ЗСУ наступає: як Україна відвойовує Донбас
Після гучних перемог ЗСУ в зоні проведення Операції Об'єднаних сил і повернення під контроль таких населених пунктів, як Південне (Донецька область) і Золоте-4 (Луганська область), в соцмережах нерідко з'являється свіжа інформація щодо просування української армії на Донбасі.
Не всі ці дані підтверджуються у штабі ООС, але заперечувати, що військові не стоять на місці, не можна.
OBOZREVATEL вирішив дізнатися про нові досягнення ЗСУ і як вони загалом впливають на ситуацію на сході країни.
Читайте: ''Готуються до штурму'': у ЗСУ помітили дивну поведінку терористів на Донбасі
У середині липня у мережі Facebook український журналіст Іван Жеведь повідомив, що ЗСУ просунулися на три кілометри біля Троїцького і впритул наблизилися до Калинового.
Однак ця інформація не знайшла підтвердження у штабі ООС, як і повідомлення від волонтера Юрія Мисягіна, який 30 вересня заявив — українські військові просунулися вперед на 6 кв. км і закріпилися на нових рубежах.
У прес-центрі ООС повідомили OBOZREVATEL, що з початку проведення нового формату на Донбасі Збройні сили взяли під контроль понад 15 кв. км української території, зокрема н.п. Південне, Золоте-4 і Шуми, які в ході ретельно спланованої операції і несподівано для російсько-окупаційних військ опинилися під українським прапором у середині серпня.
Як пояснив у бесіді з нами військовий експерт, редактор англомовного журналу Ukrainian Defense Review Антон Міхненко, усі просування ЗСУ відбуваються в рамках Мінських угод, за якими зайняті позиції і так закріплені за Україною.
Читайте: На Донбасі прогримів вибух: загинули троє дітей
"Наші сили просуваються вперед на ті території, які були визначені Мінськими угодами. Після других угод 2015 року в нас є певна лінія розмежування, але бойовики пройшли набагато далі, вони захопили території, які перебували за цією лінією. Всі теперішні рухи, це прихід до тих позицій, які були визначені Мінськом-2", — сказав він.
Нагадаємо, перші Мінські домовленості, підписані у вересні 2014 року, чітко визначили лінію розмежування, якої повинні дотримуватися солдати ЗСУ та проросійські бойовики. Але, як і зазначив Міхненко, порушуючи ці домовленості, терористи продовжували захоплювати українські території, незважаючи на лінію розмежування, тим самим фактично відсунувши її вглиб України.
У 2015 році за результатами переговорів "нормандської" четвірки в лютому 2015 року, були досягнуті нові домовленості, так званий Мінськ-2, в яких прописувалося створення 50-кілометрової буферної зони — "сірої зони". Українські війська відводять важке озброєння на 25 км від фактичної лінії, а терористи — від тієї, що була зафіксована в Мінському протоколі 19 вересня 2014. Саме вглиб цієї зони зараз і просуваються ЗСУ.
"Немає поняття "сіра зона" у правовій площині, є лінія розмежування, встановлена згідно з Мінськими домовленостями, і вона є тим фактором, якого повинні дотримуватися і терористичні організації, і українська сторона", — заявив у коментарі OBOZREVATEL генерал-лейтенант, ветеран зовнішньої розвідки Василь Богдан.
Тобто у ЗСУ є повне право заходити і облаштовувати свої позиції на цих територіях.
Читайте: ''Треба як у Німеччині!'' Ніцой запропонувала жорстке рішення щодо жителів Донбасу
А ось чому в такому випадку українська армія просто не може одним махом взяти під контроль ці землі, пояснив OBOZREVATEL Міхненко.
"Є тактика ведення бойових дій, якщо ми починаємо агресивніші, масовіші дії по всій території, на усіх напрямках, то бойовики відразу почнуть казати, що Україна наступає, намагається завоювати території. І знову "вставай країна народна, вставай "ДНР" і " ЛНР". Вони казатимуть про це РФ, там за це підпишуться, і почнуться повномасштабні бойові дії, які нам не потрібні", — сказав він.
Дивіться відео на тему
А ось військовий експерт Святослав Стеценко взагалі ставить під сумнів стратегічне значення таких дій української армії.
Читайте: Путін злякається? Генерал назвав умову військової відповіді НАТО на Донбасі
"Реального значення ці просування як з боку стратегічних дій, так і тактичних, не має. Хоча тактично — ще може бути. Але треба знати подробиці побудови нашої оборони і оборони противника, і чи дійсно таке просування дає якісь переваги. А стратегічного значення всі ці рухи точно не мають. Вони мали б сенс, якби ми готували наступ і готували плацдарм", — пояснив він у коментарі OBOZREVATEL.
Єдиний реальний позитив просування української армії в буферну зону — взяття під контроль населених пунктів і забезпечення захисту населення, що потерпає від дій бойовиків, вважає полковник.
Не зовсім згоден з такою думкою військовий експерт Сергій Грабський. У коментарі OBOZREVATEL він назвав такі дії української армії ідеально правильною стратегією, яку обрали Збройні сили для забезпечення оперативної ініціативи і переваги на цьому напрямку.
"Щодо тактичних переваг, яких ми тим самим досягаємо — вони важливі насамперед для вдосконалення наших позицій, а по-друге, зменшення загрози обстрілу для мирного населення. Так, ми просуваємося, і в цьому полягає так звана стратегія "жаб'ячих стрибків". Це робиться виключно з метою створення передумов для подальшого успішного наступу ЗСУ на нашій території", — каже Грабський.
Читайте: Під контролем! Штаб ООС повідомив хороші новини з Донбасу
Він також вважає, що таку тактику необхідно застосовувати і надалі, навіть незважаючи на Мінські угоди.
"Заради порятунку життя і здоров'я наших співгромадян, які поки перебувають на окупованій території, в разі необхідності, в разі готовності — ми будемо продовжувати наступ. Мінські угоди повинні бути, але понад усе — життя наших співгромадян. Ми на своїй землі, це наша територія, це наші люди", — заявив військовий експерт.