Пораненого в обидві ноги в "Іловайському котлі" українського бійця свої ж "здали" в полон окупантам

22-річний командир танка в 51-й окремій механізованій бригаді Микола Булик дивом вижив в "Іловайському котлі" навіть після того, як свої ж співвітчизники намагалися здати його в полон окупантам.

Відео дня

Так, він потрапив під нищівний обстріл, розповідає волонтер Наталя Соколова.

Разом з товаришами, які теж зараз лікуються від поранень, Микола проривався крізь засідки російських військових і отримав важке поранення. Він знепритомнів. Коли отямився, нікого поруч не було, пише "Вісник. Луцьк".

Ліва нога висіла - у хлопця був відкритий перелом, в правій - стирчав великий осколок. Микола сам витягнув його. Не маючи під рукою ні знеболюючого, ні навіть бинта, просто заліпив рани брюками.

Читайте: У мережі з'явилися фотографії зруйнованого Іловайська

На горизонті виднілося село, тому Микола поповз туди. Хоча до села було відносно недалеко, але з такими травмами цей шлях був дуже довгим. Хлопець дві доби, відштовхуючись тільки руками, без води і їжі, просувався вперед, сподіваючись, що селяни йому допоможуть. Уже коли до села залишалося метрів сто, Микола побачив тягач і людей. Однак вони до нього не підійшли, проте покликали російських солдат.

П'ятеро росіян з 61 бригади підійшли до Миколи, дали бинт, але з собою не взяли. Вирішили, що він вже не жилець. А він тим бинтом обмотав руку і виліз на сопку. Це був останній шанс знайти своїх.

І ось 31 серпня "Червоний Хрест" збирав по полям поранених - підібрали і Миколу. Спочатку всіх вивезли в польовий шпиталь, звідти вертольотами відправили до Дніпропетровська. Тільки там від ран бійця одідрали штани і прооперували.

Читайте: Боєць, який вижив у "Іловайському котлі": багато хлопців загинули нізащо

Далі Миколу перевели до Києва. Тут знову оперували, пересаджували шкіру, складали кістки на ногах. Попереду у Миколи Буліка тривала і складна реабілітація. Зараз з ним поруч його дружина. Після всього пережитого найбільша мрія Миколи - поцілувати півторарічного синочка Владика, якого не бачив чотири місяці і заради якого до останнього боровся за життя.