УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Брати Гадюкіни: "Ми ніколи не вели зоряне життя"

Брати Гадюкіни: 'Ми ніколи не вели зоряне життя'

Групи "Брати Гадюкіни" не існує вже 10 років, але її пісні досі користуються попитом і популярністю. І ось класики українського року вирішили зібратися знову - 20 січня вони дають єдиний концерт у Києві. Напередодні концерту "Газета ..." побувала в гостях у групи, на репетиції.

- Приходьте до пів на п'яту до нас на кіностудію ім. Довженка, - запросив Ігор Мельничук, бас-гітарист. "До нас" - означало на базу студії "Гадюкіни Records", яку після розпаду групи створили Ігор і Паша Крахмалев - клавішник "Гадююніх". В одному з холодних павільйонів кіностудії хлопцям вдалося зняти місце для репетицій. Прямо серед декорацій серіалу, який там зараз знімається, вони розставили інструменти. Цікаво це виглядає - обстановка початку XVIII століття, камін, картини маслом і сучасні інструменти. Ще цікавіше було, коли вони "врізали" там "Звьоздочка мою". 5 хлопців з основного складу, 4 молодих талановитих музиканта з бенду "Джанкой Brothers" і дві бек-вокалістки. У такому складі гурт постане і на концерті 20 січня.

- Хто першим подав думку знову зібратися всім разом? - Запитуємо у Ігоря Мельничука.

- Видно, час розставив все так.

- Як - час? Ну , є ж конкретна людина, яка зробив конкретний крок ...

- Ідея зібратися витала в повітрі декілька років - це ви самі знаєте. Але конкретний крок зробив якийсь Овдій пенали - один з керівників "Метро-Джекпот" і наш товариш. Він допомагав нам під час запису і випуску наших дисків. "Гадюші" отримали від його компанії фінансову допомогу. Ви ж розумієте, що зараз організувати концерт - це не те, що колись: взяли за $ 100 апаратуру і граєте. Реклама на ТБ, апаратура, оренда залу - це великі гроші, які ми самі не могли зібрати.

- Тобто, щоб зібратися, не вистачало тільки грошей?

- Ні, не зовсім. Але погодьтеся, для того, щоб їхати на змагання "Формули-1", потрібна сама "Формула". "Брати Гадюкінім" потрібна була "машина", щоб їздити на трасі. А вже як ми впишемо в перший поворот, подивимося ...

- Так після концерту 20 січня група збирається продовжити свою творчу діяльність?

- Ми, чесно кажучи, між собою не вели переговорів про те, що буде потім і як ми будемо продовжувати. Не обговорювали ні гастрольну діяльність, ні велике майбутнє. Зараз головне завдання - виступити в Палаці спорту. У слухачів по закінченні років є про нас сформовану думку, і, напевно, воно стане краще, коли вони нас знову почують.

- Щось нове готуєте?

- Все нове - це добре забуте старе. Прозвучить майже весь перший альбом: "Наркомани на місто!", "Всьо чьотко", "Звьоздочка моя" ...

- Тобто нічого нового. ..

- Природно, нам би старе згадати! Ось зараз ми репетируємо і один у одного питаємо, а що буде далі?

- Невже так складно згадується те, що само, пардон, перло з душі десять років тому?

- Першу репетицію провели втрьох: я, Паша, Гена. І збивалися, і помилялися постійно, а потім все легше і легше було. Адже ми граємо не за нотами - як рок-н-рол грати по нотах? Сережа (Кузя) досі тримає в руках папірець з текстом.

- А відчуваєте в собі зараз сили змінити стиль?

- Ні, ні, ні. Міняти стиль - це безглуздо. Стиль наш, так званий мейн-стрім, вже став класикою - це трохи панк, блюз, ритм-н-блюз. Ми залишимося вірними собі. Якщо ми почнемо вносити молодіжні ритми, то це вже не буде виглядати.

- Чому ви все-таки розійшлися тоді?

- Моя точка зору - потрібно вчасно зупинитися й озирнутися, куди йти далі. Інакше людина перетворюється на загнаного коня. Весь цей час кожен з нас розвивався індивідуально. Ну а ще нам було складно репетирувати. Я і Паша Крахмалев живемо в Києві, Михайло Лундін і Геннадій Вербяний - у Львові, а Сергій Кузьмінський поїхав до Москви. Як у таких умовах може успішно жити група?

- Так питання: навіщо було розходитися?

- Ми не розходилися, але група втомлюється, втомлюються люди. Справа в тому, що Львів свого часу втратив лідируючі позиції. Ми б у Львові з Пашею ніколи не побудували студію, яку ми побудували в Києві - "Гадююні Records". Тут ми пишемо звуковий ряд на ТБ для фільмів, реклами, заставок і т.д. Це зараз все, що у нас є. І у Сергія в Москві теж організовується зараз студія. У нас не було дядь, які б нам давали гроші. А у Львові активно займатися музикою неможливо, тому ми з Пашею сподіваємося, що Сергій і Ігор до нас переїдуть з часом.

Звертаємося до Михайла Лундін та Геннадію ВЕРБЯНИЙ:

- А чим ви у Львові промишляєте?

- Намагалися займатися музикою, але прожити на це не вдалося. Доводилося працювати за іншими спеціальностями, і робітниками в тому числі. З музикою у нас там не склалося, тому ми дуже зраділи пропозицією виступити. Ця розмова була ще ... надцять років тому. І зараз все склалося без всяких "напрягів", нікого не довелося вмовляти.

(Чим займався Кузя всі ці 10 років, з перших вуст дізнатися не вдалося. Йому-де дуже не хочеться спілкуватися з пресою. - Авт.)

- Але ви ж, коли розходилися, не могли не розуміти, що порізно потрібні всім куди менше, ніж разом.

- Кожен з нас довів, що він і окремо може існувати, - продовжив розмову Ігор Мельничук. - Я іноді нагадую собі ялинку, яку одягли у визначені іграшки, як то "учасник гурту" Брати Гадююні "- і я з цим повинен жити. А нам захотілося робити щось інше. Сережа дуже успішно діджеїть і пише музику в Москві. Думаю, якби ми тоді не зупинилися, то зараз би вже точно не грали.

- Як думаєте, зал буде повний? Все-таки Палац спорту збирає не кожна, навіть "діюча" зірка.

- Можливо, я наївна людина, але думаю, буде аншлаг. І це не манія величі. Не знаю, чому. Час, дійсно, диктує свої умови. Потрібно робити кліпи, показуватися на обкладинках журналів, постійно піарити себе. У нас, природно, цього немає. Ми не розраховуємо на збори від квитків. Ви ж бачите, що у групи мінімальний прайс - від 20 до 50 гривень. Хоча була думка, а чи не позначиться це згубно на іміджі: що, мовляв, "Брати Гадююні" дешево коштують? Але все ж принципово так зробили, щоб на концерт змогла потрапити якась частина студентів, прості люди. Я розумію, звичайно, що Па-варотті - великий співак, але у нас не кожна людина може заплатити за його концерт $ 100.

- Не віриться мені, що вас зовсім не маніла популярність і все, що з нею пов'язано ...

- Шоу-бізнес і зараз в зародковому стані, а в той час, коли ми починали, - тим більше. Ми ходили по вулицях, потім пішли пограли, потім знову пішли по вулиці ... Тобто ніколи не вели зоряне життя. Як прийнято, наприклад, зараз приїжджати на концерт на дорогих автомобілях. Або - "10 г кокаїну" в райдері. А зараз час змінився. Ми нещодавно йшли з Олегом Скрипкою по вулиці - і його всі впізнавали. При його популярності, йому важко з'являтися в людних місцях.

- Ставите перед собою завдання зробити так, щоб вам складно було з'являтися на вулиці?

- Поки що тільки - добре зіграти концерт.

Леся КОЗАЧУК, "Газета по-киевски"

www.pk.kiev.ua