гривні до долара. І вважаю, що давно вже треба закрити останній Держплан, в якому говориться, що ціна на гроші не визначається ринком, а призначається чиновниками.

- В одному зі своїх інтерв'ю Ви заявили про те, що Юрій Єхануров виключив з бюджету соціально-економічні ініціативи, заплановані Вами ще в 2005р. Чи не вважаєте, що наш бюджет і так занадто соціальний і спрямований не на розвиток, а, швидше, на проїдання? І що надалі при такому соціальному підході немає про який економічний розвиток не може йти мова?

- А при чому тут бюджет до розвитку країни? На мою думку, це гальмо розвитку країни. Чим більше бюджет - тим гірше розвивається приватна економіка. Чим більше податки і перерозподіл адміністративним способом ВВП національного доходу через чиновників - тим гірше себе почуває приватник. Моя особиста, якщо хочете, політичний переконання полягає в тому, що на сьогоднішньому етапі у нас мало національного доходу на людину - у вісім разів менше ніж у Польщі. І ми не можемо собі дозволити інструмент бюджету використовувати для якихось комерційних цілей. Тільки для соціальних. По тому що рішення про економічне зростання повинно прийматися безпосередньо ринком, а не чиновниками. Знаєте, що криється за цими красивими фразами: інвестиційна складова, політика економічного зростання бюджету? Це все одно, що взяти і приймати бізнесові рішення. Наприклад, гроші вкладати в заводи, робити якісь дотації в бізнес. Розумієте, така ситуація виникла не тільки у нас в країні, а й у більш розвинених країнах. І парадокс полягає в тому, що можливість управлінської помилки у чиновників набагато більше, ніж у менеджера в приватній компанії. Мотивації адже у них різні. У одних відповідальності і конкуренції набагато більше. А у інших (чиновників) ні конкуренції, ні відповідальності не існує. І я абсолютно впевнений, що поки бюджет повинен зосереджуватися на підтримці схем соціального забезпечення, зростання заробітних плат. А також на виправленні деяких, проблем ринку, де конкуренція починає зашкалювати. Але ми не звикли до тих правил конкуренції, які існують в глобальній економіці. Україні необхідний адаптаційний період. Для цього існує бюджет. І в ньому є якісь бюджетні фонди, дотації, субсидії, що можуть виправити існуючі викривлення конкуренції. Потім вони будуть скасовані. Але сьогодні нам ось такі гроші потрібні. А чи не на інвестиції економічного зростання і т.д.

- Коли мова заходить про приватизацію "Укртелекому", Ви заявляєте, що вважаєте такий крок передчасним. Чому?

- Всі об'єкти, які не можна віднести до приватної власності, повинні належати державі. Візьмемо, наприклад, пошту - так сказати, економічно нецікавий об'єкт. Якщо приватний власник буде приймати рішення, спрямовані на максималізації прибутку, це погано відіб'ється на всьому суспільстві. "Укртелеком" - об'єкт, який, чесно кажучи, не потрібен уряду.

- Але він же дає регулярні надходження до бюджету?

- Правильно, дає. Але, навпаки - непотрібні. Тому що збирати гроші з ринку - зовсім не функція уряду. Для цього існують податки і ренти. Зараз з'явилася маса операторів, які створюють "Укртелекому" на ринку конкуренцію. Але у нас проблема набагато складніша. Свого часу в інших країнах (на зорі розвитку мобільного зв'язку) сказали приватним мобільним операторам: "Дорогі мої! Ось вам такі-то частоти. Будьте ласкаві - користуйтеся. Але ви будете зобов'язані за рахунок частини своїх монопольних доходів розвивати фіксований стаціонарний зв'язок ". Справа в тому, що остання капіталозатратний. А віддача на капітал у цьому секторі в кілька разів повільніше, ніж, скажімо, у мобільних операторів. У нас такого не сталося. У нас приватним операторам це не цікаво. У віддалених населених пунктах зв'язок "Укртелекому" ще не до кінця налагоджена. Тому я абсолютно впевнений, що ще якийсь час люди, умовно кажучи, з хутора Червонадуля, мобільним зв'язком користуватися не будуть. І це проблеми. Тому що інформатизація, логістика та інфраструктура роблять суспільство розвиненим і за доходами, і за щастя в житті. Тому якщо у нас хочуть продавати цю компанію, то треба зробити щось нове, відмінне від інших. А чи не витратну фіксований зв'язок, яка висить у нас на балансі. UMC звідти пішов. Продається те, що залишилося. Зараз у нас від колишнього "Укртелекому" нічого вже немає. Для початку, з цієї компанії необхідно зробити красиву і смачну цукерку, загорнути її в дорогу обгортку, а потім тільки продавати. Інакше якщо зробити це вже сьогодні, то ми наступимо на ті ж граблі, що і в Польщі, Франції та інших країнах, які продали оператора стаціонарного зв'язку.

"Стиль кадрових призначень і змін президента мені не зрозумілий"

- Скажіть, а зараз Ви себе відчуваєте більше політиком чи економістом?

- Та я завжди - економіст. Але мені набагато цікавіше написати якийсь закон, ніж отримати корочку міністра чи заступника міністра. Мені більше подобається займатися економікою в політиці.

- Як вийшло так, що жоден з підготовлених "НУ", БЮТ і СПУ проектів коаліційної угоди ніяк не пов'язаний з затвердженою урядом бюджетною резолюцією на 2007?

- Ці два питання взагалі не можна пов'язувати. Справа в тому, що коаліційна угода пишеться під стратегію на п'ять років.

- Тим не менше, і президент, і "НУ", і БЮТ, і СПУ постійно вносили свої поправки і пункти в коаліційну угоду.

- І це мені не подобалося ні тоді, ні зараз. Я взагалі не розумію, чому в коаліційній угоді повинні бути поставлені терміни або цифри. Ну що це таке, наприклад, довести зростання ВВП до 10%? З економічної точки зору - це дурість. Тому що ми не знаємо багатьох зовнішніх факторів впливу. Дефіцит бюджету ми можемо собі написати, відсоток інфляції - теж. Але тоді наші руки будуть пов'язані. Тому що стане незрозуміло, як цього досягти. Бюджетна резолюція, тактичні завдання можуть бути на наступний рік. Але коаліційну угоду апріорі має бути підписана на п'ять років.

- У перші дні роботи нового складу Верховної Ради України представники Блоку Юлії Тимошенко повинні були подати два ключових законопроекту, що стосуються управління власністю. Один з них був уже представлений БЮТ. І в ньому йдеться "про дооцінку незаконно приватизованих підприємств, а не про їх реприватизації". Другий законопроект стосується захисту прав міноритарних акціонерів. Крім того, БЮТ планує провести податкову реформу: замінити ПДВ на споживчий податок, ліквідувати фіскальні платежі і ввести податок на нерухомість. Як йдуть справи з цими законопроектами і яка їх подальша доля?

- Усі ці законопроекти зараз знаходяться на етапі опрацювання. Закон про дооцінку був ще готовий торік, вже пройшов всі експертизи. І повинен Вам сказати, що він досить цікавий. Серед юристів (не економіст) він підняв цілу бучу. Тому що там питань не господарського плану, а функціонального. Закон про міноритарних інтересах зараз стає ширше. Ми провели кілька дискусій з учасниками цього ринку і зрозуміли, що недостатньо заклепати дірки в акціонерному законодавстві. Тому ми вирішили зробити глобальний документ, який називається "Закон про акціонерні товариства". Це перший етап. І другий етап - вже в другій половині цього року ми поміняємо взагалі структуру акціонерних товариств. Таким шляхом ми хочемо прийти до чіткого розуміння, що взагалі таке корпоративний капітал. Так що всі документи, які БЮТ збирався подавати на розгляд - уже опрацьовуються.

- Як Ви оцінюєте шанси кандидатур Сергія Буряка, Володимира Ланового, Сергія Терьохіна, Миколи Азарова, яких останнім часом активно пророкують на посади міністрів економіки?

- А я не знаю взагалі, для чого Міністерство економіки потрібно в тому вигляді, в якому воно існує зараз! В ефективному уряді, я абсолютно в цьому впевнений, функції бюджетного і макропланірованія повинні знаходитися в одних руках. Тобто має бути єдине міністерство фінансів і економіки, а не два різних. Тому я не можу сказати, хто з перерахованих людей захоче зайняти цей пост.

- А якби Вам запропонували його зайняти?

- Ні в якому разі!

- Відомо, Ви боретеся за те, щоб Україна вступала до СОТ. Тим не менш, ми вже більше 12 років не можемо вступити в цю організацію. Хто, по-Вашому, активно протистоїть входженню в глобальну економіку? Яка ціна перебування поза рамками СОТ і хто її платить?

- Я можу сказати, що поотраслевого оцінку і можливі наслідки ми дали в попередньому парламенті у минулому році. Це була книга на 200 сторінок. Але парадокс в тому, що після торішніх змін в тарифах на імпортні автомобілі їх усереднена величина у нас менше, ніж навіть в деяких країнах СОТ. А взагалі-то, тут питання стоїть, швидше, про внутрішню недолугості. Наприклад, які норми сертифікації, технічного контролю або захисту інтелектуальної власності на практиці, а не на папері. І в кожній з галузей є власна купка лобістів зі своїм делегованим депутатом. Тому дуже складно сказати, хто саме і в якій мірі замішаний в цьому.

- Коли ж все-таки Україна вступить до СОТ?

- А коли буде створена коаліція? Розумієте, для вступу в цю організацію нам необхідно ще прийняти з десяток великих і маленьких законів, з яких найважливіших шість. До того ж необхідно внести поправки до законів про експортне мито. І, зрештою, ратифікувати договір про вступ до СОТ. Ось тут виникає тепер питання: "Як поведуть себе соціалісти після останніх подій? А також - що хочуть регіонали? "Хоча, за логікою речей," регіонам "СОТ дуже потрібно. Адже найбільше бізнесу, пов'язаного з політиками з Партії регіонів, страждає тому, що ми не є членами Світової організації торгівлі.

- Якщо заговорили про коаліцію, то хто став каменем спотикання для її створення?

- Особисті амбіції деяких політиків.

- З боку якого політичного табору?

- Ну, давайте не зараз. Адже тільки ведуться переговори. Я зараз не готовий говорити про це. Але, коли вони закінчаться, я обов'язково Вам все розповім.

- У Вас на столі стоїть фотографія, де Ви обнімаєтеся з Юлією Володимирівною і виглядаєте цілком щасливим в її компанії. Але в 1999 Ви характеризували Тимошенко так: "Судячи з першого досвіду її роботи - по бюджету -можу сказати, що це людина небезпечна. Так як гальм у Юлії Володимирівни немає. Є бажання - таке ж, як у мене було в 93-му - все різко, швидко змінити, що абсолютно не прораховуючи тріски і трупи, які залишаються після цих змін ". Чи не боїтеся Ви працювати в команді з таким страшним людиною?

- Можу сказати відверто. Коли мені було запропоновано йти в уряд Тимошенко, я довго думав. Але можу сказати, що перші кілька місяців побоювався того, що там таке ж буде. Ні і ні. Працювати з цією людиною було важко. Драйв зашкалює. Завдання ставилися сьогодні на завтра. Але в створилася тоді ситуації саме це було потрібно. Бо надто багато невідомого отримано було від минулого уряду. І тому у нас не було плавного переходу від одного уряду до іншого і іншій політичній силі. Не забувайте - у нас було постреволюційне уряд. Зараз, принаймні, я навчився працювати з Тимошенко і знаю, як розвернути всі її ідеї в більш технологічне русло.

- В ефірі "5 каналу" представник Партії регіонів Ігор Шкіря заявив, що "регіонали" готові до радикальних методів. Тобто ініціювати розпуск парламенту і провести нові вибори і парламенту, і президента. Наскільки це реально?

- Товариші, ну що ви! Я розумію - "ми всіх замочимо" - гасло Партії регіонів. Але, видно, Шкіря ніколи не читав нову Конституцію України. Парламент розпустити не можна. Навіть якщо раптом депутатам заборонять приходити, а вони не послухають, то Конституція не говорить, що треба робити в цьому випадку. А якщо вона не має пункту на цей рахунок, то парламент буде працювати. У Конституції написано тільки одне - парламент дієздатний, якщо є більшість - 226 голосів. Тому такі заяви - дурниці.

- На даний момент розглядаються дві кандидатури на посаду спікера Верховної Ради. Це лідер СПУ Олександр Мороз та екс-глава РНБО Петро Порошенко. Хто, на Вашу думку, з цих політиків, виявиться більш впливовим, щоб зайняти крісло спікера?

- На ринку шоколадної продукції? Якщо серйозно, то я вважаю, що будь-яка посада вимагає якості та професіоналізму. Не кажучи вже про такі невідомих політику якостях, як мораль і етика. Так от, я вважаю, що найбільш технологічного людини на місце спікера за останні 12 років у парламенті, кращого, ніж Олександр Мороз, ні, Він найменш емоційний, досить знаючий регламент, і не заангажований в окремій політичній силі. Спікер взагалі повинен бути максимально віддалений від політичних і, не дай Бог, бізнесових інтриг.

- До речі, про спікера. Володимир Литвин після свого провалу почав різко критикувати дії оточення президента. І особливо - керівництво Секретаріату Президента в особі Олега Рибачука. З іншого - демонструє жаль з приводу того, що нема кому облаштувати побут Віктора Ющенка. Чи не здається Вам, що під стогонами колишнього глави парламенту ховається просте і відверте бажання напроситися в "любі друзі" до президента? І чи зможе Ющенко пробачити Литвина і прийняти його в команду?

- Знаєте, перед кожною роздачею владних портфелів і постів всі починають любити владу. Тому нічого дивного в цьому немає. Таке в Україні чиновництво. При цьому я не раз вже говорив, що стиль кадрових призначень і змін президента особисто мені не зрозумілий. Тому прогнозів тут зробити не можу.,

Розмовляв Дмитро НОВІКОВ, "Українська газета"