Блог | Чаша терпіння російської сторони переповнена
Завдання номер один для Кремля: Київ повинен вступити в прямі переговори з бойовиками на Донбасі
Путін з перших днів військового конфлікту на Донбасі намагався уявити картину таким чином, що це – внутрішній конфлікт України, і Росія є не стороною конфлікту, а добровільним миротворцем.
Коли було створено Спільний центр з контролю і координації на Донбасі, до його функцій належали два напрямки: стежити за розведенням важких видів озброєння і координувати режим припинення вогню на певних ділянках в тому випадку, якщо там було потрібно відновлення об'єктів критичної інфраструктури, - пише Георгій Тука для НВ. - Це лінії електропередачі, водопроводи, газопроводи, Донецька фільтрувальна станція і тому подібні.
Механізм працював так: після чергового пошкодження життєво важливих елементів українська сторона писала заявку з пропозицією в такий-то точці (додавалися координати) забезпечити режим припинення вогню для проведення відновлювальних робіт з такого-то числа і в такий-то період часу. Росіяни, що перебували в Соледарі Донецької області, вступали в переговори з росіянами, які безпосередньо керують терористами, і певним чином вони там домовлялися. Іноді це було швидко, іноді – ні. Іноді режим припинення вогню дотримувався, іноді – ні. По-різному. Проте, такий механізм так-сяк працював. Виїжджали ремонтні бригади, відновлювали пошкоджені об'єкти, які через якийсь час знову зазнавали атак.
Читайте: "Героев" гибридной войны нужно знать
На сьогодні російська сторона заявила про свій вихід зі Спільного центру, мотивуючи це тим, що нібито Україна обмежує їхню свободу пересування, принижує їхню честь і гідність і так далі. До такого вчинку вони йшли цілеспрямовано, ще з серпня, коли керівництву СЦКК з російської сторони було направлено лист, у якому повідомлялося, що один з російських генералів, проходячи зі строєм повз українського військовослужбовця звернув увагу, що український солдат не віддав честь російському генералові, а на зауваження відповів якось по-хамськи, та ще й штовхнув плечем. Цей інцидент став краплею, яка, скажімо так, переповнила чашу терпіння російської сторони.
Тепер про наслідки такого рішення. У разі пошкодження об'єктів інфраструктури на Донбасі у нас залишається один єдиний шлях вирішити проблеми – звертатися до представників СММ ОБСЄ як посередників. Чи буде цей механізм ефективним? Сумніваюся. Але це наш єдиний варіант. Я прогнозую, що в найближчі дні буде де-небудь здійснено обстріл, буде пошкоджено важливі об'єкти інфраструктури, щоб продемонструвати нам, хто в домі господар. В останні дні військова ситуація в зоні конфлікту погіршилася, і це логічне продовження всіх дій Росії.
Для чого Росії це потрібно? Завдання номер один, про що Путін говорив багато разів з самого початку, – Київ повинен вступити в прямі переговори з бойовиками на Донбасі. Якщо Україна піде на такий крок і почне будь-які переговори безпосередньо з представниками ОРДЛО, то де-юре це буде означати фактичну легітимізацію цих режимів.
Читайте: "Космоснаш". Какую роль в войне с Россией играют космические войска Украины
Приблизно півтора-два місяці тому я спілкувався з керівництвом Молдови, і в уряді Молдови вважають, що свого часу було допущено жахливу стратегічну помилку з їхнього боку: вони вступили в прямі переговори з Придністров'ям, визнавши їх стороною конфлікту. Якщо не дай боже, ми зробимо такий крок, тоді Росія однозначно вийде з усіх переговорних процесів, мотивуючи це тим, що ось, нарешті, почалися прямі переговори між Києвом і Донецьком і Луганськом, і ось нехай вони там собі домовляються. При цьому всі чудово розуміють, що реальним господарями на тій території не є Пасічник і не Захарченко, а Володимир Володимирович.
