Поховали Звенигородського - жертву міліціонера, який продовжує працювати

1,8 т.
Поховали Звенигородського - жертву міліціонера, який продовжує працювати

Вчора в Харкові поховали 31-річного Євгена Звенигородського, якого забили до смерті співробітники карного розшуку УМВСУ в Харківській області. Сержанта, який добивав людини в своєму кабінеті в будівлі главку УМВСУ на Раднаркомівській, 13, а потім викинув на вулицю, про що є запис з камер відеоспостереження, поки навіть не звільнили з органів. Швидше за все, це відбудеться, але, мабуть, на тому історія і закінчиться. Адже керівництво харківської міліції, судячи з досвіду, не надто жорстко карає садистів у своїх рядах, яких городяни бояться більше, ніж бандитів. Нагадаємо, 30 березня Євгенія Звенигородського та Віталія Адоніна затримали співробітники карного розшуку на Салтівці. Бити хлопця почали прямо на вулиці, а продовжили - в УВС, під боком у головного міліціонера області, генерала Мартинова. Розповідати про "подвиги" своїх колег правоохоронці не поспішають. Неофіційно кажуть: молоді люди привернули увагу оперативників, які спеціалізувалися на кишенькових злодіїв. "До складу таких груп входять молоді співробітники міліції з доброю фізичною підготовкою, адже найчастіше доводиться і бігати, і битися", - розповів наш джерело в УВС. Родичі побитих хлопців не заперечують: і Адонін, і Звенигородський мали проблеми з міліцією, обидва були судимі (за інформацією "Сегодня", саме за кишенькові крадіжки). Однак, за словами дружини Віталія Адоніна Юлії, правоохоронці не залишали хлопців у спокої і після того, як ті побували за гратами. "Всі люди не без гріха, - каже Юлія. - Але вже після звільнення протягом двох років міліція постійно їх переслідувала, не давала проходу. Кілька разів до нас приходили додому, забирали Віталія в райвідділ і там били, намагалися змусити взяти на себе чужі епізоди. У Віталіка відібрали паспорт і не віддають його назад, а без нього неможливо влаштуватися на роботу і почати нормальне життя ". За фактом смерті Євген Звенигородського прокуратура порушила кримінальну справу. Один з правоохоронців - 24-річний помічник оперуповноваженого - знаходиться під вартою, йому загрожує до 10 років позбавлення волі, другий же взагалі гуляє на волі. Наше джерело в УВС каже, що ці горе-міліціонери до того відчували себе безкарними, що виводили побитих, не боячись двох відеокамер, які встановлені на центральному вході. За словами правозахисників, така швидка реакція з боку прокуратури легко з'ясовна: днями генеральний прокурор України Віктор Пшонка дав вказівку ретельніше розслідувати випадки тортур у міліції. До того ж приховати факт тортур у самому центрі міста вкрай складно. "Кількість скарг на незаконні дії співробітників міліції постійно зростає, але правоохоронці відчувають свою безкарність, - говорить член Харківської правозахисної групи Людмила Клочко. - Далеко не всі подібні випадки стають об'єктом гласності, по вкрай малій кількості епізодів порушуються кримінальні справи, і вже в зовсім поодиноких випадках виноситься обвинувальний вирок ". За даними ХПЗГ, в 2011-му Європейський суд задовольнив чотири скарги стосовно правоохоронців України, а в Харкові навіть в рік стільки не буває - максимум одна-дві, тоді як приводів для них - десятки. Юристи: не виявляйте опір Доводити в суді факт застосування тортур непросто, але можливо. Для цього, радить адвокат Олександр Задніпровський (він виграв справу Бушманова) потрібно дотримуватися кількох правил. По-певрого, з'ясувати особу правоохоронця, який вас затримує, але ні в якому разі не чинити йому опір. По-друге, зайшовши у відділення - зажадати, щоб вас зареєстрували. Якщо правоохоронці утримують вас більше трьох годин - вимагайте складання протоколу, в якому обов'язково має бути вказана причина затримання. Виходячи з міліції також обов'язково потрібно відзначитися у журналі відвідувань і перерахувати претензії. А опинившись на волі - скаржитися в прокуратуру і вимагати направлення на проведення експертизи. Тільки один довів: катували Катування вже давно стали явищем характерним для харківських правоохоронців. Одним з найгучніших стала справа Світлани Поміляйко: у 2008 році вона звинувачувала в тортурах співробітників Орджонікідзевського райвідділу. Нібито правоохоронці за допомогою плоскогубців вибивали з жінки і її товаришок по службі зізнання в крадіжці оргтехніки. Однак правди жінка так і не добилася - справу закрили. У жовтні того ж року про тортури в стінах Київського райвідділу заявив Гліб Скант. Не витримавши знущань, чоловік вистрибнув з вікна і зламав хребет. Довести факт тортур у суді йому не вдалося - чоловік пішов до Європейського суду. Крапка у справі ще не поставлено. А на початку 2011 року відразу дві людини вистрибнули з вікна Лозівського райвідділу: 9 січня - ром Ласло Коломпаров, а через 13 днів - Оксана Бондаренко. Обидва випадки стали летальними, проте ніхто з правоохоронців відповідальності не поніс. Харків'янин Петро Бушманов - мабуть, єдиний, хто зміг довести тортури: у липні 2009-го його побили в Дзержинському РВ, двох міліціонерів звільнили, УВС виплатило компенсацію 20 000 грн.