Справа Рудьковського: тепер у нас рішучий Президент?
Давно в Україні за грати не потрапляли фігури типу колишнього міністра Миколи Рудьковського. Створюється враження, що Президент вирішив скористатися досвідом російського колеги, який завойовував народну любов, переслідуючи деяких бізнесменів відомої національності.
Правда, національність Рудьковського тут ні при чому, та й бізнесменом його назвати було б великою натяжкою, але в Секретаріаті, схоже, взяли на озброєння головне в досвіді Путіна: арештоване особа повинна викликати обурення в суспільстві і, відповідно, схвалення дій правоохоронних органів і - опосередковано - рішучості гаранта.
Повинна сказати, що кандидатура на цю роль обрана майже ідеально. З ким би я не розмовляла - не чула, щоб хтось висловив жаль з приводу затримання колишнього головного транспортника або симпатії до нього. Звичайно, до іміджу Лазаренко пану Рудьковському - як від Києва до Сан-Франциско поповзом, але образ пройдисвіта і персони, м'яко кажучи, нещирою, за ним таки закріпився. А заяви Шуфрича на захист колишнього колеги тільки підсилюють переконання в народі: "Давно треба було посадити!" І чомусь не вірять люди ні в інвалідний візок , на якій Рудьковський нібито пересувається в катівнях (навіть якщо це і правда!), ні в його важкий стан, ні в спроби пояснити його затримання політичними мотивами.
Лише один знайомий чиновник з Банкової висловив скепсис щодо ефекту від справи Рудьковського. "Знову наступаємо на ті ж самі граблі, що і з Колесніковим", - сказав він. Мовляв, ліплять, самі того не бажаючи, з Рудьковського народного героя.
Хоча я з цим категорично не згодна. За Колесніковим - незважаючи на всю одіозність цієї фігури - стояла масова політична сила, що підняла такий галас навколо нього, що Президент з Луценком змушені були здатися ... За Рудьковським ж коштують лише недобитки соціалістів, яких вже ніхто всерйоз не сприймає, навіть "донецькі".
Одним словом, з Рудьковським ніби як все зрозуміло. Він став жертвою нової політики Секретаріату, який вирішив не відставати від популістської рішучості Юлії Тимошенко. І справді, що можна протиставити "гречці" від Ощадбанку, якій прем'єр масово скуповує виборця, і заявам про ліквідацію газових посередників? Тільки наступ на корупціонерів і шахраїв.
Але цікаво, чого очікувати від такої політики далі? Якщо у стратегів на Банковій є якийсь план (сподіваюся, він таки є), то цей план не може складатися з одного пункту, сформульованого приблизно так: "Оприлюднення скандальних даних про діяльність Рудьковського на посаді міністра транспорту і подальший його арешт". Напевно, там є й інші пункти - більш переконливі і ефективні.
Допускаю, що незабаром ми можемо почути якісь скандальні факти щодо осіб, вхожих до нинішнього прем'єра, про близькість з якими вона воліла б мовчати. А також щодо інших колишніх посадових осіб, може, когось із місцевих властей.
Однак знаю напевно, що в тому списку немає ні Ківалова, ні Ахметова, ні Бойко, ні Клюєва, ні Азарова, ні інших діячів Партії регіонів - як і представників НУ-НС, БЮТ і Блоку Литвина. Одні ще потрібні Президенту, інших не можна чіпати, так як буде багато смороду. Тому подань прокуратури - в якості публічних актів, які ні до чого, звичайно, не зобов'язують, - про притягнення когось із депутатів до кримінальної відповідальності швидше за все не буде ...
Забула про комуністів ... От за цих якби взялися як слід, то і Президент би виграв, і суспільство трохи очистилося б.
Оксана Охрімчук, Київ-Москва