Нардеп Михайло Ратушний: "У політиці все просто, як у Біблії"
Прихід до парламенту народного депутата Михайла Ратушного навесні цього року не залишився непоміченим. За досить провокаційні заяви від імені фракції Української народної партії з приводу сумісників і перспектив президентської партії його вже нарекли другим Нестором Шуфричем.
Так як, очевидно, те, що не може сказати Віктор Медведчук, озвучить Нестор Іванович, а за Юрія Костенко тепер, схоже, відповість Михайло Ратушний. Отже, УНП отримала не тільки ще один депутатський голос, а й досвідченого оратора в парламенті.
Шкода тільки, що номер 78 став для Михайла Ратушного виграшним тільки цієї весни, хоча блок "Наша Україна", в списку якого він складається, пройшов до парламенту ще три роки тому. Втім, Михайло Ярославович хоч і знає, але не зізнається, хто змусив його, відомого юриста і парламентарія двох скликань - чекати депутатського мандата.
Поповнивши ряди фракції УНП, він до того ж зайняв ще й кабінет свого колишнього однопартійця і соратника по Конгресу українських націоналістів - Романа Зварича у парламентському комітеті з питань євроінтеграції. І хоча комітет досі без головуючого, Михайло Ратушний не претендує на цю посаду, скромно відзначаючи, що це квота "Нашої України". Демонструючи фото на стінах кабінету, він посміхається, тому що навіть в цьому дотриманий паритет - окремо зображення Президента, окремо - прем'єра і загальне фото нинішнього керівництва країни. Напевно, тому, що до цих пір вірить у єдність майданівської команди.
"Ми будуємо партійну роботу так, щоб у разі будь-яких форс-мажорних обставин, йти самостійно на вибори"
- Михайло Ярославович, як сталося, що ви - народний депутат двох скликань, людина авторитетна в блоці "Наша Україна" - отримали тільки 78 номер у списку і лише зараз пройшли в парламент?
- Це питання не до мене.
- І все-таки, чому?
- Хоча, я знаю, чому ... Була ніч. У штабі зникло світло. Під ранок з'явилося світло і новий список ...
Однак, є інша сторона цього питання: три роки поза парламентом, без депутатського мандата мене багато чому навчили. По крайней мере, не менше, ніж за 8 років перебування до того у Верховній Раді. Відомо, що влада - солодка річ, і багато людей сприймають мало не як катастрофу втрату мандата або керівництво крісла. І для мене це був дуже хороший перерву, який не дозволив втратити відчуття реальності, як це зазвичай буває з багатьма парламентарями. Колись в українському законодавстві була норма, що депутатом можна бути тільки два скликання. Довге перебування у владі притуплює сприйняття реального стану речей.
- Чи є у вас власна стратегія роботи в парламенті, що як народний депутат ви хочете зробити до кінця каденції цього складу ВР?
- У політиці все просто, як у Біблії, є два хороших слова "так" і "ні", все інше - від лукавого. Політика вважається кулуарної, коридорною грою, і якщо ти публічний політик, парламентарій, який відстоює інтереси виборців, то потрібно чітко відповідати на ті питання, які ставить суспільство. Можливо, це і дисонує з політикою півтонів, але мій досвід останніх трьох років показав, що треба чітко і однозначно говорити про свою позицію і показувати шляхи і методи досягнення її. Це стосується як індивідуума, так і політичної сили. Майдан тільки підсилив ці речі. Тому я намагаюся бути послідовним і відстоювати принципи Майдану, так як цей дух починає вивітрюватись. Дехто себе навіть веде так, мовляв, "Хлопці, забудьте, це був хороший сон. Але всього лише сон. Розслабтеся ... "
- Тобто всупереч всій демонстрації публічних домовленостей влади в парламенті досі ведеться кулуарна політика?
- Так. Вона завжди існувала, існує і буде існувати. Домовлятися і вести переговори - це і є політика, але коли ти виходиш до виборця - ти повинен бути чітким і зрозумілим. Так як 10 років правління Леоніда Кучми показали, що політика подвійних стандартів, скільки б не тягнулася, зрештою, призведе до кризи влади з тяжкими наслідками.
- У тих же парламентських кулуарах ходить інформація про те, що нібито в разі підтримки "Нашої України" Юрія Костенка на посаду віце-спікера фракція УНП повернеться до фракції "НУ". Чи мали місце такі домовленості і чи ведуться такі переговори зараз?
- Знаєте, повернувшись до Верховної Ради після трирічної перерви, я зрозумів, що життя не стоїть на місці. Я завжди вважав, що люди з УНП і з "Нашої України" - це одна команда, у якої спільні інтереси, де всі допомагають один одному. Але відчув, що щось змінилося у відносинах цих людей між собою.
- А що стосується Юрія Івановича?
- Я вважаю, що якби Юрія Костенка підтримали на посаду першого заступника голови Верховної Ради, менше б виникало питань по СОТ. Не було б такого, як у вівторок, коли зустрічався прем'єр-міністр з народними депутатами з приводу того, що до закінчення сесії ВР залишилося два тижні, тому терміново потрібно прийняти пакет економічних документів для вступу України до СОТ. При всій повазі до Адаму Мартинюку, він представляє політичну силу, що не дотримується євроінтеграційних устремлінь, а Володимир Литвин не завжди присутній на сесії, тому Юрій Іванович міг би курирувати цей законодавчий ділянку роботи парламенту.
По-друге, я не розумію логіки до кінця, чому фракція "Наша Україна" не підтримала Юрія Костенка. Можливо, не стояло питання, повернутися у фракцію чи ні, але, в усякому разі, моральні зобов'язання члени Української народної партії мали б великі перед "Нашою Україною", ніж після того, що сталося, коли нам не вистачало цієї сотні голосів "нашоукраїнців" . Ми так і не почули до кінця аргументацію, чому фракція не прийняла участь у голосуванні. Питання навіть не в тому, буде обраний Костенко чи ні, проблемним є те, що від цього страждає парламент, який не приймає необхідні євроінтеграційні закони і щодо вступу до СОТ.
- Ви вважаєте, що обрання Костенко сприяло б проходженню цих законопроектів?
- Хіба ні? Фактично, через парламенту ефективно не реалізується програма Віктора Ющенка і урядова програма, про що свідчила зустріч депутатів з прем'єр-міністром та членами уряду. До цього додається проблема сумісників, серед яких є голови відповідальних комітетів. Зокрема, на сьогодні фактично паралізована робота комітету з питань євроінтеграції, де є тільки виконуючий обов'язки, та й депутати від опозиції - члени комітету не ходять на його засідання, я їх кілька місяців не бачив. Той же бюджетний комітет. Практично, паралізована робота парламенту. Хто від цього виграє? Звичайно, не команда, що прийшла до влади, так як багато речей може бути реалізовано лише через парламент. І коли піднімається питання кандидатури віце-спікера та голів комітетів, відразу починаються розмови, мовляв, це можна, а цього не можна говорити, так як це наша людина. Але ж ми виходили на Майдан не для того, щоб зараз дотримуватися законів за принципом "наш / не наш". А у нас виникає рудимент епохи кучмізму: тут ми принципові, а там - вже немає. Як казав мій знайомий, потрібно залишатися принциповим навіть тоді, коли це принципово невигідно, якщо ти хочеш бути зрозумілим.
- Своїми діями НСНУ фактично підштовхує Українську народну партію до співпраці з іншими політичними силами напередодні парламентських виборів. Якщо прохідний бар'єр буде збільшений до 5%, УНП буде блокуватися з Блоком Юлії Тимошенко?
- УНП завжди виступала за консолідацію націонал-демократичних сил. Нагадаю, що ми були ідеологами об'єднання з Рухом, ініціювали ідею створення української правиці, об'єдналися зі значною частиною Демократичної партії, підписали документи з УРП "Собор" і Блоком Юлії Тимошенко, зрештою, стали відчутною складовою блоку "Наша Україна". Тобто, партія готова до об'єднання ...
- Чи готова до об'єднання з ким саме?
- З політичними силами, які сповідують ті ж ідеї, що і ми. Я ні в якому разі не хочу засуджувати політиків-бізнесменів, але є люди, які не мали часу створювати акціонерні банки, і т.п.. Вони з 1988-89 року чітко і послідовно, можливо, до набридливості відстоювали принципи: Україна повинна бути незалежною, в ній може бути демократія, Україна має бути в Європі, державна мова має бути одна, церква не повинна бути інструментом впливу сусідньої держави. Ми знаємо, що є виборець, який сповідує ці ж принципи, є ідеологія, так як ми чи не єдина партія на правому крилі і центрі, яка має чітку ідеологічну програму.
Думаю, що ситуація щодо об'єднання не така погана, як дехто видає. Я розумію, хтось вважає, що приватизував собі місце біля Президента і робить все, щоб обмежити канали доступу іншої думки і іншої позиції. Ми це проходили за часів Кучми, думаю, що Віктор Ющенко досить мудра людина, він розуміє, що чим ширшою буде коаліція на майбутні парламентські вибори різних ідеологічних концептуальних підходів, тим відчутніше буде перемога. Я можу запевнити, висловлюючи свою особисту позицію, що як народний депутат і член УНП я за те, щоб ми і надалі залишалися в команді Віктора Ющенка, йдучи загальної коаліцією, як би нас не відштовхували.
- Отже, якщо народні депутати обох фракцій налаштовані працювати разом, то конфлікт переноситься в площину особистісних відносин Ющенка і Костенка? Чи можна пояснити те, що в розподілі посад УНП була обділена саме тому, що Юрій Іванович не мав доступу до Президента, щоб своєчасно домовитися? Зараз вони зустрічаються?
- Я, наприклад, знаю, що нещодавно під час підписання меморандуму між урядом і керівниками фракцій, відбулася коротка розмова Президента з Костенко.
- Про що вони говорили?
- Президент запрошував нашого голови фракції, дивувався, чому він давно не заходив. Щодо розподілу посад, то під час зустрічі з прем'єром я чув, як соціалісти нарікали, що їм виділили недостатньо місць. Справа в тому, і ми можемо про це відверто говорити, що у нас є багато фахівців, які б більш професійно представляли ті чи інші позиції в органах виконавчої влади.
- Ви маєте на увазі Кабінет Міністрів?
- І регіональні представництва теж. Про це говорить і Президент, що декому здалося, що причетність до Майдану дає йому індульгенцію непрофесійно вирішувати деякі нагальні питання. Зокрема, ми заявляли про створення нових робочих місць та й під великим знаком питання стоїть вступ до СОТ, як і багато інших речей. Партія не вважає себе обділеною, навпаки, ми лише підтверджуємо, що у нас є достатньо фахівців, які професійно можуть і в Києві, і в уряді, і в регіональній владі працювати на виконання президентської програми. Якщо Президент побачить в цьому необхідність, то, я ще раз кажу, партія не відокремлює себе від команди Віктора Ющенка. Ми були в його команді і залишаємося. Так само, я думаю, і прем'єр-міністр, і БЮТ, вони наші союзники, тим більше, що підписані з ними угоди ніхто не денонсував. Ми єдина команда.
- Зараз декларуєте як єдину команду. А якщо ситуація зміниться, і Юлія Тимошенко піде самостійним блоком на парламентські вибори, з ким тоді буде УНП?
- Я не хочу допускати такої можливості, так як є чітка позиція Президента. Щодо УНП, то організаційно-кадрова і пропагандистська позиція партії полягає в тому, щоб працювати і бути готовими пройти 3 або 5% бар'єр самостійно. І при цьому ми не будемо розкольниками, ми готові йти в коаліції, але з таким ресурсом, щоб зайняти там гідне місце. Наші структури одні з найкращих серед політичних партій України, у нас серйозне представництво на всіх регіональних рівнях. Зокрема, під час виборів наших представників від кандидата в Президенти Віктора Ющенка було найбільше на низовому і середній ланці. А практика показує, що саме там вирішується доля виборів, тому члени нашої партії досі затребувані.
- Тобто, якщо перед парламентськими виборами виникне політична колізія і Тимошенко не піде в одному блоці з Ющенком, то УНП, щоб уникнути конфлікту, піде самостійною силою?
- Ми будуємо партійну роботу так, щоб у разі якихось форс-мажорних обставин, йти самостійно. На сьогодні партія має 120 000 членів, які можуть загітувати до 5 чоловік своєї сім'ї, адже ми спокійно самостійно долаємо 3% бар'єр. Це не є самоціллю, але ми маємо необхідний ресурс. Разом з тим, ми відкриті до коаліції, і хто б зараз як не малював її формат, я переконаний, що восени конфігурація цих блоків буде іншою. Я впевнений, що ми будемо в цій коаліції, оскільки не помічати силу, яка не раз підтверджувала на виборах свій ресурс і можливості, ідеологічно показувала свою близькість, політично безграмотно.
- На яких умовах УНП може увійти до коаліції з НСНУ? На скільки місць ви претендуєте?
- Звичайно, на партнерських умовах, адекватних нашого ресурсу.
- Прийшовши в парламент, ви активно почали проголошувати позицію фракції УНП, ставши її "рупором". Але під час президентської кампанії, та й зараз, деякі заяви Юрія Костенка були вигідними саме БЮТ. Чи буде зараз УНП озвучувати позиції Блоку Юлії Тимошенко?
- Безперечно, Юлія Володимирівна дуже привабливий політичний партнер. Ми повинні бути ланцюговим псом цінностей Майдану. Таким чином, ми будемо корисні і для Президента, і для прем'єра, і найголовніше, для виборців. Якщо ця позиція в певний час збігається з поглядами СДПУ (о), зокрема, щодо протизаконність сумісників, це не наша вина. Конституція ж писалася не спеціально для СДПУ (о) чи УНП. Якщо ми заявляємо щось, що не подобається певній команді з оточення Президента, але ближче блоку Тимошенко. Що ж - така реальність. Але думати, що він сказав це, щоб сподобатися Тимошенко, а там, мовляв, заграють з есдеками. Це вже стереотип епохи кучмізму. Але людина говорить так, тому що це його позиція. Представники Української народної партії більше 10 років у політиці, і збереглися тому, що в часи і Кравчука, і Кучми завжди мали свою позицію. Це наше політичне обличчя. Сьогодні ми теж маємо свою позицію, і якщо вона співзвучна з прем'єрської, то так і має бути, так як зараз ми виконуємо ті ж завдання.
Але ми з тривогою дивимося на існування якихось пересмикувань, перетягування в команді Президента. Воно не йде на користь, закулісних підніжок не повинно бути, так як завдання дуже великі стоять перед нами і немає часу витрачати його на боротьбу за місце під сонцем. Дай Бог нам виконати хоча б 90% того, що ми обіцяли на Майдані.
Я не хотів би бути пророком, нагадаю лише один випадок з історії Індонезії. Коли віце-прем'єр-міністром, а потім Президентом в Індонезії стала жінка, Мегаваті Сукарнопутрі - представниця демократичних сил, за неї проголосували більше 90% виборців, але через 4 роки вона не пройшла і 4% бар'єру. Рівень довіри був такий високий, такі очікування, але все виробництво настільки низько впала, що вона не пройшла прохідний бар'єр. Хто більше пообіцяв і на того більше покладено, з того велика і відповідальність.
- І якщо у нас найбільше наобіцяв Президент, то відповідно, не виправдавши очікувань народу, негатив отримає президентська партія НСНУ. А, з огляду на зростання рейтингу Юлії Тимошенко, БЮТ може спокійно піти самостійної коаліцією. Як у такому разі вчинить УНП?
- Як реальний політик, я можу прогнозувати все можливе, але не хочу допускати думки, що команда Ющенка-Тимошенко, яка разом була на Майдані, піде окремо на парламентські вибори. Це призведе тільки до одного: чи не буде отримано достатньо голосів у парламенті, щоб вирішувати важливі питання. Я за те, щоб бути в одному кулаці.
Хоча досвід показує, що можливо більш ефективним був би результат, щоб у президентській коаліції йти кількома колонами - права, центристська, ліберали, лівоцентристи ... Конфігурація окреслиться восени. І вона повинна бути такою, щоб ми більш успішно перемогли на парламентських виборах, так як насувається необхідність прийняття деяких законів, які вимагають конституційної більшості. Наша перемога не повинна бути 30% або 40%, а відчутна. Я вважаю, що за такий короткий проміжок між президентськими виборами і парламентськими величезна злочин перед людьми розтратити їх довіру.
"Якщо до СОТ першою буде Росія, то Україна там не буде ніколи"
- Пане Ратушний, ви є членом парламентського комітету з питань євроінтеграції та брали участь у зустрічі прем'єр-міністра з парламентаріями, на якій, зокрема, йшлося про те, щоб до кінця цієї сесії прийняти в пакеті необхідні законопроекти щодо вступу України до СОТ. Враховуючи те, що в парламенті не знайшли підтримки ні законопроект про зменшення мита на м'ясо, ні про захист інтелектуальної власності, народні депутати проголосують за цей "СОТівських" пакет?
- Більшість народних депутатів налаштовані на те, що необхідно голосувати, але частина говорить, що в режимі цейтноту, такої поспішності вони не готові голосувати.
Позиція УНП і моя особиста: Україна повинна бути в СОТ. Але мені здається, що уряд, навіть після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, дуже серйозно не доопрацювало в цьому плані. Зокрема, наш комітет з євроінтеграції - один з ключових, хто веде це питання. На жаль, саме ми проявляли ініціативу, щоб якнайшвидше подавали ці закони, щоб прийняти їх. Сам факт зустрічі з прем'єр-міністром позитивний, але насправді це потрібно було робити трішки раніше. Сьогодні я не можу дати гарантії, що все буде так, як запропонував прем'єр-міністр, так як на зустрічі навіть ті політичні сили, які демонструють підтримку уряду і Президенту, не мали однозначної позиції щодо голосування в пакеті.
Звучали дуже важливі зауваження, що народним депутатам досі не пояснили, що дає нам СОТ до сегментарному розрізі, по конкретних областям. Деякі держави створювали механізм перехідних періодів, розбиваючи всі ці речі по частинах. Особисто моя позиція: ми ще вчора повинні були бути в СОТ. Якщо ми не приймемо ці закони, то не вступимо і завтра. А Росія працює більш системно з цього питання, відома практика, що кожна держава вступаючи до СОТ має підписувати протоколи з усіма членами СОТ. Я не хочу наганяти жах, але якщо там першою буде Росія, то Україна там не буде ніколи.
- Віце-прем'єр Микола Томенко в "Українській правді" заявив, що відповідальність за неприйняття законів по СОТ несе парламент. Ви згодні з цим?
- Мені здається некоректним перекидати відповідальність з представників уряду на парламент, що не приймаються закони. Але ж системна робота з комітетами, фракціями не ведеться. Притому, що зараз в уряді працюють колишні народні депутати, які знають ці механізми співпраці, систему переконання.
Нещодавно ми зустрічалися з литовським парламентарієм, який представляє опозицію, але він, як і партія влади, виступав за вступ до ЄС. А у нас ситуація інша: нам потрібно говорити навіть з тими, хто повинен переконувати і опозицію, і суспільство, що вступати до СОТ - це правильно й необхідно. Я радий, що така зустріч, зрештою, відбулася, але працювати на вирішення цієї проблеми в режимі кавалерійського наскоку неправильно. Говорити, що залишилося два тижні, потім все розійдуться на канікули, хто не підтримає СОТ, той не підтримає Президента, той працює проти європейського вибору ... Мені здається, ця недостатньо солідна робота, і якщо вона буде такими ривками, то це показує відсутність системності, яке ми бачимо у росіян або балтійців.
- Так у нас є шанси вступити до СОТ цього року?
- Шанс ще є ... Треба розуміти, що СОТ потрібна в першу чергу нам, а не ми СОТ. Але якщо взяти кожен конкретний закон, вони розглядаються по десятому разу. Зокрема, через те, що ми не дотримуємося угоди про захист інтелектуальної власності, наші хімічна, металургійна, переробна галузі втрачають мільярди гривень. Ми несемо збитки через одного підприємства, яке займається цими лазерними дисками, але зрозуміло, що за цим стоїть серйозна лобістська група. Взяти питання про внесення змін до закону про вивізне експортне мито на шкіряний худобу та шкіряну сировину, я пам'ятаю, прийнятий ще за головування Олександра Ткаченко. Ну, хто, скажіть, обмежує свій власний експорт? Чому існує до цих пір цей закон, який обмежує наш вступ до СОТ?
Якщо брати по конкретних позиціях і професійно розповісти, дати конкретну аргументацію, які там плюси і що втрачається, яка мотивація, я думаю, що парламент вже давно б проголосував за них.
- Цю роз'яснювальну роботу мало б зробити уряд?
- Звичайно.
- Значить, народні депутати не голосують за законопроекти щодо СОТ тільки в силу недостатньої поінформованості?
- Так, є необізнаність, є певні стереотипи, є і лобістські групи. Але якщо, так як у вівторок, почалися розмови з керівниками фракцій, йти і говорити по пунктах, то за 120 днів, які працює уряд, це питання можна було б зняти. Цих проектів було б набагато менше, і вже реалізовувалося би заяву Ющенка про те, що ми вступимо в СОТ до кінця року. Тому я б не звинувачував у цьому лише парламент, так як тут нестача саме професійної системної роботи з двох сторін.
Галина Каплюк