Блог | Уряд схвалив оновлену Морську доктрину України
Майже через три з половиною роки та після двох нагадувань в указах президента від 2015-го та 2018-го років, Уряд схвалив оновлену Морську доктрину України на період до 2035 року.
Довідково.
Рішення РНБО України "Про Стратегію національної безпеки України" (введено в дію Указом Президента України від 26.05.2015 року №287/2015): передбачає Кабінету Міністрів України затвердити у тримісячний строк нову редакцію Морської доктрини України.
Рішення РНБО України "Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці" (введено в дію Указом Президента України від 12.10.2018 року №320/2018): передбачає Кабінету Міністрів України ухвалити у місячний строк рішення щодо безумовного виконання рішення РНБО "Про Стратегію національної безпеки України", в частині затвердження Морської доктрини України.
А чи відповідає цей Документ, після "тривалого блукання по провладним кабінетам" сьогоднішнім політичним, економічним і правовим реаліям?
Чи зупинить цей Документ подальше поглиблення конфліктних та кризових процесів у морському кластері держави на політико-бізнесовому підґрунті?
Чи з’явиться державне розуміння нормативно-правового регулювання морської політики України?
Питання перше:
Чому на період до 2035 року? Чому така довгострокова перспектива для країни, яка майже 5-ть років воює? Зробивши спробу заглянути на 17 років вперед, а чи є у влади розуміння того, що відбулося та відбувається у неї "під носом і трохи далі"? Чи є розуміння кроків короткострокової і середньострокової перспективи та їх ресурсного забезпечення?
Читайте: Морська доктрина України, або Спроба крізь час зазирнути у майбутнє України як морської держави
Аналізуючи окремі регуляторні документи державного рівня прослідковується їх просторова та часова неузгодженість. Наприклад, Морська доктрина на період до 2035 року, Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.05.2018 року №430), Стратегія розвитку морських портів України на період до 2038 року (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.08.2013 року №548), а Державна програма розвитку озброєння та військової техніки до 2020 року.
Очевидна необхідність приведення "до одного знаменника" нормативно-правової бази державного рівня, від якого буде "відштовхуватися" відомче та регіональне нормування.
Питання друге:
Як відомо, розробником проекту Морської доктрини, ще у 2016-му, був Національний інститут стратегічних досліджень, модератором же на державному рівні визначено Міністерство інфраструктури України.
Чому Уряд зупинився саме на такому виборі модератора? Адже до його компетенції відносяться лише частина видів морської діяльності – торговельне судноплавство та портова діяльність.
Читайте: Стратегічний майданчик Росії в Україні: куди дивиться влада?
Довідково.
Конвенцією ООН з морського права (ратифікована Верховною Радою України у 1999 році) визначено наступні види морської діяльності:
морські та річкові перевезення;
морське промислове рибальство та промисел інших живих ресурсів;
військово-морська діяльність;
розробка корисних копалин на дні і в надрах;
морські наукові дослідження;
збереження морського середовища та його ресурсів;
прокладка підводних кабелів та трубопроводів;
виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру;
створення і використання штучних островів, установок і споруд.
підготовка кадрів.
Читайте: Море не прощає помилок нікому, навіть владі
Крім того, до цих видів морської діяльності варто також додати портову діяльність, риборозведення, морську енергетику, охорону морських кордонів, охорону культурно-історичної спадщини, туризм і рекреацію.
Чому не Міністерство оборони України чи Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, до речі, до сфери відповідальності останнього відносяться суднобудівна та суміжні з нею галузі?
Чи питання забезпечення сталого розвитку приморських регіонів країни, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного та Азовського морів знаходяться в сфері відповідальності Міністерства інфраструктури України?
Чому проігноровано Міністерство аграрної політики та продовольства України? Чи промислове рибальство як вид морської діяльності це не його відповідальність? І йому не треба будувати сейнери та траулери, долати проблеми імпорту морепродуктів в Україну, який значно перевищує власний вилов.
А разом з ним і Міністерство екології та природних ресурсів України, і Міністерство освіти і науки України, і Міністерство внутрішніх справ України, в підпорядкуванні якого знаходяться Морська охорона Державної прикордонної служби України, Державна служба з надзвичайних ситуацій (в тому числі і на водних об’єктах) України та підрозділи водної поліції.
Вочевидь напрошується відповідь – колегіальність на вищому законодавчому та виконавчому рівнях, яка повинна бути формувачем морської політики та нести відповідальність за її реалізацію.
Читайте: Российская агрессия на Азове: есть ли шанс ее отразить?
Це і вимагає створення системи управління морською діяльністю України та її архітектури на державному та регіональному рівнях шляхом формування:
Морської колегії при Кабінеті міністрів України за участі у її складі міністрів, діяльність яких пов’язана з морською галуззю держави, керівників приморських регіонів, представників ділових кіл і громадських організацій, що дозволило б на якісному експертному та професійному рівні формувати основні напрямки державної морської політики, розмежувати повноваження та відповідальність між міністерствами і відомствами України за їх реалізацію;
депутатської Комісії (на постійній основі) з державної морської політики у Верховній Раді України;
спеціальних органів-формувачів регіональної морської політики – рад з морської діяльності в приморських адміністративно-територіальних одиницях тощо.
Питання третє:
Дивує назва постанови Уряду "Про внесення змін до Морської доктрини України на період до 2035 року", яка писалася в мирній Україні 2009-го.
Аналізуючи структурність старого та нового варіанту Морської доктрини можна констатувати, що вона різна. Але, відійдемо від юридичної трактовки понять – зміна до Морської доктрини України 2009 року чи новий документ з урахуванням дій РФ як країни-агресора, стану видів морської діяльності, стану економіки, євроінтеграційних процесів, децентралізації влади та формування регіональної морської політики тощо.
А на скільки цей Документ збалансований з, уже існуючими, Воєнною доктриною та Стратегією національної безпеки, з зовнішньою та внутрішньою складовими державної політики?
Наприклад, "Розвиток військово-морської діяльності" винесено в окремий розділ Морської доктрини, а його завдання – "Розвиток інфраструктури базування ВМС та Морської охорони Державної прикордонної служби та її відновлення в АР Крим після повернення тимчасово окупованої території під контроль України" та "Зміцнення сил і засобів ВМС та Морської охорони Державної прикордонної служби в Азовському морі" складно імплементувати при відсутності скоординованої Державної стратегії по реінтеграції Криму та Державної програми кораблебудування.
Питання четверте:
Пункт 2 постанови Уряду: "Міністерству інфраструктури, Міністерству оборони, Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом із заінтересованими органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України у тримісячний строк проект плану заходів з реалізації Морської доктрини України на період до 2035 року".
Що значить зацікавлені органи виконавчої влади? А що Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші не є повноправними суб’єктами державної морської політики?
Знову ж, хто модератор на державному рівні розробки Проекту плану заходів реалізації Морської доктрини України, термін розробки якого закінчується в "розгар" президентських виборів та при вже прийнятому бюджеті на 2019 рік?
Без чіткого розуміння та визначення послідовності кроків на державному рівні можливими залишаються ризики непослідовності державної морської політики як це було з Рішенням РНБО України "Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави" (введено в дію Указом Президента України від 16 травня 2008 року № 463/2008), яке не будучи реалізованим скасовано у 2014 році (п.20 Рішення РНБО України "Про скасування деяких рішень Ради національної безпеки і оборони України" (введено в дію Указом Президента України від 06 червня 2014 року № 504/2014) чи з не фінансуванням Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу "корвет" за проектом 58250 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №879).
Читайте: Навіщо було оприлюднено цифри кримських зрадників: все має свою ціну і зрада теж
Прийняття Морської Доктрина не повинно залишатися лише "декларацією добрих намірів", для її впровадження є необхідним розробка ефективних механізмів реалізації:
Необхідно термінове прийняття Закону України "Про державну морську політику", який повинен закріпити основні принципи та механізми реалізації державної морської політики та Державної програми кораблебудування, яка б окреслила економічну діяльність суднобудівної та суміжних з нею галузей хоча б, на 10 років вперед.
Розробити програми розвитку кожного з видів морської діяльності на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, які мають бути адаптовані до стану економіки та євроінтеграційних процесів.
3. Передбачати формування інвестиційної привабливості всіх видів морської діяльності як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів шляхом реалізації відповідних заходів державної підтримки суб’єктів господарювання всіх форм власності, а не лише вибіркових за політико-бізнесовим та лояльним до провладних сил принципам.
І на кінець, читаючи обґрунтування до постанови Уряду "прийняття рішення дасть змогу реалізувати національні інтереси України в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах територіального моря України …." хочеться відмітити, що НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ СПОЧАТКУ ФОРМУЮТЬСЯ, А ЛИШ ПОТІМ ПРОСУВАЮТЬСЯ ТА ЗАХИЩАЮТЬСЯ.
Окупація Криму, піратське розграбування родовищ газу на континентальному шельфі, перешкода торгівельному судноплавству та діяльності морських портів на Азові, акт агресії в Чорному морі 25 листопада поточного року – що ще повинно статися, щоб "відкрилися очі" на морську проблематику та її важливість для України?
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...