Мінфін вдарився у "філателію"

Економлячи 7 копійок на акцизній марці, держава ризикує втратити мільярди гривень

Принцип "Після нас – хоч потоп!" - дуже характерний для української політики. Жити одним днем, не надто задумуючись над тим, що буде завтра і що залишиться нащадкам, переслідує українських державних діячів і урядовців, даючи відповідні результати. А особливо, коли цей "один день" дає можливість для отримання надприбутків.

Історія постійно повертає нас на круги своя. Переломні моменти давали не лише приклад героїчних здобутків, а й приклади банальної меркантильності.

Олександр Севрюк – блискучий дипломат, один із співтворців Брестського миру, отримавши гроші, призначені на викуп українських вояків із італійського полону, просто привласнив ці кошти і жив на них у Відні – на широку ногу.

У той час, як Січові Стрільці вели запеклі бої за Львів у листопадові дні 1918 року, лідер галицьких соціал-демократів Семен Вітик спекулював акціями нафтових підприємств Дрогобиччини.

Історія про те, як Михайло Грушевський на початку ХХ століття "нагрів" на гроші Івана Франка, вже стала легендарною.

Не дивно, що в наші дні скандали фінансового характеру – не рідкість. Хвилі виносять на берег різного роду непотріб. В тому числі хвилі революційні. Чи зменшився після Майдану-2014 рівень корупції в державі?

Судіть самі.

У деяких міністерствах "ціна питання" зросла вдвічі або й утричі. Вчорашні революціонери торгують посадами і купують фешенебельні готелі у центрі столиці – вартістю у кілька десятків мільйонів доларів. Корупційні схеми призводять до "дерибану" власності – олігархічні війни в розпалі. Непотизм (іншими словами – кумівство) став нормою життя. Владний Олімп розуміє тимчасовість ситуації, тимчасовість свого перебування у владних кріслах – і спішить.

"Догнати і перегнати Януковича" – ось гасло нинішніх владоможців.

Януковичу інкримінували крадіжки у розмірі 32 млрд. дол. – за чотири роки. Тобто, 8 млрд. на рік. Сьогодні за півроку правління уряду Арсенія Яценюка з державного бюджету "невідомо куди" зникло 9 млрд. доларів! Тобто, темпи корупції – вдвічі більші, ніж у часи Януковича. І це - на фоні війни та економічної розрухи!

Чим ближче до завершення виборів, тим активність та безсоромність чиновників зростає, вони абсолютно безкарно і безпардонно пропонують відверто корупційні схеми під зовні благовидним приводом. До таких, наприклад, належить ініціатива Мінфіну щодо ніби здешевлення вартості акцизних марок. Міністр фінансів Олександр Шлапак виступив з ініціативою здешевити марку на 7 копійок (замість нинішніх 27 буде коштувати 20 копійок). Аргумент: економія дозволить звільнити велетенські державні кошти.

Тепер уявімо собі пляшку алкоголю вартістю 100 гривень. Чи суттєво впливає на його ціну акцизна марка у 27 копійок? Лише 27 копійок коштує впевненість, що ви купуєте справжню, сертифіковану продукцію, з якої сплачено всі податки.

7 копійок коштує ключовий захисний елемент марки, який неможливо підробити. Адже акцизні марки з винятково голографічним захистом "підприємці" друкували у країнах третього світу, і клеїли на контрабанду та контрафактну продукції, і сміливо реалізовували свою продукцію у торговельних мережах. Адже встановити різницю було неможливо.

Якщо нині піти на вимоги уряду та здешевити марку (а насправді йдеться про намір зменшити рівень захисту), то безперешкодний потік контрабандного і підробного товару – алкоголь, тютюн - поступить на наш ринок, становлячи загрозу для життя людей і для економіки країни. Більше того, тепер після зміни марок пріснопам’ятний "контрабас" знову можна буде продавати в торговельних мережах, оскільки відрізнити його від легальної продукції буде практично неможливо. Крім того, український бюджет недорахується кілька мільярдів гривень. Звісно, за рахунок зменшення вартості марок на 7 коп. – зекономить близько 10 млн. грн.

Відчули різницю?

Її чудово відчувають і ті, хто намагаються провести відповідну постанову. Отже – ціна питання у мільярди гривень. Навіть кілька відсотків "комісійних" для чиновника, який пролобіює дану постанову, обертаються можливістю збагачення на кілька поколінь вперед. А тепер уявіть собі, що цей чиновник пролобіював не лише дану схему, а й відстоює інтереси структури, котра, наприклад, постачатиме голографічну фольгу для друкування акцизних марок нового зразка. Це ж постійний процес – і комісійні за послугу також будуть постійними.

Чи посвячено у цю схему міністра фінансів – не берусь говорити. Найчастіше подібні "гешефти" провертаються на рівні заступників. Але рупором цього процесу виступає саме він.

На фоні даного скандалу знову проявляється скандально відома фірма ЄДАПС. Саме її найчастіше згадують, говорячи про "вітчизняного виробника" голографічної фольги. Я пам'ятаю, як кілька років тому у середовищі регіоналів обурювалися апетитами та схемами, які пропонував ЄДАПС при друці паспортів та інших документів. Схеми, які пропонувалися тоді ЄДАПСом, викликали не просто здивування – через них гальмувався наш процес євроінтеграції.

Лобісти ЄДАПСу намагалися використати усі важелі впливу.

Міняються часи і президенти. Ющенка змінив Янукович, Януковича – Порошенко. Незмінними залишаються корупційні схеми і окремі структури, які однаково успішно лобіюють свої інтереси за будь-якого режиму.

Революція гідності, кажете? Ну-ну! Не забудьте наклеїти новий акциз на пляшку зі свіжим повітрям свободи з Майдану Незалежності!