Микола Томенко: "Треба йти шляхом децентралізації та демократизації дозвілля членів уряду".
Напередодні Дня журналіста працівників пера і мікрофона традиційно вітали перші особи держави. Найкраще це вдалося колишньому голові парламентського комітету зі свободи слова та інформації Миколи Томенка: він влаштував чудовий пікнік для журналістів. Микола Володимирович - один із небагатьох політиків, кого не зіпсував високий пост: для своїх колишніх "підопічних" Томенко залишився "своїм". Правда, з якогось непорозуміння багато журналістів, називаючи посаду Миколи Томенка, пишуть: віце-прем'єр з гуманітарних питань, упускаючи при цьому соціальні проблеми. Сам Томенко з цього приводу дуже турбується: адже соціальна сфера не менш, а може, і куди більш важлива для українських громадян, ніж гуманітарна. Тому в нашій бесіді ми приділили велику увагу тому, як уряд вирішує соціальні проблеми. Ну і, само собою, торкнулися головних політичних тем.
- Миколо Володимировичу, в яких областях, що відносяться до гуманітарної і соціальної сфер, менше проблем, а які, навпаки, вимагають постійного контролю?
- Та вони все досить проблемні. Якщо проводити градацію, то сама проблемна, напевно, сфера охорони здоров'я. Тут дійсно потрібна довгострокова система реформування. Мало хто знає, але сфера охорони здоров'я посідає друге місце за рівнем корумпованості після міліції. Ви самі знаєте, як це відбувається: пацієнт "спілкується" з лікарем за допомогою шампанського, цукерок, конвертів і так далі. Я ні в якому разі не звинувачую медиків, просто така система. Ще одна проблема - пострадянський синдром, коли лікарям вигідно, щоб пацієнт хворів, лежав у лікарні як можна довше. Мовляв, доктору для звітності потрібно, щоб у нього було якомога більше пацієнтів, тоді й премії будуть, і надбавки, і все таке. Таку систему, звичайно, треба ламати, причому кардинально. В результаті реформування медичної сфери ми повинні вийти на соціальне страхування, підняти якість медичних послуг, рівень медичної освіти і ввести, нарешті, інститут сімейного лікаря. Словом, цей проект може розтягнутися на кілька років. Можливо, реальні успіхи в сфері охорони здоров'я будуть наприкінці першого президентського терміну Віктора Ющенка. Що стосується освіти, науки, соціальної сфери, то в них теж проблем вистачає. Але всі реформи, які ми запланували, потрібно проводити з новим складом Верховної Ради. Значить, реальні зрушення в цьому напрямку розпочнуться після парламентських виборів.
- Ви стали головним ньюсмейкером у зв'язку з проведенням у Києві Євробачення. Коли українські виконавці посіли таке непочесне місце, вас знову почали критикувати. А хоч за щось хвалили?
- Так, хвалили, звичайно. Адже ми дійсно провели краще за 50 років Євробачення. У західній пресі я не знайшов жодного критичного матеріалу в плані організації та проведення конкурсу. Згадайте, перед нами стояло дуже складне завдання. Для початку потрібно було врятувати країну від Януковича, який, будучи головою оргкомітету Євробачення, зробив усе, щоб проведення конкурсу перенесли в іншу країну. Президенту Віктору Ющенку довелося провести двогодинну дискусію з представниками Європейського мовного союзу і переконати їх, що Україна впорається з покладеними на неї обов'язками. Тоді нам було поставлено термін: два тижні. І ми примудрилися на сто відсотків виконати це завдання. Більше того, нам вдалося використати цей конкурс в національних інтересах. Я вважаю, що ми зробили чудову презентацію країни. Що стосується учасника від України, то, звичайно, я незадоволений результатом. Але хлопців з "Гринджол" я не звинувачую: у нас просто не було можливості активно представити українських виконавців у Європі. Але якби, припустимо, можна було повернути час назад, я все одно наполягав би на своєму: якщо вибирати між піснею про любов і гімном "помаранчевої революції", вибирати потрібно друге. Тому що ця пісня асоціювалася ні з конкретними виконавцями, а саме з Україною. І всі публікації, в тому числі в західній пресі, стосувалися саме ситуації в нашій країні, а не конкретної пісні або костюмів виконавців. Все-таки Євробачення, хто б що не говорив, конкурс і політичний. І виступ "Гринджолів" на ньому послужило хорошим піаром не стільки для них, скільки для України.
- Наскільки злагоджено працює урядова команда? Тільки не кажіть, що всі рішення в Кабміні приймаються швидко і одноголосно. Не повірю.
- (Посміхається) Ні, звичайно, це неправда. Самі розумієте: якщо засідання Кабінету міністрів проходять по сім-вісім годин, то навряд чи там всі рішення приймаються швидко і без обговорення. Дійсно, ми постійно дискутуємо. Причина, насамперед, в ідеологічних розбіжностях. У хорошому сенсі слова. В уряді є проліберальні частину і просоціальная. Наприклад, в довгої дискусії про бюджетну резолюцію я зайняв позицію соціальну. Для мене словосполучення "соціальна справедливість" важливіше і принциповіше, ніж, припустимо, свобода ринку, відкритість кордонів і так далі. У той же час в уряді є інша позиція: мовляв, потрібно залучати інвестиції, піднімати економіку і так далі. Таким чином, є дві позиції, мають право на існування. Тому дискусії в уряді носять не політичний, а стратегічний характер. Візьмемо дискусію з приводу нафтопродуктів в Україні. До речі, те, що я зараз скажу, я ще ніде не озвучував. Як ви знаєте, в цьому питанні переміг ліберальний підхід, у зв'язку з чим бензин на ринку з'явився, але вже за вищими цінами. Але прем'єр-міністр і я дотримувалися іншої думки. Ми вважали, що, при всій повазі до ринку і інтересам нафтотрейдерів, уряд повинен впливати на ціноутворення. І те, що перемогла позиція ліберальної частини уряду, не означає, що ця концепція була правильною. Ну, і само собою, у нас постійні дискусії з приводу того, про що я говорив на самому початку. Деякі члени уряду щиро переконані, що правильне рішення можна прийняти лише шляхом дуже довгих обговорень і експериментів. Однак я постійно намагаюся переконати своїх колег, що швидкі і радикальні рішення - це не завжди погано.
- Ви вірите в те, що Юлія Тимошенко була близька до відставки? Або підтримуєте думку деяких аналітиків, що її "конфлікт" з Президентом на нараді нафтотрейдерів був добре спланованим спектаклем?
- Знаєте, коли в політику приходять сильні, відомі та популярні політики, то між ними відбувається здорова конкуренція. І деякі моменти можна інтерпретувати як конфлікти всередині команди, які можуть спричинити мало не відставку половини уряду. Але ж це повернення в старі часи! Нам потрібно звикати до того, що дискусії при обговоренні важливих питань - це нормально і абсолютно не означає, що хтось на когось розлютився і збирається відправити його у відставку. І я не думаю, що критика чи зауваження Президента повинні сприйматися як переддень до відставки. Мене, наприклад, Президент теж постійно критикує. Я думаю так: команда, яку очолює Юлія Тимошенко, відпрацює рівно до парламентських виборів. І в тому випадку, якщо вона переможе на всенародному виборчому конкурсі навесні 2006 року у званні "Кращий прем'єр року і його команда", то матиме повне право знову очолити Кабінет міністрів. Повертаючись до чуток про відставку, думаю, це вигідно тим, хто хотів би ще до виборів зайняти місце Юлії Тимошенко. Адже у прем'єр-міністра значні преференції під час парламентської кампанії ...
- У вас партквиток якої партії - ПРП чи "Народного союзу" Наша Україна "?
- Я перебуваю в непростій ситуації. За мною раніше залишається тринадцятий номер у списку ПРП. Я не вступав ні в партію "Наша Україна" після перейменування ПРП, ні в "Народний союз" Наша Україна ". Вважаю, що мені як віце-прем'єру не варто розвивати бурхливу партійну діяльність. Хоча чудово розумію, що якийсь вибір мені найближчим часом доведеться зробити. Адже виборча кампанія, формування партійних списків не за горами.
- А ПРП вже визначилася - вливатися в "Народний союз" або йти самостійно? Там начебто вже і перша п'ятірка вималювалася ...
- Ні, у нас в червні буде з'їзд, де ми приймемо остаточне рішення. Я знаю, що на регіональному рівні багато членів ПРП перейшли в "Народний союз". Та й велика кількість наших депутатів вже отримали партквитки НСНУ. Що стосується першої п'ятірки партії або блоку, то активно ведуться розмови про те, що партійний список має очолити Віктор Ющенко. Ну я просто дивуюся! Президент повинен бути гарантом демократичного характеру цих виборів, а не учасником кампанії! Тому я не розумію тих радників, які шепочуть Президенту, що йому обов'язково потрібно бути першим номером у виборчому списку. Як відомо, для реєстрації Президенту доведеться писати заяву про те, що у зв'язку з обранням народним депутатом він складає з себе президентські повноваження. Дуже двозначна ситуація. Я вважаю неприпустимою розкішшю балуватися з посадою Президента України. І не потрібно йому влаштовувати іспит зараз, коли він ще й року не пропрацював. У нього буде серйозний іспит в кінці п'ятирічного строку.
- Чи будуть до кінця цієї сесії зайняті парламентські вакансії віце-спікера та голів комітетів? Або про це можна забути?
- У тому, що ці питання затягуються, я бачу дві основні проблеми. Думаю, Володимиру Литвину і Адаму Мартинюку комфортно керувати парламентом удвох, тому їх неактивна позиція зрозуміла. Крім того, проблема в тому, що всі вакансії повинні заміщатися одним пакетом. Саме такий підхід створить додаткові умови для домовленостей між фракціями. Але! Як і раніше залишається актуальною проблема депутатів-сумісників. Чомусь Томенко на наступний же ранок після обрання подав заяву про складення депутатських повноважень. Тому мій інформаційний комітет звільнився. Думаю, якщо питання розглядатиметься, то місце голови займе Володимир Яворівський. А от інші комітети, на жаль, залишилися під сумісниками. І тут я готовий встати на сторону керівництва Верховної Ради. Є сенс в тому, щоб дочекатися, поки звільняться всі комітети, щоб голосувати їх одним пакетом. Тоді більше ймовірність прийняття компромісного рішення, яке влаштує всіх.
- Ви активно виступаєте за те, щоб уряд демонстрував близькість до народу: побували на ковзанці, в Пирогово, на футболі, в театрі. Які подальші плани?
- Думаю, нам потрібно йти шляхом децентралізації та демократизації дозвілля членів уряду. Для мене як ініціатора було дуже важливо в перші місяці роботи показати, що український народ не повинен боятися власного уряду і влади, відповідно, український уряд не повинне боятися власного народу і проводити з ним не тільки робочий, але і вільний час. Тому всі акції, про які ви говорите, були спрямовані на те, щоб показати владу з людським обличчям. Оскільки ми неодноразово підтвердили свою близькість до народу, тепер нам немає сенсу займатися цим спеціально. Тому тепер у нас все буде відбуватися за бажанням кожного члена уряду. От мені - і як віце-прем'єру, і як громадянину - було цікаво підтримати нашу футбольну збірну в грі з Казахстаном. Я поділився своєю ідеєю, але нікого не примушував наслідувати мій приклад. Зі мною були міністри молоді та спорту та промислової політики, відомі спортсмени та музиканти. До речі, я ще раз хочу підкреслити: ми поламали традицію, що коли представники влади відвідують футбольні матчі, наші завжди програють. Ми вже другий раз приходили повболівати за наших футболістів, і знову - перемога (три рази стукає по дереву). До речі, ще одна важлива деталь. Нас постійно звинувачують у політичних репресіях, нетерпимості до опозиції і так далі. Судіть самі. Представники влади сиділи разом з народом на трибуні. У VIP-ложі сиділи видатні діячі української опозиції - Леонід Кравчук, Адам Мартинюк, Григорій Суркіс. Вони пили коньяк, їли бутерброди. Я ставлюся до цього позитивно. Це зайвий раз доводить, що ми дійсно демократична влада, яка не тільки дбає про власний народ, але і поважає нову політичну опозицію
Розмовляла Вікторія Чирва