Вбивство Шеремета: слідство озвучило невідомі раніше докази

Масштабна поліцейська фальсифікація чи віртуозне розслідування, яке зачепило багатьох і зазіхнуло на святе? Пошуки вбивць відомого журналіста Павла Шеремета впродовж усього перебігу розслідування отримували кардинально протилежні оцінки. Однак переважно воно провокувало звинувачення на адресу поліції. Спершу – за надто повільне слідство і відсутність бодай якихось результатів. Потім – через те, що результати і підозрювані таки з’явилися.

У грудні 2019 року за підозрою у причетності до вбивства Павла Шеремета було затримано волонтерку та дитячу кардіохірургиню Юлію Кузьменко, військову медсестру Яну Дугар і музиканта Андрія Антоненка. Звістка про ці гучні затримання сколихнула і обурила суспільство. А терміново скликана пресконференція за участі міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, генерального прокурора Руслана Рябошапки і навіть самого президента України Володимира Зеленського породила більше запитань, ніж дала відповідей, і стала потужним джерелом мемів.

Запитання та білі плями в оприлюдненій інформації щодо ходу розслідування. Десятки судових засідань із кожного з підозрюваних. Сотні публікацій, присвячених найгучнішій справі останніх років. І тисячі звинувачень на адресу правоохоронців, слідчих, експертів, дотичних до розслідування. Аж поки правоохоронці не вирішили привідкрити карти і дати відповіді на найгостріші запитання і звинувачення.

У документальному фільмі, знятому режисеркою Єлизаветою Татариновою у співпраці з Національною поліцією, нема відповідей на запитання, хто ж убив Павла Шеремета. Цю відповідь слідству і суспільству ще належить знайти. Однак тут є покрокова розповідь про те, як проходило розслідування, чому слідчі доходили тих чи інших висновків, як у поле зору слідства потрапили ті, кого сьогодні підняли на прапори невинно ув’язнених. У фільмі також розкриваються раніше невідомі аргументи, докази та висновки розслідування, які здатні змусити замислитися навіть тих, хто до цього був категорично переконаний у непричетності Дугар, Антоненка та Кузьменко до цього цинічного вбивства.

Пропонуємо ознайомитися зі стрічкою Татаринової – і спробувати самостійно розставити розділові знаки в одвічній фразі "Звинуватити не можна виправдати". Адже за численними суперечками, спекуляціями та політичними протистояннями в цій історії загубилося головне: необхідність знайти і покарати справжніх убивць. Ким би вони не були.

Вбивство Павла Шеремета більше було схоже на показову страту. Його підірвали у власному автомобілі у самісінькому центрі Києва ранком 20 липня 2016 року – на очах у сотень свідків. Звідти, з місця злочину на перехресті вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького, і стартувало розслідування, результати якого згодом спровокують численні масові акції протесту.

"Вихідні дані" у правоохоронців, які взялися розслідувати вбивство журналіста, були вкрай обмежені. Адже намагаючись загасити палаюче авто, пожежники скористалися хімічною піною, яка знищила навіть надію на збереження будь-яких біологічних слідів: ДНК, волосся, тощо.

Тож основною ниточкою для слідчих стали опитування тисяч потенційних свідків, перегляд сотень годин записів з відеокамер та аналіз 80 мільйонів телефонних з’єднань поблизу місця скоєння злочину.

"Німі" свідки злочину

"Всього оперативним підрозділом було виявлено 201 камеру на фасадах будинків, з яких була отримана інформація. Записи охоплювали період від одного дня до кількох місяців", - пояснює старший слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління Національної поліції України Василь Бирко.

І зрештою увагу слідчих привернули чоловік та жінка, яких зафіксували неподалік від місця проживання Шеремета. Потрапив на камери також безпосередньо процес закладання вибухівки під автомобіль журналіста – все тією ж жінкою. Звернули увагу правоохоронці і на ще одну жінку, яка, на їх думку, виконувала роль розвідниці – і виявляла усі камери, встановлені за маршрутом, яким у ніч перед вбивством Шеремета рухалася загадкова парочка.

"Слідчо-оперативною групою було встановлено, що до скоєння даного злочину причетна велика група осіб. Були розвідники, які вивчали розташування відеокамер у місці скоєння злочину, в районі місця проживання потерпілого, які вивчали його спосіб життя, маршрут руху. Також ми розуміємо, що були особи, які виконували роль закладчиків, тобто особи, які безпосередньо заклали вибухівку під автомобіль потерпілого Павла Шеремета. Також була особа, яка привела в дію цей вибуховий пристрій дистанційно і скоїла вбивство журналіста", - розповідає Вадим Дзюбинський, голова Департаменту карного розшуку Національної поліції України.

"Слідство звернуло увагу на дівчину, яка з’являлася на камерах спостереження у певних частинах маршруту майбутніх закладників і робила певні нелогічні дії для простого перехожого. Вона швидко і оперативно робила фотографії відеокамер та намагалась це приховати", - доповнює колегу перший заступник голови Нацполіції Євген Коваль.

Крок за кроком, камера за камерою правоохоронці встановлювали маршрут загадкової парочки закладників – у зворотньому порядку, від автомобіля, де вони заклали вибухівку і аж до моменту, де вони вперше потрапляють на відео. Слідчі запевняють: невідомі чоловік і жінка намагалися рухатися дворами, аби якомога менше потрапляти у поле зору камер відеоспостереження. Але початкова і кінцева точки їх нічної "прогулянки" до машини Шеремета у правоохоронців не викликає жодних сумнівів: арка на вулиці Гончара. Разом з журналістами слідчі проходять весь маршрут невідомих – і зрештою повертаються на те ж місце, з якого старутували.

Після закладання вибухівки зловмисникам залишалося лише привести її в дію, коли в автомобілі буде сам Шеремет. За версією слідства, це вранці зробила жінка з нічного відео.

"Ця жінка з’являється зранку, проходить частину маршруту, також оглядає місцевість. У певному квадраті вона зникає і ймовірно перевдягається, тому що ми на окремих фрагментах відеозаписів бачимо напевно цю жінку, але в іншому одязі. Після цього, за версією слідства, вона перебуває у недобудованому старому приміщенні, звідкіля дуже гарно видно автомобіль Шеремета, припаркований біля його будинку. Напевно там ця особа знаходиться. І і після того, як Шеремет сідає в автомобіль і вирушає на роботу, вона приводить у дію вибуховий пристрій. Після цього, знову ж таки, напевно, перевдягається і ми бачимо її знову на маршрутах, як вона покидає місце скоєння злочину швидкою ходою. Вона крокує в сторону метро "Університет", де ми її загубили і після цього більше не бачили", - розповідає Коваль.

Разом з тим, за словами правоохоронців, вони вже 4 роки зіштовхуються з категоричним небажанням Служби безпеки України надати слідчій групі відео з кількох камер спостереження. Ті відеозаписи співробітники СБУ вилучили одразу після вбивства разом з самими камерами – і у відповідь на численні звернення Нацполіції відбуваються відписками. Одна з камер була направлена прямісінько на закинутий недобуд, звідки, за версією слідства, було активовано вибуховий пристрій.

"Цей відеозапис можливо допоміг би слідству встановити особистість або особливі прикмети жінки, яка це скоїла. Власник відеозапису повідомив, що цей відеозапис разом з відеореєстратором у нього вилучили працівники СБУ. І після повернення відеореєстратора відеозапис вже був відсутній", - розповів Дзюбинський. Він також додав, що численні прохання слідчих до СБУ надати копію цього та інших відео досі лишаються без відповіді. Хоча одне з таких "зниклих" відео загадковим чином вигулькнуло у фільмі-розслідуванні Дмитра Гнапа у 2017 році.

Від обставин злочину – до підозрюваних

Окрему увагу в фільмі приділено вибуховому пристрою, який став знаряддям вбивства Шеремета. Правоохоронці розшифровують інформацію про "половинку МОНки", яка свого часу стала мемом і активно використовувалася адвокатами підозрюваних для висміювання висновків слідства. Насправді, йдеться не про розпиляну навпіл міну, як це могло здатися з інтернет-мемів, а про те, що штатна бойова міна була вихолощена у кустарних умовах і для виготовлення вибухового пристрою було використано лише половину вибухівки, яка в ній була. При цьому, експерти запевняють: міна, з якої виготовлений вибуховий пристрій для Шеремета, мала особливі "прикмети": вона була виготовлена на базі МОН-50. А вражаючий елемент у ній, на відміну від переважної більшості таких боєприпасів, був досить рідкісним: міна була начинена не "шариками", а так званими "роликами" - шматкам металевого дроту, порубаного на частини і вкладеного в нижню частину МОН-50, зверху покритого гексогеном з пластифікатором. До речі, сам гексоген також не так просто дістати – використання тротилу для створення вибухівки куди більш поширене через його більшу доступність. Про це свідчать висновки експертів-вибухотехніків, зокрема, з ФБР, які досліджували залишки вибухової речовини, знайденої на місці вбивства.

"В Україні МОН-50 представлені здебільшого з уражуючим елементом у вигляді шаріків. Тож велику роль зіграє у подальшому, коли ми вийдемо на підозрюваних, те, що вражуючі елементи вибухового пристрою у справі Шеремета включали у себе саме ролики", - пояснює Коваль.

"Було встановлено, що злочинці використали вибуховий пристрій з вибуховою речовиною приблизно 400 г в еквіваленті тротилу. Це є половинчатим зарядом міни МОН-50. Тобто ми розуміємо, що сила вибуху була занижена саме шляхом переробки штатної МОН-50", - доповнює Дзюбинський.

Ці висновки слідства були підтверджені двома слідчими експериментами.

Саме тому правоохоронці і взялися аналізувати злочини, що скоювалися за допомогою схожих пристроїв, для виготовленні яких ймовірно використовувалися такі ж міни, а точніше – їх вміст і створені на його основі вибухові пристрої.

І саме так, через невдалий замах на підприємця з міста Косів Чекурака, для скоєння якого було використано майже ідентичний вибуховий пристрій, в поле зору слідчих потрапляє подружжя Владислава та Інни Грищенків, які свого часу перебували на Донбасі у складі добробатів. А через них, коли експерти однозначно запевнили, що на відео не вони – на співмешканця Юлії Кузьменко Петра Кияна, який став з’єднувальною ланкою між волонтеркою, Яною Дугар та Андрієм Кузьменком. Грищенки ж зараз фігурують у розслідуванні як люди, що можуть бути причетні до виготовлення та передачі вибухового пристрою, за допомогою якого був вбитий Шеремет.

Зокрема, правоохоронці встановили, що напередодні вбивства Шеремета Кузьменко з Кияном повертаються з відпочинку в Одеській області. Вони запевняли, що втомлені з дороги, відпочивали вдома. Однак оперативники встановили, що Киян одразу після повернення до Києва зустрічався з Андрієм Антоненком у центрі міста. 18 липня Киян та Антоненко кілька разів зідзвонювалися, а потім, згідно аналізу білінгових даних мобільних операторів зустрілися – і були разом аж до 3 години ночі.

Спростували правоохоронці і версію Юлії Кузьменко щодо затримки літака, на якому повернувся з відпочинку її син і який вона о 3 ночі зустрічала у Борисполі: за даними прикордонників літак прилетів вчасно, а відновлені дані з телефона Кузьменко дозволяють стверджувати – о 3 ночі вона перебувала в центрі Києва…

Подібних нестиковок у справі – чимало. Правоохоронці стверджують: наразі вони спростували всі алібі, які висували адвокати підозрюваних. Однак визнають: білих плям у обставинах цього злочину досі чимало. І саме заповнення цих білих плям і встановлення реальних вбивць, їх спільників та мотивів – в інтересах не тільки правоохоронних структур, а й всього суспільства.

Велика увага у фільмі приділена обгрунтуванню тих чи інших агрументів слідства, доречності та обгрунтованості тих чи інших експертиз. Неодноразово висміяна захисниками підозрюваних експертиза ходи, проведена групою експертів на чолі з британським фахівцем Айвоном Бірчем не викликає сумніву ні у вітчизняних, ні у закордонних спеціалістів, які були залучені до розслідування.