УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Диригент Кирило Карабиць: "урядовців термiново треба сделать культпохiд у Нацiональне оперу"

996
Диригент Кирило Карабиць: 'урядовців термiново треба сделать культпохiд у Нацiональне оперу'

Так считает молодий талановитий диригент Кирило Карабиць, Який керує Фiлармонiйнім оркестром Французької радiокомпанiї та Страсбурзькім сімфонiчнім оркестром

Задекларованого у часи незалежності шлях до відродження української культури, на превеликий жаль, досі НЕ визначеня як магістральній у нашому національному форматі. Силове поле, что формуван упродовж багатьох століть под знаком старшобратньої нівеляції української самобутності, хоч и не так Відверто, як за тоталітарної системи, альо Дуже результативно продовжувало корігуваті цею Напрям, стрімуючі его в межах одностороннього руху. У умів демократизації Суспільства таке спрямування Почаїв трансформуватіся в рух без правил, что не могло не прізвесті до Загрози деструктівної сітуації. Без сумніву, кравчуківсько-кучмівські орієнтірі НЕ позбав сприян таким правилам гри, а й підзаконно нав'язувала їх українській думці. Помаранчевий злам у свідомості Ніби повернувши надії послідовніх украинцев на революційні Зміни в духовному відродженні. Мі повірілі, что Дії Нової власти Вже НЕ будуть Схожі на Дії отого дядько, Який, з почуття нерішучості, вместо того, щоб одним махом відрубаті псові хвоста, відтінав его Частинами. Та поки що наша рішучість виявило себе Хіба в тому, что на тітульній табліці Міністерства культури зникло слово "мистецтв", натомість з'явився напис "туризму", что дало прівід дотепнікам іменуваті поважний установу Міністерством культуризму. Альо ЯКЩО відкінуті жарти, ми маємо причини Говорити, что відчутніх змін у СЕНСІ відродження української національної культури поки що НЕ помічаємо. Чи не хотілося б думати, что гуманітарний блок Уряду серйозно звертаючись Напрям духовного розвою, зосередівшісь Переважно на політічному гаслі "нас багато, нас не подолати" чі на барабанному гупанні СУЧАСНИХ гуртів, ба даже на невіразніх МУЗИЧНИЙ вправо, подібніх до музикування Марії Бурмаки. Та й навряд чи культпоходи молодих урядовців (что само собою позитивно в плані набліження до духовних вартостей) - це ськладової новіх орієнтірів. Деякі проблеми Класичного оперного мистецтва ми порушили в розмові з молодим, талановитим диригентом Киевськой національної опери Кирилом Карабіцем перед его відльотом до Парижа ... Пардон, з 1 липня ц. р. ВІН позбав диригент Філармонійного оркестру Французької радіокомпанії та Страсбурзького сімфонічного оркестру. Директор Національної опери п. Чуприна НЕ Зволен продовжіті контракт Із молодим Обдарування І, як це НЕ дико, даже НЕ прийнять диригент, щоб викластись свои міркування з цього приводу. Натомість телефоном покаравши охороні відібраті на віході Перепустка в Кирила. І це при тому, что под его орудою в театрі поставлено три опери! Щоправда, Вже больше півроку як ЦІ вистави Зниклий з репертуару. Прінагідно зауважу, что розмова наша Відбулася ще до діректорського вироку.

- Київська національна опера, - розмірковує Кирило Іванович, - це головна сцена мистецької України. За часів тоталітарної радянщини цею мистецький храм БУВ у трійці кращих театрів Союзу. Тут культівуваліся глібінні музичні Традиції. Носіямі ціх традіцій були могутні Постаті, Неперевершені Виконавці, словом - імена, Яким аплодував увесь Радянський Союз. І не тільки. Згадаю бодай Івана Паторжинського, Бориса Гмирі чі молодших - Євгенію Мірошниченко, Дмитра Гнатюка, Анатолія Солов'яненко ... Сьогодні, скажімо, Європа захоплюється голосами Анатолія Кочерги, Вікторії Лук'янець ... Низка видатних імен старшого Покоління - це Воістину творці Киевськой школи оперного мистецтва, смороду свого годині сформувалі Неповторний Обличчя театру. Київська опера мала свой імідж. Хай НЕ такий Яскравий, як "Ла-Скала" в Италии чі "Гранд-Опера" у Франции, альо то було Обличчя свое, Яке впізнавалося ще й Завдяк Українському спрямуванням в репертуарній політіці, его національній мовній Особливості.

- За часів діректорського Правління смілівого реформатора Володимира Колесника в 1969-1972 роках більша частина репертуару звучала Зі сцени українською мовою. Молодий енергійний директор-патріот Залуччя до перекладу текстової оперної основи видатна Максима Рильського та неперевершений перекладача-поліглота Миколу Лукаша. Одного разу, всупереч Вимогами Керівництва, відомій тенор Вийшов на сцену и заспівав свою партію італійською мовою. Реакція булу міттєвою. Покаране Було негайно привезти іншого співака, и Вже после антракту в его віконанні продовження опери звучало русски. Факт вражаючій.

- І це тоді, коли духовною сферою керували КПРС. А сьогодні, в часи цілковітої творчої свободи, - незрозуміле непорозуміння в репертуарному спрямуванні, Національна опера, по суті, чи не має власного Обличчя, в європейському форматі театр Неможливо ідентіфікуваті за Національними ознакой. Хто, скажіть, Назв буцай одну україномовну оперну Вистава, за Якою нас знають хоч бі в Европе? Театр ставши на шлях цілковітої нівеляції мовного характеру, стали підміна мистецтва Економічною доцільністю. Співаємо на замовлення Якими Хочете мовами, Тільки НЕ своєю Божою. Скажімо, для німців має звучать німецька мова, а від для власного слухача - байдуже яка.

- І хто ж у цьом винен?

- Гадаю, что коріння зла треба шукати у відсутності ДЕРЖАВНОЇ політики в оперному містецтві. Бо така моральна атмосфера в суспільстві, втрачено Моральні орієнтірі. Прінаймні так Було за колішньої власти. У умів свободи, коли людину Вже Нічого НЕ стрімує, домінує безвідповідальність, а в підсумку настає аморальна вседозволеність. Альо свобода без моральних обмежень всегда булу небезпечний.

- Який же Висновок?

- Треба негайно Розробити стратегію творчого розвітку. Чи не можна упродовж десятіліть штампуваті одну "Наталку Полтавку" чи "Запорожець за Дунаєм" або даже "Тараса Бульбу". У українській оперній Скарбниці є Чимаев цікавіх оперних творів. Альо нам, хоч и неофіційно, послідовно нав'язуються мнение про міфічній творчий вакуум в Українському оперному містецтві. Насправді це не так. Ще в 1777-1787 роках, во время поглиблення вишколів в Италии, наш великий Дмитро Бортнянський проявівся у цьом класичному жанрі аж шістьма операми (три італійською и три французькою мовами). Прінаймні одна з них, "Алкід", могла б зацікавіті и Сьогодні. Бодай творчу студію Музичної академії, або ж ее можна Було б реалізуваті молодими силами на Малій сцені опери, Якби така була. (Провідні ЄВРОПЕЙСЬКІ театри мают подібні Допоміжні сцені).

Крім Бортнянського, в класичному оперному жанрі працювать Анатоль Вахнянин и Денис Січинського, Михайло Веріківській, Борис Лятошинського, Георгій Майборода, Юлій Мейтус, Віталій Губаренко, Олександр Білаш, Наші сучасники Віталій Кирейко, Мирослав Скорик, Олександр Костін, Володимир Зубицький ... Та в ТВОРЧА доробку позбав одного Юлія Мейтуса 15 опер! У тому чіслі Такі як "Ярослав Мудрий", "Украдене щастя".

Звічайній, директор як функціонер далекий від того, щоб зорієнтуватіся в такій національній поліфонії, ВІН, як кажуть у народі, що не від цього. (Хоч у храмі службу всегда правити людина, віддана Богові и посвячена на Богослужіння). Альо ж головний диригент Володимир Кожухар НЕ МАВ бі залішатіся байдужим. Тім паче тепер, коли тоталітарній перст НЕ Тісно на свідомість. І коли поряд такий знавець українського оперного багатства як маестро Венедиктов!

- Ві бачите, як можна Изменить сітуацію?

- Має буті Створена компетентна комісія, основною метою Якої буде аналіз национального духовного набутку в оперному містецтві. Мі Чомусь вперто НЕ Хочемо оцініті и підняті з глибино Наші золоті скарби. Если даже Бачимо явну потребу певної Музичної Редакції Стосовно якогось твору, цього не вимагають Боята. Маємо Показове приклад дотічності Видатний Левка Ревуцького до оперного матеріалу Миколи Лисенка ("Тарас Бульба"). Крім того, треба Розробити програму мотівації Щодо создания новіх оперних дійств чі закупівлі Вже створеня сучасности Українськими майстрами. Я ж не думаю, что мистецький талант нації до Такої Міри зубожів, что ми Вже НЕ здатні на Щось нове. Назвіть бодай одну країну, яка ніні має такого гіганта в сімфонічній музіці, як Євген Станкович? Неперевершена постать! А композіторська школа, якові створах у майстер-класі консерваторії Борис Миколайович Лятошинського!? Згадаю Леоніда Грабовського, Валентина Сільвестрова ... Чому смороду Працюють не в Україні, а за кордоном? Та й Володимир Зубицький, автор, здається, трьох опер, пише СЬОГОДНІ музику для зарубіжніх Виконавців. У нас его НЕ хотят знаті. Дякувати Богу, Мирославу Скорику Трохи пощастило. Альо ж чому его оперу "Мойсей", поставлену у Львові, Кияни досі НЕ почула? ..

- До речі, ваш покійній батько так само учень Лятошинського?

- Так, альо батьку, на жаль, дуже рано Пішов із життя и НЕ встіг собі Цілком реалізуваті як композитор ... Отож чи спрямовуємо ми в наших МУЗИЧНИЙ вузах молоді таланти сьогодні? Навряд. Недостатньо реалізують собі у великих формах и Ганна Гаврилець, и Алла Загайкевич. Боюся, что невдовзі культівуватімемо одну музику для ніг.

- Отже, в такій сітуації годі Говорити про якісь реформи?

- Я не бачу, щоб керівництво Опис, Яке маємо СЬОГОДНІ в театрі, Було схільне до кардинальних реформ, схоже, что воно трімається за свои стільці и Цілком загрузли в рутіні. У театрі відбувається Щось дивне. Ну скажіть, Хіба це нормально, коли оркестр, за два Місяці НЕ провівші жодної репетіції, Грає Вистава? Про якові Якість звучання можна Говорити? Як це так, что оркестр НЕ має репетіційної зали? Зниклий традиція, коли ми бачили оркестр на сцені. У усіх європейськіх театрах є мала и велика сцени. Одному Києву Це не нужно. До речі, Чомусь театр абсолютно унікає Такої форми, як відбіркові конкурси для музікантів.

- Що ж маємо робити?

- Світ змінівся. І нам не треба зволікати. Щоб Щось змінюваті, треба знаті як. Альо повторю: ті, хто СЬОГОДНІ біля керма, що не запрограмовані на Зміни. Для них не існує такого Поняття, як імідж театру, як національна ідея. (Віняток Хіба что головний хормейстер Венедиктов). До речі, в списках європейськіх грандів, - кого запрошуваті на гастролі, - України немає. Бо Київ Не має в репертуарі чогось такого, чого там нема.

Хочеться віріті, что Революційна думка Нової власти торкнет и Класичного мистецтва. Члени Уряду и парламенту буцай один культпохід мают здійсніті до опери, я вже НЕ кажу про ті, что невідкладно нужно Прийняти закон про меценатство, Яким послуговується цілий світ. Одні ми, українці, вперто стоїмо на бездуховній позіції, коли тій, хто фінансує Мистецький програму, мусіть Із ціх коштів доповідна ще й податок.

- Державні мужі мают такоже схаменутіся, что то є непріпустімо, коли фінансування в сумі 5 миллионов гривень, что в бюджеті записано окремим рядком на підтрімку дитяча музична мистецтва, п. Поплавський вікорістовує в основному для проведення фанерного фестивалю "Наша пісня". При цьом співаючій ректор у дитячому проекті рекламує Переважно собі. За рахунок бюджетних коштів. Бачите, пане ректор Дуже любити співаті. Та Співайте Собі на здоров'я, платіть Зі своєї кишені за записи фонограм, "прокручу" їх для своєї дружини чи ще там для когось, альо ж не Виходьте на телевізійний екран и не битися нормальних людей, Які галі не Втратили Відчуття українського мелосу. Натомість у бюджеті, Можливо, даже окремим рядком має буті записано фінансування постановок буцай однієї чи двох опер на рік.

- Ві абсолютно маєте рацію. До того ж це злочин - прівчаті дітей вже змалку НЕ співаті голосом, а Відкривати рота под плюсову Фонограма. Може, й справедливо в народі назівають цею вищий заклад університетом Культура і відпочинку.

- Подібно ж думається про шоу "Таврійські ігри" Миколи Баграєва, Який як депутат "вібів" фінансування в сумі аж 15 миллионов гривень.

- Я не знаю точної цифри бюджетного фінансування Національної опери, альо, думаю, что вона, ЯКЩО ї більша, то навряд чи набагато. Гадаю, что Комітет Леся Степановича Танюка має негайно ініціюваті Зміни до закону про культуру.

- Альо повернемося до проблем Національної опери.

- Ще раз наголошу: одна з них, дуже Серйозна, - робота з молодими. Свого годині молодь, прийшовши з консерваторії чі оперної студії, в театрі брала приклад Із корифеїв, видатних майстрів. А Вчитися, погодьтеся, Було в кого. СЬОГОДНІ ж Кращі молоді Виконавці шукають можлівість реалізуваті собі за межами України. Хай смороду там Переважно не так на Головня ролях, альо грошова мотивація Інша. У театрі маємо прекрасну молоду плеяду - Оксана Дика, Дмитро Попов, Сергій Ковнір, Тетяна Ганіна, а Вчитися, даруйте, їм ні в кого, и це Покоління, на жаль, чи не вдосконалюється. У театрі немає людини, яка б згуртувала обдаровань молодь, щоб опера для них стала продовженого навчання.

І ще одне. Проблема, може, й Не творча, альо творчість Цілком від неї покладів. У театрі БРАКУЄ нормальних умов. Це - трагедія. Соромно дивитись, як пересуваються артисти во время таких звань зарубіжніх гастролей - задушліві поїзді й тісні автобуси, Буває, что на день співають по Дві вистави! І це заради так званої мотівації. Я все ж не втрачаю віри, что до Керівництва прийдуть реформатори, влада збагне, что Тільки в храмі високого мистецтва вона может очистити від скверни и окрілітіся духом в имя розбудови національно свідомого Суспільства, назва якому - Держава Україна.

- Ото, мабуть, правда, что нема пророка у своїй Країні. Скажіть, будь ласка, Який проект чекає на вас зараз поза Україною?

- 30 липня у Соборі святого Петра в Римі мала відбутіся друга за всю нас немає світова мистецька акція. Вперше Щось подібне тут відбувалося под дірігуванням знаменитого Герберта фон Карояна. Цього разу хор з Німеччини, оркестр Із шведського міста Мальме за участю видатних європейськіх солістів малі Виконати реквієм пам'яті Папи Івана Павла II, Який написавши чеський композитор Юрай Філас. Дірігуваті Було довірено мені. Під моєю орудою такоже (Це вже другий концерт) - оркестр Зі Швеции МАВ Виконати твір Інгвара Лідхольма "Мелодія-бела".

Альо iталiйський влада пiсля погрозити i ультіматумiв терорістiв "Аль-Каїді" вірiшіла перенести Цю АКЦIЯ. Сподiваюся, что пiзнiше вона таки вiдбудеться.

Михайло ТКАЧ,

співає, лауреат Національної премії України имени Тараса Шевченка, народний артист.