Навіщо депутатам Коцюбинського селищної ради чужий ліс? Правила злодійства

У них є "Спільна мета"

Відео дня

У смт Коцюбинське, розташованому в декількох хвилинах їзди від столиці, вже третій рік не вщухають земельні чвари. Все почалося в недалекому 2008 році, коли Коцюбинська селищна рада прийняла рішення про включення в межі селища 72 га лісового масиву, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а саме - Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство".

Депутати ради, проголосувавши за таке рішення, створили групу "Спільна мета", однією з цілей якої є відновлення території селища в межах нібито за станом на 1941 за рахунок 4 тис. га прилеглого лісу.

При цьому абсолютно незрозуміло, звідки у них взялася така інформація про розширені кордонах смт, адже в Указі Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, на який депутати селищної ради посилаються, мова йде лише про перейменування населеного пункту Берковец в нинішній смт Коцюбинське та про включенні в селище залізничної станції "Біличі".

Щоб остаточно розвіяти сумніви щодо території смт Коцюбинське, посіяні депутатами селищної ради, наведемо фотокопію з витягом з "Опису кордонів нових адміністративних районів м. Києва", прийнятого рішенням Київради № 280/1257 від 27 квітня 2001:

У документі чітко вказано, що сам смт Коцюбинське знаходиться на території Святошинського району м. Києва, а межі його проходять по діючої міської смузі м. Києва, між забудованої територією селища і лісом Святошинського лісопаркового господарства (на карті-схемі добре видно, що селище як анклав області при залізничній станції цілком входить в Святошинський район Києва).

Електоральні заручники, або Розділяй і володарюй

Враховуючи, що в Києві в цей час активізувала свою бурхливу діяльність "молода команда" столичного мера Леоніда Черновецького, можна було б припустити, що депутати перейнялися лісом виключно з благородною метою захистити його від "дерибану" київськими чиновниками, створивши заповідник. Однак наступним рішенням селищної ради від 28 жовтня 2008 року вищезазначені 72 га, по суті, київського лісу віднесені до земель запасу житлової та громадської забудови смт Коцюбинське. Депутати селищної ради, достовірно знаючи про справжні кордонах селища, вводять в оману своїх виборців і обіцяють їм видачу земельних ділянок.

Таким чином, цим же рішенням ліс був відданий у власність 501 громадянам, які в подальшому отримали держакти на право власності на землю. Місцеві подейкують, що 15% дільниць отримали жителі селища, а інше поділили між собою самі депутати з "Спільної Мети" і невідомі люди з інших областей.

Звернемо увагу, що при ухваленні рішення про "прихватизацію" київського лісу, селищні депутати обгрунтовували його положеннями нібито прийнятого генплану Коцюбинського. Відзначимо хронологічну несостиковочку: людям були видані держакти на землю в 2008 році, хоча в обласній раді, де горезвісний генплан повинен був раніше бути обов'язково затверджений, про нього ні сном, ні духом не відали навіть у 2009 році (лист Київської облради № 1292/06 -02 від 27.07.2009 в Держінспекцію з контролю за використанням та охороною земель у Київській області за підписом В.В. Майбоженко). "За результатами розгляду звернення повідомляємо, що Київська обласна рада не затверджував проект формування території Коцюбинської селищної ради та проект землевідведення по встановлення та зміни меж смт Коцюбинське Київської області, і не ухвалював рішень про встановлення і зміну меж смт Коцюбинське Київської області " , - йдеться в наведеному вище листі.

Тобто, якщо сьогодні допустити такий прецедент, то чи можна з упевненістю стверджувати, що завтра яке-небудь село, райцентр, область ... не попроситься у підданство іноземної держави? Як виглядатиме Президент перед міжнародним співтовариством, коли який-небудь прикордонне селище вирішить оголосити власністю своєї громади-яку місцевість (ліс, поле, мисливські угіддя) сусідньої країни? Звичайно, це абсурд, цього не дозволять прикордонники, скажете ви. І будете абсолютно праві. Це абсурд. Однак невже необхідно поставити в кожному райцентрі і селищі по "внутрішньому" прикордоннику для того, щоб чітко дотримувалися кордону адміністративного розподілу України всередині неї самої?

Усвідомлюючи незаконність забудови виділених ділянок, деякі громадяни вирішили вчинити єдино "вірним" шляхом - перепродажу. Таким чином, власником одного з лісових ділянок площею 0,15 га в 2009 р. став громадянин США, що проживає в Каліфорнії, Слівняк Алекс, який придбав нечувано недешеву українську землю з недоторканим бензопилою здоровим лісом в трьох кілометрах від столиці всього за 77,2 тис. грн.

20.04.2010 р. набрала чинності законне рішення Ірпінського міськсуду, яким Алексу Слівняку відмовлено в позові до КП "Святошинське ЛПГ", не дозволили провести вирубку дерев на придбаних ділянках. Суд мотивував свою відмову тим, що спірні ділянки "не виділялися в установленому законом порядку, їх межі та місце розташування не встановлені, правовий режим користування не було визначено, правовстановлюючі документи не видавалися, а інформація в державний земельний кадастр відсутня" , незважаючи, до речі, на наявність кадастрових номерів в планах кордонів на держактах, підписаних начальником відділу земельних ресурсів м. Ірпінь В.А.Пешім.

Те ж саме можна сказати і про інших "власниках". Формально у них є на руках державні акти на право власності на земельні ділянки. А реально - лише надії, що місцева влада їх відстоїть в судах.

Так мала, але впливова, частина населення селища опинилася електоральними заручниками своїх селищних депутатів і мимоволі затятими адептами місцевої влади. Хоча у бесідах з нашим кореспондентом місцеві жителі визнали, що якби ліс не перебував під загрозою забудови, як їх лякали, то вони б відмовилися від претензій на дільниці і підтримали б ідею створення Національного заповідника на території київського лісу, оперізувального столицю із Заходу.

"Адже ми звикли жити в лісі, ви розумієте, це відпочинок. Я приїжджаю з Києва сюди з головним болем і стресом. А тут і повітря чистіше і ліс кругом. Я думаю, що якщо б зберегти ліс, то всі жителі були б тільки "за", - стверджує жителька Світлана.

Ченцям Шаоліня український закон не писаний, або Коцюбинська "Фата моргана"

Не всі жителі, які отримали земельні ділянки, побажали їх перепродати, будучи не в змозі вести протизаконну забудову.

Наприклад, ідейний лідер політичного об'єднання "Пряма дія" Андрій Старовойт, переслідуючи начебто благородну мету створення школи бойових мистецтв "Пересвіт", корінний житель селища, зумів у київському лісі з дозволу Коцюбинської селищної ради провести вирубку дерев, і побудувати школу бойових мистецтв своєї мрії .

Судячи з відгуків місцевих жителів, Андрій Старовойт - особистість непересічна. Хтось про нього говорив з повагою, хтось зі страхом, але більшість сходиться в тому, що будівництво "Пересвіту" відкрила "скриньку Пандори".

Після неї розпочалася реалізація жителями незаконно обіцяних їм прав на ділянки у вигляді самозахоплення, а інакше й назвати важко таке "винесення в натуру" меж земельних ділянок. Подекуди старі металеві гаражі перенесені просто в ліс, хтось убезпечує колючим дротом любиться йому місцевість ... Подібна ситуація може призвести до кривавих розборок, оскільки, якщо при такому делікатному питанні люди не можуть дочекатися законного рішення, то навряд чи вони будуть звертатися в міліцію надалі.

А що ж прокуратура?

Згідно ст.14 Конституції України держава гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і самою державою виключно відповідно до закону. Виникає питання, а чи законно реалізовувати право жителів Коцюбинського на житлове будівництво за рахунок права таких же громадян-киян, приміром, на недільний відпочинок у лісі, не кажучи вже про чистому повітрі, насиченому киснем для всього Києва?

Очевидно, цим же питанням задався і прокурор м. Ірпінь, який 21 травня 2009 подав адміністративний позов до Ірпінського міськсуду про визнання недійсними та про скасування двох згаданих земельних рішень Коцюбинської селищної ради. Не будемо перераховувати всі судові інстанції, за якими моталися з тих пір це справа, скажемо лише, що після касаційної скарги Прокуратури Київської області Вищий адміністративний суд України ще 26 квітня цього року призначив його розгляд 25 жовтня о Київському адміністративному апеляційному суді колегією суддів під головуванням судді Тамари Грищенко.

Вчора ж судове засідання тривало рівно 7 хвилин, і було перенесено на 15:00 15 листопада о зв'язку з неявкою двох учасників процесу з боку відповідача. Суд, на якому вирішується доля величезної площі київського лісу, проходить без належної уваги з боку преси. Не можемо не втриматися від цікавого спостереження: коли учасники процесу побачили в коридорі суду камеру одного з телеканалів, вони похапцем всі дружно вийшли на сходову клітку комусь терміново передзвонити. Не наслідком чи такого екстреного дзвінка стала неявка ще двох учасників? Залишається сподіватися, що представники ЗМІ заздалегідь подадуть до канцелярії суду клопотання про можливість проведення зйомки на наступному судовому засіданні.

Другий фронт в цій війні був відкритий після резонансу в ЗМІ Прокуратурою м. Києва, що подала аж 30 позовів до Святошинського райсуду столиці про скасування рішень селищної ради, визнання недійсними виданих держактів і повернення земельних ділянок. За п'ятьма позовами суд відразу ж відкрив провадження, що стосується інших - джерело в міськпрокуратурі повідомив, що відмова судом у відкритті виробництва у вересні-жовтні був оскаржений в апеляційному порядку.

А поки суд та діло, лісі загрожує повальна несанкціонована вирубка і забудова.

14 людина "ощасливлені" земділянками без їхнього відома?

Як виявилося, не всі громадяни писали заяви про виділення земельної ділянки. Станом на сьогодні Ірпінський міськсуд задовольнив 3 з 14 позовів прокуратури про визнання недійсними держактів на землю громадян, які не писали таких заяв. Очевидно, дехто розраховував скористатися чужим правом, щоб розширити свої володіння. Варто відзначити, що покарання за подібні маніпуляції передбачено як мінімум ст.358 Кримінального кодексу України. Якщо ж люди, чиї заяви були підроблені, не отримали у власність ділянки, то тут зловмисникам "світить" до того ж ст.190 КК (заволодіння чужою власністю або правом на неї шляхом обману).

Голова депутатської групи "Спільна мета" Владислав Евстефеев на минулому засіданні селищної ради (27.09.2011 р.) заявив, що кримінальні справи скоро закриють, і все буде так, як запланували члени "Спільної Мети".

Так і сталося. Незважаючи на серйозність ситуації, слідчий відділ Ірпінського райвідділу ГУ МВС України узяв на себе сміливість 12 жовтня 2011 прийняти кричуще у своїй юридичній безграмотності рішення і закрив кримінальну справу за фактами підроблення заяв громадян на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю в діянні складу злочину!

Відзначимо, що незабаром після засідання селищної ради Генеральний прокурор України Віктор Пшонка 29 вересня своїм наказом призначив нового прокурора м. Ірпінь Андрія Шило.

Очевидно, "у верхах" проблему взяли на контроль. Наше джерело в Прокуратурі Київської області, що перевіряє в даний момент законність міліцейського рішення, повідомив, що буквально 19 жовтня кримінальну справу за фактом підробки заяв громадян відновлено: "зазначена постанова міліції скасовано, і дані докладні вказівки в порядку ст.227 КПК України (повноваження прокурора з нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства) з подальшого розслідування даної кримінальної справи " .

Безумовно, це чудово, що органи прокуратури проявили пильність. Однак це не гарантує швидкого вирішення питання і уникнення зволікання справи в судах. Адже якщо міліцейське начальство вирішило закрити справу, то цілком очевидно, що в більш високих ешелонах місцевої влади неодмінно є зацікавлена ??в цьому особа і, мабуть, не одне.

Кооператив як інструмент земельного махінатора

Крім вищезазначених 72 га київського лісу Коцюбинська селищна рада досить успішно замахнувся ще на 757 га, відрубає рішенням від 6 листопада 2009 року знову у того ж КП "Святошинське лісопаркове господарство".

Цього разу дозволу на розробку проектної документації із землеустрою під житлову забудову отримали 1374 громадянина (всього близько 256 га) і 5 житлово-будівельних кооперативів: "Берковець" (107 га), "Білічанка" (109 га), "Злагода" (105 га), "Моноліт" (105 га), "Спільнота" (75 га).

Варто відзначити, що один з кооперативів отримав у власність ділянку площею 10 га в той же день, в той час як судові розгляди за позовом прокуратури продовжуються до цих пір.

Апеляційна скарга прокурора м. Ірпінь чекає свого розгляду в Київському апеляційному адміністративному суді з 2 червня 2011 року. Рішення ще не прийнято.

Київрада також подала позов до Окружного адмінсуду м. Києва, в розгляд справи вступила Прокуратура м. Києва, проте на даний момент провадження у справі припинено у зв'язку з тим, що Коцюбинська селищна рада оскаржила рішення апеляційного суду про підсудність справи Окружному адмінсуду Києва.

Таким чином, селищна рада заручається політикою батога і пряника: київських притримати і, по можливості, "відшити", а своїх обласних чиновників задобрити або купити, щоб справа тягнулася як можна довше.

А кооператив як інструмент земельного махінатора - річ сама по собі надзвичайно зручна. Не потрібно морочитися з виділенням ділянки окремо кожному громадянину. Досить дати землю кооперативу з чотирьох засновників. А далі - справа техніки. Можна і цільове призначення легко змінити з індивідуальної забудови на багатоповерхову, і людей набрати потрібних. Схема не нова і неодноразово перевірена.

Київ хворий. Збиток його "зеленим легеням" значно перевищує 22 млн 567 тис. грн

Затягування вирішення питання з незаконною "прихватизацією" зелених легенів столиці аж ніяк не йде на користь ні Києву, ні Коцюбинському, ні самій природі. Якщо в селищі це поки не дуже помітно, то у столиці зараз протікає гострий бронхіт, як мінімум.

Ранкове небо щодня затягує смогом ТЕЦ. Щороку зростає кількість автомобілів на вулицях міста, висаджені дерева гинуть після того як на клумбах починають паркуватися, а то й облаштовувати автостоянки.

Єдине природне порятунок хворого - це ліс, яким місто дихає. Якщо уважно придивитися до карти, то лісові масиви навколо столиці навіть за формою нагадують легені людини: ліве - на лівому березі за Дарницею, і праве - на правому, відповідно, у Святошинському районі.

Як підрахували в КП "Святошинське лісопаркове господарство", відповідаючи на запит начальника Головного управління земельних ресурсів Ю. Кулаковського, через незаконну діяльність Коцюбинської селищної ради з видачі громадянам ділянок на землях лісового фонду Київської міської громади лише на площі 113 га сума завданих збитків перевищує 22 млн 567 тис. грн (відповідь КП від 25.09.2009 № 1027).

Враховуючи, що в цілому за обидві хвилі дерибану "отримаю" понад 800 га, склавши найпростішу пропорцію, можна припустити, що загальна сума збитку інтересам держави здатна наблизитися до 160 млн грн. Зараз багато людей знаходяться в місцях не таких віддалених за нанесення значно менших збитків.

А Васька слухає та їсть

Поки справи лежать в судах, "Спільна мета" цілеспрямовано робить свою справу.

Так, 27 вересня цього року на останній дев'ятої сесії шостого скликання селищної ради прийнято ряд рішень із земельних питань, що свідчать про авральному характері діяльності, спрямованої на те, щоб якомога швидше "застовпити" якомога більшою кількістю рішень захоплені спірні ділянки.

Наприклад, на сесії розглядалися резонансні стратегічні питання, не включені до порядку денного, якось благоустрій ще не існують вулиць, розробка проекту споруди доріг, зйомка дерев міжквартальних проїздів тощо

Рішенням № 2/7 від 27.09.2011 постановлено затвердити детальний план території земельних ділянок по вул. Зеленій, Пономарьова та Кооперативній, де ТОВ "БІК" Благобуд "дозволено розробити проект на будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Ще одне ТОВ "Аверс-Сіті" отримало рішенням сесії "в подарунок" близько 65 тис. дол США. Саме стільки коштує в смт Коцюбинське 9,3 сотки землі, передані зазначеному ТОВ селищною радою абсолютно безкоштовно, "безоплатно, тобто даром".

Є над чим замислитися, чи не так?