"Це була ніч пекла": що говорять свідки теракту в Оленівці й чому досі не встановлено точної кількості жертв

Два роки тому в ніч на 29 липня російські окупанти підірвали барак на території Волноваської виправної колонії в селищі Оленівка на Донеччині, де утримували військовополонених захисників "Азовсталі". Внаслідок вчиненого загарбниками воєнного злочину загинули щонайменше 57 українських воїнів, 130 дістали поранення різного ступеня тяжкості.

Досі точна кількість жертв невідома, адже за роки війни міжнародні організації так і не отримали доступ до місця російського теракту. В другу річницю трагедії OBOZ.UA зібрав історії деяких свідків і розповідає, чи можливо покарати винних у цьому цинічному злочині росіян.

Оленівська колонія: що відомо про теракт

27 липня 2022 року росіяни перевели майже 200 полонених бійців бригади Національної гвардії України "Азов" у розташоване в промзоні Оленівки нашвидку відремонтоване приміщення Волноваської виправної колонії. Наступного вечора військовополонених вишикували, перевірили за списком і по одному завели в барак, заборонивши виходити на вулицю.

28 липня приблизно о 23:15 за межами колонії почувся вибух, а близько опівночі пролунав другий – вже в бараку. Внаслідок нього приміщення завалилося і спалахнула пожежа. Всі бранці, які перебували в частині бараку, де був вибух і палало полум’я, загинули. Ті з військовополонених, які перебували в іншій частині приміщення, дістали важкі поранення й страшні опіки. Звідти чулися крики, але зайти всередину вже було неможливо.

У країні-агресорі майже одразу заявили про загибель понад 50 українських захисників, наголошували, що кількість поранених невідома, і звинуватили в цьому ЗСУ. Зокрема, окупанти стверджували, що це українці "вбили своїх", вдаривши по колонії з американської реактивної системи HIMARS. Україна і багато партнерів Києва категорично відкинули ці звинувачення держави-терориста, наголошуючи, що теракт влаштувала саме РФ.

3 серпня 2022 року генсек Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерреш повідомив про запуск місії для встановлення фактів трагедії в Оленівській колонії. Проте росіяни нікого не пустили на місце трагедії: переговори про доступ були тривалими й безрезультатними. Місію розпустили 5 січня 2023-го, вона так і не відвідала Україну.

Окрема Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, яка працювала ще з 2014 року, проаналізувала показані на російському телебаченні свідчення 16 постраждалих, вивчила публічні світлини з місця подій і 20 заяв, зроблених російськими чиновниками, які відвідали в’язницю. Фахівці озвучили такий висновок: Росія спланувала і здійснила теракт в Оленівці. Згодом у широкому звіті ООН зазначили, що напад на казарму здійснено зі сходу на захід, тобто саме з окупованої частини України, і вибухи не були спричинені HIMARS. Водночас Організація не стала публічно звинувачувати РФ.

11 жовтня 2022-го на підконтрольну Україні територію повернули тіла 62 військових, серед яких були й жертви цього теракту. Рік потому, в липні 2023-го, було озвучено такі дані: загиблих щонайменше 57, поранених 130, тривали експертизи ДНК ще щодо 16 ймовірних жертв.

Тоді ж Офіс генпрокурора України повідомив висновки слідчих: окупанти вистріли по бараку з військовополоненими з термобаричного гранатомета. В української воєнної розвідки була й така версія: російські воєнні злочинці не мали наміру обмінювати полонених в Оленівці й умисно стратили їх, щоб приховати тортури та умови утримування. Генштаб ЗСУ повідомляв, що підрив колонії вчинили найманці ПВК "Вагнер" без узгодження з військовим керівництвом РФ.

Свідчення про теракт звільнених із полону захисників

Прикордонник Віталій Супрун

У полон захисник потрапив у Маріуполі із заводу Ілліча разом із 36-ю бригадою морської піхоти. Він теж побував в Оленівці. Щоправда, 29 квітня звідти його перевезли до іншої в’язниці в Росії.

Він розповів, що коли росіяни привезли їх у колонію, облаштованої в’язниці там не було. А вже через тиждень вони почали все білити, фарбувати, висаджувати дерева. За словами прикордонника, росіяни завжди дуже ретельно серед полонених вишукували азовців.

"Вони по тюрмах, в яких я тільки не був, у тих людей, у яких були певні татуювання, одразу питали: "Азовець? Нацист?". Ну, відповідно вже застосовували фізичну силу й інші засоби насильства… Рідко контролювали свою силу. Там стільки ненависті в них. Чому так? Я не знаю", – зізнався боєць.

Він вважає, що з плином часу знайти на місці вибуху тієї казарми в Оленівці навряд чи щось вдасться, бо росіяни давно все почистили та прибрали. Тож якісь свідчення хіба що від місцевого населення можна буде отримати, "якщо Україна колись потрапить в Оленівку".

"Спочатку їхнім репортерам все показали, вони там все красиво відзняли, а потім "декорації" тихенько прибрали… Вибухом в Оленівці окупанти хотіли показати росіянам, тобто внутрішньому споживачу, що Україна нібито не турбується про своїх полонених, сама їх "знищує"… Нам в одній в’язниці приносили телевізор і показували їхній перший федеральний канал – я не знаю, як його можна дивитися! А уявіть, як із мозком у тих людей, які постійно таке дивляться", – розповів Віталій Супрун.

Версію прильоту з HIMARS по колонії прикордонник не сприймає. За його словами, якщо й був удар артилерією, то лише з окупованої території. Наприклад, із боку Донецька.

"Поки ми були там, постійно чули, як снаряди літали в бік Маріуполя, Волновахи. Було чути, як між Донецьком і Оленівкою стояли артустановки, які відпрацьовували по позиціях наших військових", – зауважив воїн.

Михайло Ротар, морпіх 36-ї бригади

До повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну брав участь в АТО, оборонець Маріуполя, вийшов із полону в лютому 2023 року.

В Оленівку потрапив із "Азовсталі": звідки його, як і інших полонених, відправили в колонію №120. Він за вказівкою окупантів готував місця в тому бараці, де потім був вибух.

"Нам сказали, що в наших бараках місць вже немає, треба ще зробити, бо ще завезуть полонених. І ми робили хлопцям місця. Потім в один момент просто заводять азовців туди. А через два дні туди влучання", – пригадує військовий.

Олег Совенко, боєць полку "Азов"

Учасник березневої спецмісії до Маріуполя (коли сили перекидали туди вертольотами), оборонець "Азовсталі" виходив у полон 18 травня 2022 року. Звільнили його під час обміну в вересні 2022-го.

Він підкреслив, що до полку "Азов" у росіян взагалі було погане ставлення: хлопців били, катували, з них вибивали свідчення проти себе, проти побратимів.

"Яке може бути ставлення? Якщо хлопців відправили у барак і просто підірвали", – обурився воїн в інтерв’ю "Суспільному".

За його словами, барак для полонених росіяни готували у промзоні, у виробничих цехах. Також у них були списки з іменами, кого туди відправляють: окупанти буквально за день сформували список людей, перенесли до бараку матраци й відправили туди українських воїнів, які навіть і разу не переночували там, бо вже вночі пролунав вибух.

"Під колонією стояла техніка, і окупанти постійно вели обстріли звідти і прикривалися нами. Саме в ту ніч були "виходи" з системи залпового вогню, і серед цих "виходів" було чутно гучний вибух. Тоді вже піднявся дим, можна було побачити вогонь. Ми всі виглянули та побачили, що горить саме те місце, куди перевели хлопців. До загиблих та важкопоранених у нас доступу не було. Я десь через місяць бачив поранених, коли частину легкопоранених із них вже повернули до бараків", – розповів боєць.

Костянтин Кожекін, офіцер бригади "Азов"

До 24 лютого 2022 року був власником бізнесу в Маріуполі, долучився до оборони міста, тримав "Азовсталь", був свідком теракту у колонії в Оленівці.

Азовець теж говорив, що у новий барак, де згодом пролунав вибух, переміщали людей за списком, насамперед із "Азову". За спогадами звільненого з полону захисника, наглядачі пояснювали це тим, що бараки переповнені й треба "покращити умови".

"Там нашвидкуруч був зроблений ремонт. Цей барак взагалі не був робочим. Звичайний ангар. Там навіть зробили туалети і щось схоже на душ, чого не було у інших, і перевели всіх людей туди. Потім на другу ніч, як мені здається, ми прокинулися від серії вибухів, від криків, хоч наш барак був найбільш віддалений. Зранку дізналися, що загинули наші побратими", – пригадав воїн.

Він додав: окупанти їм заявили, нібито це українська сторона обстріляла Оленівку. Самі навіть до того намагалися викликати обстріл колонії: підводили майже під стіни свої РСЗВ, самохідні артустановки й стріляли безпосередньо в близькості до колонії.

"Відповіді від наших не було. Коли вони відходили, то була "отвєтка" від наших. У наших була інформація, що там перебуває колонія з нашими полоненими. Було зрозуміло, що це теракт, що це сплановано, підготовлено", – каже Костянтин.

Як і інші свідки, він розповів, що після вибуху пораненим українським бійцям не надали вчасну допомогу, а потім надавали її силами бойових медиків із "Азову" та інших українських підрозділів. Він зволікання окупантів декілька людей загинули через втрату крові, не дочекавшись евакуаційного транспорту.

Військовий, вже вийшовши з полону, продовжував аналізувати оленівський теракт. На його думку, мінімум наглядачів або працівників колонії знали заздалегідь про його підготовку.

"У мене склалося враження, що якщо хтось знав про цей теракт, то це була одна-дві людини в колонії. Не могли всі охоронці знати, що готується теракт, – поведінка була б зовсім інакша. Я думаю, це все було підготовлено сплановано заздалегідь, але велика кількість охоронців до цього не залучалася", – припустив захисник.

Микита Шастун, боєць полку "Азов"

Із початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь, у боях за місто втратив брата, прорвався на "Азовсталь", був у полоні в Оленівці. Українець вижив під час теракту, який влаштували окупанти в ніч проти 29 липня 2022 року.

"За день до виводу (у новий барак. – Ред.) прийшли та перевірили всіх людей, які є, за списком. Ми не розуміли, для чого це. Всі сподівалися, що обмін буде. Але так не сталося – нас вивезли на промзону. Ми зайшли: це був цех виробництва металу. І там стояли 200 ліжок, все було зайнято, проходи були маленькі. Ми вже почали підозрювати, зрозуміли: щось не те, тому що нас почали огороджувати колючим дротом. Охорона почала рити окопи навколо нас. Ми вже розуміли, що щось буде. Для якоїсь акції тут перебуваємо. Так і вийшло", – згадував боєць в одному з інтерв'ю.

Він теж говорив про те, що пораненим не надали вчасно допомоги, як і медикаментів, аби це могли зробити їхні побратими… Після вибуху ті, хто вижив, прорвали ворота і вийшли на дорогу на промзону, де вже стояла російська охорона з автоматами. Окупанти стріляли під ноги бійцям, які виносили поранених. Микита намагався надавати домедичну допомогу.

"Поки чекали медиків, нам ці руські накидали ганчірок, якісь бинти. Ні турнікетів, ні пневмотораксів, нічого не було. Просто штопали хлопців, як могли. Поруч зі мною був медик – в нього були перебиті руки. Уламки потрапили в кисті й він не міг сам надавати допомогу. Я під його наглядом робив якісь процедури: бинтував, перемотував. Медики до нас прийшли десь у першій годині ночі. Це були медики морпіхів та з маріупольського госпіталю, і вони хоч якось допомагали. Ми – їм, вони – нам. Це було пекло, ніч пекла. Хлопців просто скидали у КамАЗи, штабелями клали поранених, вантажити закінчили ми о восьмій ранку", – з жахом пригадував захисник день теракту.

Його 27 вересня з Оленівки відправили у Таганрог, а 31 грудня він повернувся з російського полону.

Чому не встановлено точної кількості жертв теракту в Оленівці

"Україна не може назвати точну цифру загиблих. У межах обміну росіяни деякі тіла повертали як "оленівські". Низку ДНК-експертиз вже проведено, але ще є кілька тіл загиблих, особи яких наразі не вдалося встановити. Тобто Україна не знає, хто ці люди", – розповіла координаторка Медійної ініціативи за права людини, журналістка Тетяна Катриченко.

Якщо взяти список 193 українських військових, яких із Маріуполя перевезли до Оленівки після виходу з "Азовсталі" в травні 2022-го, то росіяни видали перелік тих, хто загинув, за їхньою інформацією. У другій частині вказали тих, хто був поранений, а третю частину окупанти не надали.

"Це були, на їхню думку, легко поранені, яких не возили до лікарень, вони залишилися на території колонії в Оленівці. І зараз є така проблема, що не встановлено досі навіть список всіх 193 осіб, які перебували в цьому бараці під час вибуху. Тобто, щоб за прізвищами назвати всіх 193, то ні", – додала Катриченко.

Це пояснюється й тим, що не всі азовці, які захищали завод у Маріуполі, добре знали один одного. Адже хтось служив із 2014 року, хтось приєднався пізніше, а хтось – уже на "Азовсталі", після початку повномасштабного вторгнення.

У декого з бійців навіть було два позивних, тож одну й ту саму людину хтось кликав по-одному, хтось по-іншому. В обліку полку другого позивного і не було вказано, але з опису можна чітко зрозуміти, що йдеться про одну й ту саму людину.

Також досі Україна не знає, чи всі тіла вбитих в Оленівці Росія повернула. За інформацією експертів Медійної ініціативи за права людини, на сьогодні окупанти не використовують колонію для утримання військовополонених.

Обіцянки захисникам "Азовсталі", які вже понад 800 днів перебувають у російському полоні, так і не виконані, заявив у другу річницю теракту командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" НГУ Денис "Редіс" Прокопенко.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста, російська сторона та військово-політичне керівництво України у травні 2022 року домовилися, що українські військовослужбовці, оточені на заводі "Азовсталь", вийдуть і стануть військовополоненими. При цьому гарантувалися збереження життя кожного військовослужбовця, незастосування тортур і якнайшвидші обміни.

"Жоден із тих, хто давав бійцям Маріупольського гарнізону гарантії під час виходу з території "Азовсталі", не виконав своїх обіцянок. Скоро вам нікого буде обмінювати", – попередив "Редіс".

У неділю, 28 липня, у Києві бійці бригади "Азов" влаштували перформанс із червоними фаєрами на відкритті виставки щодо пам'яті загиблих у теракті в Оленівці. Вони озвучили низку вимог до влади, зокрема включити у наступні обміни полонених азовців та не обмінювати колаборантів та зрадників.

Чи можливо покарати винних

Розслідування в кримінальному провадженні за фактом загибелі та отримання поранень різного ступеня тяжкості внаслідок вибуху на території виправної колонії №120 в Оленівці Волноваського району Донецької області ведуть слідчі Головного слідчого управління СБУ, прокурори Офісу генерального прокурора. Попередньо справу кваліфікують за ч. 2 ст. 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни).

У питанні покарання російських військових та самої країни-агресора за теракт в Оленівці, зазначають правозахисники, зараз для України найбільш реальним є подання матеріалів до Міжнародного кримінального суду та притягнення до відповідальності осіб, які віддавали накази на вчинення вибуху в колонії.

Як повідомляв OBOZ.UA, журналісти видання AP провели власне розслідування та зазначили: свідчення українських військовополонених, слідчих, родичів загиблих бійців, а також внутрішній звіт ООН вказують на Росію як на винуватця теракту в колонії в Оленівці. Досі окупанти не пустили на територію міжнародних спостерігачів, а також не проводили інших незалежних експертних аналізів.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!