Борис Тарасюк: "Шоковий експеримент" щодо Києва може негативно вплинути на Європу

Сьогодні в Брюсселі відбудеться чергове засідання Комісії Україна - НАТО та Ради Євроатлантичного партнерства на рівні керівників зовнішньополітичних відомств. Українську делегацію очолюватиме міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Згідно з офіційними повідомленнями він ознайомить членів Комісії із соціально-економічною ситуацією в Україні, ходом демократичних реформ і зовнішньополітичними пріоритетами держави. Також учасники зустрічі оцінять результати виконання Плану дій Україна - НАТО, зокрема, щорічного Цільового плану Україна - НАТО. Обговорять також проект відповідного документа на наступний рік. На цю зустріч у свій час покладалися великі надії. Були навіть надії, що Україна зможе підвищити свої відносини з Альянсом до рівня виконання Плану дій щодо членства в НАТО. Схоже, що з цим доведеться почекати. Причин цьому багато, і вони полягають швидше за все в невпевненості членів Альянсу у зовнішньополітичній послідовності Києва. А саме, не чи відбудеться поворот у пріоритетах України після парламентських виборів. До них, очевидно, Україні не слід розраховувати на істотне просування на своєму шляху євроатлантичної інтеграції. Однак це не означає, що керівництво має сидіти, склавши руки. Власне, від дій влади і залежатиме, кому дістанеться голос на виборах. "Натівський" шлях України, дійсно, ускладнений багатьма факторами: і внутрішньополітичними, і зовнішньополітичними. Росія, незважаючи на офіційне незаперечення вступу Києва до Альянсу, своїми діями доводить, швидше, протилежне. Від зусиль та готовності до цих зусиль української влади для вирішення всіх інтеграційних бар'єрів залежить багато чого. Напередодні брюссельського візиту "День" звернувся з низкою запитань на тему євроатлантичного руху до міністра закордонних справ Бориса ТАРАСЮКА.

- На які результати можна розраховувати після вашого візиту в Брюссель?

- Мій візит до штаб-квартиру НАТО складатиметься з двох основних елементів: засідання Комісії Україна - НАТО і засідання Ради євроатлантичного партнерства на рівні міністрів закордонних справ.

Передбачається, що в рамках засідання Комісії Україна - НАТО обговорюватимуться перспективи розвитку відносин між Україною і НАТО в контексті реалізації Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ, започаткованого у квітні цього року у Вільнюсі. Будуть також розглянуті результати виконання Плану дій Україна - НАТО у 2005 році. Крім того, планується обговорити внесок України у підтримання миру і стабільності в євроатлантичному просторі.

Відео дня

Особливу увагу з нашого боку надається підготовці проекту Цільового плану Україна - НАТО на 2006 рік, в рамках якого проводитимуться спільні заходи на підтримку демократичних реформ у нашій державі. Наступного року цей документ за своєю філософією та структурою буде наближений до Плану дій щодо членства в НАТО. У проекті Цільового плану на 2006 рік враховано рекомендації НАТО, висловлені під час консультацій у рамках Інтенсифікованого діалогу, щодо досягнення Україною критеріїв членства в Альянсі.

Що стосується другої складової мого візиту - засідання Ради євроатлантичного партнерства, то ми очікуємо, що в центрі уваги міністрів закордонних справ країн-учасниць РЄАП будуть питання спільних цінностей партнерства, дотримання прав і свобод людини в євроатлантичному просторі. Українська сторона вважає, що дотримання прав і свобод людини, рішення правовими методами всіх спірних питань сприятиме зміцненню безпеки на європейському континенті та реалізації цілей євроатлантичного партнерства. Розгляд цих питань главами зовнішньополітичних відомств країн-учасниць Ради є важливим кроком у напрямку пошуку взаємоприйнятних шляхів вирішення проблем на шляху демократії, яка є загальнолюдським здобутком.

- Чи буде підніматися питання підвищення рівня відносин України і НАТО?

- На необхідності підвищення рівня відносин акцентував увагу Президент України Віктор Ющенко ще в лютому цього року під час саміту Комісії Україна - НАТО. Відповідно, у квітні під час засідання Комісії у Вільнюсі було прийнято рішення щодо початку Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ. Ми позитивно оцінюємо результати нашої співпраці з НАТО в рамках Інтенсифікованого діалогу. Разом з цим ми вважаємо Інтенсифікований діалог важливим, але проміжним етапом у відносинах України з НАТО. На наш погляд, період Інтенсифікованого діалогу має бути відносно коротким з урахуванням того, що ми співпрацюємо з НАТО з 1994 року в рамках Програми "Партнерство заради миру", з 1997 року (після Мадридського саміту) - у рамках Хартії про особливе партнерство, а з 2002 (після Празького саміту) - у рамках Плану дій Україна - НАТО. Всі згадані програми співпраці з НАТО спрямовані на досягнення критеріїв членства в НАТО. За підсумками засідання буде, я сподіваюся, прийнято Спільну заяву, яка дасть чіткий сигнал щодо подальшого підвищення рівня відносин.

- Як ви оцінюєте виконання Києвом Плану дій Україна - НАТО?

- За три роки імплементації Плану дій Україна - НАТО зроблено багато. Разом з тим, слід зазначити, що деякі кроки принципового характеру вдалося реалізувати виключно завдяки політичній волі нового керівництва держави.

Наприклад, ідея впровадження "єдиного вікна" на митницях була закладена ще в Цільовий план Україна-НАТО на 2003 рік, але тільки завдяки особистій принциповості Віктора Ющенка реальні результати маємо в нинішньому році. Така ж ситуація щодо перетворення наших прикордонних військ в підрозділи правоохоронних органів за європейським зразком. Ця трансформація вкрай необхідна, враховуючи те, що, за оцінками експертів НАТО, нелегальна міграція в Україні зараз на рівні, який в 20-25 разів вище, ніж середній показник по країнах ЄС.

Що стосується Плану дій "Питання безпеки і оборони та військові питання", то він в основному присвячений реформуванню Збройних Сил України. У нинішньому році прийнято рішення про початок інспекції всього сектору безпеки за прикладом проведеної оборонної інспекції.

Разом з тим, є речі, приписані Планом дій, виконання яких ще триває. Ми, наприклад, до цих пір продовжуємо реалізовувати зобов'язання, взяті Україною при вступі до Ради Європи в 1995 році. Незважаючи на те, що вже підписані і ратифіковані майже всі міжнародно-правові документи і виконано більшість зобов'язань, що стосуються реформування законодавства України та практики його застосування, невиконаними залишаються такі кроки, як: прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу; реформування органів прокуратури; ратифікація європейської соціальної хартії; передача до Мін'юсту пенітенціарної системи, а також відповідальності за реєстрацію осіб, які прибувають в країну або від'їжджають з неї. Втім, це не зіпсує загального позитивного тону обговорення подальших відносин між Україною і НАТО. Зміни в нашій державі настільки вражаючі, що їх не помічати просто неможливо.

- Якою була реакція з боку НАТО на Нератифікація 2 листопада Верховною Радою України Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та НАТО щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО? Чи позначиться цей факт на використання Альянсом української транспортної авіації?

- Обговорення у Верховній Раді 2 листопада питання ратифікації Меморандуму щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО є яскравим прикладом спроби певних політичних сил напередодні виборів використовувати проблематику відносин України з Альянсом у власних кон'юнктурних цілях.

Вирішення цього питання блокувалося цілком свідомо тими політиками, які добре розуміють вигоди від застосування угоди, зокрема, у вигляді забезпечення роботою працівників нашої транспортної авіації, фінансових надходжень до Державного бюджету України. Зрештою, йдеться про перспективу української авіації, забезпеченні майбутніх ринків для українського військово-промислового комплексу. Політичні наслідки такого рішення для України негативні. Нератифікація цієї угоди не сприяє авторитету України як активного суб'єкта міжнародного співробітництва у сфері безпеки, ставить під сумнів наш настрій слідувати взятим на себе міжнародним зобов'язанням.

На жаль, цього разу державні інтереси були принесені в жертву політичним. Про те, що ця угода відповідає нашим інтересам, свідчить той факт, що його підтримали три уряди України - у 2004 році уряд В. Януковича уповноважив Є.Марчука, міністра оборони України на той час, підписати цей Меморандум; уряд Ю. Тимошенко вніс цей документ на розгляд парламенту, уряд Ю. Єханурова підтримало цю угоду в ході ратифікації в листопаді цього року. Хотів би нагадати, що інша угода між Україною і НАТО - Меморандум щодо підтримки операцій НАТО з боку України, підписаний в 2002 році урядом В. Януковича - була ратифікована нинішнім складом парламенту в 2004 році.

Така непослідовність викликає жаль. Сподіваюся, що в цьому питанні переможе здоровий глузд, і це угода, яка потрібно в першу чергу Україні, буде ратифікована.

- Які пріоритети у співпраці України і НАТО ви б визначили на наступний рік?

- Це, в першу чергу, проведення внутрішньополітичних демократичних перетворень. Цій меті підпорядкований Цільовий план Україна-НАТО на 2006 рік. Разом з тим, серед пріоритетів такі конкретні питання, як проведення огляду сектора безпеки, що триває реформа ЗСУ, програми перекваліфікації та адаптації військовослужбовців, звільнених у запас; а також знешкодження небезпечних надлишкових озброєнь та сумішей ракетного палива; ініціатива оцінки впливу військової діяльності на екологічну безпеку і так далі.

Інший, надзвичайно важливим завданням є донесення правдивої інформації про НАТО суспільству. На превеликий жаль, стереотипи щодо "агресивного блоку НАТО" все ще сприймаються на віру. А насправді наші громадяни дуже мало поінформовані про те, що НАТО сьогодні - це, в першу чергу, політична організація найрозвиненіших демократичних країн Європи та Північної Америки, мета якої - колективний захист від нових небезпек і загроз, які несе глобалізація, насамперед від тероризму. Міністерство закордонних справ активно працює над тим, щоб донести громадянам України об'єктивну інформацію про НАТО.

- Чи не здається вам, що Росія почала на практиці реагувати на рух України в бік Заходу - в ЄС і НАТО? Зокрема, чи не можуть про це свідчити наміри Москви підвищити ціну на газ і припинити військово-технічне співробітництво?

- Ми вважаємо, що поширення демократичних цінностей, забезпечення верховенства права, захисту прав людини, свободи слова, підвищення добробуту наших громадян і зміцнення регіональної та світової безпеки є основними завданнями нашої держави. І в цьому контексті вступ до ЄС і НАТО не є для нас самоціллю. Ми розглядаємо отримання повноправного членства в цих організаціях як інструмент реалізації поставлених цілей.

Водночас, цей стратегічний курс не спрямований проти будь-кого, тим більше проти наших найближчих сусідів, з якими ми прагнемо будувати конструктивні ділові стосунки. Те, що Україна хоче жити в "спільному європейському домі", не повинно заважати їй розвивати співпрацю з Росією, яка безперечно є одним з наших найбільш потужних партнерів.

Так, Україна хоче бути членом НАТО, а Росія - ні. Але це не заважає останньої вести поглиблений і предметний діалог з широкого спектру питань. З 1991 року Альянс і Росія спільно працюють над різними питаннями безпеки і оборони. Підписавши у травні 1997 року "Основоположний акт НАТО - Росія про взаємні відносини, співпрацю і безпеку" (до речі, Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО була укладена пізніше), НАТО і Росія офіційно оформили свої відносини партнерства. Вони зобов'язалися розвивати ці відносини на основі спільних інтересів і для досягнення цієї мети створили новий форум: Постійний спільну раду НАТО - Росія.

Після підписання Римської декларації про створення Ради Росія - НАТО президент В. Путін, зокрема, заявив: "Хоч погляди Кремля і НАТО не завжди збігаються, Росію і Північноатлантичний Альянс об'єднує набагато більше факторів, ніж розділяє". Росія активно співпрацює у ключових питаннях сучасної безпеки - боротьба з тероризмом, антикризове регулювання, протиракетна оборона театру військових дій, військова реформа, управління використанням повітряного простору, випадок надзвичайних ситуацій, наукове співробітництво та екологічна безпека тощо. При цьому при розгляді цих питань і виробленні рішень має статус де-факто члена НАТО. Крім цього, президент Росії в інтерв'ю голландському телебаченню наприкінці жовтня заявив, що Росія "стандартизує деякі речі під натовські зразки, так зручніше працювати на зовнішніх ринках озброєнь".

Або приклад контексту - надання авіатранспортних послуг для потреб Альянсу. З відмовою Верховної Ради України від можливостей, які відкриває згаданий вже Меморандум, цю "нішу" може швидко заповнити третя сторона, наприклад, та ж таки російська компанія "Волга-Дніпро", яка досить успішно надає транспортні послуги НАТО.

Вступ до НАТО не обумовлює автоматичний перехід на зразки озброєнь, які є у держав-членів Північноатлантичного Альянсу, на чому також спекулюють українські політики. Єдиною умовою для збройних сил держави-члена НАТО є сумісність виділених сил і засобів для виконання спільних операцій. І Росія в цьому напрямку також конструктивно співпрацює з Альянсом.

Зокрема, на неформальній зустрічі міністрів оборони держав-членів і партнерів НАТО у Вільнюсі в квітні цього року Росія підписала Угоду про правовий статус збройних сил країн НАТО і держав-учасниць програми "Партнерство заради миру", яка, за визначенням глави російського зовнішньополітичного відомства, "підвищить оперативну сумісність військ Росії і НАТО, .. а також закріпить правові можливості для спільних дій з Альянсом".

Представники російського керівництва не раз підкреслювали, що партнерство Росія - НАТО стало вагомим чинником європейської стабільності, і також виступають за те, щоб це співробітництво не залежало від коливань політичної кон'юнктури.

Що стосується нафтогазового питання, то, хотів би відзначити, що держава не може бути незалежним у політиці, якщо воно залежно в економіці. З цього треба виходити при вирішенні питання диверсифікації джерел енергопостачання. Сьогодні з питань постачання газу Україна веде переговори з Російською Федерацією, яка запропонувала з 2006 року збільшити ціну за природний газ більш ніж в три рази. Позиція України полягає в тому, що наша держава готова перейти від бартерних схем до грошових розрахунків, але це необхідно робити поетапно й узгоджено, тим більше, що існують і відповідні довгострокові двосторонні домовленості і міжнародні норми. Безперечно, що, враховуючи певну взаємозалежність, підвищення цін на енергоносії в Україні не може не відбитися і на Росії.

Хотілося б вірити, що озвучені наміри - це тільки засіб підвищення власної позиції на переговорах, а не прийняті рішення. Тому що, на мій погляд, і в Україні, і в Росії розуміють, що від створення проблем ніхто не виграє, це може тільки негативно впливати як у прямому, так і в зворотному напрямку. Тому необхідно проводити переговори, утримуючись від поспішних рішень і різких односторонніх кроків. Я думаю, що врегулювання питань у сфері газового ціноутворення та військового співробітництва буде найближчим часом вирішено на двосторонньому рівні з урахуванням ситуації в євразійському просторі в цілому.

Хотів би також підкреслити, що ситуацію відстежує Європейський Союз, який усвідомлює, що спроби "шокового експерименту" (з боку Росії. - Ред. ) щодо України можуть мати негативні наслідки для безпеки всього Європейського континенту.

Сергій СОЛОДКИЙ, "День"