Геннадій Васильєв: "За останні роки кількість отриманих санкцій на" прослушку "збільшилася в кілька разів"
На думку лідера партії "Держава", інформацію, отриману в ході "прослушки", сьогодні все частіше використовують з метою дискредитації політичних опонентів "Якщо у вас немає параної - це ще не означає, що за вами не стежать". Ця витончена жарт сприймається сьогодні кілька зловісно. А якщо чесно, то людям не до жартів. В Україну повернувся головний подслушівальщік Микола Мельниченко, який поклав початок цієї загальної параної, народний депутат Степан Гавриш услід за багатьма іншими заявив, що його не тільки підслуховують, а й - за допомогою того ж пристрою - намагаються вапна. Ой, не випадково вираз "це не телефонна розмова" нині так популярно. З появою мобільного зв'язку зітхнули, було, вільно - і дали волю емоціям. Але нескінченні роздруківки мобільних розмов в інтернеті переконали: їх теж слухають. "Прослушка" деморалізувала простих громадян, бізнесменів і політиків. Причому відомих політичних і державних діячів не тільки підслуховують: за ними ще підглядають і стежать в надії "зліпити" чергову "компру". Останнім часом ці явища настільки поширені, що питання про їх законність якось непомітно відійшов на другий план. І це дуже небезпечно, вважає екс-генпрокурор України, лідер політичної партії "Держава" Геннадій Васильєв, якого ми попросили прокоментувати тривожну тенденцію.
Коли обговорювався законопроект, регулюючий "прослушку" і стеження, правоохоронні органи намагалися зберегти за собою необмежене право на цю діяльність
- Геннадій Андрійович, але ж втручання в приватне життя громадянина регламентується законом ...
- Ступінь правової захищеності людини у величезній мірі залежить від рівня розвитку держави, від того, наскільки воно може забезпечити захист прав і свобод громадянина, і від авторитету влади. Наш український закон допускає прослуховування, застосування технічних засобів отримання інформації і таємне обстеження житла громадянина лише в тому випадку, коли мова йде про вчинений злочин або тяжкому злочині, причому якщо людина обгрунтовано підозрюється у скоєнні такого. Більше того, закон робить ще одну обмовку. До оперативно-технічним заходам, таким, як прослуховування, вдаються тільки тоді, коли додаткові докази, що свідчать про вчинення того чи іншого злочину, не можна знайти іншими способами, передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом. Саме так записано в законі. Сьогодні ж, на жаль, все частіше доводиться спостерігати в цьому плані саме незаконні дії.
- Стверджуючи, що за ступенем захищеності громадян можна судити про авторитет державної влади, ви мали на увазі щось конкретне?
- Як відомо, прерогатива отримання так званої оперативної інформації за допомогою технічних засобів належить виключно державі: цією діяльністю можуть займатися тільки державні органи. Але оскільки сьогодні не становить великої праці придбати засоби прослуховування, то цим займаються всі, кому не лінь. А відповідного реагування з боку влади на таке беззаконня чомусь немає.
У 2001 році, будучи народним депутатом, я вніс на розгляд Верховної Ради України законопроект про зміни та доповнення в раніше діючі нормативні акти про оперативно-розшукової діяльності. У ньому пропонувалося посилити відповідальність, контроль і нагляд за проведенням оперативних технічних заходів. Законопроект кілька разів потрапляв під вето Президента, але з великим трудом все ж пройшов. Протягом усього періоду його розгляду у Верховній Раді я був доповідачем і тому знаю, як кажуть, зсередини всі складнощі проходження документа при обговоренні як у профільному комітеті, так і в парламенті. Своєрідно реагували на прийняття цього законопроекту і правоохоронні органи, намагаючись в що б то не стало зберегти за собою, по суті, необмежене право на прослуховування, стеження, так зване зовнішнє візуальне спостереження.
- Давайте окреслимо коло: хто в Україні має право на подібні дії?
- У законі це обговорено чітко: перш за все СБУ, МВС, податкова міліція, державна охорона і Державна прикордонна служба. Все. Відповідно до закону, інші органи не мають права займатися прослуховуванням. Я вже не кажу про якісь там комерційних фірмах, приватних особах - їм це робити категорично заборонено.
- Давно помічено, що суворість наших законів компенсується необов'язковістю їх виконання. Здається, це саме той випадок. Як ви думаєте, які структури напередодні виборчої кампанії опиняться під прицілом законних і протизаконних організацій, що займаються прослуховуванням: підприємці, економічні організації чи все-таки політики - майбутні учасники передвиборної гонки?
- Думаю, нинішня виборча кампанія стане справжньою війною компроматів. Всі, хто має хоч якийсь доступ до отримання інформації, будуть її добувати і максимально використовувати - в тому числі, на жаль, і незаконним шляхом. Зауважу, однак, що і в тих структурах, які займаються цією діяльністю законно, допускається чимало порушень. Я вже говорив, що законні оперативно-технічні заходи можуть проводитися тільки тоді, коли людина підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину. У даному випадку порушується не тільки кримінальну, а й кримінально-розшукову справу. Свого часу ми проводили з цього приводу перевірки в МВС, СБУ - і зіткнулися з кричущим беззаконням. Тоді ми ставили питання про найсуворішої відповідальності винних осіб і, вважаю, досить ефективно стримували цей процес."Факт стеження за моєю родиною був встановлений стовідсотково"
- Очевидно, прослуховування і підглядання здійснюватиметься, в тому числі, і на замовлення тих чи інших політичних партій? Яка на цей рахунок позиція вашої партії "Держава"?
- Глибоко переконаний, що використання таких незаконних, брудних методів буде йти по наростаючій. Пробний камінь кинуто: в інтернеті одна за одною з'являються роздруківки телефонних розмов - і ніякої реакції з боку влади. Ніхто не покараний. Як так може бути? Чому не порушуються кримінальні справи? Чому не ставиться питання про притягнення винних до відповідальності? Звідки ці технічні засоби? Хто їх продає і хто ними користується? Те, що відбувається зараз, м'яко кажучи, насторожує. Тому наша позиція гранично ясна: ми стоїмо на принципах найсуворішого дотримання закону і наведення порядку в країні.
- Наскільки мені відомо, за вашою родиною теж було встановлено стеження. Як ви дізналися про це і що зробили?
- З моїм досвідом і знанням специфіки даної діяльності мені не склало праці переконатися, що це було саме так. Тобто мова не йде про якісь домислах або підозрах. Факт стеження було встановлено стовідсотково, і я прийняв необхідних заходів, щоб убезпечити свою родину. Звичайно, мені простіше розібратися у всьому і встановити, що відбувається. Але як бути людині - неспеціалісту в галузі права? Адже він сподівається на те, що правоохоронні органи повинні його захищати, а не прослуховувати і проглядати. Його не цікавлять питання викладу правових норм - він хоче знати напевно, що держава прийме всі заходи для їх дотримання. І держава таки зобов'язане це забезпечити.
- Яке покарання передбачене законом для тих, хто займається подібним промислом?
- Стаття 163 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції і т. д. у вигляді позбавлення волі строком до семи років. Це досить серйозна міра покарання, і необхідно добитися тільки одного - її невідворотності. Ось за якими фактами треба порушувати кримінальні справи (а не за те, хто і як проголосував) і притягати винних до відповідальності. Таку ж міру покарання передбачає і стаття 359 Кримінального кодексу за незаконне застосування спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
До речі, свого часу мені доводилося працювати над Кримінальним кодексом України: він проходив через наш профільний комітет у Верховній Раді. Тоді ми приділяли особливу увагу саме цій проблемі. А ось Кримінально-процесуальний кодекс до сьогоднішнього дня так і не прийнятий. Депутати, що називається, опустили шлагбаум при проходженні цього найважливішого законопроекту, ймовірно, розуміючи, що вже вони-то, у всякому разі, захищені імунітетом. А як же бути простим людям? І хіба зайва лібералізація законодавства, зокрема, кримінального, колись приносила користь суспільству?
- Нас підтягують до європейських стандартів, за якими нібито чим менше покарання і чим більш ліберально ставиться держава до злочинця, тим менше той буде порушувати закон. Ви з цим згодні?
- Держава має адекватно реагувати на виклики злочинців і злочинності. У нас же немає реагування на подібні прояви. Ще одна важлива проблема, яка також належить до обговорюваної теми оперативно-розшукової діяльності, - негласне проникнення в житло, зняття інформації з каналів зв'язку (прослуховування), ознайомлення в рамках процесуального законодавства з листуванням вимагають санкції суду. Іншими словами, перш ніж починати ці дії, необхідно винести відповідну постанову, подати матеріали справи до суду, обгрунтувати необхідність їх проведення - і тільки тоді суд погодиться чи не погодиться із здійсненням тих чи інших заходів. Інша справа - зовнішнє спостереження (візуальне, як записано в законі), коли за людиною стежать: куди він пішов, з ким зустрівся, що з'їв, що випив. Коли підглядають, так сказати, в замкову щілину, і людина не знає, куди йому сховатися. Так от: зовнішнє спостереження на сьогоднішній день проводиться без санкцій прокурора або суду. Стежити за вами, самостійно вирішує лише той орган, який займається такими заходами.За останні роки кількість отриманих санкцій на "прослушку" збільшилася в кілька разів, а розкривання злочинів знизилася
- Це що ж виходить, з чиєїсь примхи кожен з нас може опинитися під ковпаком?
- Якщо діяти безконтрольно, безумовно, стеження можна організувати за будь-якою людиною, як, втім, і прослуховувати його, і проникати в житло без його відома. І це в нашій країні не рідкість. Але й те, що нині прийнято називати законним шляхом, зазнало якусь деформацію. За останні роки кількість отриманих санкцій на проведення таких заходів, як зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування, застосування інших технічних засобів, збільшилася в кілька разів. Тільки минулого року було отримано 40 тисяч судових санкцій на прослуховування. Було б логічно припустити, що і розкриваність злочинів зросла в такій же прогресії. Але вона, навпаки, знизилася. А що стосується виявлення організованих злочинних груп, то воно зменшилося на чверть.
- Тоді в чому сенс проведення оперативно-розшукових заходів? Куди дівається добута інформація? Нею ж хтось користується?
- На жаль, така інформація все частіше використовується аж ніяк не з метою боротьби зі злочинністю. Головне завдання її власників - дискредитація політичних опонентів. Як правило, такі відомості накопичуються і чекають своєї години. А використовуються в залежності від політичної ситуації.
- Сьогодні все частіше чуєш: така-то фірма краде цінні ідеї в іншої, або керівництво організації встановлює нагляд за своїми співробітниками. Це що, нові методи роботи?
- Це приклад вседозволеності. Проникнення в приватне життя людини або цілої структури вже не засуджується ні на на рівні перших осіб держави, ні на рівні суспільної свідомості, яка розбещене ідеєю отримувати доступ до негласної інформації, "полунички". Що ж дивного в тому, що цю ідею беруть на озброєння керівники окремих приватних фірм?
- І все ж, які основні причини такого небувалого буму в подслушівающе-підглядав індустрії?
- Вони, що називається, на поверхні. Наші державні мужі займаються подібними справами аж ніяк не в інтересах держави, а виключно з політичних міркувань. Це видно сьогодні неозброєним оком, без всяких спеціальних засобів.