УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Як перемогти "американську" гідру?

Як перемогти 'американську' гідру?

На двадцятому році української незалежності про нашу країну в світі досі знають вкрай мало. З позитивного боку - завдяки нокаутами братів Кличків та голам Андрія Шевченка. У поганому сенсі Україну прославили Чорнобиль і корупція. Крім іншого, в когорту найбільш корумпованих країн світу нас завела погана слава колишнього українського прем'єра Павла Лазаренка. І тепер Україна ніяк не вибереться з цієї "ями". У тому числі, завдяки зберіг політичну силу послідовникам Павла Івановича на вищих державних постах.

Сам Лазаренко назавжди увійшов в сучасну світову історію, потрапивши в так званий "ганебний список" найбільш видатних корупціонерів, складений Всесвітнім банком (аналогічний "рейтинг" склала і міжнародна організація Transparency International). Тепер він знаходиться в тісній компанії таких легендарних особистостей як Мохаммед Сухарто (Індонезія), Фернандо Маркос (Філіппіни), Слободан Мілошевич (Сербія), Жан-Клод Дювальє (Гаїті), Мобуту Сесе Секо (Заїр), Сани Абахо (Нігерія) ...

На перший погляд, на тлі кровожерливих африканських та інших острівних диктаторів, обібрали власні народи на мільярди, а також звинуваченого в геноциді косоварів Мілошевича, Павло Іванович виглядає цілком безневинно. Але це тільки на перший погляд. У "рейтингу" Лазаренко перебуває на восьмому (!) Місці поруч з колишнім перуанським президентом Альберто Фухіморі. А все тому, що американському правосуддю вдалося довести, що за два роки свого прем'єрства (з 1996 по 1997-й) Лазаренко викрав 200 мільйонів доларів. Що, враховуючи обсяги корупції в країні, в общем-то навіть не дуже велика цифра.

Оцінка компетентних фахівців у галузі економіки та кримінології дає іншу інформацію: активи Лазаренко оцінюються в суму від 2-х до 3-х мільярдів доларів США (левова частка з них сформована за допомогою корупційних і здирницький схем). Однак американське правосуддя змогло знайти "підтвердження" набагато меншої суми. Тим не менш, в один ряд з людьми, які публічно вішали своїх політичних опонентів, підозрювалися в канібалізмі, методично знищували чужі і власні народи, пан Лазаренко був поставлений аж ніяк не випадково. Для того, щоб потрапити в цей список, фігурант повинен бути викритий не тільки в корупції, а й бути причетний до більш тяжких злочинів. І якщо швейцарський і американський суди поки не пред'явили Лазаренко звинувачень у вбивствах і тому подібне, то це зовсім не означає, що "цього" не було.

Хтось може наївно вважати, що колишній прем'єр-міністр України заслужено отримав своє покарання і це сторінка в історії України перегорнуто і давно забута. Насправді фактор Лазаренка і сьогодні є серйозною загрозою для головного досягнення нової влади - політичної стабільності.

Під час свого вимушеного перебування в США Павло Іванович надав американським правоохоронним органам багато інформації про деякі ключові фігури української політики і великого бізнесу. Тепер правоохоронні органи США знають про зарубіжних рахунках Леоніда Кучми, про способи відходу від податків його зятя Віктора Пінчука, про бізнес сім'ї Віктора Януковича. Виходить, багато представників нашої колишньої і теперішньої еліти знаходяться на крючкеу "янкі"? Цікаво, в який момент ця інформація буде використана?

Але це не головне. Дестабілізувати ситуацію в Україні здатні не тільки політики, а й ті, хто ховаються за спинами деяких з них. Велика політика вимагає великих грошей, а вони заробляються не завжди легальними способами. А якщо бути точніше, то ніколи не заробляються легально. Змичка окремих кримінальних елементів і влади в Україні відбувалася на початку-середині 1990-х років, і це, перш за все, була заслуга Павла Івановича. Він починав свою діяльність далеко не законними методами, підпорядкувавши собі спочатку Дніпропетровську область, а потім і майже всю країну. Як під час свого перебування на посаді губернатора, так і на посту прем'єра, Лазаренко підтримував тісні зв'язки з кримінальним світом.

Близьке знайомство з Олександром Мільченко, відомим в кримінальному середовищі як "Матрос" (а він був одним з найбільш шанованих "авторитетів" в середовищі злодіїв у законі ще в часи СРСР), - це не тільки спільний бізнес, але і зв'язок з іншими організованими злочинними угрупованнями. Наприклад, з донецькими бандитами (це не побите образний вислів) з групи Кушніра. Органами слідства вважається, що саме це ОЗУ організувала вбивства народного депутата Є.Щербаня, колишнього глави НБУ В. Гетьмана, голови Правління корпорації "ІДС" А. Момота. Всі вони, так чи інакше, заважали Лазаренко, і тому зовсім небезпідставно працівники правоохоронних органів, провідні слідства по даних справах, підозрюють, що саме Лазаренко є замовником цих та інших резонансних вбивств в Україні в 90-х рр..

Чи тільки в 90-х? Незважаючи на те, що Лазаренко знаходиться далеко, його незрима присутність відчувається, що називається "тут і зараз". Складається враження, що і в "наше" часи вказуючий перст Павла Івановича продовжує впливати. У жовтні 2009 року в Дніпропетровську був убитий відомий бізнесмен В.Брагинський. Тим, хто знайомий з напрямками та особливостями бізнесу убитого, стане зрозуміло, що дане вбивство могло відбутися тільки за вказівкою з далекої Каліфорнії. Є підстави думати, що замах на іншого дніпропетровського бізнесмена Г.Корбана у вересні 2010 року було організовано звідти ж.

Через кілька років з моменту затримання Лазаренка, американський суд в серпні 2006 року засудив колишнього прем'єра України до 9 років позбавлення волі і 10 мільйонам доларів штрафу. Раніше винним Лазаренка визнала швейцарська Феміда. Водночас, в Україні досі розслідується 16 кримінальних справ проти екс-прем'єра. Чи то він накоїв стільки, що ніяк не можуть розгребти весь цей "сміття", чи то у Павла Івановича досі залишилися зв'язки в Генпрокуратурі, але справа Лазаренка в Україну досі жваво. На жаль, не тільки кримінальну.

У всьому світі прізвище Лазаренко стало ім'ям прозивним, що асоціюється з корупцією світових масштабів, але в той же час цим ім'ям була "названа" фракція у Дніпропетровській міськраді. А ще у Лазаренка та його соратників є серйозний бізнес, прибутку від якого не раз використовувалися у виборчих кампаніях. Про американських активах Лазаренко відомо те, що частина з них Павло Іванович зміг записати на свою нову громадянську дружину Оксану Цикову, а частина переоформив на сина Олександра і дочок Олесеві та Катерину, що живуть в США. Відомі також і офшорні компаній, що обслуговують Лазаренко - Capital InvestmentGroupIncі DugsberryInc.

А от в Україні, за відомостями американських правоохоронних органів, бізнес сім'ї Лазаренко перебуває під опікою наступного ряду осіб - колишнього голови правління банку "Земельний капітал" (банк належить Павлу Івановичу) Анни Короткої, Віктора Уханя (один співзасновників банку), Олега Стеблянко, Леоніда Гадяцького, Юлії Сегеди (юрист), матері Оксани Циковою - Тамари і колишнього охоронця Лазаренко - К.Авдеева.

Крім названого банку колишній прем'єр є фактичним власником розгалуженої мережі компаній, під егідою яких легалізуються гроші умовної "ОПГ Лазаренка" і втілюються в життя численні афери соратників Павла Івановича. Той же Олег Стеблянко спеціалізується навиведеніем майна і грошових коштів з балансу деяких компаній. Для цього в хід йдуть такі прийоми як присвоєння офіційних документів підприємств, їх підробка. Для більш великих афер використовують оформлення кредитів на підставних осіб або видача незаконних поручительств, що мало місце у випадку з фіктивним кредитом, який підконтрольна Стеблянко фірма "Укрметснаб" взяла у банку "Земельний капітал" і при цьому, користуючись викраденими печатками, було оформлено поручительство від імені компанії "Укр Ант Консалтинг". В результаті багатоступінчастої афери тепер право вимоги за даним поручительству "має на руках" син Лазаренка - Олександр. З грубими порушеннями нормативних актів з балансу "Укр Ант Консалтинг" на користь Олександра Лазаренка переоформляється нерухомість у центрі Дніпропетровська. Причому вартість фактично викрадають нерухомості приблизно в 7 разів більше, ніж сума кредиту. Все це підпадає по статті Кримінального Кодексу, але соратники Павла Івановича з нез'ясовних причин виходять сухими з води.

Ще в часи прем'єрства Лазаренко, хтось із політиків зауважив, що у нього хватка, як у бультер'єра. І навіть зараз, коли американська влада міцно тримають цього "бійцівського пса" за причинне місце, його зуби все ще намертво вчепилися в українську землю. Чи бачить нинішня влада в цьому загрозу? Скоріше так, про що свідчить заявлене міністром юстиції Лавриновичем бажання почати процес повернення в країну мільйонів, награбованих Лазаренка. Але чи не відбувається це швидше від бажання наповнити бюджет, ніж від усвідомлення небезпеки. А адже вона є. Час проведення реформ - завжди важкий час. І тому спровокувати соціальний вибух здатні не тільки політики з протилежного табору, але й добре організоване злочинне угруповання. Особливо, коли її дії вміло координує "смотрящий" з далекої Каліфорнії.

Партія влади справедливо побоюється деяких вихідців з Дніпропетровська, проте кримінальними справами про нецільове використання "кіотських" грошей рейтинг опонентам не сильно зіпсуєш. Тут треба дивитися в корінь. А коріння Юлії Володимирівни тягнуться до часів бурхливої ??діяльності Павла Івановича. І хоча заяву міністра юстиції можна і треба вітати, тим більше що цю проблему піднімає і прем'єр-міністр Микола Азаров, інтерес представляє і позиція колишнього заступника генпрокурора Миколи Обихода, який бачить проблему НЕ повернення українських грошей у тому, що кошти виводилися через компанію " Єдині енергетичні системи України ". Якщо Партії Регіонів вдасться міцно прив'язати початок політичного сходження Тимошенко до злочинних афер Лазаренка, то розмови про виборчу боротьбу з корупцією і політичні переслідування в нашій країні стихнуть.

Гроші Лазаренка, виведені в офшорні зони, повертати в Україну можна і потрібно. Але робити це треба в комплексі з ефективною боротьбою проти самої групи "Лазаренко", члени якої достатньо привільно почуваються в Україні. Тільки в цьому випадку світова спільнота повірить, що в нашій країні почалася реальна боротьба з корупцією. Адже слова "корупція" і "Лазаренко" - це вже синоніми.