Лідер панк-угруповання Борщ: "рідною мовою можна пишатися"

Лідер панк-угруповання на ім'я "Борщ" - Олександр Піпа про те, як їх несподівано визнали в Англії, як піднімав рейтинг французької групи "Ashtray Hearts" і як у Франції ледь не загинув

У нинішньому українському музичному городі виростає і цвіте безліч дивовижних культур. Україна давно вже пора боротися за світове лідерство у всякого роду фрік-шоу: Михайло Поплавський, Вєрка Сердючка, Доктор Селезньов - це наше стратегічне зброя легко уделает всяких там заморських карликів-гермафродитів. Але вистачить пальців на руках, щоб перерахувати щось вартісне, щось, ніж не гріх похвалитися серед пристойних людей. Зовсім біда з оригінальними україномовними ансамблями - тут і однієї руки буде багато - "ВВ", "ТНМК", "Бумбокс" і "Борщ" - загалом-то, і все, з чим українцям не соромно вийти на світовий ринок і відповісти за свій "європейський базар". Електричний басист і природжений флегматик Олександр Піпа разом з колишнім вевешники і холериком Здоренко - гордість українського панку, ідеологи панк-угруповання на ім'я "Борщ". Вони - той рідкісний випадок, "коли рiдною мовою можна пишатися, а не сором'язливо тупить очi". Європа, до речі, їх вже визнала. Нещодавно їх визнав Донецьк - в рамках фестивалю "Ганджа". - Саша, французька група "Ashtray Hearts" (серця, про які гасять бички) практично нікому у нас не відома. Але, здається, ти доклав свою руку до її популярності у Франції? - Це сталося в той час, коли ми висіли в Парижі (1990-1997). До групи "Ashtray Hearts" ми потрапили разом з приятелем-барабанщиком Дейвідом Лі абсолютно випадково - в рамках розгорнутої нашими дружинами кампанії по боротьбі з пияцтвом. Для того, щоб ми перестали тупо бухати вечорами, вони змусили нас шукати собі якесь хобі. Ми зателефонували за оголошенням і опинилися в групі, де програли більше двох років. За цей період ми записали два альбоми, а кліп на пісню "Kill him on his Birthday" півроку крутився в єдиній на той час загальнофранцузьких музичній програмі "Boulevard des clips" в рубриці "The best of trash". Потім я став все частіше і надовго пропадати в Україні, і співпраця плавно припинилося. Група існує і донині, правда в злегка видозміненій формі. - Наскільки мені відомо, ви начебто не давали концерти в Англії. Яким чином "Борщ" опинився в ротації на лондонській радіостанції ВВС? - Так, була справа, написав нам якось приятель з Англії, що, мовляв, так і так, чув "Борщ" по ВВС. Ми полізли на їх сайт - дійсно, в плей-листі стоїть наша пісня "Аудіо-Відео". Потрапити вона могла туди як завгодно - у нас в Англії чимало друзів, і багато з них якось пов'язані з шоу-бізнесом. Тішить самолюбство інше - пісня української групи виявилися не в якій-небудь програмі про східноєвропейської екзотики, а у звичайній англійській передачі, присвяченій альтернативній музиці. А враховуючи, що в Англії концентрація рок-груп на одиницю площі є, безумовно, найвищою в світі, факт попадання ось так, просто з вулиці на радіо, безумовно, свідчить про яскравість і самобутності групи (хоча, це ми і так знаємо) . Приємно також відзначити, що група була охарактеризована як крейзі, і це на батьківщині цілого ряду божевільних напрямків у сучасній музиці! Напевно, треба буде все-таки спробувати поїхати пограти в Англії, принаймні, англійці, які ходять на наші концерти в Києві, тащаться. - Серед київських клубів фаворитом "Борщу" поза конкуренцією стала "Пивна бочка". А є улюблена майданчик в Москві або інших країнах? - Як це не дивно, в Києві дуже мало клубів, придатних "Борщу" за форматом. Один з таких небагатьох клубів - це "Бочка". Він досить великий, демократичний і з міцною меблями. А от у Москві так досі "свій" клуб намацати не вдалося, все більше доводилося виступати в таких місцях, як "16 тонн". - Як ти думаєш, "Gung'ю'' бazz" для "Борщу" підійде? - Звичайно. Ми навіть репетирували там минулого року. Пам'ятаю хороших людей і міцну меблі. Якщо б "Gung'ю'' бazz" був трохи більший, це взагалі було б саме підходяще місце. - Директор групи "Борщ", Олександра, є також директором зятя Юлії Тимошенко. Це відомий факт. Невідомо тільки, чи грав "Борщ" на весіллі доньки Тимошенко? - Так, цей факт настільки ж широко відомий, наскільки і невірний. Мова, судячи з усього, йде про групу "DVS", в якій співає Шон Карр. Ми познайомилися минулої весни, досить багато разом виступали, і коли поповзли чутки про весілля доньки прем'єр-міністра, не минуло й місяця, як нам почали телефонувати розторопні журналісти, які розшукують Шона. Контактний телефон "Борщу" пішов по руках, приставочку "борщ" відвалилася десь по дорозі і народилася красива східна легенда про менеджера "ах якого зятя!" Дзвонять і до цих пір, пропонують концерти, кличуть на фестивалі. Нам навіть стало подобатися займатися "продюсуванням" англійської групи. На весіллі ми, звичайно ж, грали, правда, не в офіційній культурній програмі, а під час того, що неминуче трапляється завжди, коли на сцені стоїть апаратура, а в залі знаходиться багато нетверезих музикантів. Як потім виявилося, це ще й транслювалося в прямому ефірі однієї з радіостанцій. - Це неправда, що одного разу Піпа двічі мало не потонув в одній і тій же величезній ямі лайна? - Правда-правда. Правда, лайно було коров'яче. Радий був би описати детальніше, з усіма деталями, типу, Альпи, самогон, сліди на снігу ... Та боюся зіпсувати історія - не оратор я. - Боюся, з цього місця доведеться подробней. Люди повинні знати правду. Де ти взяв самогон у Франції? - Ну, ми поїхали в гості до однієї знайомої в село під Греноблем. 20 будинків, 2 житлових, бухло скінчилося. І тут я згадав, що в сусідньому селі продають самогон ... - Французький? - Так, його там зі слив женуть. Пам'ятаю, нам так сподобалося, що потім в Парижі ми з другом налагодили його виробництво у себе в квартирі. А тоді панянки наші сказали, щоб більше літра я не брав. Я і взяв два. Один сховав під ганком, а другий ми випили. - І як? Сердитий самогон французьких Альп? - Градусів 70, я думаю. Коротше, пішов я за другим літром і забув, де заховав. І якось так не помітив, як почав тонути в ямі з лайном. - З головою? - Точно. Ну, потім виліз, йду кудись. Але справа в тому, що напередодні я купив нові черевики, і тут помічаю, що одного черевика немає. Я, звичайно, здогадався, що він залишився в ямі. Іду в будинок, беру граблі, повертаюся шукати черевик. І разом з граблями знову туди ... - І знову з головою? - Ага. Але насправді, вранці в душі, коли я просив господиню потерти мені спинку, я нічого цього не пам'ятав. Це ми потім відновили картину по слідах на снігу. - Господиня пораділа? - Ну, звичайно ж, це щастя знайти у власній ванній сплячого мужика в пальто, з ніг до голови перемазаний лайном. - І в одному черевику ... - Нє, я коли з граблями тонув, і другий черевик втратив. Сумна історія, досить про це. - Тоді розкажи що-небудь про нинішні відносини з Олегом Скрипкою та "Воплі Відоплясова". Якщо не влом, звичайно. - Влом. - Спасибі. - Будь ласка.

Олексій Ієвлєв для "Сегодня" http://today.viaduk.net