Скандал навколо АІС: хто насправді рейдер?

Ситуація навколо боргів корпорації АІС, яку контролюють депутати-регіонали Дмитро Святаш і Василь Поляков, з кожним днем ??стає все більш резонансною, привертаючи увагу вже не тільки профільних експертів, а й правоохоронних органів. Банальний господарський спір, що виник через небажання компанії платити по боргах і виконувати свої зобов'язання за набраними у великій кількості кредитами, сьогодні громадськості намагаються представити мало не у вигляді рейдерського захоплення.

У четвер, 7 листопада, з цього приводу керівництво холдингу навіть мало намір провести в УНІАНі прес-конференцію, в ході якої розповісти журналістам про спроби недружнього поглинання. Але практично відразу скасувала її, зміркувавши, що сказати по суті нічого, більше того доведеться відповідати на не дуже зручні запитання журналістів. Але насправді все набагато заплутаніше і складніше, ніж виглядає на перший погляд. І, якщо розібратися, ситуація виглядає зовсім не так, як нам намагаються її представити. Втім, давайте по порядку.

Корпорація АІС ще в світлі для себе докризові часи жила зовсім "не по кишені". Але це мало хвилювало її власників. Адже, з одного боку, у них завжди була "парламентська дах" (у вигляді самих же власників), яка своєчасно забезпечувала бізнес потрібними преференціями. З іншого боку, брак оборотних коштів можна було компенсувати кредитами в комерційних банках. Благо, крупність корпорації забезпечувала практично безпроблемний доступ до позик. Але ця сама беспроблемность тривала не довго. Як тільки жахнув криза, виявилося, що "король-то голий" і платити за рахунками компанія не може. І таких непідйомних зобов'язань у тандему Святаш-Поляков, за даними ЗМІ, набігло більше 5 млрд. грн. Саме в цей момент і почалася ця вельми невесела історія.

Cреди банків, яким довелося поплатитися за свою, м'яко кажучи, неякісну і недалекоглядну кредитну політику, виявився "Альфа-банк", який, за різними відомостями, виділив корпорації в борг майже $ 30 млн. без всякого забезпечення. А кредит без забезпечення означає тільки одне - відібрати якесь майно, щоб погасити позику, немає ніякої можливості. Втім, для Олександра Луканова, топ-менеджера української дочки "Альфа Банку", подібні випадки ще ніколи не представляли собою проблему. Навіть його недавні "походи" в київське слідче управління для дачі свідчень за звинуваченням у рейдерстві та розкраданні коштів клієнтів шахрайським шляхом в особливо великих розмірах не відбили у Луканова полювання до різного роду махінацій з чужим майном. У Каховці, наприклад, все ще пам'ятають про те, як від імені "Альфа Банку" цей ділок намагався здійснити "махновський" захоплення "Заводу будівельних матеріалів № 1" (за дивним збігом обставин, також є в минулому одним з клієнтів і, відповідно, кредитоотримувачів "Альфи").

Схожу схему було вирішено застосувати і у випадку з АІСом. Використавши зрозумілі важелі тиску, Луканов переконав власників автомобільного холдингу не тільки піти на реструктуризацію боргу, але й надати заставу в забезпечення кредиту. Власне кажучи, в будь-яких інших обставин можна було б порадіти і за АІС, і за "Альфа Банк" за настільки мирно вирішене конфлікт. Якби не одне але (втім, не одне і навіть не два). І це "але" - інші кредитори, що виділяли позики бізнесу Святаша-Полякова. А серед них є дуже великі і шановні структури. Наприклад, що належить французам "Укрсиббанк" і російський "ВТБ". На їх інтереси тепер уже тріо Святаш-Поляков-Луканов клали, як кажуть, з приладом. Причому з боку "Альфа Банку" все було пророблено до розчулення грамотно. Чого тільки коштує ініціатива з відкритим листом на ім'я прем'єр-міністра Миколи Азарова.

А діло було так. Прикинувшись такий же "бідної овечкою", як і інші банки, яким АІС не повертає грошей, Луканов, як кажуть, "підбив" керівництво "Укрсиббанку" і "ВТБ" на те, щоб звернутися за допомогою до влади. Так і з'явилося на світ відкритий лист банкірів до Азарова з проханням втрутитися в ситуацію і закликати того ж Святаша до відповіді. Зараз, після року з моменту відправки сией урядової бандеролі, справжні причини ініціативи "Альфа Банку" стають більш зрозумілими. Ймовірно, Луканов і не чекав, що прем'єр відповість. Але дуже уважно стежив за реакцією. А коли її не послідувало, це стало немов знаком для банкіра. Мовляв, уряду ваші розборки "до фені", а це означає - "зелене світло" будь-яким махінаціям з АІСом.

Повертаємося до безпосередньо махінацій. Коли Луканов переконав власників АІСА надати заставу в забезпечення раніше виданих кредитів, в якості забезпечення позики були обрані деякі об'єкти нерухомості. Причому, ті самі, які раніше вже були закладені по кредитах "Укрсиббанку". Судячи з усього, "Укрсиббанк" брали в цей втечу як "консерви в дорогу" спочатку. Фахівці "Альфи" активно включилися в аферу, щоб при "своїх" арбітражних керуючих "відвести" застави у французів шляхом здійснення фіктивного банкрутства та ліквідації фірм-боржників і іпотекодавців, підробки документів, залучення так званих "чорних нотаріусів". Реалізація такого сценарію означає, що корпорація АІС, що має багатомільйонну заборгованість за кредитами в "Укрсиббанку", вже нічого йому не повинна: ??структури-боржники не тільки обанкрочени, але і залишилися просто фірмами-пустушками, набором статутних документів без будь-яких реальних активів, які можна було б відібрати для погашення кредиту. Слід визнати - красива в своїй безпринципності задумка. Самі ж Святаш-Поляков неодноразово говорили, що " тепер це проблема "альфівців", і вони самі будуть розрулювати і фінансувати всю аферу ". Апелювати до ділової етики "альфівців", напевно, безглуздо, їх репутація загальновідома ... Не даремно на ринку вже не перший рік ходить приказка про те, що є банки, а є "альфи".

Бачачи, що боржник усіма можливими, законними і незаконними способами намагається вивести залоги, "Укрсиббанк" звертався до суду з проханням заборонити зміну власника тих об'єктів, які закладені АІСом як забезпечення кредиту. У загальній складності це майже 40 об'єктів нерухомості: автосалони, сервісні станції, адміністративні будівлі і навіть виробничі майданчики. Простіше кажучи, практично вся інфраструктура корпорації АІС - виробництво, закупівлі імпортних авто і дистрибуція може відразу знайти нового господаря.

Одним словом, солідний "калим". Не дивно таке завзяття "альфівців" "допомогти" АІСУ піти від кредиторів, щоб особисто роздобути і контролювати одну з найбільших в Україні компаній з виробництва власних і продажу імпортних автомобілів. У тому, що компанію рано чи пізно вдасться дістати ділки з "Альфа Банку", ймовірно, не сумніваються - горе-бізнесмени не можуть платити кредити, яких, як уже говорилося, набігло на 5 млрд. грн. Що говорити про такі астрономічні суми, якщо дружина депутата Святаша Ніна не може погасити свої борги за банківськими картками на мільйон гривень. Сьогодні цей спір вже дійшов до суду.

Намагаючись роздути сьогодні скандал, що нібито корпорацію АІС "рейду", Святаш і Поляков намагаються виставити себе жертвою захоплення і при цьому зіграти роль Колобка, який, як загальновідомо, "і від бабусі пішов, і від дідуся пішов". Виставляючи себе жертвами рейдерського захоплення, вони можуть і далі намагатися зберегти контроль над своїм автобізнесом. Але аж надто ласий цей шматок для "Альфи", яка свого не упустить.

І на закуску риторичне, на жаль, питання. До Вільнюського саміту і старту фактичної євроінтеграції залишилися лічені тижні. Але європейська ділова культура - це не тільки зміни в законах. Це ще й етичні стандарти ведення бізнесу, сфера, де банківські установи традиційно є законодавцями мод. Але про які європейських стандартах може йти мова, якщо в Україні банки, нічтоже сумняшеся, "кошмарять" один одного - і не по закону, і не за поняттями? Африканські пристрасті, азіатське підступність. А чи не Євросоюз вам, панове. Не так давно Рінат Ахметов вельми чітко охарактеризував подібні процеси, коли сказав про те, що у інвестора, який розглядає нашу країну для вкладення коштів, може скластися враження "то до нас він приїде в костюмі, а виїде в шортах". І поведінка російського банку у випадку з корпорацією АІС якраз і можна розглядати як чітку ілюстрацію "ахметовській" алегорії. Такі "інвестори", як "Альфа" Україна точно не потрібні. Тому що їх робота з боржниками і партнерами будується за до болю знайомою по бурхливих 90-м моделі свавілля. І вже ніяк не сприяє ні нашим відносинам з Європою, ні нашим відносинам з Росією, ні, вже тим більше, нашим відносинам з інвесторами з інших частин світу ...