Псевдореформи та успадкування корупції в освіті

Останнім часом суспільство багато дискутує з приводу наявності або відсутності реформ в Україні. Найбільше це стосується таких міністерств, як МВС, МОЗ, Мінфін...

Але одночасно є і такі міністерства, які опинилися в тіні. Це повністю відноситься до Міністерства освіти і науки України, яке за 10 (!) місяців не спромоглося на жодну корисну реформу. Ним лише подається за власний реформаторський крок новий ЗУ "Про вищу освіту", який ще до приходу на посади нинішніх очільників міністерства був розроблений академічною громадськістю України. Замість виважених і назрілих змін, новими керівниками міністерства пропонуються переважно некомпетентні і демагогічні нововведення. Наскільки вони будуть корисними для ВНЗ, ми ще побачимо, але поки що пропозиції нових "реформаторів" наштовхуються на шквал критики експертів. А ні в самому міністерстві, а ні за його межами ці нововведення не розуміють. Не зрозумілими залишаються питання: як виконувати вимоги нового закону, як забезпечити життєдіяльність галузі за нових економічних реалій, що взагалі робити далі? І ось в такій складній ситуації виникає питання. А хто ж в МОН безпосередньо керує вищою освітою та хто є генератором ідей та новацій?

За умови практичного усунення від вирішення непростих і глибинних проблем освітньої галузі чинного міністра С. Квіта, величезним відомством практично повністю керує його дуже довірена особа, така собі Інна Совсун. Зрозумілої передісторії та підстав для призначення Інни Совсун першим заступником міністра освіти і науки України просто не існує. Журналісти доклали чимало зусиль, щоб знайти хоч мізерні аргументи для прийняття такого відповідального рішення, але ці пошуки не принесли жодних результатів. Загадкова молода жінка, яка нещодавно лише захистила диплом магістра, отримує таку відповідальну посаду в МОН. Ми не даремно акцентуємо увагу на дуже низькому академічному рівні і відсутності будь якого досвіду управлінської діяльності першого заступника міністра, адже на такій посаді повинна бути людина, яка розуміється в питаннях управління немалими науково-педагогічними колективами, за плечима якої формування власної наукової школи, наукові здобутки якої визнаються вченими України і світу. Тому з приводу призначення вказаної особи на високу державну посаду в соціальних мережах навіть серед студентів ходять уже легенди.

Таке призначення першим заступником міністра освіти і науки 30-річної дівчини без наукових здобутків за плечима, без будь-якого мінімального досвіду керівництва ВНЗ, або його базовими підрозділами можна порівняти лише з призначенням невійськової людини на посаду міністра оборони. Тільки в останньому випадку, в умовах бойових дій непрофесіоналізм швидко проявляється через людські втрати, а в освіті руйнівні наслідки від некомпетентності будуть очевидними лише через кілька років. А зараз, головне для нової очільниці міністерства, частіше мерехтіти на екранах телебачення з популістськими заявами та піарити себе у Facebook. Чого тільки коштує одкровення пані Совсун про те, як вона на зорі свого становлення боролася з кредитно-модульною системою. На жаль, за думкою освітньої громадськості України цей "реформаторський" крок Совсун можна трактувати, як першу суттєву шкоду, завдану вищій освіті.

З одкровень самої пані Совсун, "…співвіднести себе з посадою першого заступника міністра у віці 29 років було трохи складно. Коли я прийшла в міністерство, у мене було дивне відчуття. Це зовсім інша реальність, ніж та, в якій я жила і працювала до цього. Замість стратегічних роздумів отримуєш купу "поточки", з якою треба розбиратися. Прийшовши в міністерство з добрими намірами, ти розумієш, що тобі дістався поламаний велосипед. Ти не дуже добре вмієш на ньому їздити…".

І це каже людина, яку призначили, так би мовити, вчити інших добре їздити. І тут, вочевидь, постає проблема компетентності та професійності пані Совсун. Адже активна робота в громадських рухах і організаціях і керування вищою освітою держави, що передбачає, в тому числі, і "купу поточки" – це не те ж саме. Хоча, зокрема, можна і по-іншому – можна ці реформи не проводити, а імітувати.

"РЕФОРМИ" В ОСВІТІ ТА "БОРОТЬБА" З КОРУПЦІЇ

Під час прес-конференції щодо антикорупційної діяльності МОН перший заступник міністра Інна Совсун повідомила, що міністерство працює над викриттям корупційних схем в освіті. За її словами, "під антикорупційною діяльністю МОН розуміється не тільки хабарництво, а й випадки викриття та викорінення схем на вищому рівні, над якими міністерство працює вже дев’ять місяців". Зі слів пані Совсун, одна із основних схем корупції – це модель закупівлі підручників. Процедура закупівлі залишалася вкрай непрозорою. Складно було поміняти людей, які започаткували та брали участь у цих процесах. Саме тому, міністерство протягом кількох місяців працювало над тим, щоб ліквідувати Інститут інноваційних технологій та змісту освіти, що відповідав за закупівлю підручників", – наголосила Інна Совсун.

Вона повідомила, що на базі цієї малоефективної структури, у якій працювало 612 співробітників, буде створено дві нові фахові установи: Інститут модернізації змісту освіти, основним завданням якого буде розробка навчальних планів, програм та підручників відповідно до оновлених державних стандартів, та Інститут освітньої аналітики, який забезпечить якісний збір, аналіз та узагальнення конче необхідної статистичної інформації, на основі якої можуть бути прийняті концептуально нові якісні рішення стосовно реформування сфери освіти. "Нові структури будуть містити набагато меншу кількість штатних одиниць. Для порівняння, у Міністерстві освіти і науки, на відміну від Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, працює близько 300 співробітників", – повідомила Совсун.

Але пані Совсун старанно замовчує іншу велику корупційну схему, яка стосується функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Чи не тому, що вона, мабуть, вирішила її очолити? До речі, за наявності ЄДЕБО, яка містить у собі великі обсяги статистичної інформації, не зовсім зрозуміло, навіщо міністерству ще й Інститут освітньої аналітики? Адже найголовніше завдання самого МОНу якраз і зводиться до освітньої аналітики, замість "поточки", яка наповнена некомпетентними діями та корупцією з боку міністерства.

Схема, започаткована Табачником, за зразком Інформаційного центру Мінюсту, сьогодні живе та процвітає під безпосереднім керівництвом Інни Романівни. Фактичними власниками програмного забезпечення, на якому побудована ЄДЕБО, є особи та організації, безпосередньо пов"язані з братами Табачниками, а обслуговування та експлуатацію системи здійснюють посадові особи, які безпосередньо працюють на пана Табачника. А саме колишній радник міністра освіти Самойлов О.В., який до цього часу працює заступником директора ДП "Інфоресурс", яке повністю відповідає за ЄДЕБО. При цьому будь-яка нормативна документація про ЄДЕБО, а також будь-яка нормативна документація щодо її прийняття в експлуатацію та функціонування, за винятком загальних фраз у постанові уряду, відсутня.

Продовжуючи аналізувати ситуацію з ЄДЕБО як найбільш показову з точки зору некомпетентності першого заступника міністра освіти і науки та її небажання серйозно аналізувати існуючі проблеми, можна стверджувати що МОН вводить в оману керівництво держави та громадськість, тому що ніхто практично не вивчав, що в дійсності уявляє собою ЄДЕБО! Виходячи з керівних документів (постанова Кабінету Міністрів України № 752), вищі навчальні заклади направляють в ЄДЕБО відомості, які там ВЕРІФІКУЮТЬСЯ! Так ось, результати журналістського розслідування показали, що це відбувається тільки на папері та на словах, а реально все що надсилає навчальний заклад одразу попадає в базу ЄДЕБО. Тобто незалежне джерело інформації, по якій можна було б здійснювати так звану "верифікацію", взагалі відсутнє. Як наслідок, порівнюються відомості, отримані з ВНЗ і накази, які видані тими ж ВНЗ. Все це, враховуючи великі об’єми інформації, допускає величезні фальсифікації і корупцію у сфері освіти. Теоретично кожен ректор може організувати масовий продаж дипломів свого навчального закладу. І це при тому, що ВНЗ зобов’язані не тільки самостійно вносити всю інформацію в ЄДЕБО, але й ще і сплачувати за підключення та користування ЄДЕБО, що не передбачено жодним нормативним документом.

Простою мовою, ситуація виглядає наступним чином: міністерство хоче збирати якусь інформацію, ВНЗ на свій розсуд цю інформацію самостійно формує, вводить в базу та ще й платить невідомо за що, причому з розрахунку 0,63 грн в квартал за кожного (!) студента. А їх в Україні біля двох з половиною мільйонів! Тобто понад півтора мільйони незаконно зібраних коштів безслідно зникають в міністерській структурі.

При попередньому міністрі ВНЗ "нахиляв" на незаконні проплати колишній перший заступник міністра, вірний соратник Табачника, пан Суліма. З появою нової команди НІЧОГО не змінилося, а ЄДЕБО курує особисто пані Совсун. Цікаво, чи не вважає пані перший заступник міністра збір незаконної платні з ВНЗ яскравим проявом корупції? Враховуючи при цьому і те, що всі персональні дані з ЄДЕБО повністю контролюються і можуть бути скориговані та використані колишнім міністром Табачником в різних інтересах, в тому числі і в інтересах Росії та її спецслужб?

Цікаво, як це можна оцінити? Як непрофесіоналізм чи завідоме введення в оману громадськості, що призведе до тяжких наслідків, з причини масового витоку персональних даних про сотні тисяч українців, а також до фальсифікації документів про освіту?

ХТО ПРОДОВЖУЄ КЕРУВАТИ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ В УКРАЇНІ?

Громадськість вже стомилася слухати нескінченні розмови про реформи в освіті при відсутності практичних дій. При цьому майже всі люди Табачника, що мали безпосереднє відношення до чисельних порушень в МОНі, за окремими винятками, продовжують і нині наполегливо розвалювати систему освіти. Чого варта лише начальник юридичного департаменту МОН Кравченко О.А., персональна креатура міністра Табачника, яка тепер є кращою подругою та головним радником Інни Совсун. Також з пані Кравченко тісно пов’язаний колишній радник Табачника – пан Самойлов Олексій Валерійович, який вже новим міністром поставлений "смотрящим" за розвитком проекту ЄДЕБО. Ці та інші особи тримаються монолітною групою в МОН. Вони продовжують відпрацьовувати та приймати рішення в політичних інтересах та інтересах бізнесу братів Табачників.

Ще у 2012 році пані Кравченко під час інтерв’ю газеті "Освіта України", №42 виголосила слова подяки міністру Табачнику: "Я погодилася, бо з ним дуже комфортно працювати як з керівником. Він чує, надає можливість відстояти свою точку зору, реалізуватися. За два роки дякуючи його розумінню і підтримці зроблено дуже багато. Я навіть не буду брати питання освіти, зупинюся лише на юридичних моментах. Наприклад, проблема корупції. А боротьба за повернення дитячих садків! Це так само боротьба проти корупції. Коли ми кажемо про боротьбу з корупцією, чимало справ, пов’язаних із незаконним відчуженням земельних ділянок, право постійного користування якими належить навчальним закладам. Це коло питань пов’язано з іншою проблемою – коли вищий навчальний заклад (так само і дитсадок, і школа) не можуть заплатити та своєчасно оформити державний акт на земельну ділянку, дуже багато випадків, коли вони не можуть завершити цю процедуру. Саме відсутність оформленої у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою і дають деяким швидким на руку особам чинити незаконні дії. Міністерство, завдяки твердій позиції Дмитра Володимировича постійно контролює ці питання і робить все можливе, щоб якось завершити вирішення цього питання по всій Україні".

Мабуть, саме завдяки "твердій позиції Дмитра Володимировича" і тому, що пані Кравченко так наполегливо боролася з корупцією, за часів міністра Табачника держава втратила як мінімум дві власних будівлі, на користь фірм братів Табачників, за адресами вул. Сагайдачного, 37 та бульвар Шевченко, 27а. На жаль, і нинішній склад МОНу так активно "бореться" з корупцією, що питання про незаконне вилучення вказаних будівель старанно замовчується новими очільниками міністерства, і тому жодна з незаконно відчужених будівель не повернута державі, а прізвища причетних, в тому числі і Кравченко О.А., так і не оприлюднені. А як же вимоги Закону України "Про очищення влади"?

Крім того, за результатами проведеного журналістського розслідування можна припустити про причетність пані Кравченко до фальсифікації деяких документів міністерства. Прикладом є наказ МОН від 29.11.2011 №1126 "Про затвердження Тимчасового порядку формування та функціонування Єдиної бази". Фактично в порушення затвердженого порядку документообігу на сайті МОНу цей наказ не знаходився. Під його номером містився зовсім інший документ http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/544-. Необхідно зазначити, що така маніпуляція з наказом "Про затвердження Тимчасового порядку формування та функціонування Єдиної бази" поставила поза правовим полем усю діяльність ДП "Інфоресурс".

Інший приклад – при запровадженні ЄДЕБО, в частині примусової сплати ВНЗ коштів державному підприємству "Інфоресурс", у своїх вимогах міністерство посилалось на наказ МОНу від 31.12.2010 №1341 "Деякі питання Єдиної державної електронної бази з питань освіти". Оскільки наказ не проходив державної реєстрації, журналістами була зроблена спроба дізнатися про його зміст. Але при перевірці наказ в архіві був відсутній, а номер цього наказу був "зарезервований" за директором юридичного департаменту Кравченко О.А. Як свідчать працівники міністерства, що за часів пана Табачника, така практика маніпулювання і фальсифікації нормативних документів МОН у виконанні Кравченко О.А. була звичним явищем.

КАДРОВА ПОЛІТИКА

В той же час за нового керівництва МОН навчальні заклади залишені самі на себе з новими непереборними проблемами. Візьмемо, наприклад, ситуацію з оголошенням конкурсу на заміщення вакантної посади ректора Харківського національного університету радіоелектроніки. Ситуація загнана у глухий кут і не вирішується вже понад року. Те, що в супереч новому закону України "Про вищу освіту" колектив стільки часу знаходиться у підвішеному стані і його лихоманить, ні в кого з керівництва міністерства, і перш за все, у першого заступника міністра Совсун І.Р., не викликає жодного занепокоєння. І цей приклад непоодинокий.

Так, декілька народних депутатів України нещодавно подали депутатський запит відносно кадрових ініціатив міністерства освіти і науки. Зокрема, йдеться про незаконне звільнення з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі О. Покрещука. У листі вказується на чисельні порушення, допущені у ході перевірки цього Вишу Державною інспекцією навчальних закладів, в тому числі – на підробку підписів та розповсюдження неправдивої інформації про опального ректора. Попередній міністр Табачник безпідставно відмовився підписувати контракт з новообраним колективом ректором Покрещуком, а будь-які звернення від університету повністю ігнорувались. З появою нової команди в МОН на посаду в.о. ректора без виборів колективу (що є прямим порушенням того ж закону України "Про вищу освіту) був призначений колишній перший проректор – пан Гвоздецький , звільнений у свій час за зловживання службовим становищем. За чиєї поради міністерство освіти вирішило провести такі оригінальні кадрові зміни, можна тільки здогадуватись. Але, судячи з того, що команда Табачника все ще знаходиться на "керівних посадах" – приймати незаконні рішення в МОН є кому. Важко уявити, що подібні кадрові призначення відбуваються без врахування думки міністра, першого заступника міністра та керівника юридичного департаменту.

Ще один приклад – незаконне призначення колишнього голови Черкаської ОДА Олександра Черевка на посаду в.о. ректора Черкаського національного університету, всупереч думці колективу цього вишу. Не дали жодного результату звернення членів Ученої ради і співробітників ЧНУ про незаконність вчинених дій. Так, у листі на ім'я президента України Петра Порошенка члени трудового колективу ЧНУ повідомляють, що це рішення прямо суперечить Закону "Про вищу освіту". Відповідно до чинних норм, керувати Вузом до обрання нового ректора повинна посадова особа, визначена статутом навчального закладу. "У справі силового нав'язування керівників Вузів нинішня міністерська команда – гідні продовжувачі справи Табачника", – зазначають члени колективу ЧНУ.

Перелік прикладів некомпетентності, порушення законодавства і вчинення корупційних дій з боку першого заступника міністра МОН у тісній взаємодії з командою Табачника можна ще довго продовжувати. Така "поточка", на жаль, відволікає пані Совсун від стратегічних роздумів і вирішення невідкладних державних справ.

ВИСНОВКИ

Невже пан міністр Квіт та пані перший заступник міністра Інна Совсун у запалі "реформаторства" не помічають очевидних речей, а саме:

- того, що не можна нав’язувати системі освіти неперевірених і наївних "стратегічних" роздумів, а треба запроваджувати лише виважені і прораховані новації?

- того, що людьми, розставленими в свій час міністром Табачником, здійснюється гальмування будь-яких прогресивних змін в системі освіти, і не виключено, що й відбувається постійний злив інформації про діяльність міністерства у табір прибічників "руського мира" та сусіда-агресора?

- того, що не можна боротися з корупцією за подвійними стандартами: показово активно для преси і, в той же час, продовжувати користатися корупційними схемами Табачника у власних інтересах?

- того, що схема збору коштів з ВНЗ для функціонування ЄДЕБО, що й досі процвітає, є не тільки корупційною, але й злочинною?

- того, що прийняття волюнтаристичних кадрових та інших рішень, за "поняттями" нової команди неприйнятне в системі освіти України, що почала процес очищення завдяки Майдану?

На жаль,складається враження, що нове керівництво МОН, перш за все в особі пані Совсун, за 10 місяців роботи так і не зрозуміло суті своєї місії, а суспільство зіткнулося з небаченими раніше некомпетентністю, подвійними стандартами та завищеними самооцінками пані Совсун і не дочекалося жодної бажаної реформи.