Заморскіке рабині пристрасті затягують зі зверненням до міліції, боячись розголосу

Наприкінці березня цього року при міліцейському главку Київської області був створений відділ по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми. Які перші підсумки роботи?

Геннадій Карпюк, ЦГЗ ГУ МВС України в Київській області

За перші три місяці оперативниками було заведено дванадцять кримінальних справ за фактами торгівлі живим товаром, повідомив "Відомостям" співробітник відділу Іван Максимчук. Також за цей час співробітники відділу здійснили 32 рейду по Окружній дорозі і поставили на облік в аналітично-пошукову базу "Атлас" 72 жриць кохання. А в ході операції "Фірма" задокументували факт шахрайства з боку директора однієї з туристичних фірм Білій Церкві, який незаконно працевлаштовував наших громадян на Кіпрі.

МОСКВА СЛЬОЗАМ РЕДКО ВІРИТЬ

Куди ж переправляють українок в секс-рабство? - Ми зараз перевіряємо факти про існування каналу постачання молоденьких дівчат із сіл Київщини до Москви, - повідав Іван Максимчук. - Є свідчення декількох колишніх рабинь, які втекли з борделів і після довгих роздумів все ж звернулися до нас за допомогою. Невільниць, правда, в Москві так залякали, що навіть досвідченим оперативникам було складно їх розговорити. Тому "розкрутка" цього трафіку просувається не так швидко, як хотілося б.

Все почалося з того, що Аліна (так звуть фігурантку справи, згаданого нашим візаві) років п'ять тому виїхала до російської столиці на заробітки. Змінивши декілька місць роботи офіціанткою, дівчина зрозуміла, що єдиний спосіб заробити великі й легкі гроші - йти на панель. Секс-бізнес у Аліни пішов з розмахом. Іноді вона приїжджала додому відпочити від столичної суєти і майже щоденних оргій. Розгулювала по рідному селу в красивих нарядах і "ліпила байки" захопленим подружкам про крутий роботі в московському офісі, куди вона зовсім випадково потрапила прямо за барної стійки. Зізнатися в істинних причинах свого благополуччя не наважувалася: батьки Аліни славилися ревнителями моралі. Через пару років, Прібарахлюсь і розумніше, путана вирішила зав'язувати з виходами на панель і стати "мадам". Тут і вміння вішати локшину на вуха знадобилося. Заколисуючи казками про принади ситого й безбідного життя-буття в Першопрестольній, вона вербувала своїх землячок вже у власноруч створену схему.

Ця історія - ще одне підтвердження відомої істини: кращими вербувальниками і сутенерами завжди вважалися ті, хто сам встиг побувати в ролі жертв работоргівців. Одні змінюють кваліфікацію з доброї волі, як Аліна, інших змушують: мовляв, або стаєш вербувальником і періодично навідуються додому за "товаром", або закінчиш життя на смітнику.

Ось і викручуються, хто як може. До слова, щоб вижити, вербувальник повинен досконало володіти мистецтвом маніпуляції, знати психологію. Втім, деяких потенційних рабинь довго вмовляти не доводиться. Адже нерідко дівчата самі наполегливо шукають виходи на людей, які влаштували б їх повіями де-небудь біля парадного входу "Інтуриста".

А ось ще одне московське дільце, що знаходиться на контролі у міліцейського главку Київщини. Молоді хлопці їздили по сільських дискотеках, барах, обчислюючи незакомплексованих красунь. А вже якщо з'ясовувалося, що у панянки якраз немає більш-менш пристойного заробітку, відразу ж приймалися її "обробляти". Нерідко вербувальникам допомагали якісь подружки, нібито знайшли за допомогою цієї "фірми" добре оплачуване містечко в Москві. До слова, в середньому посередники, що допомагають вербувальникам, отримують за кожну дівчину 200-300 доларів. Робота таких ланок значно удорожается.

У російській столиці загітованих дівчат привозили в двокімнатну квартиру, де вже перебували інші одягнутися і напомаджені "заробітчанки" з України, Молдови та сусіднього Підмосков'я, вже скуштували принади комерційного сексу. Звідси їх вивозили на роботу на траси, в сауни, на вечірки, в готельні номери, дачі, квартири. Шляху назад у дівчат не було: після прибуття "роботодавці" відбирали у них документи, а тим, хто намагався чинити опір, погрожували розповісти правду про їх московського життя всім односельцям, а ще - фізичною розправою над самими рабинями і навіть їх родичами.

За інформацією міжнародної організації з міграції (MOM), найнебезпечнішими і невловимими є самотні торговці живим товаром - їх ще називають "брокери". Маючи фальшиві паспорти й імена, вони можуть сьогодні знаходиться в Києві, а завтра - вже в Туреччині. А щоб замести сліди, орендують квартири не більше ніж на 2-3 дні і більше там не показуються.

Конспірація ПО-ЯПОНСЬКИ

Найчастіше, за словами Івана Максимчука, наших дівчат вивозять (або вони самі туди їдуть) в арабські держави - ОАЕ, Єгипет, Туреччину і країни колишньої Югославії.

- На досвіді наших дівчаток можна сказати, що особливо важко вирватися з Еміратів, - визнав Іван Максимчук. - Свого часу молода сімейна пара організувала сімейний бізнес на вивезенні дівчат в ОАЕ. Так от багато хто з тих панянок вже стали громадянами цієї країни і навіть завели діточок. Так що витягнути їх звідти тепер вельми проблематично, а дехто й сам не хоче їхати.

У провадженні міліції Київщини є і дві кримінальні справи про вивезення мешканок Білій Церкві в Македонію. Фігурантки одного з них виявилися землячками. 40-річна Лідія купилася на вмовляння своєї сусідки - 39-річної Ольги влаштувати її в Македонію офіціанткою кафе. Це було ще в 2002 році. Для переконливості навіть був складений фіктивний трудовий договір на шість місяців. Однак замість барної стійки Лідія опинилася в борделі. І хоча статистика свідчить, що в сексуальне рабство втягують в основному дівчат 15-25 років, в Македонії, як виявилося, в ходу і жриці любові постарше.

Але найбільш законспірованим вважається японський трафік. Слов'янські дівчата мають там шалений успіх - в першу чергу, завдяки своїй вражаючою невибагливості. Оперативники відділу - колеги нашого співрозмовника - дуже намучилися, коли довелося розробляти один такий канал. Справа в тому, що до наших співвітчизницям в Японії ... порівняно непогано ставилися. При цьому жриці продажної любові реально забивали великі гроші, так що особливого бажання співпрацювати з українськими правоохоронцями не проявляли. Зрештою оперативна інформація з цього трафіку так і залишилася в розробці.

Спробуй доведи!

Ще одна проблема, що заважає правоохоронцям розкривати злочини, пов'язані з торгівлею "живим товаром" - труднощі з документуванням. Адже, щоб все було по закону, потрібно затримати повію, як кажуть, на гарячому, причому її клієнт повинен погодитися дати правдиві показання, які виведуть оперативників на сутенера і торговця в Україні. Такі свідомі любителі платної любові зустрічаються міліціонерам ох як рідко.

Процвітанню нелегального трафіку сприяє і корупція. Ну як, скажіть, пояснити той факт, що 15-річна дівчина потрапляє в бордель сонячної Анталії, маючи при цьому легальний паспорт і відкриту візу? Провертати подібні афери і отримувати необхідні кошти для легалізації або маскування злочинних намірів можливо тільки за наявності зв'язків у відповідних установах і відомствах. Ось тільки довести факт чиєїсь корупції та хабарництва неймовірно складно. Крім того, кримінальні структури одночасно діють на території декількох країн, їх навіть "кришують" місцеві стражі правопорядку. Наприклад, в молдавському виданні "Glasul natiunii" пройшла інформація, що самі поліцейські є постійними клієнтами борделів Пріштіни, Скопья, Тирани або Стамбула.

Ціна невільниць на світовому ринку коливається від $ 200 до більше $ 20 000 - залежно від "якості товару", країни експлуатації і спроможності клієнтів. Та й за рівнем прибутковості цей вид бізнесу варто відразу після торгівлі наркотиками і зброєю, відзначають експерти ООН. На недавньому круглому столі, що пройшов в Україні за участю спеціального представника глави ОБСЄ з боротьби з торгівлею людьми Хельги Конрад, а також національних координаторів, які займаються цією проблемою, з Боснії та Герцеговини, Голландії, Польщі, Сербії та Чорногорії, Туреччини, Хорватії, українських експертів . Головною темою зустрічі стала перспектива організації відповідного національного координуючого центру в Україні. Може, загальними зусиллями і вдасться вирішити проблему торгівлі людьми в нашій країні?

"Киевские Ведомости"