Блог | Росiйське "гопництво" як спосiб змiни свiтопорядку

Україна тепер вкотре відчуває реальність загрози вторгнення російських військових орд через останні драматичні події навколо Керченської протоки, які мали місце 25 листопада. Саме варто наголошувати на слові "реальність", бо росіяни безсоромно, під своїм прапором, практично на очах у всього світу – з огляду на масу відео й іншого доказового матеріалу – обстріляли та захопили три наші військові кораблі. Які у плановому порядку, з інформуванням російської сторони, переміщувалися із Одеси до Маріуполя.

Отже, це відкрита агресія, на яку потрібно реагувати належним чином. Тобто мобілізуватися. І ця мобілізація за вже багатьма спостереженнями має зовсім іншу якість та потенціал, аніж те, що ми могли бачити напровесні 2014-го.

Але говорячи про будь-який напад, тим паче того штибу, що відбувся неподалік Керченської протоки, стороні, яка потерпіла – себто, Україні, потрібно дбати як про безпековий компонент відповіді, так і про майбутню та невідворотну відповідальність агресора у правовій площині. У площині міжнародно визнаного права, яке регулює міждержавні зносини та вирішення якихось суперечливих моментів.

"РОЗ…БАШИТИ УСІХ"

Тобто, окрім класичних суто військових дій, наш спротив агресору також має і своє юридичне поле захисту.

Говорячи про нинішню оборонну війну України проти російської агресії, ми часто згадуємо про суто воєнні операції, певні буквально фізично "гарячі" події, або ж про інформаційно-ідеологічне протиборство, де нам дедалі успішніше вдається перехоплювати ініціативу. Але останнім часом багато цікавого почало відбуватися і в іншому вимірі цього конфлікту, про який щодня не звітують спеціально навчені спікери, але котрий набуватиме все більшої ваги та публічної уваги. Тобто, дедалі ясніше на авансцені проступають контури іншого поля змагання із Росією – юридичного.

Читайте: По світу почали вскриватись кремлівські "консерви"

Певний час агресор навіть намагався домінувати у цьому процесі, цілком офіційно порушуючи кримінальні справи проти нашого військового та політичного керівництва, одразу фарбуючи їх у "колір хунти". Проте цей правовий ринг, де Україна спочатку не надто сміливо відбивалася від зазіхань Кремля за допомогою юридичної аргументації, нерідко без особливої підтримки світу, тепер реально перетворюється для Білокам’яної на майданчик для биття. І перебіг раунду 2018-го для Києва є достатньо успішним аби закладати вже зараз фундамент нашої перемоги у фіналі бою.

Очевидно, що напад на українську корабельну групу, в сенсі правової аргументації чи виправдання, для росіян є одним із найбільш програшних за всю історію їхньої кампанії із гібридного поглинання України. І цьому доказів більше ніж досить.

Радіоперехоплення перемовин військового керівництва Російської Федерації із командирами тих екіпажів суден, які атакували групу ВМС України у згаданому районі, свідчить про готовність російських військових до відкритої агресії щодо нашої держави. Навіть ціною публічного грубого порушення міжнародних правил судноплавства та загалом цивілізованих норм поведінки, що фактично є злочином…

Відзначається вдале маневрування наших катерів, завдяки чому їм вдавалося успішно уникати таранних атак переслідувачів і не підпускати їх надто близько.

Бандитські навали на кораблі під українським прапором контролювали із Москви, про що свідчить і генеральський радіозапит одразу після акту агресії щодо буксиру – до малих артилерійських катерів путінським "корсарам" так і не вдалося дістатися фізично. Тоді жертвою підступного удару став "Яни Капу".

Потім ті бандити вирішили "погасити" нездогнанну верткість катерів прицільним вогнем зі штатної зброї. Вже у нейтральних водах… Але оприлюднені перипетії інциденту свідчать про невисоку якість підготовки російських екіпажів. Це підтверджує факт серйозного за наслідками зіткнення поміж двома "корсарськими" суднами агресора.

Дещо пізніше стали відомі і наслідки обстрілу, коли у мережі виклали світлину з чималою пробоїною у борту МБАК "Бердянськ", що має очевидні ознаки влучання 30-мм артилерійського снаряду чи некерованої ракети, імовірно випущеної зі штурмовика Су-25.

Російська держава дедалі накручує напругу в Азово-Чорноморському регіоні. Раніше іхтамнєти всяко маскувалися, соромилися зізнаватися у злочинах проти України, її громадян й в ігноруванні міжнародного права.

Тепер конфлікт на Донбасі за глобальною вагою і резонансом у світі, відійшов у своєрідну "тінь", поступившись увазі до дикунського та невмотивованого нападу російської "військово-морської" зграї на групу кораблів зі складу ВМС України.

Два малі броньовані артилерійські катери і рейдовий буксир захопили сили агресора, шістьох моряків було поранено прицільним вогнем росіян.

Читайте: Сценарій відпрацьований: Росія освоює новий плацдарм для "їхтамнєтів"

Це постріли не лише по певним військовим об’єктам іншої країни, по військовослужбовцям на їхньому борту, котрі жодним чином не бажали й не планували ніяких протиправних дій, окрім як на законних підставах пройти Керченською протокою до місця призначення в українському порту. Це не просто таран буксира "Яни Капу", який кремлівські пропагандисти одразу почали порівнювати зі схожими подіями із колишнього радянсько-американського протистояння.

Напевно, теперішня Росія усвідомлює, що в такому шовіністичному, неоімперському угарі її не приймають у цьому клубі країн. У чесній боротьбі, конкуренції економічних, політичних, ціннісних моделей їм нічого робити, бо Кремлю нема що тут протиставити, окрім гібридного впливу, агресивної зовнішньої політики, і найголовніше – фактичного гопництва, як інструмента захоплення чужого ресурсу, так званого примноження. І його стиль мало чим змінився від часів Івана Грозного.

У КРЕМЛЯ З’ЯВИЛОСЯ ІЩЕ 23 ЗАРУЧНИКА

Що ж мало місце 25 листопада у виконанні російських військових? З точки зору міжнародного права, такі дії ЗС РФ можна розцінювати, відповідно до низки положень "Конвенції ООН з морського права" та україно-російського договору про співробітництво у використанні Азовського моря й Керченської протоки, де наші військові кораблі користуються свободою плавання, щонайменше як грубе порушення свободи судноплавства.

Наші кораблі можуть проходити через Керченську протоку в будь-який час за умови додержання безпеки судноплавства. У будь-якому випадку, якщо військовий корабель порушує закони і правила прибережної держави щодо проходу територіальними водами, прибережна країна має право вимагати негайного залишення таких вод порушником, але в жодному разі не застосовувати безпідставно зброю на ураження.

Читайте: Росiйська загроза та обороноздатність України: безпековi пiдсумки року і перспективи

Перешкоджання вільному судноплавству в Керченській протоці й на Азові, яке чинить Росія, переслідування, таран, обстріл і захоплення українських кораблів ЗСУ з екіпажами безперечно кваліфікується як акт агресії відповідно до ст. 3 Резолюції Генасамблеї ООН №3314 від 14 грудня 1974 року.

Росія і далі, все цинічніше не дотримується жодних декларацій та обіцянок, даних у контексті дотримання територіальної цілісності України. Зокрема і в Будапештському меморандумі.

Головний чинник загрози – російська збройна агресія на сході України, нарощування РФ воєнного потенціалу на Західному та Південно-Західному стратегічних напрямках.

Дедалі потужнішим фактором дестабілізації стає мілітаризація Росією Азово-Чорноморського регіону і проведення російською армією комплексних заходів оперативної, бойової й мобілізаційної підготовки з практичним розгортанням угрупувань військ на стратегічних напрямках.

Росія хоче цю, на перший погляд програшну для неї ситуацію з Керченським інцидентом, використати для подальшої легітимізації й виправдання застосування зброї проти українських моряків хоча би в очах власних громадян

Звісно, кремлівський режим у кращих традиціях сумнозвісної Луб’янки продемонструє вищий пілотаж у юридичній еквілібристиці і постарається спершу натиснути та вибити із полонених українських моряків максимальну кількість штучної "компри" на своє керівництво, аби потім нею оперувати у судово-опереточних постановках. Це вже почало відбуватися. Хлопців спеціально розділили на три групи і таким чином їх опрацьовують, ймовірно намагаючись нацькувати один на одного.

Саме у статусі кримінальних правопорушників їх і етапували до Сімферопольського суду, де і відбувся перший акт згаданої вище легітимізації – звісно, що під відеокамери, стріми та у присутності юрби путіноїдів. Наших військових моряків суд заарештував на найближчі два місяці.

Тим часом Міністр закордонних справ Павло Клімкін чітко висловився, що затримані Росією моряки є військовополоненими відповідно до міжнародного права. І статус згаданих екіпажів потрібно розглядати відповідно до Женевської конвенції 1949 року. Саме тому російський юрисдикційний суд над захопленими силою українськими моряками - неможливий. Крім того, росіяни не лише безпідставно пошкодили, а фактично захопили, читай – вкрали – дороговартісну військову техніку іноземної держави.

Звісно, зрозуміло, що до такої української аргументації повністю залежна від путінської влади російська Феміда, тим паче – спецслужби та прокуратура, не дослухатимуться. Саме тому Київ зараз розпочинає серйозну кампанію, яка вже стала міжнародною, із визволення чергових бранців Кремля, яких стало більше на 23 українця.

Зокрема, майданчиками боротьби та тиску стануть як ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, НАТО, так і окремі заходи на кшталт саміту Великої двадцятки, який відбудеться 30 листопада – 1 грудня в Аргентині. Так, Україна долучить матеріали про напад на військові судна в Керченській протоці до міжнародних судових позовів проти Російської Федерації в Міжнародному суді ООН та в інших установах.

ЮРИДИЧНИЙ ПРОГРАШ КРЕМЛІВСЬКОГО НАПАДУ

Звісно, виникає запитання: "А яка ж тоді українська відповідь на таку їхню вакханалію?" Генпрокуратура України російським військовикам, причетним до нападу на українських моряків, вже повідомила про підозру в низці злочинів. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 15 (замах на злочин), п. 1 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство).

Основні фігуранти – військовослужбовці Прикордонної служби ФСБ та Збройних сил РФ. Зокрема, це такі персони, як контр-адмірал Станкевич – начальник прикордонного управління ФСБ по РК та м. Севастополю, віце-адмірал Мєдвєдєв – заступник керівника Прикордонної служби ФСБ РФ, капітан 1-го рангу Ромашкін – начальник служби пункту управління ФСБ РФ по РК та м. Севастополю, капітан 1-го рангу Шеін – заступник очільника управління Берегової охорони та інші. Поки триває досудове розслідування, ці підозри спрямовано за місцем служби російських військових.

Досудове розслідування встановило, що незаконні агресивні дії проти українських моряків здійснені за безпосереднім наказом й під керівництвом заступника керівника Прикордонної служби ФСБ РФ – керівника департаменту берегової охорони контр-адмірала Станкевича і начальника прикордонного управління ФСБ по АР Крим та м. Севастополю віце-адмірала Мєдвєдєва.

Читайте: З'явилися фото російських командирів, які напали на кораблі України

Але варто зауважити, що в правоохоронних та судових системах обох країн точиться справжня війна – українці збирають реальні докази російської агресії, а от наш противник занятий постійним, практично конвеєрним виробництвом "доказів", що на повірку є фейками, якихось міфічних злочинів, учинених нашими військовими чи урядниками.

От недавно в Росії вкотре було відкрито низку нових проваджень проти українських військових. Російським слідчим нізвідкіля привиділися факти жорстокого поводження представників Збройних Сил України з мирними жителями на Донбасі. Буцімто українські військові обстріляли цивільні об'єкти на вулиці Крилова в селищі Мар'ївка на окупованім терені Луганщини та в селі Гольмовський.

Звісно, це суща ахінея. Нерідко такі от "слідчі" документують результати провокаційних обстрілів, вчинених російсько-терористичними підрозділами саме з метою "виробництва" доказової бази. Звісно, що в Росії ніхто не задає питання, а з якого дива їхні пінкертони проводять слідчі дії на території іншої держави, а федеральні суди і прокуратура приймають здобуті матеріали та справи, виносячи потім "легальні" рішення…

Нагадаю, що Росія ввела санкції стосовно України проти 322 фізичних та 68 юридичних осіб, а також проводить сотні кримінальних проваджень щодо українських військових, посадовців та громадян.

Росіянам нічим спростовувати здобуті СБУ докази жахливих обстрілів житлового мікрорайону Маріуполя в січні 2015-го, коли загинуло понад 30 людей, та інші злочини, скоєні російською вояччиною за ці роки. Приміром, достеменно зафіксовано, що Маріуполь обстрілювали два штатних ракетних дивізіони ЗС РФ, які незаконно перетнули українсько-російський кордон. З території Росії операцією керував ніхто інший, як сам начальник Ракетних військ та артилерії Південного військового округу генерал-майор Степан Ярощук, а в тимчасово окупованому Донецьку в цій же ролі виступав полковник російської армії Олександр Цаплюк (позивний "Горець").

Читайте: Українських моряків у Керченській протоці розстрілював зрадник України

Доказова база злочинів Кремля проти України та його агресії до нашої землі, яку збирають вже майже 5 років, стане запорукою успішного доказування в міжнародних судових процесах загарбницького вторгнення російської армії та її участі в терористичній діяльності на території України. Вже накопичено дуже багато фото та відеоматеріалів, документів, розпоряджень, наказів противника. У цій роботі Києву допомагають партнери із країн НАТО.

Нашим спецслужбам, військовим та правоохоронцям вдалося полонити чи затримати сотні як звичайних бойовиків, так і кадрових військових РФ. Звісно, їх допитували, вони давали свідчення та покази, при них знаходили багато цікавих речей, які немов крупиці разом складають цілісну, юридично бездоганну картину доведення саме російської агресії.

Зрозуміло, що окрім постійної медійної дискредитаційної кампанійщини щодо військово-політичного керівництва України, в Росії чималий ресурс правоохоронної й судової систем спрямований на штучне створення негативного іміджу щодо ключових персон серед українського політикуму й всього військового кластеру. Очільники Міноборони, Генштабу, видів та окремих частин є фігурантами кримінальних справ, порушених Слідчим комітетом РФ. Вочевидь, що таким чином кремлівська верхівка намагається тиснути на наших високопосадовців аби позбавити їх рішучості та послідовності. Проте, ані понад 60 таких справ, ані 600, навіть якщо їх стільки "нашиє" Росія, жодним чином не вплинуть на бажання українців звільнитися від "братського" диктату.