Микола Мартиненко: "Ми Сан Санича Мороза поважаємо, любимо, але не розуміємо ..."

920
Микола Мартиненко: 'Ми Сан Санича Мороза поважаємо, любимо, але не розуміємо ...'

Останнім часом цей політик стає все більш пізнаваний, старанно працює над своїм іміджем. Таке старанність говорить про одне: Микола Мартиненко претендує на більше, ніж роль простого організатора роботи фракції "Наша Україна". Нещодавнє обрання Миколи Володимировича на посаду голови київської організації НСНУ це тільки підтвердило: він не виключає можливості стати новим мером столиці. Зрозуміло, тільки після особистого схвалення Президента. При цьому "київський парторг" запевняє, що у нього немає ніяких протиріч з Олександром Омельченком, він поважає Сан Санича Мороза і злегка критикує прем'єра Юлію Тимошенко. За що? Про це (і не тільки) ми й розмовляли з Миколою Мартиненком.

Микола Володимирович, в Кабміні недавно створена партійна ячейка "Народного Cоюза" Наша Україна "(НСНУ). Це що, повернення в часи КПРС, коли партія була головною спрямовуючою силою радянського суспільства?

- партосередку, внески, партгрупорг - це все відразу відмітається. В Кабміні з членів нашої партії створено групу для вироблення позицій з ключових питань. У цьому немає нічого поганого: ми просто відпрацьовуємо механізм впливу на людей, яких наша політична сила направила у владу. Такий підхід існує в усьому світі: є партійний президент, партійний прем'єр- міністр. Це нормально для цивілізованих держав, коли партія впливає на свого ставленика, оскільки відповідає за його діяльність на високому державному посту. НСНУ просто взяла на озброєння європейську практику. Мова не йде про те, що партосередок в Кабміні дублює його діяльність або там пишуться незрозумілі плани робіт, що відрізняються від планів уряду. Ми всі працюємо в контексті програми Президента Віктора Ющенка. Йдеться про загальні вимоги до членів НСНУ, які сьогодні працюють в Кабінеті міністрів. Чим ближче парламентські вибори, тим більше розмов про використання партією влади горезвісного адмінресурсу. Наведений чи хоч якийсь порядок у цій сфері? - У нас з даної теми проходила дискусія, що стосується, в першу чергу, питання керівництва губернаторів обласними організаціями НСНУ. Проблема полягає в тому, що людям важко було відійти від своєї політичної діяльності в період президентських виборів. Не секрет, що багато нинішніх губернатори свого часу очолювали регіональні штаби Віктора Ющенка. Вони користуються авторитетом серед людей, володіють солідним організаційним досвідом. Це сформовані політичні лідери, і було б помилкою взяти і в один момент відсунути їх від процесу будівництва пропрезидентської партії. Потрібен якийсь перехідний період. Ми все одно прийдемо до того, що керівники обласних адміністрацій не будуть "командувати" місцевими партійними організаціями. Я особисто відповідав за вибори в трьох регіонах України, і ми не допустили такого "суміщення". Це була моя жорстка, принципова позиція. І на сьогоднішній день можу констатувати, що в регіонах, за які я відповідав - Крим, Севастополь, Київ - ніякого адміністративного тиску на людей, які хочуть стати членами партії, не було. І дуже багато хто хоче до нас приєднатися. Найбільше побоююся того, щоб ми організаційно не заблокували цей порив, не виставили якісь бюрократичні перепони, які будуть відштовхувати людей. В даний час такої небезпеки немає, але якщо замислюватися про перспективу, то ми повинні пам'ятати і про це. Бюрократія залишається бюрократією, однак її необхідно видавлювати на периферію, забезпечуючи демократичність внутрішньопартійних процесів. Зрозуміло, що організаційні партконференції НСНУ, які пройшли по всій країні, мали свої плюси і мінуси. Початок такої великої і складної роботи не може бути ідеальним. Але в даний момент стоїть одне завдання - щоб "Народний Cоюз" Наша Україна "став масовою організацією, щоб були задіяні демократичні принципи формування партії і ми могли б нормально готуватися до майбутніх виборів. Думаю, поставлене завдання ми в даний час виконуємо ефективно. Мене радує , що в партію приходить багато тямущих, енергійних хлопців. До речі, ми обережно ставимося до підбору людей, оскільки хочемо "залишити місце" для молоді, для нових облич і нових умов. Будь сила не може існувати довго і ефективно без кадрового оновлення, без припливу свіжих ідей. А чим закінчилася партійна дискусія з приводу того, чи повинен Президент Віктор Ющенко очолювати виборчий список НСНУ? - Це не було партійної дискусією. Швидше, це нагадувало провокацію чи бажання подискутувати з нами як з сильнішою структурою - щоб потім до нас же і підтягнутися. Я завжди говорив і говорю, що кожне питання необхідно вирішувати вчасно. Заздалегідь нічого не можна обговорювати і сьогодні не час займатися "наповненням" виборчого списку. Ми самі розберемося, хто у нас буде лідером кампанії-2006. Хоча політичний лідер для нас незаперечний - це Віктор Андрійович Ющенко. А яким чином буде втілено його лідерство - через список, програму НСНУ, - це всі партійні питання і ми з ними розберемося. Але поки не розібралися, яка ваша особиста думка? - Я допускаю, що на чолі списку буде Віктор Андрійович. Але ще раз повторю - до вирішення даного питання ми підійдемо восени. Обговорювати склад списку ми сьогодні не можемо, як не могли говорити під час президентських виборів про розподіл посад в системі виконавчої влади. Якби ми тоді почали ділити портфелі, то програли б кампанію. Аналогічна ситуація спостерігається і сьогодні: якщо ми раптом почнемо розподіляти місця в списку, то можемо зірвати вибори в парламент-2006. До майбутньої кампанії необхідно підготуватися організаційно. Треба ефективно працювати представникам нашої політичної сили у виконавчій владі. Тут існує нерозривний зв'язок, адже ми будемо відповідати на виборах, в тому числі і за прорахунки уряду. У суспільній свідомості партія "Народний Cоюз" Наша Україна "і Кабмін - нероздільні. Чим ближче з'їзд партії "Наша Україна", до якої перейменувалася ПРП Віктора Пинзеника, тим сильніше загострюється дискусія з приводу об'єднання цієї структури з НСНУ. Як йдуть переговори з приводу передачі бренду "Наша Україна" його законним власникам? - Є тільки одна "Наша Україна" - це НСНУ. Інших "наших україн" немає. На цьому давайте поставимо крапку. Наш президія, політрада партії послідовно проводять переговори з усіма партіями, які включилися в процес створення НСНУ. Сказане відноситься і до ПРП, яка для мене завжди буде партією "Реформи і Порядок". Ми спеціально на установчому з'їзді залишили квоту в раді партії - в тому числі і для активістів ПРП, якщо вони приймуть рішення брати участь у виборах-2006 спільно з "Народним Cоюзом" Наша Україна ". Вважаємо, що цей процес колись має завершитися. Поки ж ми спостерігаємо класичні дискусії чиновників від партії, які говорять, що ось, мовляв, пройшли конференції в регіонах і ідея розпуску ПРП і вливання її в НСНУ не була підтримана. Але на конференціях обирається партійна бюрократія, яка згодна керувати нерейтингової партією - головне, щоб ця партія була "своєю", а не була складовою частиною загального процесу. Ми ж підходимо до цього абсолютно по-іншому: коли створювався НСНУ, був заклик до всіх громадян , в тому числі і до членів ПРП, перейти в нашу структуру. А потім разом вирішувати, хто керуватиме обласними або центральними парторганізаціями. І зараз багато рядові члени партій, в тому числі і ПРП, переходять під наші знамена без оглядки на позицію партфункціонерів. Такий об'єднавчий процес буде йти всупереч можливому бажанням керівництва ПРП нічого не змінювати. До речі, я поки не чув жодних коментарів з цього питання від самого лідера партії "Реформи і Порядок" Віктора Пинзеника. Поки замість нього говорять інші люди. Наприклад, Олександр Жир. А я особисто хотів би почути публічну відповідь Віктора Михайловича. Ми їх запрошуємо до співпраці, враховуючи досвід спільної роботи на парламентських, президентських виборах. Але рішення все-таки має вжити керівництво ПРП. Причому добровільно: ми нікого силою до себе в партію не заганяємо. Керівництво НСНУ і ви в тому числі не раз говорили про те, що партія виконує програму Президента України. Але при цьому закони, що відкривають шлях до інтеграції в міжнародні та європейські структури, блокували якраз представники вашої фракції: 27 членів "Нашої України" провалили закон про інтелектуальну власність, що є "ключем" до вступу в СОТ. Як це пояснити? - Справді, було голосування за проектом закону про інтелектуальну власність, коли наша фракція голосувати не одноголосно. Але ви зрозумійте, що фракція - це не армійський підрозділ, який виконує накази командира, а живий організм. Рішення по всіх законопроектах приймаються в ході складної процедури узгодження. Депутат - не машина, у кожного парламентарія є своя думка, і він його відстоює. Особливо це видно по нашій фракції, члени якої прекрасно розбираються в документах. Так, є проблеми по окремих законопроектах. Незважаючи на проведену роботу у фракції, "інтелектуальний" закон не пройшов: є сильне лобі, яке реально протидіє його прийняттю. У "Нашої України" є політична воля, щоб Україна стала членом Світової організації торгівлі. І необхідно прагнути до того, щоб ми домоглися цього вже нинішньої осені. Оскільки після сесії СОТ у Гонконгу виникне проблема з новими членами даної організації. Україна буде повинна підписати з ними нові двосторонні протоколи. Не виключено, що погіршаться умови вступу нашої країни до СОТ в порівнянні з нинішніми. А ви уявіть собі, що Росія раніше за нас стане членом Світової організації торгівлі. Скільки додаткових умов вона нам висуне при узгодженні двостороннього протоколу. Думаю, ми повинні зробити все можливе і неможливе, щоб до кінця сесії проголосувати за пакет документів по СОТ. Я не можу при цьому не критикувати уряд, оскільки відповідні законопроекти були подані Кабміном з запізненням, ряд проблемних питань не був узгоджений з фракцією, ніхто не намагався навіть шукати компромісних підходів. Але, тим не менш, упевнений, що ми встигнемо все зробити в означений термін. З нашою фракцією проблем не буде. Чи не вплине відмова надати Україні статус країни з ринковою економікою на вступ до СОТ? - Все можна встигнути зробити вже цього року. Але нам потрібно розуміти: необхідно конкретними, злагодженими діями показати всьому світу, на що Україна здатна. Після президентських виборів у нашої країни є величезний кредит довіри у світі, але без виразних дій з нашого боку відповідь рухів не буде. Тим же американцям абсолютно незрозуміло, чому ми не можемо прийняти закони, які дадуть позитивний результат для української економіки, відкриють нові ринки збуту. І тим більше вони не розуміють, чому ми не можемо жити і працювати за тим же фінансово-торговельним правилам, що і весь світ. А як у цьому зв'язку ви оцінюєте лист Збігнєва Бжезинського, адресований Віктору Ющенку, і лист Бориса Березовського, написане Юлії Тимошенко ? Ви вірите в їх реальність? Це спроби вплинути на позицію України через різних політиків? - Я завжди дуже обережно ставлюся до подібних публікацій. Але обов'язково запитаю при зустрічі з Юлією Володимирівною і Віктором Андрійовичем - чи правда це? Потім зможу прокоментувати. Взагалі, стиль згаданого листа Бжезинського - чисто американський, а Березовського - авантюрний. Як ви ставитеся до перспективи "газової війни" з Росією і до позиції креатури "Нашої України" Олексія Івченка, який, здається, завалив все, що тільки можна завалити? - Всі високі керівники, які працюють у структурах виконавчої влади, повинні ясно розуміти: кредит довіри, виданий їм Президентом Ющенко, має чітке обмеження за часом. Не будемо "прив'язуватися" лише до глави НАК "Нафтогаз України". Це стосується всіх без винятку чиновників: якщо після закінчення певного часу проблеми у ввірених їм галузях почнуть множитися, а не вирішуватися, то будуть зроблені і відповідні кадрові висновки. Тепер що стосується газової проблеми. Це не тільки бізнес-проблема у відносинах між двома суб'єктами: НАК "Нафтогаз України" і РАО "Газпром". Це вже політика - ми на 100% залежні від Росії по енергоносіях. Той же туркменський газ надходить до нас по російській території. Проблема диверсифікації стоїть надзвичайно гостро, адже поруч з нами тільки одна країна, яка "покриває" більшу частину наших потреб в енергоносіях та ядерному паливі. І, природно, питання з економічної площини переходить у сферу політики. Не тільки пересічному споживачеві, а й фахівцеві не завжди можна розібратися - а що реально відбувається у відносинах між Москвою і Києвом? Як тільки закінчується чергова нарада, відразу ж відбувається викид інформації в ЗМІ: газ вп'ятеро подорожчає або його взагалі не буде - "росіяни перекриють газовий кран". Це, підкреслюю, політика, і її треба відокремлювати від бізнесу. І я б побажав пану Івченко, щоб у нього були підписані довгострокові угоди з РАО "Газпром", вигідні Україні. Ось за це зараз потрібно боротися, але, на жаль, у пана Івченка не так багато часу: до зими залишилися лічені місяці. Питання зі сфери політики: Юлія Тимошенко, говорячи про перспективи потрійного передвиборного союзу (прем'єр-президент-спікер), поскаржилася, що м'яч не на її полі. Ви коли дівчині м'ячик віддасте? - Я не хочу дискутувати на цю тему, але з приводу м'ячика завжди говорять, коли хочуть з чогось "з'їхати" або перекласти відповідальність на інших. У нас позиція виразна і чітка: НСНУ поки вважає за можливе і доцільним укладення потрійного союзу і створення єдиного блоку, який буде брати участь у виборах-2006. Поле для компромісу величезна, спільну мову завжди можна знайти. Необхідна лише політична воля - і з нашого боку вона є. На минулому засіданні президії ми затвердили робочі групи від НСНУ для ведення переговорів з усіма політичними силами, так як ми хочемо отримати чіткі відповіді до серпня місяця, коли політики роз'їдуться на канікули. До цього часу ми вже повинні розуміти, куди і в якому складі рухаємося. Для нашої партії не буде трагедією, якщо на парламентські вибори ми підемо самостійно. До такого варіанту ми готові. Але проблема полягає в тому, що деякі партії набирають людей, з якими НСНУ надалі не зможе працювати. Тому чим довше ми будемо затягувати з прийняттям чіткого рішення про конфігурацію передвиборчого блоку, тим більше буде виникати складнощів, що перешкоджають втіленню домовленостей у життя. І все це необхідно обговорювати і вирішувати не кулуарно, а відкрито - на партконференціях, з'їздах. І чим раніше, тим краще. Думаю, що не повинні втратити липень - саме в цьому місяці може прояснитися розстановка сил. Добре, з м'ячиком розібралися. А як ви оцінюєте слова прем'єра про те, що якщо хтось її спробує змістити, то нехай враховує, що за спиною Тимошенко коштує 50% "її народу"? Це загроза або попередження? - Ми вже пережили стільки загроз, що якщо ці слова Тимошенко несуть саме таку смислове навантаження, то нам не страшно. Ми хочемо апелювати до суспільства нашими діями. І якщо НСНУ - потенційний союзник Юлії Володимирівни, то у неї така ж задача. В принципі, прем'єр не може піти від відповідальності за те, що відбувається в економіці, в соціальній сфері. Знаєте, не треба створювати образи ворогів, а потім з ними боротися. На мою думку, сьогодні в оточенні Тимошенко немає ворогів, але вона намагається показати, що хтось з нею воює. Насправді необхідно, щоб Кабмін працював злагоджено, як годинник, і щоб всі члени уряду, незалежно від їх партійної приналежності, діяли як єдина команда. Ми в цьому зацікавлені і готові всіляко допомагати. Насамперед у парламенті: адже заради цього ми і боролися на президентських виборах. У 2006 році пройдуть не тільки парламентські вибори, але і вибори мера Києва. Ви до них готові? Сьогодні багато говорять про вашу участь у мерських перегонах. Вас партія делегує, або ви самі вирішили себе висунути? - Мені дуже імпонує те, що потенційні учасники столичних виборів в більшості своїй є представниками НСНУ - Володимир Бондаренко, Олександр Омельченко, Микола Мартиненко ... Думаю, з часом можуть з'явитися й інші кандидати. Теж від нашої партії. Це говорить про те, що з нашого середовища вийде людина, здатна виграти мерську кампанію і стати обличчям НСНУ в Києві. Але це питання не сьогоднішнього дня. Він, швидше за все, вирішиться восени. Поки приймати рішення з даного приводу ніхто не буде. Задачу, яку я ставлю перед собою як керівник київської партійної організації НСНУ - це створити сильну структуру, залучити найдостойніших киян і обов'язково перемогти на виборах до Київради. Ось це першочергова мета, а питання виборів мера поки стоїть не на першому плані. І потім, новий голова столиці не призначається вольовим рішенням Президента. Кандидат в мери Києва повинен мати програму дій, подобатися виборцям. А яка позиція вашої партії щодо СПУ Мороза? Як вибудовувати відносини з соціалістами і їх лідером? - Ми Сан Санича поважаємо і любимо, але не розуміємо ... Сам Мороз та його оточення сьогодні обрали незрозумілу тактику: ми не у владі, ми поруч з нею. Дуже двозначна позиція, особливо якщо врахувати, що ряд ключових міністерських постів віддані представникам СПУ, губернатори кількох провідних областей - теж соціалісти. У мене складається враження, що соціалісти і Мороз поки знаходяться у стадії пошуку: що робити? Куди йти? Але ми його чекаємо і готові з ним працювати.

Ірина Гаврилова, Володимир Скачко, Олександр Юрчук, "Київський Телеграф" "Київський Телеграф"