"Кріт" у ГРУ, фейкове вбивство та зізнання бойовиків: у Bellingcat розкрили деталі зірваної операції щодо "вагнерівців"

Операція із захоплення 33 російських найманців приватної військової компанії Вагнера була продумана і проводилася українською розвідкою разом зі Службою безпеки України. Такого висновку дійшли в Bellingcat за результатами розслідування, яке тривало рік.

Його підсумки було оприлюднено 17 листопада. Більшість із бойовиків, яких згодом затримали в Білорусі, воювали на Донбасі на боці окупантів. Розслідувачі з'ясували, що частина була у складі ПВК Вагнера, частина – у складі так званого "добровольчого корпусу". Інші працювали на Збройні сили РФ або російські спецслужби.

Головне з матеріалу Bellingcat

• Операція була продумана та проводилася Головним управлінням розвідки Міністерства оборони за підтримки Управління контррозвідки СБУ.

• Почали її ще у 2018 році, але тоді йшлося про збір розвідданих, а до кінця 2019 року вона набрала нових обертів.

• Літак планували посадити Києві та затримати бойовиків.

• Україна зібрала масу нових доказів злочинів російських найманців на Донбасі.

• Зірвано її було після зустрічі представників із політичним керівництвом. Потім терміни проведення було перенесено, і пізніше "вагнерівців" затримало в Мінську КДБ Білорусі.

• Після затримання і білоруси, і росіяни довго не могли зрозуміти, що відбувається, а Лукашенко до останнього вважав, що "вагнерівці" планували повалення влади.

Початок операції

Зазначається, що ГУР Міноборони почало збирати розвіддані ще в 2018 році, але до кінця 2019-го після успіху низки операцій (зокрема захоплення підозрюваного у справі про катастрофу МН17 одного з командирів терористів на Донбасі Володимира Цемаха) з'явилися більш амбітні плани.

На початку 2020 року метою операції стали сотні колишніх найманців, які під час пандемії коронавірусу осіли у своїх рідних містах та селах у Росії.

Їх планувалося заманювати у третю країну та просити про екстрадицію до України. Однак у підсумку було вирішено заманити і затримати кілька десятків основних найманців. На цьому етапі була залучена СБУ, яка складала короткий список тих, чиї злочини були достатньо серйозними, та їх можна було б легко довести у суді.

Фінальна стадія планування

Три колишні офіцери української спецслужби розповіли Bellingcat, що про підготовку спецоперації президент Володимир Зеленський уперше був проінформований 15 червня 2020 року. Він схвалив її та попросив підготувати детальний план. Його 1 липня затвердив міністр оборони. З того моменту за операцію відповідали голова ГУР Василь Бурба, заступник голови СБУ Руслан Баранецький, а проєкт отримав назву "Авеню".

ГУР та СБУ почали погоджувати списки. Як з'ясувалося, багато хто з фігурантів був у списках найбільш розшукуваних СБУ терористів. Серед них і ті, хто воював проти України під Іловайськом та Дебальцевим, а також причетні до збиття Іл-76 (тоді загинули 49 українських військових). Один із найманців навіть розповідав, що супроводжував БУК, з якого збили малайзійський рейс МН17.

Згодом українська спецслужба підготувала шорт-лист із 28 осіб. ГУР розширило його до 45, внісши туди найманців, які не воювали на Донбасі, щоб уникнути підозр із боку бойовиків.

Як планували садити літак

Посадка борту була найважливішою частиною операції. Насамперед потрібно було забезпечити безпеку пасажирів та легальний привід.

Вивчивши Чиказьку конвенцію, що регулює комерційні повітряні перевезення, команда дійшла висновку, що є лише два сценарії, які дозволять Україні законно посадити літак на своїй території. Перший – невідкладна медична допомога: якщо пасажиру на борту рейсу стає погано, наприклад, внаслідок серцевого нападу, літак повинен здійснити екстрену посадку у найближчому аеропорту. Технічно найближчим після переходу в повітряний простір України був один із двох аеропортів у Києві. Однак відстань від кордону до аеропорту Мінська була не набагато більшою, і пілот міг натомість повернутися до Білорусі, тому цей варіант був надто ризикованим.

Другий сценарій – загроза вибуху на борту. Як тільки відповідний наземний диспетчерський пункт буде поінформований про загрозу, він на свій розсуд дає вказівку літаку приземлитися в аеропорту на свій вибір, оскільки гіпотетичний ризик від вибуху поширювався не лише на пасажирів, а й на людей на землі. Більше того, згідно з міжнародним правом, українські авіадиспетчери можуть дати вказівку пілоту не повідомляти пасажирів про аварійну ситуацію або навіть про зміну траєкторії польоту. Саме цей варіант і був взятий за основу як найнадійніший.

Для реалізації плану потрібно було, щоб хтось, хто фізично перебуває в аеропорту Мінська, зателефонував до служби управління повітряним рухом України та попередив про бомбу. У цьому сценарії він повідомив би, що підслухав, як два пасажири-чоловіки в кафе аеропорту обговорювали свою ворожість стосовно України і, як йому здалося, терористичний акт на борту рейсу. Дзвінок мав бути зроблений у момент, коли літак входив у повітряний простір України.

Також формально СБУ мала дізнатися про бойовиків на борту випадково. Для цього була придумана ще одна легенда: анонімний інформатор повідомляв СБУ про незаконну операцію з вербування найманців. Як тільки спецслужба відреагує на таке наведення, вони зможуть завантажити всі тисячі сторінок компрометуючих документів, включно з резюме, фотографіями та відео. СБУ також зможе відстежувати підготовку до від'їзду найманців із Росії за допомогою квитків та планів польотів. І головне – вони матимуть змогу негайно відреагувати, щойно виявлять, що літак, на якому перебували ці особи, приземлився в аеропорту Бориспіль під Києвом.

СБУ також під цим приводом змогла б отримати санкціоновані судом ордери на арешт найманців та внести їх до списків затриманих у прикордонних та поліцейських базах даних. Обвинувальні висновки пред'явили б затриманим одразу після арешту.

Як зірвалася операція

Бурба розповів, що за день до від'їзду найманців він разом із Баранецьким прибув до Офісу президента, щоб надати остаточну інформацію про операцію. Але Зеленський тоді був зайнятий і особисто зустрітися не вдалося із главою держави.

За словами тодішнього керівника ГУР, вони зустрілися з головою ОП Андрієм Єрмаком, і той запропонував відкласти операцію на тиждень.

У розслідуванні наголошується, що напередодні Зеленський домовився з Росією про припинення вогню. За словами Бурби, канцелярія президента була впевнена, що якщо спецоперація продовжиться відповідно до плану та завершиться затриманнями 25 липня – припинення вогню не буде, а вимоги "нормандської четвірки" не буде виконано.

Бурба відповів, що затримка операції на тиждень неможлива і призведе або до втрати довіри з боку найманців ПВК Вагнера, або до появи підозр у білоруської контррозвідки.

Потім представники ОП, намагаючись піти назустріч розвідці, запропонували скоротити затримку до чотирьох днів, а у результаті вийшло до п'яти.

У Bellingcat наголосили, що не змогли перевірити справжність ні першої, ні другої розмови, а в Офісі президента не дали коментарів.

У результаті "вагнерівцям" перебронювали квитки та поселили у готелі, де їх і затримали спецслужби Білорусі.

Вербування

Для того, щоб усе виглядало правдоподібно, було вирішено використати реальну приватну військову кампанію "МАР", створену в Санкт-Петербурзі в 2012 році, яка вже припинила діяльність.

Для перехоплення запитів щодо набору персоналу у вересні команда ГУР зареєструвала аналогічний домен та сайт. Це дозволило їм створити домен для листування з кандидатами на роботу.

Як роботу бойовикам вирішили пропонувати охорону нафтових об'єктів "Роснефти" на Близькому Сході. Для цього було зареєстровано доменне ім'я office-rosneft.org.

Учасником проєкту був колишній офіцер ГРУ середньої ланки, якого заарештувала та завербувала українська розвідка у "ДНР" кількома роками раніше. Він повернувся до Росії, вийшов на пенсію і за деякий час, на прохання української розвідки, знову почав шукати роботу.

Роль головного рекрутера та куратора від спецслужб зіграв спецпризначенець із реальним бойовим досвідом. Для нього вигадали ім'я "Сергій Петрович".

Як шукали кандидатів на "роботу"

Шукали бойовиків через оголошення на українських сайтах. Їм пропонували зарплату 225 тисяч рублів на місяць (понад 80 тисяч гривень). Заявок було дуже багато, і більшість кандидатів узагалі не мали досвіду бойових дій на Донбасі.

Потім підхід вирішили змінити, і "Сергію Петровичу" доручили провести співбесіду з найперспективнішими кандидатами, щоби визначити з них найбільш значущих для України.

Одним із першим, на кого вдалося вийти, став Артем Міляєв 1981 року народження. Він написав, що має досвід війни в Чечні, Сирії та на Донбасі. Також він зізнався, що був заступником командира штурмової бригади у "ДНР". Він був відомий своїм бойовим товаришам, а українська розвідка знала його під позивним "Шаман".

У результаті на початку травня 2020 року "Петрович" доручив Міляєву набрати перший взвод. За кожну заповнену анкету йому пропонувалася матеріальна допомога.

Рішення віддати відбір "Шаману" дало свої плоди – і до кінця місяця фейкова ПВК отримала десятки заявок. Бланки були складені як форми, які раніше використовувала справжня компанія "МАР" із печаткою. Форми, які зрештою були заповнені більш ніж 200 заявниками, містили повні особисті дані, включно з поточною адресою, номерами телефонів та електронною поштою, зростом, вагою та розміром взуття, освітою та військовим досвідом.

Які плоди дало вербування

До початку червня 2020 року ГУР отримало сотні сторінок докладних, написаних від руки, зізнань бойовиків про їхню роль у незаконних бойових діях у Східній Україні, на Близькому Сході та в Африці, а також імена командирів і фотографії медалей, виданих Кремлем, і навіть раніше ніде не опубліковані відео- та фотоматеріали про військові злочини, такі як збиття українського військового вертольота на Донбасі в 2014 році.

Багато хто надав інсайдерські дані як про вторгнення Росії в Україну в 2014 – 2015 роках, так і про те, як РФ підтримувала формально "приватну" військову компанію Вагнера. Під час співбесіди підполковник Олександр Кривенко, можливо, найвищий офіцер із тих, якого рекрутувала команда ГУР, розповів, як у 2014 році військкомат в Астрахані попросив його сформувати батальйон для бойових дій на сході України. Він також розповів "Петровичу", як займався військовою підготовкою бойовиків ПВК Вагнера, як це привело його до Сирії та Центрально-Африканської Республіки, де він служив радником голови місцевого генштабу. Крім того, він розповів про тренінг, який пройшов голова генштабу ЦАР в академії ГРУ ім. Фрунзе в Москві.

Загалом було відібрано 180 осіб.

Зміна куратора

На початку червня 2020 року ГУР вирішили "вбити Сергія Петровича у бою під час виконання завдання у Сирії", щоб потягнути час. Його місце посів інший куратор "Артур Палич", також оперативник ГУР.

Він зв'язався з Міляєвим через підроблений номер консульської служби Росії у Каракасі. "Палич" заявив, що стільки ж бійців потрібні "Роснафті" для охорони об'єктів від рейдерів у Венесуелі.

Українська розвідка мала вибрати зі 180 осіб кілька десятків головних злочинців, організувати для них переліт та примусово посадити літак під час перельоту над Україною.

Через пандемію з Росії вилетіти можна було лише через Білорусь. Найбільш зручним та правдоподібним для прольоту над Україною був рейс до Стамбула (він дійсно використовувався для польотів на Близький Схід та Латинську Америку).

Так із 180 найманців було відібрано 40, чиї військові злочини було доведено. Згодом куратор розділив найманців на чотири взводи по 45 осіб у кожному. Командувати ними всіма мав "Шаман".

Перекидання

"Палич" дав указівку "Шаману" зібрати перший взвод із 47 осіб. Останньому розвідники ГУР надали першу частину "відрядження".

Найнятий розвідкою турагент знайшов 34 квитки на рейс до Туреччини 25 липня. Ще 13 квитків знайшли на рейс за два дні. Основні особи, які цікавили ГУР, були внесені до першого рейсу, а іншим сказали, що вони полетять пізніше.

Координувалися дії "Шаманом" у месенджері WhatsАpp. Він доручив зібратися на автовокзалі в Москві о 8-й ранку 24 липня, звідки автобусом найманців мали доправити до Мінська ввечері. Наступного ранку бойовики мали вирушити в аеропорт.

Усі 33 учасники прибули до Москви вчасно, ще один – Ігор Тараканов – заявив, що захворів і не поїхав.

Міляєв вручив кожному добову, фальшиву трудову угоду з білоруською компанією, роздруківку їхніх електронних квитків та копію колективного трудового договору. Згідно з цими трудовими договорами вартістю 1000 білоруських рублів за кожен їм було дозволено в'їзд до Білорусі. Увечері автобус із "вагнерівцями" успішно подолав кордон Білорусі та попрямував у бік аеропорту. У цей момент ще ніхто не припускав, що доїхати до аеропорту їм не судилося.

Затримання, реакція Білорусі та Росії

Незаконно обраний президент Білорусі Олександр Лукашенко до останнього вважав, що вагнерівці прибули для зриву виборів. Росіяни лише через тиждень змогли з'ясувати, що насправді сталося.

Зазначається, що після прибуття на територію Білорусі "Палич" повідомив Міляєву про зміну планів та перенесення вильоту з Білорусі до Туреччини на п'ять днів (спочатку вони мали залишити країну наступного дня, після прибуття).

У Мінську всі учасники групи поводилися дисципліновано, не вживали алкоголь і не ходили містом. Оскільки у готелі не вистачило місць, щоби продовжити проживання, 32 бойовиків 27 липня переселили до санаторію "Білорусочка". Ще один залишився у родичів у Мінську.

Один із найманців розповів згодом Bellingcat, що увечері 28 липня вони помітили мікроавтобус, у якому впізнавалося спостереження білоруських спецслужб. Вони не надали цьому значення, адже вважали, що ті просто стежать, коли найманці покинуть країну. Але тієї ж ночі спецпризначенці "Альфа" КДБ увірвалися до санаторію.

Один із затриманих згадував, що під час обшуків щодо реплік спецпризначенців було зрозуміло: вони щиро вірять, що найманці прибули для повалення влади в Білорусі.

Потім їх допитували, як припускається, співробітники КДБ: питали, чи знають ті Сергія Тихановського та Миколу Статкевича (заарештовані напередодні кандидати в президенти).

За словами співрозмовника Bellingcat, який був одним із затриманих, білоруські спецслужби дійсно вважали, що завданням групи було повалення уряду.

Згодом найманців звинуватили у змові з метою повалення уряду та організації масових заворушень у співпраці з заарештованими діячами опозиції Тихановським та Статкевичем.

Російська влада та спецслужби зрозуміли, що відбувається лише через тиждень. Вони простежили через IP, звідки публікувалися оголошення на російських сайтах. Відповідні дані було опубліковано 6 серпня у "Комсомольській правді".

Наступного дня президент країни-агресора Володимир Путін зателефонував до Лукашенка. Але останній і тут не одразу прийняв версію РФ, принаймні публічно.

Лише 14 серпня Росія офіційно оголосила, що Білорусь передала їм 32 громадян, і вони вже на російській території.

Хоча самі найманці розповіли розслідувачам, що в РФ вони опинилися лише 16 числа. Їх помістили на двотижневий карантин у Підмосков'ї. У цей час ФСБ допитувало бойовиків, аби зрозуміти процес вербування, який провела українська розвідка.

Як повідомляв OBOZREVATEL, 29 липня 2020 року в Мінську було затримано 29 бойовиків російської приватної військової компанії "Вагнер", які брали участь у боях на Донбасі на боці терористів. Їхній арешт мали провести спецслужби України для подальшого обміну на українських полонених в ОРДЛО. Пізніше Білорусь передала їх Москві.