Небезпечні ілюзії Зеленського: за крок до "тихої капітуляції"

Небезпечні ілюзії Зеленського: за крок до 'тихої капітуляції'

В інтерв’ю московській газеті "Коммерсантъ" очільник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров порівняв майбутній статус окупованих районів Донбасу – статус, який вони повинні отримати в результаті врегулювання конфлікту – зі статусом Придністров’я.

Уважному читачеві це порівняння здасться невиправданим. Адже конфлікт у Молдові досі не врегульовано. Так звана "Придністровська Молдавська республіка" (ПМР) залишається самопроголошеною державою, яка не вважає себе частиною території Республіки Молдова. У цьому регіоні кілька разів проходив референдум про приєднання до Росії і керівники ПМР постійно наголошують, що входження до складу Росії залишається головним політичним завданням "республіки". Втім, такі ж заяви роблять і керівники так званих "народних республік" Донбасу.

Відео дня

Однак Лавров зовсім не обмовився. Він коментував не актуальний статус Придністров’я, а підхід Кремля до врегулювання в Молдові. У Москві пропонували Кишиневу погодитися з планом створення федеративної держави, в якій "Придністровська Молдавська республіка" – формально частина федерації, а фактично – держава в державі зі збереженням всієї своєї маріонеткової інфраструктури. І, звичайно, на території цієї псевдодержави зберігається російська військова присутність. А сама Республіка Молдова при цьому зберігає нейтральний статус. Нейтральний статус при фактичній окупації частини своєї міжнародно визнаної території російськими військами.

До речі, автором і лобістом цього плану був віце-прем’єр Російської Федерації Дмитро Козак, з яким зараз активно контактує помічник президента Володимира Зеленського Андрій Єрмак. Здається, в російському керівництві зараз конкурують два підходи.

Перший, який відстоює помічник президента Росії Владислав Сурков – це збереження "народних республік" як квазі-держав, як важелі тиску на Україну і інструменти заробітку для російської політичної еліти.

І другий, прихильником якого є Дмитро Козак – це інкорпорація "народних республік" до складу України зі збереженням всієї їхньої "державної інфраструктури" і, зрозуміло, російської військової присутності.

Зрозуміло, як інструмент для збагачення російської політичної еліти територію теж буде збережено – тільки заробляти будуть інші угруповання. І зрозуміло, що рано чи пізно однією з вимог до врегулювання стане декларування Україною свого нейтрального статусу і відмова від вступу до НАТО. Не випадково президент Володимир Зеленський постійно говорить про необхідність проведення референдуму щодо євроатлантичної інтеграції України, а представники його команди неодноразово давали зрозуміти, що від євроатлантичної інтеграції можна було б і відмовитися. Це і є підготовка до "тихої капітуляції".

На пріоритетність такого підходу з боку Росії вказують інші тези Лаврова. Зокрема, коли російський міністр, коли коментує проведення місцевих виборів на Донбасі за українським законодавством, вимовляє цілком зрозумілу фразу: "закон законом, але позицію самопроголошених республік має бути враховано".

У Мінських угодах йдеться виключно про те, що з місцевою владою повинен бути узгоджений порядок проведення виборів за українським законодавством. Порядок, а не їхня позиція щодо самих виборах та про те, за яким законодавством їх проводити. І при цьому Мінські угоди не залишають ніякого простору для збереження "народних республік". Взагалі ніякого. Вибори проводяться в районах Донецької та Луганської областей України, а не в "республіках".

Коли Лавров каже "закон законом", він розкриває головну задачу російської влади – збереження "народних республік" і російських військ на українській землі. Переможе лінія Суркова – і "народні республіки" залишаться маріонетковими "державами" під протекторатом Кремля. Переможе лінія Козака – і "народні республіки" залишаться маріонетковими "державами" під протекторатом Кремля, але з формальним поверненням до складу України. Ось і вся різниця.

Для того, щоб перемогли не Сурков з Козаком, а Україна, адміністрації Володимира Зеленського слід відмовитися від небезпечних ілюзій щодо самої можливості досягнення домовленостей з Кремлем на російських умовах. Метою Києва має стати відновлення територіальної цілісності країни і реальна реінтеграція Донбасу, а не перетворення цієї території на вічну ракову пухлину на тілі держави і важіль постійного російського політичного і військового тиску на Україну.

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...