Ера цифрового телебачення в Україні: скоріше "так"

У видимий час Україні, вірніше її домогосподарок та інших любителів попити "пивко перед телеком", спіткає вельми приємна подія - тотальний перехід з аналогового на цифрове телебачення. Зрозуміло, що це не українське ноу-хау. У США такий перехід стався ще в 90-х, в Ізраїлі на початку нульових, в Росії існує ціла федеральна програма по переходу до "цифри" вже до 2015 року. З Україною, зрозуміло, ніхто конкретних дат називати не вирішується (неможливо уявити українського селянина розлючено крутного "польську антену", щоб через шипіння і білі смуги зловити "Свободу слова"), але цивілізація приходить і до нас.

Ще в середині квітня Нацрада з телебачення і радіомовлення оголосив конкурс на розподіл місць у часових мультиплексах. Охочих було багато, а от місць всього 28 (+ 4 для регіональних мовників). Конкурс мав завершитися 20 червня, але не всі залишилися задоволені його результатами. А тому через позов НТКУ Окружний адмінсуд Києва продовжив конкурс ще на 20 днів. У кожному разі, остаточні результати конкурсу будуть оголошені тільки 20 серпня, про що не забув повідомити Глава Нацради Володимир Манжосов. З прозорістю конкурсу, звичайно ж, питань виникнути ніяких не повинно - місця отримають найдостойніші і правильні канали. Але я пропоную від високих категорій "відкатів" спуститися до більш приземленого питання, - а яка користь пересічному українцю від "цифри"?

Якщо ставити питання в технологічному плані, то різниця між цифровим і аналоговим телебаченням приблизно така ж, як між автомобілем і конем. Головна перевага визначається одним словом - якість. Починаючи з картинки і звуку, і закінчуючи такими функціями, як можливість перемотування передачі назад, вибору мови субтитрів і навіть персональним підбором конкретних фільмів. Інша справа, що за всі необхідно буде платити. В Ізраїлі, наприклад, практично в будь-якому готелі можна вибрати по телевізору фільм для перегляду (вибір, до слова, вражає), але це буде не безкоштовно. А тому вітчизняний інтурист завжди (або майже завжди) зволіє вітчизняний ж торрент - вибір там все одно більше, а в боротьбі якості з халявою обов'язково переможе здоровий національний характер. До того ж не забуваємо, що на відміну від аналогового телебачення, цифрове можливо кодувати. Це означає, що якісний телепродукт поступово буде витіснятися з соціальних каналів (яких, до того ж, буде поступово все менше) і переходити на платні канали.

До речі, як би дивно це не звучало, але для ряду національних телекомпаній перехід на цифрове мовлення не дуже вигідний. На відміну від аналогового телебачення, при "цифрі" практично немає обмежень по кількості запуску нових каналів. "Цифра" дозволяє стискати сумарний обсяг інформації, для чого вистачає зовсім невеликий смуги частоти. Таким чином, телебачення буде переходити з універсальних каналів (на яких є Малахов, новини, футбол, кіно та програми про здоров'я) до вузькотематичні. Настає (а подекуди вже й настала) ера індивідуального телебачення. Наприклад, якщо сьогодні існує канал "Полювання та риболовля", то через рік цілком може з'явитися канал "Рибалка", а ще через пару років виникне "Рибалка на золотистого лина". Універсальним каналами така вузькопрофільність не подобається, так як про рейтинги в кілька мільйонів аудиторії можна буде поступово забувати.

Ще однією примітною особливістю цифрового телебачення стане його загальнодоступність. Колись, завдяки доступним аматорським відеокамер, такі пацани, як Стівен Спілберг або Сем Реймі балувалися в режисерів. З появою "цифри" цілком ймовірно, що вже завтра одержимі ентузіасти почнуть балуватися в "медіомагнатов Ахметова та Пінчука". Хоча аматорські канали в таких країнах як Україна чи Росія поки все ж з області фантастики (все-таки тільки географічно в Європі живемо). Телебачення як і раніше залишається головним маніпулятором колективної свідомості, а тому ніхто в цю сферу людей з вулиці впускати не має наміру.

Взагалі, запуск "цифри", яка б охопила тотально всю країну, захід досить витратна. Головний недолік цифрового телебачення - його локальність. Щоб охопити всю країну, необхідно будувати спеціальні передавачі. В Україні для регіонального ТБ планується такі передавачі побудувати в 167 населених пунктах. Для міського населення цього буде практично достатньо, але сільські жителі в разі грози або ще якихось непередбачених ПП замість картинки на блакитних екранах своїх "Горизонтов" будуть бачити маленькі квадратики. А це означає, що повністю до цифри Україна перейде ще не завтра і навіть не через рік-два. Цифрове телебачення - це прерогатива економічно розвинених країн, більше того, ніж платоспроможність населення, тим інтенсивніше розвиватиметься технологічна база. Людям, які не в змозі заплатити за комунальні послуги, брати в навантаження ще й платні цифрові канали просто не будуть. До того ж не будемо забувати, що саме цифрове телебачення стрімкими темпами розвивається, як і розвивається техніка під його формат. У Японії, Штатах та ЄС вже випускають телевізори, які призначені до роботи виключно під "цифру". У нас же подібна техніка традиційно буде коштувати в 2-3 рази дорожче, а спектр послуг що надаються телеканалами, а також загальну купівельну спроможність наших громадян навіть порівнювати не варто.

Втім, майбутнє все одно залишається за "цифрою". У серпні цікаво буде подивитися за підсумками конкурсу, і вже на його основі проаналізувати, хто дійсно буде наближати Україну до глобального науково-технічному прогресу, а хто за традицією користуватися недоїдками з панського плеча, втюхівая традиційно нашому споживачеві вторсировину. На жаль, ми безнадійно відстали від продукування нових технологій (навіть "дикі" російські будують технопарки і запустили свою супутникову систему навігації ГЛОНАСС), тому для України буде великим проривом хоча б своєчасне прилучення до новинок світової технічної думки. Цифрове ТБ - це якраз область цих самих новинок. І чим швидше Україна перейде на повне цифрове телебачення, тим ближче стане до розвинених цивілізацій.