Талант до боргів

У своєму оці колоди не побачити

Українські ЗМІ в жовтні 2013 опублікували цілий ряд матеріалів , присвячених банкрутства компанії "Хай Рейз Констракшнз". Маючи заборгованість перед Іллічівським морським торговим портом, що перевищує 100 млн. грн., Ця компанія одночасно існує у двох вимірах. Бо кредитори мають претензії до однієї "Хай Рейз Констракшнз", а на ринку працює абсолютно інша "Хай Рейз Констракшнз", а точніше, ТОВ "Хай Рейз Констракшнз Холдинг". Поки перша, фактично не маючи активів (вони благополучно переведені в другу), розплачується з боргами, її успішна "тезка" виконує замовлення, будує об'єкти, заробляє прибуток.

Подібну ситуацію навряд чи можна назвати унікальною для історії українського підприємництва. Але дещо новеньке в статтях ЗМІ про "Хай Рейз Констракшнз" все-таки знайти можна. Зокрема, журналісти згадують про те, що одним з великих кредиторів, клопотали про санацію компанії, виступило підприємство "АІС-Лізинг". І це вже цікаво. Ця структура, що ставить "Хай Рейз Констракшнз" претензії на 3 млн. грн., Вельми марно нагадує громадськості про існування як себе, так і материнського холдингу "АІС". Того самого, який і сам - у боргах, як у шовках. Багатомільйонні прострочені кредити, скандальні судові рішення, адміністративний тиск - ось далеко не повний перелік скандалів, в яких замішаний "АІС". І це при тому, що в числі кредиторів холдингу можна знайти вельми великих і впливових інвесторів: "Райфайзен Банк Аваль", "УкрСиббанк", "Сведбанк", "ВТБ Банк", "Альфа-Банк". Втім, їх крупність і впливовість ніяк не рятує від безпорадності в справі боротьби за свої гроші з групою "АІС". Так уже Василь Поляков, фактичний власник холдингу, поставив на потік справу - справу, якою давним-давно повинні були зацікавитися правоохоронні структури. Але про все по порядку.

Солодка парочка, або Боні і Клайд з Харкова

Якщо почитати в мережі офіційну - тобто більш-менш "прилизаний" - історію групи "АІС", то навряд чи можна буде стримати сльози розчулення. Дмитро Святаш і Василь Поляков росли в одному місті, дружили з дитинства, вчилися мало не в одній школі (ми з першого класу разом, і за все, що ми робимо, відповідаємо теж разом). Будучи бідними студентами, на початку 90-х років почали робити перші кроки в бізнесі: торгували одягом, взуттям, косметикою та побутовою технікою. Мабуть, все перераховане так сильно користувалося попитом в постперебудовного Харкові, що вже в 1992 році друзі відкрили свою компанію. Офіційна історія замовчує про те, що хлопцям на той момент не було й двадцяти років, і про те, що це зі старту був великий автосалон в місті-мільйоннику. Офіційна історія говорить про те, що все починалося з трьох співробітників, які тулилися в нещасному офісі площею в 20 "квадратів". Але ці троє співробітників так наполегливо працювали, що через рік вже була мережа автосалонів, через три - мережа автосалонів і СТО, через шість - статус офіційного дилера Audi (!), Через сім - великий холдинг з власними виробничими потужностями з випуску автомобілів, через п'ятнадцять - група підприємств, що контролює 20% українського авторинку. Прям якась "американська мрія" виходить.

Звичайно, насправді все не так красиво і "по-голлівудськи". Своїм успіхом холдинг зобов'язаний зовсім не наполегливій праці "трьох співробітників", а надзвичайному таланту Василя Полякова, який був і залишається "мозком" групи "АІС". Деякі ЗМІ навіть встигли охрестити його "українським Березовський". Можливо, через те, що він, як і покійний олігарх, воліє ховатися від кредиторів на Туманному Альбіоні. Можливо, через те, що Василь Леонідович також є автором шедевральні схем.

Почалося все з того, що на зорі 90-х він придумав як напівлегальний бізнес на "видак і пуховиках" перетворити на чисту компанію з продажу та обслуговування автомобілів. Сьогодні, після двох десятиліть, зрозуміло, що тоді викликає сумнів ідея піти з "рекетирами" не по базарах і ринках, а по автомеханіка-приватникам, була воістину геніальною. Так вдалося зібрати під своїм крилом цілу "мережа" СТО.

Також хороша була думка пообіцяти золоті гори партнерам в особі "Горьківського автомобільного заводу" (АвтоГАЗ), створити на їх гроші виробниче підприємство в Кременчуці, щоб з часом благополучно "віджати" цей актив.

Ще одна схема стосувалася махінацій з віком продаваних автомобілів. У закордонного виробника іноземні підрядники набували продукцію, так би мовити, "минулої колекції" (відповідно, знижка в порівнянні з новинками автопрому становить порядку 25-30%). Але при багаторазовому перетині кордону - з Німеччини в США, з США в Прибалтику, з Прибалтики в Україну - документи змінюються, і автомобіль стає значно "молодше". Відповідно, в Україні він вже продається без всяких знижок, як остання і актуальна модель. Зараз це нам здається нонсенсом, але в кінці 15 років тому, коли простори Інтернету були доступні далеко не всім, такі схеми благополучно працювали. А розкрилося все тільки тоді, коли одна з покупців автомобіля Audi написала лист прямо на завод.

Непогано працювала і система переведення в готівку грошових коштів, яку правоохоронцям вдалося "зафіксувати" в 1997 році. Підставні особи, яких оформляли як приватних підприємців, нібито набували автомобілі. Кошти на це вони отримували в місцевому відділенні банку, де тут же передавалися уповноваженим представникам групи "АІС". Зрозуміло, що і гроші, і самі машини залишалися у компанії, а залучені ППшники отримували скромну плату за свої послуги.

Ще один варіант обману рідної держави полягав в оформленні одного з підприємств у Чорнобильській зоні. Ввезені через нього ешелони російських автомобілів не підлягали оподаткуванню. Загальні втрати держбюджету від цієї "оборуткі" тільки в 2002 році склали понад 170 млн. грн. Правда, тоді правоохоронні структури спрацювали досить чітко, але бізнесменів врятувала парламентська "дах".

До речі про парламентську "даху". Експерти однозначно заявляють, що найвдалішим ходом Василя Полякова (який і сам нині нардеп, але не сильно активний) було десантування в Раду Дмитра Святаша . Останній, який до потрапляння під склепіння парламенту виконував в тандемі виключно технічну роль (фактично, сидів у партнера на зарплаті), обзавівся новими функціями: захисник від правоохоронних органів з депутатською недоторканністю, лобіст інтересів групи в законодавчому органі, організатор діалогу з владою. Причому пану Святашу було все одно, в якому саме політичному таборі працювати. У різні роки він виступав мажоритарником, учасником групи "Демократичні ініціативи", членом "Народної Партії" Володимира Литвина, а також представником Партії регіонів. Подібна "широта поглядів" з'ясовна: до парламенту Дмитро Володимирович прийшов боротися не за ідеологію, а за процвітання цілком конкретного підприємства. А лобіювати інтереси Полякова, безумовно, набагато простіше й ефективніше, перебуваючи в партії влади. Власне кажучи, поставлене завдання Святаш виконав на "п'ятірку з плюсом". Автомобільні мита, транспортні збори, преференції виробникам - одним словом, за останні 11 років в парламенті не було законопроекту, який би так дратував всіх українських автомобілістів, і не був би в тій чи іншій мірі ініційований за участю Дмитра Святаша.

Мрія іпотечникам

Однак, геній Василя Полякова проявився і в іншому ключі. Він успішно і багаторазово реалізував те, про що мріє будь-який поважаючий себе іпотечникам в нашій країні. А саме - брати кредити у банків і не повертати їх. Правда, масштаби цієї афери воістину грандіозні. Позики бралися скрізь, де тільки можна. З відсотками і без відсотків. З заставою і без застави. Під бізнес і під квартири. На ТОВ і ЗАТ. Разом, за різними даними, на сьогоднішній день "набігло" більше 5 млрд. грн.!

Для того, щоб звільнити себе від необхідності платити за боргами, Поляков придумав кілька схем. Найбільш лякає своєю простотою - це, звичайно, сидіти безвилазно в Лондоні. Але вона не єдина. Один з варіантів передбачає вже класичний для України сценарій, коли підприємство, на яке оформлено кредит, потихеньку переводить свої активи на іншу комерційну структуру. Так, наприклад, існувало юридична особа "Корпорація АІС", а в 2008 році воно несподівано перетворилося на "Корпорацію" Співдружність Комп "". Причому, за свідченнями ЗМІ, перейменування відбулося навіть без повідомлення кредитують групи банків (тобто потай!). Правда, рокіровка не сильно допомогла. Кредитори змогли докопатися і до нової компанії. У 2011 році було ініційовано її банкрутство, а навесні 2012 року з'ясувалося, що загальна сума вимог кредиторів до цієї компанії складає більше 2 млрд. грн.

Інша схема - банкрутство власних підприємств. Поки кредиторам замилюють очі розповідями про можливу реструктуризацію боргів, юристи холдингу організовують банкрутство, що за українським законодавством призводить до заборони на задоволення вимог кредиторів. Це відбувається за такою схемою: штучне створення заборгованості, підтвердження її рішеннями судів, потім - імітування безуспішного виконання цих рішень. У справі задіяний "кишеньковий" суддя, збудливий справу про банкрутство та накладає мораторій, "свої" арбітражні керуючі, а також самі боржники, які оскаржують ухвали судів про початок справ з метою не допустити їх заперечування справжніми кредиторами. Один із прикладів - Госпсудом Харківської області (причому - в особі одного і того ж судді Плахова) ведеться активна робота з порушення справ про банкрутство матеріальних поручителів за кредитними угодами. Серед "банкрутів" - ключові компанії групи "АІС". Інший приклад - по одному з банкрутів холдингу - банкрутства ПП "АЗС-Сервіс" (розпочатому без, звичайно ж, повідомлення кредиторів) арбітражним керуючим був призначений ... Поляков Василь Леонідович.

Судові тяжби підприємств Полякова-Святаша являють собою тему окремого розслідування. Експерти в один голос говорять про те, що протистояння кредиторам було б неможливим, якби чудесним чином групу АІС не підтримувала вітчизняна Феміда. Холдинг крок за кроком виграє суди самих різних інстанцій. І поки кредитори б'ються в істериці, майно, передане групою ним у заставу, шляхом різних підтасовок, штучних банкрутств і навіть підробки документів незаконно продається і перепродується.

Частина отриманих від банків кредитів вже давно переведена за кордон. І тут, до речі, не обійшлося без участі "знаменитого" литовського банку Ukio bankas (знаменитим він став, переважно, через гучний публічного скандалу з відмиванням грошей кілька років тому). Отримуючи кредити в українських банках на розвиток бізнесу, тандем Поляков-Святаш переводили їх на рахунки своїх підставних британських компаній у вже згаданому Ukio bankas. І вже там, на території ЄС відбувався "обнал", загальна схема якого дуже дохідливо описана в розслідуванні європейських журналістів .

Таким нехитрим чином активи юросіб-позичальників переводилися на інші, що не мають боргових зобов'язань перед фінустановами компанії Полякова-Святаша, а банки-кредитори залишалися біля розбитого корита. Примітно, що підставні британські компанії досить оперативно з'являлися і зникали. Деякі існували трохи довше, перекачуючи через свої рахунки мільйони доларів, при цьому декларуючи нульові обороти (що, в свою чергу, дозволяло уникати оподаткування).

Терпіння у банків вистачило ненадовго. Влітку минулого року, так і не отримавши своїх грошей назад (і бачачи перспективу не отримати їх ніколи), три найбільших банки - "Альфа-Банк", "ВТБ Банк" і "УкрСиббанк" - звернулися до прем'єр-міністра Миколи Азарова з проханням втрутитися в процес. " Приводом для спільного публічного звернення стали факти злісного ухилення від виконання кредитних зобов'язань компаніями, які входять до групи компаній "АІС", які, в свою чергу, пов'язані з відомим українським бізнесменом, народним депутатом, членом Партії регіонів - Дмитром Святашем ... Шановний Микола Янович , ми, як представники фінансового сектора, звертаємося до Вас як голові Партії Регіонів і прем'єр-міністру України з проханням звернути увагу на ситуацію, яка склалася у найбільших банків з корпорацією "АІС", підконтрольною Д.Святашу, і втрутитися для відновлення законності ", - написали банкіри чиновнику (до речі, підпис під документом також поставила виконуюча обов'язки голови Незалежної Асоціації Банків України Олена Єфремова).

Ще далі пішов ПАТ "УкрСиббанк". На початку вересня поточного року він через суд заборонив структурам, підконтрольним корпорації "АІС", продавати нерухомість, яка була закладена в забезпечення кредиту, взятого в банку (в цілому близько 60 об'єктів нерухомості на загальну суму в 727,2 млн. грн.) . Піти на крайні заходи кредитор змушений був після того, як власники групи почали в терміновому порядку розпродавати закладену в забезпечення кредитів нерухомість. Пізніше банк також домігся постанови районного харківського суду про стягнення з Дмитра Святаша (як одного з бенефіціарів корпорації "АІС") порядку 10 млн. грн. Але ситуація досі не вирішилася.

* Не можна не відзначити, що всі публічні претензії кредитори висловлюють виключно Дмитру Святашу. Хоча він ще в 2009 році остаточно вийшов зі складу засновників "АІС". І ні в одному інформаційному повідомленні не говориться про Василя Полякова, який до цих пір офіційно займається оперативним управлінням холдингу. Це ще одне підтвердження далекоглядності пана Полякова, який досить посереднього менеджера зробив ще і "головним відповідальним" за діяння тандему перед обличчям громадськості.

Політичні банкрути

Невідомо, скільки ще часу власники холдингу "АІС" будуть ще грати в догонялки зі своїми кредиторами. Рано чи пізно терпець у банків закінчиться. І в хід можуть піти дуже непопулярні заходи. Навряд чи це станеться до тих пір, поки у тандему є прикриття у вигляді депутатського мандата. Але тут-то і починається найцікавіше.

Справа в тому, що в нинішнє скликання парламенту Дмитро Святаш потрапив по мажоритарному округу на Харківщині. За чутками, його рекомендував до підтримки регіоналами ніхто інший, як Геннадій Кернес, мер Харкова. Тільки от слобожанський політична еліта останнім часом активно обговорює тему сварки тандему і міського голови. Мовляв, горшки побили на матеріальній грунті. Враховуючи те, як Поляков-Святаш "люблять" виконувати свої зобов'язання, можна припустити, що Геннадій Кернес просто поповнив список людей і організацій, яких "кинули" браві хлопці з "АІСА". "Кинули", але не зовсім подумали над питанням про те, чим їм загрожує втрата підтримки Кернеса. Відповідь знайшлася швидко. З середини вересня різні оглядачі в мережі Інтернет говорять про те, що слідом за Ігорем Марковим стан регіоналів можуть залишити ще кілька депутатів (з автоматичною втратою мандату, звичайно). І прізвище Святаша в цьому списку бачать багато.

Як кажуть, скільки мотузочці НЕ витися, а все одно обірветься. І тоді вже від праведного гніву кредиторів Полякова-Святаша навряд чи врятують і підкуплені судді, і геніальні схеми, і навіть вдома в Лондоні. Нам залишається тільки чекати.