Неспокій душі
В ніч з 13 на 14 червня терористи збили літак ІЛ-76 при заході на посадку в аеропорту Луганська. На борту перебували 49 українських військових: 40 чоловік з 25-ї військової бригади та 9 членів екіпажу. Всі вони загинули.
Список загиблих був оприлюднений протягом доби, а ось попрощатися з тими, що пішли чоловіками, синами, батьками й зрадити їх тіла землі близькі не можуть досі, через майже три тижні після теракту.
Незважаючи на те, що судові генетики Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи працюють понаднормово та без вихідних, ідентифікацію тіл завершать не раніше, ніж через місяць, оскільки останки загиблих були сильно понівечені, і процес виділення ДНК з них дуже тривалий.
- 19 червень до нас були доставлені фрагменти людських тіл. Тіла, яке можна було б пред'явити для впізнання родичам, не було жодного. Тому виникла необхідність проведення судово-медичної експертизи останків загиблих з подальшою ідентифікацією. Для цього потрібно було проводити генетичні дослідження. Зараз проводяться судово-генетичні експертизи, призначені СБУ Харківської області. Від того, наскільки швидко вона буде проведена, залежить те, коли відбудеться поховання останків цих тіл, - розповів "Обозревателю" завідувач бюро судово-медичної експертизи (СМЕ) Дніпропетровської області Валерій Войтенко по шляху в генетичну лабораторію.
- А можна якось спрогнозувати, коли буде завершена експертиза?
- Спрогнозувати це практично неможливо. Тому що там є маса фрагментів людських тіл, які невідомо кому належали. Справа в тому, що тіла отримали політравму. В результаті попадання снаряда, був вибух літака - вибухова травма, потім падіння літака - травма від падіння з великої висоти, потім сталося загоряння - опіки, після цього тіла ще кілька днів пролежали на сонці, тому що не було можливості їх забрати .
В результаті всього цього вийшла комбінована травма, всі були за фрагментами, жодного цілого тіла не було. Все це вкрай ускладнило проведення експертизи, тому що не було можливості взяти кров для аналізу. Треба було для експертизи брати вже кісткові фрагменти.
- Тобто, необхідно провести аналіз не 49 тіл, а кількох сотень чи тисяч фрагментів?
- Ні, не тисяч, але десь порядку 90 фрагментів. Це ті, які спрямовані на дослідження. Фрагментів було набагато більше, можна сказати, що їх було кілька сотень. Але ми відбирали тільки ті, де була можливість визначити генотип, і відповідно подальшу належність цих тел. Також для порівняння брали матеріал родичів кожного загиблого. В основному, це прямі родичі - мати, батько, діти і так далі.
Пояснення продовжила завідуюча відділенням судово-медичної генетики Дніпропетровського СМЕ Ольга Івашина.
Експерт постійно переривається, щоб подивитися на лабораторні прилади або додати препарати в пробірки, де проходить синтез ДНК
- Ми повинні порівняти фрагменти між собою, тому що їх більше, ніж тіл, і там, звичайно ж, можуть бути повтори. Якби була кров, тобто якби їх вивезли відразу ж, щоб можна було взяти кров, то було б простіше, але оскільки ми маємо справу з кістками, то процес дуже тривалий.
"Кожна вертикальна смужка - це одна людина. Ось так ми порівнюємо", - пояснює генетик.
Івашина розповідає, що поки йде початкова стадія ідентифікації тіл - виділені ДНК всіх фрагментів, і почався процес порівняння. Після цього, коли приберуть повторювані фрагменти, приступлять до їх порівнянні з батьківськими ДНК, щоб визначити останки кожного із загиблих.
- Це займе, як мінімум, місяць. Та й то, це майже нереально, але ми дуже стараємося, - вирішується вона на обережний прогноз.
У зв'язку з тривалістю процедури у дніпропетровських властей виникала ідея поховання останків в братській могилі.
- Але це дуже важко організувати, спираючись на наші закони. Крім того, деякі родичі хочуть, щоб у них була можливість відвідувати свого сина або чоловіка хоча б на кладовищі, - пояснила радник губернатора Дніпропетровщини Тетяна Губа.
Генетики постійно просять обережно повідомляти інформацію про експертизу - бояться травмувати родичів загиблих, адже їм і так нелегко - вони ще довго не зможуть провести в останню путь дорогих їм людей, загиблих за Україну; не зможуть навіть подивитися на них в останній раз - жорстока розправа терористів позбавила їх навіть цієї можливості.