Волошин: Росія заговорила мовою ультиматумів щодо Донбасу й напрошується на "примус до миру"

Мінський формат "загальмував", тому одним з дієвих варіантів для досягнення мирного врегулювання ситуації на Донбасі зараз є введення миротворців на територію України. Однак є кілька варіантів, якою саме буде місія.

Про це в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів військовий експерт, учасник миротворчих місій ООН і операцій багатонаціональних коаліційних сил у різних країнах Владислав Волошин.

– Останнім часом знову спливла тема про миротворців ООН на Донбасі. Віцепрем'єр-міністр – міністр з питань тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков припустив, що питання миротворчої місії на Донбасі може бути внесене до порядку денного саміту лідерів країн "нормандської четвірки".

– Введення миротворців у будь-яких форматах прискорить процес саме мирного врегулювання ситуації, яка сьогодні склалася на Донбасі. Росія почала розмовляти мовою ультиматумів, вона вимагає на своїх умовах змін у нашому законодавстві з місцевих виборів.

Українське суспільство це не прийме, так само, як і амністію бойовиків – буде просто буря. Тому мінський формат відверто загальмував і вже понад місяць немає ніяких зрушень.

Радники в нормандському форматі теж дуже туго працюють. Немає просування і в процесі обміну заручниками, в інших важливих питаннях врегулювання. Тому введення миротворців не є панацеєю, але одним із варіантів, як змінити ситуацію, що склалася.

Такі рішення (про введення миротворців – Ред.) йдуть через Раду безпеки ООН.

– Однак Росія є членом Радбезу.

– Від цього зараз нікуди не дітися. Так, Росія може винести на розгляд свої пропозиції, а також заблокувати або загальмувати введення миротворців на територію України, але тоді буде видно, хто по-справжньому не зацікавлений у настанні світу.

– Ключові розбіжності в цьому питанні: Україна наполягає на присутності миротворців на всій території Донбасу, зокрема й на окупованій частині аж до кордону з Росією. А ось РФ веде мову про присутність миротворців виключно на лінії розмежування. Які ризики для нас у разі другого варіанту?

– Україна має запросити миротворців і всі сторони конфлікту повинні дати згоду на роботу місії – без цього "блакитні каски" не почнуть роботу. І тут виходить нюанс: якщо Росія буде проти, то стане по суті визнана учасником конфлікту. А якщо ми підемо на отримання формальної згоди так званих ДНР/ЛНР, то це стане їх легітимізацією. Водночас згоди сторін конфлікту не потрібно для місій під егідою Євросоюзу.

Якщо ж говоримо про миротворців ООН, то Рада безпеки організації повинна вивчити ситуацію і внести ясність, якою буде формула введення миротворців і в якій формі це буде проходити. Тобто, дати місії так званий мандат, які миротворці і що вони будуть робити.

Звичайно ж, будуть враховуватися думки України, Росії, різних міжнародних експертів з безпеки. Візьмуть досвід попередніх миротворчих місій.

Лінія розмежування з ОРДЛО сьогодні має протяжність понад 400 км. Перекривши миротворцями або міжнародними силами цю лінію, чи буде це наближати до миру і стабілізації в регіоні – величезне питання.

Моя думка – ні, тому що ніколи миротворці не могли зупинити палаючий конфлікт. Винятком була Боснія, але і там у миротворців ООН вийшло примусити до миру тільки після підтримки НАТО і серйозних бойових дій.

Тому не найкраща практика – ставати між двома ворожими сторонами. Зупинити обстріли навряд чи вийде.

Важливо, щоб під час миротворчої операції місія працювала на певній території і доводила ворожі сторони до мирного врегулювання конфлікту. Але Росія, пропонуючи варіант миротворців уздовж лінії розмежування з ОРДЛО, "вдало" забуває свої дії.

Коли вона заводила свої "миротворчі місії" під егідою країн СНД, наприклад, у Придністров'ї, то ці "миротворці" не ставали між ворожими сторонами – вони брали під контроль якусь територію, якийсь сектор, робили там зону безпеки і тільки після цього "місія" працювала.

– Як видно із ситуації з Абхазією, Придністров'ям, підсумок – заморожені на довгі роки конфлікти.

– Абсолютно правильно. Велика кількість подібних місій у світі, незважаючи на те, що зупиняють кровопролиття, не вирішують питання врегулювання ситуації, а навіть навпаки.

І виходять такі зони заморожених конфліктів – особливо там, де присутня Росія. Там, де вона пропонує свої формати. Думаю, що Радбез ООН це прекрасно розуміє.

Зазначу, що питання про введення миротворців в Україну виникло не сьогодні. Воно досить активно обговорювалося й опрацьовувався, коли ще з російської сторони "був присутній" Владислав Сурков, а з американської – Курт Волкер. Були деякі зрушення в цьому питанні, обговорювався навіть національний склад.

Ми ось говоримо про миротворців ООН, але у світі є й інші організації, які теж займаються питаннями безпеки і врегулювання конфліктів. Зокрема, це ОБСЄ, це Європейський Союз, які теж проводять свої операції, що приводять до стабілізації.

– Ось Олексій Резніков якраз у липні згадував про те, що Україна "вивчає безпрецедентну можливість мандата ОБСЄ". Що ОБСЄ має право вводити своїх миротворців, але ніколи в житті цього не робила.

– Резніков мав на увазі військовий контингент, але спостерігачів теж можемо називати миротворцями. Сьогодні в Україні є дві місії ОБСЄ, які працюють саме щодо конфлікту на українському Донбасі. Про розширення функцій і можливостей однієї з них якраз і вели в свій час мову Волкер і Сурков – про її роботу на неконтрольованих ділянках кордону України та Росії.

– Але все залежить від формату місії. Той же Резніков згадав "встановлення миру або підтримання миру".

– Знову ж, як я вже говорив, є місії ООН, а є операції Євросоюзу. ЄС має свої збройні сили швидкого реагування і теж проводив операції, які заледве можна назвати стабілізаційними – військові операції для встановлення миру.

Кажучи про подібне щодо Донбасу, якщо загостряться бойові дії, то, звичайно ж, місія не може бути стабілізаційною, а буде жорсткішою. Примус до миру – теж є такий формат. А Росія напрошується на це.

– Яким чином вирішується, представники яких країн будуть учасниками місії?

– Радбез ООН, створюючи якусь місію, звертається до країн-контрибуторів безпеки – що вони можуть дати для цієї місії? Яке фінансування, матеріальні засоби, спостерігачів, поліцейських тощо. Але головне – збройні контингенти, це основний силовий компонент усіх миротворчих місій.

Обговорюючи таке делікатне питання, звичайно ж, враховуються політичні нюанси того чи іншого конфлікту. Якщо в України і Росії існує конфлікт, то ООН буде проти, щоб у цих миротворчих силах були представники цих країн.

Також враховується, які країни є союзниками учасників конфлікту, які знаходяться в геополітичній сфері впливу тощо.

Наприклад, Росія є членом кількох організацій, які теж намагаються займатися безпекою – наприклад, Організації Договору про колективну безпеку. І країни-учасники ОДКБ матимуть менше шансів для участі в миротворчій місії ООН, ніж країни, які є нейтральними.

– Раніше обговорювалося і участь білорусів у миротворчій місії на Донбасі.

– Так, Курт Волкер заявляв, що в місії можлива участь шести країн, серед них була і Білорусь. Олександр Лукашенко запевнив, що Білорусь "дасть" миротворчій місії ООН певну кількість своїх військових і виділить кошти для її проведення.

Не маючи досвіду, білоруси активно намагалася навчитися бути миротворцями. А на українському Донбасі, як думав Лукашенко, буде дуже хороша школа.

Наразі взаємини між Україною і Білоруссю складаються досить непрості. Думаю, що Україна виступить проти того, щоб найближчий соратник Росії направляв сюди своїх миротворців.