УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Юрій Покальчук: "16-летний Макс - письменник від Бога. Через два тижні ВІН виходе на волю ... "

Юрій Покальчук: '16-летний Макс - письменник від Бога. Через два тижні ВІН виходе на волю ... '

Відомій український письменник прежде п'ятнадцять років опікується малолітнімі в'язнями

У 1988 году в'язні Прілуцької колонії для неповнолітніх начали видавати "зеківській" часопис "Горизонт" зі своими віршамі, оповіданнямі, повістямі ... Їхнім ТВОРЧА "татом" Усі ЦІ роки залішається письменник Юрій Покальчук (на фото). А журнал, Який друкувалися колись на машінці, виходе тепер у друкарні. Один з останніх номерів "Горизонту" мені показавши Юрій Покальчук, з яким ми зустрілися у Києві. Альо починаєм наша розмова з Іншого ... - Пане Юрію, что в сучасности мире, на вашу думку, є Ознакою культурної нації? - Доступність книжок. Це не позбав ознака культурної нації, це - Показник ее духовного здоров'я. Хіба це нормально, коли в багатьох українських містечках и почти в усіх селах взагалі немає кнігарень? І даже у століці раз у раз вінікає Напруга вокруг КРАМНИЦЯ, Які Продаються Українські книжки. Альо цього мало. Книжка має буті доступною и у Фінансовому СЕНСІ. Я це бачу так: держава має запровадити дотації для видання "народної Серії" книжок. Як це робиться в багатьох странах світу. Книжки "для народу" мають коштуваті по ГРИВНІ-дві, що не больше. Лише тоді можна буде Говорити про ті, что державу не на словах, а насправді непокоїть духовне здоров'я нації. - Які книжки ві пропонуєте відаваті у Цій Серії? - Від ненудної української класики, годиною адаптованої до нінішнього дня, - до найцікавішіх новинок, - запально Продовжує Покальчук. - Більше того, самє держава має Допомогті Цім книжкам дістатіся до "пункту призначення". ЦІ книжки повінні розвозіті по селах спеціальнімі автобусами - така програма Діє у Швеции и Норвегії. Звітність, зобов'язати губернаторів та керівніків місцевіх рівнів, міськіх та Сільських голів НЕ закривати кнігарень. Почати з Києва, з міського голови. Книгарні повінні буті в центрі наших міст та СІЛ! Если книжки будуть у магазинах - їх купуватімуть. Мені у Львові в українській книгарні розповідалі, что люди Зі Східної України, їдучі в Карпати чи Трускавець, Постановка у книгарню и запітують Українські книжки. І меценати, люди з грішми, мают давати гроші на культуру. Конкретна справа: нехай бі тієї ж Пінчук чи хтось подібний до нього за можливіть видав накладом 500 тисяч серію доступних для людей книжок - простий, дешевий, у форматі Кишеньковий видання. Альо НЕ Пхат туди творів тихий СУЧАСНИХ формалізованіх письменників, якіх Ніхто НЕ читає. Чи не Пхат Важка класику, якові вчаться у школі (ЯКЩО класику - то адаптованості), ТОМУ ЩО сьогодні "Хіба ревуть волі як ясла повні" підліткі НЕ чітатімуть. А від адаптованості "Тарас Бульба", Якого Шкляр Зробив русски, - прекрасно б Пішов. Без ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ, без участі меценатів цього НЕ сделать. Если ми Хочемо, щоб наша нація булу культурною, мусим вдать до таких ЗАХОДІВ! - Ві Дуже запально про це говорите ... - Тому що я знаю, до чого доводити життя без книги. Маю у Прилуках колонію для неповнолітніх злочінців, Якою опікуюся Вже Багато років. Там Переважно діти декласованіх батьків. У них в хаті Ніколи книжки не було! Серед тих підлітків, Які стали на злочинний шлях - більшість таких, Які виросло без книжки. - А це взагалі Можливо - "заразіті" Читання підлітка з колонії? - Цілком Можливо! Вони - чи не найвдячніші чітачі з усіх Категорій. Беруть книжку - и ковтають ее за ніч. Серед них Багато тихий, хто пише Щось свое. Від випустить я Щойно нове число журналу "Горизонт", и там є роботи хлопця - его звуть Максим - Який має Божий дар. Йому позбав 16, и перебуває ВІН в колонії для неповнолітніх у Прилуках. Альо ті, что Максим - письменник Вже видно по стілістіці, по структурі его прози, по его Віршах. Просто дивовижності ... ВІН пише Преса та русски. І то русски пише Такі вірші, що там нема чого правити. - Свої книжки даєте тім хлопці? Чі "дітям до шістнадцяті" читати заборонено? - Даю. Лише прошу повернути, бо не хочу, аби їх вихователі зварили ... Що ж смороду - не знають, про что я пишу? Смороду з 14-ти років Живуть доросли життям ... Чім больше з ними спілкуюся - тім больше переконуюся: там сидить активна, Надзвичайно енергетична молодь, яка через Життєві Обставини Пішла не в тому Напрямки. Годиною - це юнаки Дуже Сильні, фантастично Обдаровані. Здатні віжіваті у будь-яких умов. Поживи, як смороду, рокамі на Вулиці, в мире, де всім до тебе байдуже! Тут Такі характери гартуються! Я їх, до речі, чи не вихову моралями и Повчання. Від Щойно звідті повернувши. Припер туди масу книжок та ще зошити, ручки, цукерки - від себе та друзів-письменників ... - Які книжки в колонії мают Найбільший Попит? - Зараз - Пауло Коельо. Це мені їх бібліотекар cказав. Смороду жадібно хапають все, что є. Альо ті, что можна читать, звичайно! Тому я просив видавництва: дайте книжок для колонії неповнолітніх! Як у Пушкіна - "і закликати до переможених закликав". "Кальварія" дала книжки в "колоніальну" бібліотеку, "Фоліо", "Форум видавців" давши ... Я ще опікуюся, альо Вже Меншем мірою, доросли колонією у Житомире. Там є дуже хорошому бібліотека, і люди там сидять начітані ... Альо про засуджених політики згадують позбав напередодні віборів, коли їм треба, щоб за них голосувалі. Горезвісній Бакай колись припер туди вантажівку з цигарками, щоб за нього голосувалі! цею хлопчик Макс, про Якого я вам казав, виходе на волю через два тижні. Я его забираю сюди, нашел ПТУ з гуртожитка. У нього брат працює в Киеве, батька немає. Макс відбув у колонії Півтора року. Від чому может Підліток до суду и Вже после суду, до відправкі в колонію, через бюрократію сім місяців відсідіті в тюрмі? Наколки Собі поробуйте. Понабірався за цею годину такого досвіду, Який Йому абсолютно Потрібний! Ну, я з Цім його "досвідом" ніби Вже давши Собі и Йому раду. Если на Волі далі буде писати - організую Йому книжку ... Поїду до нього в колонію у кінці тижня. Заразитися Вийди новий "колоніальній" журнал (до речі, у Львові его друкують), и там вновь будут мого малого твори. Я поспішав відрукуваті цею номер, щоб встігнуті Йому й іншім хлопці вручіті на Загальній лінійці, поки ВІН ще в колонії. Смороду ВСІ Цім пішаються. Триста ОСІБ стояти каре и дівляться, як один виходе у центр, до столу, и тут Йому - журнал ... - У жітті чи не шкірного хлопця трапляються Такі випадка, что півкроку ще - и потрапіш до міліції. А вас могли б посадити за Щось у підлітковому віці? - У мене, бачите, булу Дуже ідеалістічна батьківщина. Я БУВ вихований в ідеальних умів. Мій батько БУВ аспірантом Миколи Зерова. Потім за це сідів у тюрмі, отут в Киеве. На Лук'янівці. А далі в хаті булу біда. Альо Духовність, и до того ж самє українська, в родіні булу понад усе. Часом не малі что Їсти, альо что почитати и Про що поговоріті всегда Було в достатку ... хочай десь двічі я потрапляв до міліції за якісь бійкі, ночувать у відділку ... Це могло б і погано закінчітіся, чом бі ї ні? Десь бі смікнувся до міліціонера - и Вже МАВ бі три роки ... Зараз, спілкуючісь з хлопцем з колонії, я переконався - наш Кримінальний кодекс Дуже недосконалостей. Ніні за викрадення машини дають до п'ятнадцяти років! Законодавці перелякаліся за свої "Круті тачки". Серед тих хлопців, кого я знаю, є Такі, что, Наприклад, сидять за велосипед: вкрав, покатався, потім віддав - а Йому за це Чотири роки "впаяли". Інший вкрав бідон з-под молока - здав на алюміній, Йому дали два роки. Плекаю: "Для чого ти це зробили?" - "Дядя Юра, та просто жерти хочеться ...".