Ветеран АТО – про найзапекліші бої 2014-го: хлопці плакали, від декого не було що хоронити
Ветеран АТО, письменник і блогер Валерій Ананьєв розповів, з якими болісними спогадами доводиться жити учасникам найзапекліших боїв на Донбасі у 2014 році.
Особистим болем захисник поділився в інтерв'ю для "4 каналу", зазначивши, що такий досвід повністю руйнує будь-які романтичні уявлення про війну (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).
"Романтика часто породжується якоюсь пропагандою. Ми колись у 2015 році сиділи на фронті й хлопці принесли, хтось скачав на телефон, фільм документальний про досить яскраву подію, яка відбувалася у 2014 році. Ми брали участь у цій події. І там це подається так по-геройськи, так красиво, а воно не було так і близько. І в усьому фільмі взагалі не було згадано, яким м'ясом супроводжувалися ці події", – пригадав Герой.
"Хлопці із "Шахтарська" приїздили – вони боялися туди повертатися. У людей просто на підставі того, що відбувалося там 2-3 години, у них був психічний зрив. Як тільки туди приїхали хлопці, ще навіть ніхто не встиг окопатися, були втрати в перші дві години, жахливі", – додав він.
"Люди, яких я знав, від них навіть хоронити не було що. Їх просто на молекули рознесло. І в фільмі про це ні слова не було. Ось такі речі породжують цю на х*р нікому не потрібну романтику".
За словами Ананьєва, його побратими плакали через надважкий моральний тягар і через неможливість довести до кінця почату операцію.
"Плакали. Я згадую, коли нас виводили з оточення в кінці вересня 2014 року, хлопці плакали. Це було морально важко. Бо стільки сил було покладено, щоб пробитися в це місце, скільки людей загинуло, поки ми там стояли. І нас просто виводять, і ми здавали цю територію", – розповів воїн.
За його словами, у нього самого теж був такий найстрашніший день на війні, коли він не міг стримувати сліз, бо навіть не сподівався вижити.
"Була ситуація, коли просто я стояв у штанах, в кедах і тільняшці. І все це було в крові. І смерділо, скрізь смерділо смаженим м'ясом".
"Я проходжу повз комбата, комбат мене запитує, як я. У мене сльози навертаються, руки трясуться, я посміхнувся і сказав, що все добре, дістав телефон і подзвонив. Нам сказали, що на нас іде наступ, танки їдуть, а у нас проти танків ПТУРи і ще щось. Я взяв телефон подзвонити додому, бо я не розраховував цей день пережити. Просто перед цим увесь екіпаж, який був поряд із моєю машиною, вони всі загинули", – розказав про трагічні події 2014 року Ананьєв.
"Я подзвонив мамі сказати, що в мене все добре. І відчуваю, що в мене починає тремтіти підборіддя і в горлі боляче. І я боявся, що зараз можу заплакати, і попросив дати слухавку вітчиму. Я сказав йому, що якщо щось трапиться, то я не хочу, щоб мене хоронили, а хочу, щоб спалили. Він сказав: "Окей". Я поклав слухавку, пішов сів у свій танк і ми поїхали", – завершив розповідь про страшні спогади захисник.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше болісними спогадами про бої за Іловайськ поділився колишній боєць батальйону "Донбас" Артур Хоменко (позивний Арт). Він розповів, що воїнів російські окупанти розстрілювали, як у тирі. Людям довелося бачити, як палають "Урали", як полум'я факелом виходить із-під вежі танка, як у повітрі літають ноги та руки і горять люди.