Десять доріг в політику. Гінекологи, водії, санітари

Політиками не народжуються. Ними стають. Українські сильні світу цього можуть похвалитися тим, що прийшли на свої нинішні пости, пройшовши непростий життєвий шлях - від гінекологів та водіїв до РНБО та Державної митної служби, від кухарів і продавців - до радників Президента і Верховної Ради, від голів колгоспів і санітарів - до керівних посад у провідних політичних силах. ЛІГА опублікувала рейтинг найдивовижніших професій сучасних українських політиків.

Відео дня

Раїса Богатирьова, Секретар РНБО. Трудову діяльність розпочала в 1970 році швачкою-мотористкою на Краматорській швейній фабриці. Після закінчення медінституту з 1977 по 1979 роки працювала лікарем-інтерном в горлівській міській лікарні N2. У 1979-1980 роках Богатирьова - акушер-гінеколог медсанчастини N3 Новокраматорського машинобудівного заводу. У наступні 10 років - акушер-гінеколог, голова профкому, заступник головлікаря Краматорської центральної міськлікарні. У владу прийшла в 1990 році, ставши народним депутатом України.

Валерій Хорошковський, голова Держмитслужби. Трудовий шлях майбутнього політика і великого бізнесмена почався в 1986 році біля верстата на столичному заводі "Арсенал", де він був учнем токаря. На наступному етапі свого життя Хорошковський крутив баранку автомобіля в Київському зоопарку. Після закінчення вузу працював директором невеликого підприємства "Венеда Лтд", президентом фірми "БОВІ", концерну "Меркс інтернешнл". У 1996-му Хорошковський, не забуваючи про бізнес, занурюється у політику і владу - стає членом НДП. У 1998 році обирається народним депутатом України.

Борис Колесніков, народний депутат від Партії регіонів. У 1980-1985 роках працював продавцем Куйбишевського відділу робітничого постачання ВО "Донецьквугілля", в 1985-1986 роках - продавцем Донецького оптово-роздрібного комбінату. У 1986-му трудився столяром Донецького центру техобслуговування металообробного обладнання. З 1986 по 1992 роки був заготівельником, продавцем Донецького міського об'єднання колгоспних ринків. Пішов на підвищення тільки в 1993 році, коли став завідувачем торгово-заготівельного підприємства Донецька, згодом - до 1996 року - займав пост гендиректора Колективної торговельної фірми "Юг". У владу бізнесмен Колесніков прийшов в 1999 році, ставши заступником голови Донецької обласної ради.

Василь Цушко, екс-глава МВС. У 1987 році трудився економістом радгоспу ім. Сергія Лазо в селі Надрічному Тарутинського району Одеської області. У лютому 1988 року перейшов на посаду заступника директора радгоспу "Прогрес" у селі Вознесенка-2 Тарутинського району. У липні 1989 року повернувся в радгосп ім. С. Лазо директором. Народним депутатом потомствений аграрій Цушко став у 1994 році, після першої каденції ще тричі обирався до Верховної Ради.

Дмитро Фірташ, бізнесмен. Після служби в армії, з 1986 року майбутній мільярдер працював пожежником у Чернівцях, після чого перекваліфікувався в підприємці. У першій великій угоді - обміні 4000 тонн українського сухого молока на партію узбецької бавовни і продажу його в Гонконзі - його частка склала "чистими" $ 50 тис.

Тарас Чорновіл, народний депутат від Партії регіонів. Після школи близько року пропрацював лаборантом кафедри прикладної геодезії Львівського політехнічного інституту. Після служби в армії (З 1985 по 1989 роки) був санітаром операційного відділення Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги. У 1990-1992 роках керував Українським незалежним видавничо-інформаційним союзом. У 1990-1994 роках отримав перший досвід народного обранця у Львівській облраді.

Віктор Балога, глава Секретаріату Президента. Після строкової служби в армії працював старшим товарознавцем, заступником голови Косинського сельхозпотребобщества на Берегівщині, старшим товарознавцем у Мукачеві в системі споживкооперації. З 1992 по 1997 року Балога - директор фірми "Рей-промінь", потім по березень 1998 року - директор ТОВ "Барва". Навесні 1998 року тоді ще член СДПУ (о) Балога переміг на виборах міського голови в Мукачеві. З травня 1999 до червня 2001 року обіймав пост губернатора Закарпатської області.

Олександр Волков, екс-радник Президента Кучми. Після закінчення інституту працював шеф-кухарем ресторану "Мисливець". Стезю професійного кухаря продовжував і в армії. Перебуваючи на службі у Збройних силах, служив у маршала Радянського Союзу Георгія Жукова. Служив у нього на дачі. В обов'язки Волкова входило приготування їжі для маршала і його сім'ї.

Ірена Кільчицька, заступник голови КМДА. Почала працювати в 1985 році, коли влаштувалася секретарем Залізничного районного суду Києва. Через кілька місяців перейшла до військової прокуратури Київського гарнізону, де працювала діловодом секретного діловодства та завідуючої секретним діловодством до червня 1988 року. Потім трудилася секретарем-друкаркою: спершу - в столичному управлінні КДБ, пізніше - в комітеті ЛКСМУ комбінату громадського харчування київського військторгу N418, де в результаті місце за друкарською машинкою змінила на посаду секретаря комсомольської організації.

Віра Ульянченко, губернатор Київської області. У 1980-1981 роках працювала викладачем української мови та літератури в київському ГПТУ N4. У 1981 році перейшла на комсомольську роботу. У владі опинилася в 1987 році, коли стала депутатом райради Радянського району Києва, пізніше - заступником голови Радянського райвиконкому Києва. У 1990-1991 роках - інструктор ідеологічного відділу Радянського райкому КПУ Києва.