Позивач у "справі Єлісєєвої" впевнений, що судді загрожують навіть вбивством

Справа про присвоєння 1.4 мільйона доларів "Донгорбанку", повторно розглядається Калінінським районним судом м. Донецька, стало фактично єдиним у своєму роді. Дуже рідко обвинувачені в отриманні за підробленими документами кредиту (згодом зниклого) отримували терміни позбавлення волі всією групою. І ніколи у таких справах вирок не скасовувався - з направленням справи на повторний розгляд.

7 червня цього року було задоволено клопотання адвокатів підсудних Оксани Єлісєєвої, Ігоря Еранів та Геннадія Чижевського. Відповідною постановою, запобіжний захід у відношенні зазначених осіб було змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Раніше захисники підсудних неодноразово подавали аналогічні клопотання, але колегія суддів відмовляла їм, посилаючись на те, що підсудні, "перебуваючи на волі, можуть перешкодити встановленню істини у справі, а також забезпечення виконання з ними всіх процесуальних рішень до закінчення розгляду справи по суті". При цьому ніяких істотних змін у справі не відбулося, і ніяких нових доказів невинності підсудних видобуто не було. Що ж трапилося? Чому суд так кардинально поміняв свою позицію стосовно вищевказаним особам?

І головуюча у справі суддя, і підтримує обвинувачення прокурор відмовилися відповідати на це питання. Тоді ми звернулися за коментарями до представника "Донгорбанку" (правонаступником якого нині є ПАТ "ПУМБ"), адвокату ЮФ "Воропаєв та Партнери" Сергію Яшта.

- Сергій Леонідович, як представник цивільного позивача у кримінальній справі Ви, досконально знаєте всі матеріали справи і були присутні на всіх судових засіданнях. Чи можете Ви пояснити, що стало причиною настільки кардинальної зміни позиції суду стосовно запобіжний захід підсудних?

- З моменту порушення кримінальної справи ми дотримувалися позиції, що давати оцінку діям суду до винесення вироку неприпустимо. Однак, що склалася навколо цього, скажімо, дуже не простої кримінальної справи ситуація, дає нам право припустити, що, приймаючи рішення про звільнення підсудних, суд керувався не тільки "принципами гуманізму", а й іншими, більш зрозумілими і приземленими причинами. У нас є реальні побоювання, що ці ж причини можуть у підсумку вплинути і на остаточне рішення у справі.

- Що саме Ви маєте на увазі? Може бути, має місце "особливе" ставлення суду до підсудних?

- На жаль, чинне законодавство досить лояльно ставиться до таких речей, як розголошення даних слідства, чинення тиску на суд, надання тиску на свідків. Теоретично, в кримінальному кодексі навіть існують однойменні статті. Фактично, стримуючим фактором для учасників кримінального процесу є лише власна мораль, внутрішня культура, професійні якості.

Саме відсутність цих принципів у сторони захисту створило навколо кримінальної справи таку атмосферу, яка робить неможливою якісну роботу судді. Досить у будь-якому пошуковику забити ключові слова "Донгорбанк", "Єлісєєва", "Аран", і Ви отримаєте ціле море посилань, пройшовши по яких Ви дізнаєтеся, що "Колектори в погонах продовжують вибивати борги для" Донгорбанку ", що" Донгорбанк ініціював кримінальну переслідування Еранів за надуманими звинуваченнями ", що" Одна з головних підозрюваних у розкраданні грошей "Донгорбанку" невинна ", а" Підсудну "позбавили права на захист" і т. д. І в кожній такій замітці міститься брехня, перекручення показання свідків, твердження про невинуватості підсудних і упередженості суду. При цьому цікаво, що за весь час судового слідства у засіданнях постійно був присутній лише один журналіст.

Серед найбільш активних авторів, які пишуть про цю справу, є представник Агентства журналістських розслідувань Максим Шпаченко, який дуже живо описує емоції учасників процесу і особливо судді. Жодного разу не побувавши в суді, ні разу не зустрівшись з другою стороною в процесі, він проникнуть яскраво вираженим співчуттям до підсудних і не соромиться у висловлюваннях щодо інших. Враховуючи, що ні ми, ні суд, ні прокурор коментарів до вироку не даємо, неважко здогадатися, що всі відомості про процес надходять до нього від захисників обвинувачених.

Про якість цих відомостей і професійному рівні запрошених захистом журналістів своєрідно "висвітлюють" це справа, красномовно свідчить одна з останніх заміток під заголовком: "Через суду по кредиту в донецькому СІЗО помер обвинувачений!". Люди не соромлячись експлуатують тему смерті 64-річного батька підсудної, який ніколи не був обвинуваченим і ніколи не був у СІЗО.

- А чи не здається Вам, що всі ці статті - не більш ніж неприємний факт, і подібні публікації навряд чи можуть вплинути на прийняття рішень судом?

- Я з Вами згоден. Але це лише один з напрямів, на яке направили свої зусилля захисники обвинувачених.

Так, на ім'я головуючої судді Лариси Ткаченко надійшло п'ять депутатських запитів, в яких містилися твердження про невинність підсудних і вимоги їх негайно відпустити. Два таких же вимоги прийшли від Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини пані Лутковської. Я вже не кажу про неодноразових зверненнях з Вищої кваліфікаційної комісії і менш значних державних і громадських організацій. Вважаю, що в персональному порядку суддя отримала не меншу кількість телефонних дзвінків і викликів "на килим".

Ну, а на десерт, щодо судді було порушено кримінальну справу! За новим КПК це звучить менш зловісно і називається "внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань", але від цього факт прямого тиску на суд не стає менш значним. Причому зазначу, що справа порушувалася саме у зв'язку із здійсненням судом правосуддя по розглядався нами справи!

- Може бути, розцінювати це як витрати професії, і не звертати на це уваги?

- Ви уявляєте суддю таким собі "залізною Феліксом" з холодною головою і гарячим серцем. Але не забувайте, що у судді є особисте життя, сім'я, діти. І коли з боку підсудних, потенційно мають на руках сотні тисяч доларів, а значить і широкі можливості, звучать погрози життю та здоров'ю, суддя стає перед вибором - відпустити злочинців і спокійно існувати, або винести вирок по совісті, але ходити і озиратися.

- Про які загрози Ви говорите? Такі факти дійсно мали місце?

- На початку цього року згаданий вище журналіст Шпаченко розродився статтею під назвою: "Якщо їх не вбивати, то як вижити тим, кого вбивають вони?". Крім звичайного набору фактів, свідком яких Шпаченко ні, стаття містить пряму загрозу: "Заклик зупинити кровопролиття, яке буде неминуче, якщо судове свавілля не зупинити". Як вважає автор, відповіді на виникаючі у нього по "справі Єлісєєвої" питання "можуть бути дуже кривавими і харківська історія здасться битовухою, не вартою сюжету в новинах". А в коментарях читачів під статтею - містяться прямі заклики до вбивства судді. Скажіть мені, що повинен робити суддя, прочитавши про себе натяки повторити долю обезголовленого судді Трофимова? Про який неупередженому ставленні до справи може йти мова?

- Іншими словами, Ви хочете сказати, що суддю "зламали об коліно" і змусили прийняти неправосудне рішення?

- Якщо Ви стежите за цією справою, то повинні знати, що вирок, який вже одного разу був ухвалений відносно всіх підсудних, ще на початку 2012 року був скасований апеляційною інстанцією. Сторона захисту любить з приводу і без приводу цитувати найяскравіші частини цього визначення про "неправосудному рішенні", "недоведеність вини в інкримінованих злочинах" і т.п. Ось тільки не дивлячись на те, що апеляція в пух і прах розгромила вирок, трійка суддів не вважала за можливе змінити запобіжний захід і залишила підсудних під арештом. Чому це сталося? Можливо тому, що вони звинувачуються в скоєнні тяжкого, умисного злочину, а двоє ховалися від органів слідства, і їх шукали за допомогою спецпідрозділів МВС? А тепер суд приймає на себе сміливість випустити підсудних навіть не під заставу, а просто на підписку про невиїзд, що, щонайменше, дивно.

В принципі, ми не заперечуємо проти такого запобіжного заходу. Де вони будуть перебувати під час судового слідства - в СІЗО, або будинку, - цивільному позивачеві все одно. Але не хотілося б, щоб після чергового дзвінка зверху або прохання, в якій відмовити неможливо, суд своїм рішенням перетворив би підсудних у "невинно засуджених жертв міліцейського свавілля".

- Скажіть, може, ми шукаємо чорну кішку в чорній кімнаті? Може і судді, і народні депутати, і журналісти і всі інші особи, задіяні в цій справі, дійсно без жодної задньої думки, щиро хочуть допомогти підсудним?

- Я був би дуже радий, якби так і було. Але маючи за спиною 15-ти річний досвід у юриспруденції, я не можу жити з такими ілюзіями. Поцікавтеся, скільки коштує розміщення статті на "Острові" або в "ОРД", які розміщували тексти, що суперечать головному канону журналістики: завжди представляти обидві сторони. Після цього можете приблизно порахувати, скільки коштувала підсудним та їх захисту інформаційна війна протягом останнього року.

Про джерела фінансування ми теж можемо тільки припускати. Але горезвісні 1.4 млн. доларів зниклого кредиту - досить великі гроші, на які можна дозволити найрізноманітніші послуги захисту.