Блог | Чаша терпіння російської сторони переповнена

Завдання номер один для Кремля: Київ повинен вступити в прямі переговори з бойовиками на Донбасі

Відео дня

Путін з перших днів військового конфлікту на Донбасі намагався уявити картину таким чином, що це – внутрішній конфлікт України, і Росія є не стороною конфлікту, а добровільним миротворцем.

Коли було створено Спільний центр з контролю і координації на Донбасі, до його функцій належали два напрямки: стежити за розведенням важких видів озброєння і координувати режим припинення вогню на певних ділянках в тому випадку, якщо там було потрібно відновлення об'єктів критичної інфраструктури, - пише Георгій Тука для НВ. - Це лінії електропередачі, водопроводи, газопроводи, Донецька фільтрувальна станція і тому подібні.

Механізм працював так: після чергового пошкодження життєво важливих елементів українська сторона писала заявку з пропозицією в такий-то точці (додавалися координати) забезпечити режим припинення вогню для проведення відновлювальних робіт з такого-то числа і в такий-то період часу. Росіяни, що перебували в Соледарі Донецької області, вступали в переговори з росіянами, які безпосередньо керують терористами, і певним чином вони там домовлялися. Іноді це було швидко, іноді – ні. Іноді режим припинення вогню дотримувався, іноді – ні. По-різному. Проте, такий механізм так-сяк працював. Виїжджали ремонтні бригади, відновлювали пошкоджені об'єкти, які через якийсь час знову зазнавали атак.

На сьогодні російська сторона заявила про свій вихід зі Спільного центру, мотивуючи це тим, що нібито Україна обмежує їхню свободу пересування, принижує їхню честь і гідність і так далі. До такого вчинку вони йшли цілеспрямовано, ще з серпня, коли керівництву СЦКК з російської сторони було направлено лист, у якому повідомлялося, що один з російських генералів, проходячи зі строєм повз українського військовослужбовця звернув увагу, що український солдат не віддав честь російському генералові, а на зауваження відповів якось по-хамськи, та ще й штовхнув плечем. Цей інцидент став краплею, яка, скажімо так, переповнила чашу терпіння російської сторони.

Тепер про наслідки такого рішення. У разі пошкодження об'єктів інфраструктури на Донбасі у нас залишається один єдиний шлях вирішити проблеми – звертатися до представників СММ ОБСЄ як посередників. Чи буде цей механізм ефективним? Сумніваюся. Але це наш єдиний варіант. Я прогнозую, що в найближчі дні буде де-небудь здійснено обстріл, буде пошкоджено важливі об'єкти інфраструктури, щоб продемонструвати нам, хто в домі господар. В останні дні військова ситуація в зоні конфлікту погіршилася, і це логічне продовження всіх дій Росії.

Для чого Росії це потрібно? Завдання номер один, про що Путін говорив багато разів з самого початку, – Київ повинен вступити в прямі переговори з бойовиками на Донбасі. Якщо Україна піде на такий крок і почне будь-які переговори безпосередньо з представниками ОРДЛО, то де-юре це буде означати фактичну легітимізацію цих режимів.

Приблизно півтора-два місяці тому я спілкувався з керівництвом Молдови, і в уряді Молдови вважають, що свого часу було допущено жахливу стратегічну помилку з їхнього боку: вони вступили в прямі переговори з Придністров'ям, визнавши їх стороною конфлікту. Якщо не дай боже, ми зробимо такий крок, тоді Росія однозначно вийде з усіх переговорних процесів, мотивуючи це тим, що ось, нарешті, почалися прямі переговори між Києвом і Донецьком і Луганськом, і ось нехай вони там собі домовляються. При цьому всі чудово розуміють, що реальним господарями на тій території не є Пасічник і не Захарченко, а Володимир Володимирович.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...