Іван Салій: "У столиці відсутня комунальний транспорт"

Поки одні газети цікавилися у городян, що змінилося в їхньому житті з волюнтаристським подорожчанням проїзду в маршрутках, ми намагалися розібратися, навіщо потрібно було розвалювати комунальний транспорт столиці, віддаючи його на відкуп приватному візникові з його непідконтрольною "густий тінню"? Як повідомив "ВВ" екс-мер Києва Іван Салій, потужний колись парк київських автобусів, тролейбусів і трамваїв скоротився за останні роки майже втричі.

- Іван Миколайович, чому в Києві маршрутки в такому фаворі?

- Посудіть самі. Раніше в місті було 1800 великих автобусів, сьогодні залишилося 560. Було 1100 тролейбусів, залишилося 400. З 900 трамваїв в наявності 400. У цьому і причина: фактично відсутня комунальний транспорт, від того маршрутки і в фаворі. Хоча таких як виду міського транспорту немає ніде.

- Кому вигідний такий стан справ?

- Тому, хто не хоче виділяти з бюджету гроші на комунальний транспорт. Адекватні кошти на транспортну галузь з бюджету Києва не виділяються.

- Вам відома статистика щодо ДТП за участю маршруток? Кажуть, ніби вони - один з найнебезпечніших видів транспорту.

- Крім того, що вони небезпечні, вони ще й неефективні з економічної точки зору. Один великовантажний автобус по місткості замінює 5-7 мікроавтобусів. Отже, на одного водія припадає в середньому 6 водіїв "Газелей". З точки зору ефективності праці та інших показників, маршрутки - невигідна використання трудових та інших ресурсів. Але якщо немає великих автобусів, трамваїв і тролейбусів, на чому ще їхати пасажирам? Адже метро в Києві ще як слід не розвинене ...

- Де ж вихід?

- Наприклад, в Санкт-Петербурзі в цьому році приватними перевізниками закуплено 200 великовантажних автобусів. Кажуть, їх до цього зобов'язали міська влада. Потрібно, щоб в умови договорів для наших перевізників також вписали пункт, що вони свої "Газелі" замінять на автобуси великої місткості.

- Це вирішить проблему з тарифами?

- Тут вихід один. Мікроавтобуси, як відомо, пільговиків не возять. У міста є 500 мікроавтобусів, але вони теж не возять пільговиків. А адже головне, щоб люди, яких називають "незахищеними категоріями", могли користуватися транспортом. У цьому випадку ціну на проїзд повинна компенсувати влада, тобто потрібна дотація. І приватному перевізнику теж слід дотувати свої витрати і збитки. Тоді і тарифи будуть менше, і приватним транспортом зможуть користуватися всі без винятку. Поки приватники будуть возити лише тих, хто платить, а не пільговиків, доти у нас кардинальні питання на пасажирському транспорті вирішені не будуть.

Як бачимо, звести нанівець міський комунальний транспорт - справа нехитра. Столичним владі це вдалося за якихось 10 років. Громадяни змушені їздити на тому, що в цивілізованих країнах пасажирським транспортом і не вважається. Ну а "незахищені категорії" змушені тепер простоювати на зупинках по 40 хвилин і більше. А адже прийнятий в багатьох європейських столицях інтервал руху міського транспорту 3-5 хвилин. Недалеко той день, жартують кияни, коли всі пішки почнуть ходити.

Але керівництво міста ці проблеми в упор не бачить. У Києві все більше процвітає приватний перевезення, де оборот грошей абсолютно неконтрольований та обліку майже не піддається. Так, може, настав час провести аудит да порахувати ... за допомогою ГоловКРУ та Рахункової палати? А там, дивись, і колишні тарифи повернуться ...

Яніна ЗЕЛЕНЬКО, "ВВ"

Є думка

Депутат Київради Віталій КОМОВ :

- Міська влада стверджує: "Ми даємо 279 млн гривень дотації на транспорт". Хоча, в принципі, не їм, а громадянам визначати, які давати дотації і кому, адже це вони платять гроші до бюджету міста. Можна заявляти, що "ми так багато витрачаємо на транспорт" лише тоді, коли міський бюджет буде відкритим і прозорим. А він - якраз навпаки.

І я як депутат Київради не можу сказати, що бюджет ефективно витрачається, оскільки цього не зною. Тут цілий комплекс питань, починаючи від недовіри міській владі і закінчуючи тим, що самі депутати не знають, як витрачаються бюджетні гроші. На жаль, міська влада працює не в інтересах своїх громадян, а йде на поводу великих грошей.