УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Гребенщиков: "У своєму житті я ні з ким не боровся"

Гребенщиков: 'У своєму житті я ні з ким не боровся'

Неважливо, що в цьому альбомі рясніють африканські мелодії у виконанні африканських музикантів, нічого, що він написаний в Іспанії, а записаний у Великобританії, все одно після повернення на батьківщину його довелося переписувати заново. Тому що в сучасній Росії, як вважає керівник "Акваріума", абсолютно не ті ритми, що в іншому світі. Що ж, альбом краще слухати, а от з його автором цікавіше говорити про життя,

- Що для вас Новий рік?

- Найголовніший свято.

- Ви його відзначаєте за православним календарем?

- Ні, по общегражданскому.

- А як же Філіппов пост?

- Ну, чимось потрібно жертвувати.

- Доводилося вам зустрічати Новий рік з чужими людьми?

- Ні, тільки з близькими. Новий рік - це святе.

- Вам, напевно, відомо, що ім'я Борис сталося від Бореслава, тобто славного в боротьбі. Будучи Борисом Борисовичем, чи вважаєте ви себе борцем?

- Наскільки я пам'ятаю, я в своєму житті ніколи ні з ким не боровся.

- Проте президент Росії вручив вам, головному рокеру країни, орден "За заслуги перед Вітчизною". Ви сприйняли це з іронією або з вдячністю?

- Я сприйняв це з дитячим задоволенням, і гумор цієї історії потрапить в могилу разом зі мною.

- Пригадується у зв'язку з цим Окуджава, який орден не прийняв, сказавши, що "я ніколи і нікому не служив" ...

- Для мене це була афера, мені було цікаво, чи зможу я розкрутити державу на таку штуку. Але я хотів орден з стрічкою, щоб можна було його на ній носити, а стрічку-то мені і не дали.

- І де він тепер зберігається?

- Десь вдома лежить. Але мені це було дуже схвально, для матері свято, та й постарілі друзі раптом про мене згадали і стали дзвонити, а вже тільки заради цього я з задоволенням би його прийняв.

- Якось ви сказали, що якщо і будете співати в Кремлі, то лише матюки пісні. Будучи орденоносцем, ви залишаєтеся при своїй думці?

- А чому ні? Думаю, за останню тисячу років я мало змінився і вже тим більше не став придворним співаком. А в Кремлі дуже пафосний зал, його потрібно "протикати голочками", тому що пафос, з моєї точки зору, ніколи не виллється у виграшну стратегію.

- Вас завжди оточує безліч людей, а друзів у вас з роками стає більше чи менше?

- Я не впевнений, що у мене взагалі колись були друзі. Може бути, вони і були, але я цього не знав. Мене життя іноді зводить з людьми, яким я радий подзвонити, іноді зустрітися, яких я дуже люблю. І таких з кожним десятиліттям стає все більше.

- Як ви розумієте релігію?

- Будь-яка релігія - це пояснення людям речей, про які вони забули, але які повинні знати. Це як похід у перший клас. Релігія існує для тих, хто Бога не знає і не відчуває. Тому що якщо ти з Богом єдиний, релігія тобі вже не потрібна. Думаю, що Христос в цьому сенсі не був релігійною людиною. Але це спірна тема, і тут багато хто зі мною не погодяться.

- Одного разу ви сказали, що відносини з майбутньою дружиною у вас зав'язалися при обговоренні Нового завіту, при цьому всім відомо, що ви буддист.

- Ми не буддисти, чи не православні, ми всі разом. Як можна говорити погано про якусь однієї релігії, коли вони всі хороші. Гора одна, доріжки до неї ведуть різні. Бог один, і немає сенсу сперечатися, чий схил краще.

- Але ж ви уявляєте тибетське видавництво в Росії?

- Мене попросив про це друг, їм потрібно було, щоб хтось дивився, щоб книги правильно переводилися. Правда, я давно нічого в цьому відношенні не робив.

- Вам часто доводиться спілкуватися з ламами?

- Коли ламу бачу, тоді і спілкуюся. Останній раз минулого місяця.

- З'явилася інформація, що Будда реінкарнувався в хлопчика, який вже шість місяців медитує, не їсть і не п'є.

- Яка дурість. Навіщо Будді ще раз реінкарнуватися? У всіх є природа Будди - у вас, у мене, у читачів.

- На вашому офіційному сайті є інформація про чудотворні православних іконах, буддійський путівник по життю і смерті. Ви самі пройшли через те, що пропонуєте іншим?

- Я пропоную тільки те, що знаю сам. Всі ці книги я читав, всі фільми дивився.

- Чи правда, що коли ви працювали в Лондоні над альбомом "Навігатор", то розмовляли з привидами?

- З привидами я ще раніше розмовляв, років за п'ять до "Навігатора". Ми тоді жили в Лондоні в квартирі, де тусувалися два нещасних повішених духу. Вони намагалися нас вигнати, а ми опиралися: квартира була недорога.

- Якою мовою ви з ними розмовляли?

- У одного був чисто англійська, а інший, як з'ясувалося потім, був з Уельсу.

- У вас в таких ситуаціях не з'являється бажання звернутися до психіатра?

- Мене жоден психіатр не візьме.

- Якби вам з того світу пісні стали передавати, ви б їх записували?

- Ні, я чужі пісні не співаю, я краще сам напишу.

- Андрій Макаревич підробляє на телебаченні і пише мемуари. Ви раніше лаяли телебачення, але сьогодні приймаєте участь у кількох програмах. Чи не думаєте засісти за мемуари або зібрати книгу інтерв'ю?

- Є люди, які намагаються втілити таку ідею в життя. Я не впевнений, що ця книга потрібна. Я навряд чи б став читати збірник інтерв'ю навіть коханої людини.

- На "Радіо Росії" я слухаю вашу програму "Аеростат" і дивуюся, як вам вдається доносити до слухача музику, яка йому практично невідома.

- Мені хочеться поділитися тим, що я люблю, - від 1960-х років до сьогоднішньої електроніки. Є величезна кількість музики, про яку люди навіть не підозрюють. Я нею займався ще до "Акваріума". Музика ця прекрасна, це простір, де наші душі мешкають.

- Ви завжди дуже категорично судіть про інших музикантів, але є ж хтось з молодих, хто вам симпатичний?

- За останні роки я не чув нікого, хто б мені сподобався, але я дуже хочу їх почути. У мене суворі критерії, мені мало хто подобається і тут, і на Заході.

- Але комусь ви симпатизуєте?

- Якщо я назву Річарда Томсона, кому це ім'я що скаже? А це один з найбільших музикантів XX, та й XXI століть.

- Ви не хотіли б, щоб хтось з ваших дітей повторив ваш шлях?

- Який інтерес йти шляхом, який до тебе хтось пройшов? Ідеш і думаєш: "Цю гілку Не я перший бачу і цю калюжу не перший обходжу". У мене міцна статура, і я б нікому не рекомендував слідувати моєї дорогої, це занадто небезпечно, не всі можуть таке витримати.

- Ви якось сказали про себе, що ви аполітичні і аморальні. Чим вам мораль-то не догодила?

- Уявіть такий казус: мораль одне говорить, а я хочу іншого? Я ж все одно буду робити що я хочу. Але за умови, що це не буде доставляти болю іншим людям.

- Один відомий музикант розповідав мені про вечірки, куди олігархи запрошують зірок естради і за пару пісень платять сто тисяч доларів. Вам не надходили такі пропозиції?

- За сто тисяч ми хоч п'ять разів поспіль "Місто золотий" заспіваємо. Тільки олігархи нас не помічають - не знаю, куди вони дивляться.

- Може, вони думають, ви непідкупні?

- Звичайно, непідкупні.

- І за сто тисяч не погодитеся?

- Хіба я схожий на людину, яка заради грошей пішов би робити те, що не хоче? Якщо за гроші робити те, що я хочу, я і так це буду робити, а якщо ще й гроші заплатять, подвійно буде добре.

- Я чув, щоб краще зрозуміти ваші образи, люди починають вивчати російську мову.

- Приємно чути, але я ж іноді свідомо перекручує мову. Але якщо, послухавши наші пісні, люди захочуть щось дізнатися, це чудово. Чим більше людина знає, тим цікавіше йому жити.

Андрій СОТНИКОВ, "Столичні Новини"

http://cn.com.ua