"Майбутній президент" Павленко: "Ми зробимо все, щоб гроші ходили за дітьми"

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко сам себе називає "міністр SMS". Жартома. А даремно - ввірені йому проблеми, незважаючи на гадану "непідйомність", вимагають мобільності та винахідливості у їх вирішенні. Від цього залежить і майбутнє країни - діти, і сьогодення - її імідж, що створюється в тому числі і спортивними досягненнями. Те, що наймолодший член Кабміну це розуміє, вникаючи в суть проблем, і підтверджує його інтерв'ю журналістам "КТ".

Юрій Олексійович, зараз помітні дві важливі соціальні ініціативи: бігборди із закликами збільшити кількість футболістів і нобелівських лауреатів власними силами і більше 8000 гривень допомоги на народжену дитину. На думку вашого міністерства, чи покращилося демографічна ситуація в країні?

- Підсумки можна буде підвести через дев'ять місяців ... Тоді й дізнаємося, виправдали себе такі методи чи ні, подивимося, наскільки ефективним стимулом виявилися доплати при народженні дитини. Те ж саме можна говорити і про рекламну кампанію, що проводиться за ініціативою громадськості та спрямованої на пропаганду збільшення рівня народжуваності в Україні. По цифрах все дуже просто: сьогодні на одну жінку припадає 1,15 дитини. Для того щоб народжуваність перевищила смертність, статистичний показник має бути 2,15. Простіше кажучи, в сучасній українській родині має бути не менше двох дітей. Особисто я переконаний, що фінансова допомога держави при народженні дитини дуже важлива, адже потрібно забезпечити малюка всім необхідним у перший рік його життя. Тому що страх перед витратами на народження та утримання дитини у багатьох випадках є головним аргументом для молодої сім'ї, щоб почекати з спадкоємцями.

Але вже зараз багато молоді мами нарікають на те, що держава їх "кинула" і замість виплати відразу 8000 гривень віддають гроші по частинах ... Чому так відбувається?

- Виплатами займається Міністерство праці та соціальної політики. Вони здійснюються двома варіантами. Перший: за місцем постійної роботи жінки. Другий: якщо жінка ніде не працювала до появи дитини, то через фонди тимчасової втрати працездатності, які є в кожному обласному центрі і майже в кожному районному. Думаю, що перша проблема, з якою стикається така сім'я, це необхідність оформлення цілого пакету документів для отримання матеріальної допомоги. Я знаю, що наші люди дуже не люблять возитися з документами та довідками, можливо, з цієї причини процес отримання грошей і здається їм скрутним. Дійсно, конверт з гривня не вручать на порозі пологового будинку, якщо немає всіх необхідних паперів. Багато хто побоювалися того, що народження дитини перетвориться на бізнес. Ці страхи підтвердилися?

- Якщо ви пам'ятаєте, з цього приводу в Кабміні була дуже гаряча дискусія, пропонувалися різні варіанти боротьби з охочими "збагатитися" за рахунок народження дитини. Наприклад, була пропозиція допомогти не грошима, а дитячими товарами, або зробити спеціальні картки. Але ми все-таки прийняли рішення видавати допомогу "живими грошима", надавши родині право самій ними розпорядитися. Адже памперси або коляску можуть подарувати родичі, а батькам, припустимо, краще обладнати кімнату для малюка. Крім того, щоб зменшити ризик зловживань, ми вирішили, що основна сума - 3500 гривень - виплачується відразу після народження, а решта грошей - рівними частинами протягом року. Таким чином теж захищаються інтереси дитини, потреби якого не закінчуються в перший місяць після появи на світ. Що стосується центрального бюджету, то жодного разу затримки з перекладом "дитячих" грошей на місцевий рівень не було - прем'єр-міністр постійно контролює дане питання. Але от затримки з виплатами на місцях можуть бути, хоча ми намагаємося через своє міністерство, через Мінпраці та громадські організації відстежувати ситуацію, проводимо регулярні перевірки. Однозначно сказати, що немає затримок з виплатами допомоги народили жінкам, я не можу, але ми оперативно реагуємо на будь-яке звернення з такого приводу. Це пріоритет, позначений Президентом. Захист прав дітей - критерій номер один при оцінці діяльності будь-якого державного чиновника. Якщо до Віктора Андрійовича доходить інформація про порушення прав дітей і матерів, то, повірте, голови чиновників "летять" дуже швидко.

Що робити з матерями-"зозулями", які народжують дітей, а потім залишають їх на піклування держави? Вони теж отримують гроші?

- Ця проблема реально існує, і механізм попередження таких випадків ми також вписали до постанови КМ. У даному випадку гроші видаються державою на дитину. І якщо мати від нього відмовляється, то вона автоматично позбавляється права на отримання цих коштів. Хочу сказати, що в цьому плані ми підемо ще далі: є указ Президента про першочергові заходи захисту прав дітей, є позиція міністерства, і можливо, нам ще цього року вдасться реалізувати схему "гроші ходять за дитиною". Тобто де б не знаходився малюк - в дитячому будинку, у сімейному дитячому будинку, в інтернаті, - державна допомога призначена йому особисто, а не на потреби дитбудинку, наприклад. У нас продумані різні форми утримання дітей-сиріт. Наприклад, якщо дитина перебуває в інтернаті і на його зміст визначено 10 000 гривень на рік, то ці гроші, в разі її усиновлення, передаються в сім'ю. Правда, єдина складність: проблемно відбувається узгодження з Мінфіном, це нова форма розрахунків, вона ще не пройшла, що називається, "обкатку". Але вона апробована на пенсіонерах, і думаю, що спрацює і у випадку з дитячим забезпеченням. Ще раз підкреслю: у першу чергу буде враховуватися інтерес дитини, а не установи, в якій він знаходиться. Вважаю, що це допоможе швидше перейти до реформи інтернатів та розвитку системи сімейних форм виховання дітей-сиріт - як найбільш ефективного способу їх адаптації.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник у нас ліберал і тому вважає, що кожен повинен "випливати" сам. Всі скаржаться на те, що Віктор Михайлович "грошей не дає". А як складаються ваші стосунки з Мінфіном?

- Я б не назвав наші відносини проблематичними, але у Віктора Михайловича є чітка позиція щодо того, як має працювати Міністерство фінансів. Він її не приховує. Міністр вважає, що Мінфін не визначає політику того чи іншого відомства щодо фінансування. Пинзеник стверджує програми з точки зору можливостей бюджету. З іншого боку, глава Мінфіну впевнений, що кошти, передбачені і затверджені в бюджеті, повинні автоматично виходити адресатом. Тобто ніякого ручного управління при розподілі фінансів бути не повинно. Я ці принципи діяльності глави Мінфіну сприймаю нормально, і якщо нам в результаті вдасться досягти максимальної реалізації такої моделі, то зніметься багато проблемних питань, на які сьогодні скаржаться візаві Віктора Михайловича. Однак необхідно враховувати, що цього року були внесені зміни до бюджету, що передбачають виконання низки програм, що не існували до цього. Природно, треба було, щоб уряд затвердив цілий перелік нових документів. Якщо взяти тільки наше міністерство, то це три нові програми - подолання дитячої безпритульності, організації мережі спортивних майданчиків та підтримки культурно-спортивних товариств. У кожної з цих бюджетних програм, звичайно, є і порядок фінансування. Ось тут і виникає дискусія з Міністерством фінансів - на рівні виконавців. І коли вона заходить у глухий кут, тоді ми виносимо питання на рівень міністрів, намагаємося вирішувати компромісно. Найбільша проблема у нас виникла якраз з фінансуванням заходів за програмою боротьби з дитячою безпритульністю, і тільки на наступному засіданні КМ буде розглянуто цей проект. Незважаючи на те, що питання було потрібно вирішити протягом місяця, ми не встигли цього зробити ... Реально на це пішло півроку: адже знадобилося скласти максимально ефективну, працюючу програму, а потім узгодити порядок виплат. Основний конфлікт виник через те, що гроші "передбачені" на міністерство, а основна частина витрат повинна йти на будівлі, що знаходяться в муніципальній власності. Необхідно ці фінанси через субвенції передати до місцевих бюджетів. Доходило до скандалів з приводу того, яким чином їх передавати! Але от конфліктувати з приводу того, дає чи ні Мінфін гроші, не доводилося.

До речі, про питання організації роботи уряду і зайвих навантаженнях. Всі міністри висиджують на багатогодинних нарадах і з розумним виглядом слухають питання, які безпосередньо не стосуються їх діяльності: про консорціум, про приватизацію, про будівництво нового НПЗ. Зараз багато ратують за те, щоб відновити практику роботи урядових комітетів, де могли б узгоджуватися всі технічні питання, а Кабмін приймав би стратегічне рішення. Як ви до цього ставитеся?

- Знаєте, з цього питання мені важко висловити однозначну позицію, тому що досвіду роботи в уряді в інших умовах у мене просто немає. Я вперше працюю міністром. Про інших варіантах я тільки чув від старших товаришів. З іншого боку, я розумію і логіку прем'єра Тимошенко, яка таким чином хоче сформувати і зміцнити команду, показати, що всі члени Кабміну повною мірою відповідають за урядові рішення, незалежно від того, внесені вони Мінтрансом або МОЗ. Тобто, ми всі рівні з точки зору впливу на прийняття того чи іншого рішення Кабінету міністрів. Я думаю, Тимошенко таким чином намагається створити "школу міністра" - не вузькопрофільного чиновника, а відповідального, різнобічного політика.

Іншими словами, глава Міністерства у справах молоді та спорту відповідає і за "Криворіжсталь", і за газові контракти?

- Звичайно, бо це рішення уряду. І кожен з членів КМ несе за них рівну відповідальність незалежно від того, чи стосується це "Криворіжсталі" або Олімпійських ігор. Якщо говорити особисто про мене, то така організація роботи уряду для мене дуже цікава. Мені цікаво отримувати інформацію, що виходить за рамки діяльності мого міністерства. Це для саморозвитку корисно: невідомо адже, ким міністр у справах молоді та спорту Юрій Павленко стане завтра. І той досвід, який я вже отримав за півроку по різних галузях, дає можливість стати будь-яким профільним міністром ...

Тобто, міністр Павленко конспектує все 11:00 урядового засідання?!

- Так, всі ключові моменти я записую, у мене є спеціальний щоденник по засіданнях Кабміну. І всі питання, які мене цікавлять, я там фіксую, потім шукаю по них розширену інформацію. І мені потім простіше працювати з тим же Пинзеником або Терьохіним, погоджуючи документи. Тому що ми говоримо на одній мові ... Фактично на цих затяжних урядових засіданнях ми відпрацьовуємо єдину лексику, щоб потім не витрачати час на розуміння один одного.

Чим вам як міністру, який відповідає за український спорт, пояснили невдачі останнього часу у футболі, плаванні, легкій атлетиці? Чим виправдовують провал "Динамо", фіаско наших плавців на чемпіонаті світу, програш українських легкоатлетів у Гельсінкі?

- Дійсно, є така тенденція, хоча перше півріччя було для українських спортсменів успішним. Причому на всіх міжнародних змаганнях вони виступили вдаліше, ніж за всі попередні роки, кульмінацією стали ігри з неолімпійських видів спорту в Дуйсбурзі, де українська команда з 30-го місця піднялася на 5-е. І приймали в них участь, скажімо так, нетитульні федерації. А зараз пішли на змагання титульні, типу федерації легкої атлетики або плавання, і те, що у них трапилися провали, можливо, пояснюється банальною зарозумілістю. Я поки що не чув пояснень, але надзвичайно хочу їх отримати від старшого тренера команди легкоатлетів, з якими у мене була дуже серйозна розмова перед їх поїздкою на змагання. До мене звернулися кілька спортсменів, що вказали на ряд негативних моментів у діяльності спортивних чиновників, і ми спеціально провели круглий стіл, де відбулася жорстка розмова на цю тему. Тепер я хочу почути обгрунтування політики федерації, яка не включила до складу збірної тих, хто мав на це право, і тепер отримала настільки негативний результат.

А що вам сказали лідери української федерації футболу з приводу своїх успіхів? Ви можете добитися від них пояснень?

- Тут системна проблема, можливо, не пов'язана безпосередньо з кожною федерацією окремо. Колишній Держкомспорт як орган, що відповідає за політику в сфері фізкультури і спорту, фактично не займався її визначенням та формуванням, а трансформувався в організатора змагань. Тому всі наші успіхи в спорті були не завдяки, а всупереч тому, що робилося. Зараз ми зібрали максимально ефективний спортколлектів, щоб виробити якісну концепцію програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Сьогодні з'явилася нова хвиля і в Національному олімпійському комітеті, прийшли люди - фанати спорту, які мислять стратегічно, а не живуть тільки одним днем. Так що про ефективність чи неефективність міністерства в галузі спорту можна буде говорити як мінімум за результатами олімпійського циклу. Взагалі ж спортсмен, здатний ставити рекорди, готується на протязі не менше семи років. Тому ті основи, які ми сьогодні закладаємо в нову спортивну політику України, принесуть плоди не раніше ніж через сім років. В Україні, на жаль, провал в багатьох видах спорту припав на ціле покоління. У нас поки є зірки спорту, але старі, так сказати, а нові прийдуть аж через покоління. Це теж треба розуміти.

Але у вашому міністерстві є людина, яка веде облік молодих і перспективних спортсменів, щоб їх не "викинули" зі спорту, не забули, не дали виїхати грати за іншу країну?

- Це те завдання, яке має виконувати в першу чергу федерація і державний тренер - є така інституція. Ось чому значне число людей є не ефективними менеджерами, але при цьому займають не останні посади. Я вважаю, що необхідно внести живий струмінь у справу розвитку українського спорту, ми думаємо над цим. Інша справа, що сам ресурс міністерства украй невеликий: у Держкомспорті було 80 чоловік, це з бухгалтерами та водіями. А йдеться ж про людей, які формують правила гри у вітчизняному спорті. Тому таке завдання ми поставили і постараємося м'яко, але наполегливо переконати федерації в необхідності з нею рахуватися, на неї працювати.

Знаєте механізми переконання?

- Безумовно. Тому що всі вони як громадські структури залежать від міністерства хоча б з точки зору фінансування. Я противник того, щоб застосовувати фінансові методи "переконання", тим більше до громадським організаціям. Але ми рішення будемо приймати спільно, тому у нас створені дві громадські колегії - олімпійських та неолімпійських видів спорту, куди залучені всі, хто цього хоче. Ми залучили найкращих фахівців - медиків, вчених, вихователів, спортсменів. Сьогодні, наприклад, потрібно вирішити питання фінансового забезпечення ДЮСШ - півтора роки тому їх відлучили від центрального фінансування, перевели на місцеві бюджети, і вони "загинаються". Це всеукраїнський конфлікт, адже йдеться про долі 400 000 обдарованих дітей. Крім того, ніхто не думає про те, як складеться доля спортсменів, що відіграли своє. А це, між іншим, зовсім молоді, 30-річні люди. У нас яке до них було досі ставлення? Здобув перемоги, взяв призи, прославив країну - молодець. А далі ніхто про тебе не пам'ятає. І не секрет, що долі багатьох видатних спортсменів склалися трагічно. Ми хочемо виправити ситуацію, довести, що у спортивних зірок є майбутнє і після завершення активної кар'єри. Крім того, в зоні нашої уваги - спортивні наука і медицина, без яких сьогодні перемоги вищого рівня неможливі. На жаль, і наука, і медицина перетворилися на якісь касти і працюють на "самозадоволення". З іншого боку, фахівці завжди затребувані, їх дуже швидко "розбирають", тому держава повинна подумати над умовами, які можуть зацікавити професіоналів - якщо ми хочемо отримувати високі спортивні результати. Тому ми плануємо всі рівні спортивного розвитку, починаючи з ДЮСШ, ввести в єдиний цикл: наука-спортсмен-тренер-медицина.

А статус федерацій міняти не плануєте?

- Знаєте, більшість федерацій конфліктні зсередини. З тією лише різницею, що є публічні, а є приховані сварки. Мій аналіз причин протистояння так і не допоміг зробити однозначні висновки. Мене вражає, що люди можуть конфліктувати з приводу отримання добових, наприклад. Або звань, відзнак - такий примітивний рівень ... Але хтось бачить у цьому свій специфічний бізнес, тим більше що міжнародні спортивні організації надають солідну допомогу нашим федераціям, за успіхи на змаганнях теж виходять грошові премії, але вони в Україну не потрапляють. Осідають в іншому місці ...

Зараз є така категорія бізнесменів від спорту, як спортивні агенти, керівні трансфертами, які перекуповують молодих перспективних спортсменів. Особливо це помітно у футболі. Ви з такими фахівцями спілкуєтеся?

- Це справді супербізнес, але до повного розуміння того, що відбувається в цій делікатній сфері, я особисто не дійшов. Правда, мій заступник зараз вивчає цю тему і готує відповідні матеріали, довідки, щоб ми могли приймати рішення. Не для того щоб регулювати ситуацію, а щоб захистити інтереси держави і українських спортсменів. Все-таки цей бізнес найчастіше будується і на обмані, і на експлуатації амбіцій молодої людини, який у що б то не стало хоче стати чемпіоном світу, і його не хвилює, що буде з ним завтра або які гроші він отримає за перемогу. На цьому і грають агенти. Більше того, наприклад, Федерація футболу у порівнянні з іншими знаходиться в найбільш комфортних умовах: у них ще з колишнім керівництвом Держкомспорту було укладено угоду на 8 років, де всі державні функції передавалися федерації: проведення чемпіонатів, визначення суддів і т. д. У результаті місія міністерства у відносинах з цією федерацією зводиться до спостереження, втрутитися надзвичайно складно. Проте ми більше не будемо дистанціюватися від цього питання, тим більше у світлі оперативної підготовки заявки на прийом Євро-2012. До слова, вона була подана вчасно, незважаючи на тліючий конфлікт по лінії Григорій Суркіс - нова влада. Тобто інтерес держави став вище.

Як ви оцінюєте перспективи проведення цього чемпіонату в Україні та Польщі?

- Як дуже високі. Є майже 100-відсоткова впевненість в тому, що ми потрапимо до трійки претендентів у листопаді 2005 року. І дуже велика ймовірність, вище 50%, що в разі реалізації програми Кабміну на період 2005-2007 років, що стосується розвитку інфраструктури, стану доріг та інших завдань, пов'язаних з підвищенням рівня життя в цілому, ми будемо приймати цей чемпіонат.

Як йдуть справи з тими олімпійцями, які хотіли повернути премії, отримані при Вікторі Януковичі?

- Ми з ними як працювали, так і продовжуємо працювати. Сьогодні майже всі вони є радниками міністра у справах молоді та спорту, залучені до роботи громадської колегії та експертних рад. Беруть участь у засіданнях з підготовки проекту указу президента про розвиток фізкультури і спорту.

Ви сказали, що міністри стільки часу проводять разом, виробили єдину лексику. Але чи є уряд єдиною командою? Ви починаєте щоранку, як радив Президент, з "мантри": "Кабмін - це одна команда, ми всі друзі"?

- Президент сказав - треба виконувати, і крапка. Я особисто виходжу з того, що зв'язка Президент-Кабмін-глави адміністрацій є єдиною командою нової влади, яка зобов'язана реалізувати всі обіцянки, дані Майдану. В іншому випадку ми втратимо високого рівня народної підтримки і довіри, що набагато гірше того беззаконня, що творився в минулі роки. Можливо, у мене теж є якісь претензії до деяких членів Кабміну, але я розумію: раз така конфігурація уряду, то треба в ньому працювати, а не переробляти.

І що, ця конфігурація - застигла, не змінюватиметься?

- Очевидно, буде. Але наше завдання - якраз в тому, щоб переступити через свої амбіції. А якщо хтось не в змозі цього зробити, то хай іде в парламент або стає вільним політиком. Так що всі заяви членів уряду один проти одного, я вважаю, є неетичними і негативними - з точки зору майбутнього України.

Ви, до речі, не збираєтеся написати заяву? Зараз це модно, допомагає вирішити багато проблем ...

- Це ж треба навчитися писати ... А якщо серйозно, то нічого подібного я робити не планую: не вважаю це способом доведення своєї позиції.

Ви ще півроку тому були депутатом. Як ставитеся до жорсткої критики дій ВР з боку уряду сьогодні?

- Конфлікт з парламентом виник наприкінці сесії по ряду принципових питань, ви всі їх знаєте. Але цей конфлікт, за великим рахунком, був закладений нез'ясованим статусом Кабінету міністрів і недосконалої політичної системою, за якою обирався нинішній парламент. Ось ця невизначеність і призводить до протистояння законодавчої та виконавчої гілок влади. Тим більше в нинішніх умовах, коли декому необхідно швидко "реанімуватися" за рахунок гучних заяв про захист інтересів громадян України, коли необхідно знайти своє місце в новій виборчій системі: адже старт електоральної кампанії-2006 фактично почнеться вже восени. А для багатьох членів ВР у цій схемі немає місця.

Так, може, варто систему поміняти: щоб визначити статус Кабміну і парламенту, довести до кінця конституційну реформу, яка всіх розставить по своїх місцях?

- Політична реформа - річ вкрай делікатна і багатогранна. І єдиний варіант на сьогоднішній день - це її переглянути. І прийняти в законній процедурі. Тому що ту гру і торг навколо Конституції, які ми спостерігали, треба залишити історикам. Тому що жити по тому закону, який був прийнятий, - це означає позбавити себе майбутнього: він завжди буде "зашморгом на шиї". Для будь-якої української влади: і тій, що прийде через п'ять років, і через десять.

Ви сказали, що у вересні почнеться активна фаза виборчої кампанії. Ви вже купили собі місце в списку? Кажуть, це зараз дуже дорого - від 2 до 14 мільйонів "бакинських рублів" ...

- Так у мене таких грошей немає!

А у кого вони є? Або, може, знижки "членам профспілки" передбачені?

- Що стосується купівлі місць, то для мене це було і залишається загадкою. Однак я не є олігархом: навіть якщо б я хотів купити місце в списку, то не зміг би цього зробити. Та й не ставив такого завдання. Але те, що відбувається сьогодні навколо виборчих списків, говорить про популярність деяких партій і блоків - раз місця в них хочуть купити і готові платити величезні суми.

Тобто підстави для розмов про ціну місця в списку все ж є?

- З точки зору багатьох людей, які хочуть це зробити. Попит за традицією диктують споживачі. І тому я впевнений, що всі політичні партії та блоки, що мають шанс на перемогу у виборах-2006, для себе повинні вирішити не продавати місця в списку - щоб цю негативну тенденцію поламати.

Якось у програмі "VIP-жінка" ваша дружина відкрито заявила, що Юрій Павленко - це майбутній президент України. У вас є такі амбіції?

- Дружина ж дурниці не скаже ... (сміється).

А можна вас запитати про другий розумній жінці - Юлії Тимошенко: як ви вважаєте, вона очолить блок НСНУ і БЮТ?

- Думаю, що може - у неї є підстави для цього. Але я впевнений, що кращою конфігурацією блоку може бути союз трьох сил: партій Тимошенко, Ющенка і Литвина. Цей блок дасть можливість не тільки отримати конституційну більшість у парламенті-2006, а й сформувати повноцінну систему відносин між Президентом, урядом і Верховною Радою, залежить нові правила гри. За великим рахунком, змінити історію України.

Розмовляли Ірина Гаврилова, Володимир Скачко, Олександр Юрчук

Київський Телеграф