Засуджений за вбивство Лозінський очолить ОТГ: чому народ повертає "феодала" і бачить у ньому благодійника

Новинні стрічки ЗМІ останні дні рясніють заголовками на кшталт "Нардеп, що сидів за вбивство, переміг на виборах до ОТГ на Кіровоградщині". Йдеться про скандально відомого екснардепа Віктора Лозінського, який десять років тому задля розваги застрелив у "своїх" мисливських угіддях 53-річного Валерія Олійника із села Грушки, що в Кіровоградській області.

Зараз від могили вбитого не лишилося навіть горбочка, а його вбивця, якщо вірити попереднім підрахункам голосів, зовсім скоро очолить об’єднану тергромаду за лічені кілометри від села, де розігралася кривава і сповнена цинізму трагедія.

Чому люди в Підвисокому й довколишніх селах йшли й віддавали свої голоси за Лозінського, який уже показав, чого для нього варте життя кожного з його теперішніх виборців – розбирався OBOZREVATEL.

"Сафарі" на людину

У Підвисоцьку ОТГ, розташовану в Голованівському районі, входить 17 сіл. І на місцевих виборах 25 жовтня 80% виборців проголосували за Лозінського, який відсидів за вбивство місцевого жителя Валерія Олійника, винним себе в якому він так і не визнав.

За версією самого Лозінського, він із товаришами – районним прокурором Євгеном Горбенком та начальником райвідділку поліції Михайлом Ковальським – побачили Олійника неподалік від лісу, який привласнив екснардеп: той наче дуже дивно поводився. Погукали його, а селянин у відповідь почав стріляти, а далі – кинувся навтьоки. Тож приятелі його наздогнали й затримали (під час затримання Олійник, за версією Лозінського, завдав присутнім кілька ножових поранень), викликали поліцію й передали правоохоронцям побитого, але живого. Помер Олійник, за версією учасників НП, пізніше – "з невідомих причин".

Втім, згодом виявилося, що до медиків закутого в кайданки чоловіка привезли вже мертвим. І що тоді в лісі відбулося справжнє "сафарі" на живу людину, яку переслідували на автівках, по якій стріляли – а потім добивали вже поранену. У справі, яка зрештою привела Лозінського на лаву підсудних, згадувалося про 9 вогнепальних поранень у тілі Олійника, відкритий перелом ноги (яка потім була ампутована і "зникла"), зламані ребра і ключицю. А також – запис дзвінка в поліцію, де вбивці говорили, що "вбили бомжа"…

Та давня історія досі викликає обурення не тільки через жорстокість, із якою було вбито невинну людину, а й через цинізм, із яким вбивця намагався вигородити себе й перекласти відповідальність за те, що трапилося, на власну жертву. А також поступове послаблення покарання для Лозінського, яке відбувалося пропорційно до зниження уваги до цієї справи з плином часу. Якщо спочатку його засудили до 15 років в’язниці, то вже дуже скоро через суди Лозінському вдалося домогтися зниження строку до 14, а потім – і до 10 років позбавлення волі, бо судді Вищого спецсуду перекваліфікували статтю, за якою Лозінський був засуджений, із вбивства на хуліганство.

Улітку 2014-го, на думку суду, стан здоров’я засудженого погіршився настільки, що йому ніяк не можна було залишатися у в’язниці. Тож його… випустили. Щоправда, після резонансу та втручання тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка та генпрокурора Юрія Луценка Лозінського знову затримали й помістили до в’язниці. Втім, у 2016-му він вийшов за "законом Савченко" і повернувся туди, де звик вважати себе "царем", щоб продовжити будувати свою "агроімперію".

У 2019-му Лозінський домігся, аби Дніпровський районний суд міста Києва зняв із нього судимість. Обґрунтування цього рішення вражає: мовляв, він після звільнення "зарекомендував себе винятково з позитивної сторони", займався "створенням і роботою нових підприємств", а також – допомагав АТО та займався благодійністю. А відтак несправедливо, мовляв, аби судимість у чомусь його обмежувала.

Так Лозінський отримав право балотуватися. Що він і зробив восени 2020-го.

Поза конкуренцією

Серед основних конкурентів самовисуванця Лозінського називали кандидата від "Слуги народу" Сергія Баліцького з іншої відомої в районі "аграрної" родини.

За кілька тижнів до дня голосування Баліцький виступив із заявою: Лозінський тисне на нього та його родину, вимагаючи знятися з виборів. У хід, за словами кандидата від "Слуги народу", пішли як вмовляння, так і погрози.

"24 вересня поточного року, коли ми мали розмову з Лозінським, він заявляє мені, що буде балотуватися. Всіляко натякає, що мені варто зняти свою кандидатуру. Не добираючи слів, застосовуючи ненормативну лексику, у грубій формі він сказав, що не має наміру ні з ким нічого вирішувати і хоче балотуватися сам… Потім він пом’якшив свій тон і сказав: "Ну, добре. Я до 5 жовтня повирішую свої питання, а потім, якщо що, то ти сам знімешся, якщо я балотуватимуся", – розповів Баліцький про перебіг однієї зі своїх зустрічей із Лозінським – далеко не першої.

Погрожував Лозінський, за словами Баліцького, і його батькам, від яких вимагав переконати сина зняти свою кандидатуру. Кандидат від "Слуги народу" зізнавався: погрози сприйняв всерйоз – тому і звернувся з заявою до поліції, а з інформацією – до преси.

У відповідь Лозінський подав на опонента позов до суду і дав відверто замовне інтерв’ю, що було викладене на Youtube-каналі "Ігор Рудич". Замовність відео видно і з того, як співрозмовник екснардепа формулює запитання, і з того, що на будь-яке з цих запитань у Лозінського вже заготований документ або потрібна теза, записана на листку, куди кандидат вряди-годи зазирає.

Фактично "журналіст" слугує "підставкою для мікрофона", в який Лозінський виголошує все, що вважає за потрібне: від тез про свою "невинність" у вбивстві Олійника й політичне підґрунтя свого арешту до поливання брудом свого суперника та його родини, а побіжно й інших своїх "ворогів".

І, як і у випадку зі зняттям судимості, тут Лозінський не втратив нагоди розповісти про своє меценатство та допомогу армії.

Зрештою, Баліцький, схоже, здався. Дописи про погрози з боку Лозінського у Facebook він прибрав. А після оголошення приголомшливої новини про 80% підтримки кандидата, що сидів за вбивство, поспішив запевнити, що оскаржувати результати не планує.

На запит OBOZREVATEL про коментар щодо виборів і погроз із боку Лозінського Балінський відповів відмовою.

Результати виборів – прогнозована несподіванка?

Попередні результати виборів у Підвисоцькій ОТГ стали для багатьох шоком.

"У 2009 році я писала текст про вбивство місцевого мешканця Олійника Лозінським. Його вбили на полюванні, заради розваги. Це було моє перше чітке усвідомлення, що таке феодалізм і чим він загрожує. І його коріння якраз у кріпосних, із короткою пам’яттю, які пробачать феодалу все. Часто навіть просто безкоштовно", – прокоментувала новину про приголомшливий вибір підвисочан журналістка та громадська активістка Ольга Решетилова.

"Кріпаки повертають свого феодала… Я все розумію про морок у головах, про цю прокляту інерцію рабства. Але мушу визнати, я не бачу виходу чи хоча б світла в кінці тунелю", – написала журналістка Мирослава Барчук.

"Лозінський отримав по максимуму – 15 років тюрми. Згодом правдами, а більше неправдами, йому вдалося вийти з в’язниці набагато раніше і навіть, як він стверджує, зняти через Верховний суд свою судимість. Але факт того, що він вбивця, нікуди не зник. На жаль, частині "мудрого і волелюбного" українського народу із того ж таки Голованівського району цей факт до одного місця. "Мудрий нарід" знову поставив над собою свого старого пана, який тримає людей за худобу", – дивується вибору селян ще один журналіст Дмитро Хилюк.

А пересічні українці залишають під цією новиною в різних ЗМІ сотні коментарів із запитанням: як можна було зробити ТАКИЙ вибір?

Чому ж люди обрали Лозінського?

На це питання мешканці сіл із Підвисоцької ОТГ відповіли ще до виборів, коли журналісти "Громадського" їздили на вотчину Лозінського, аби запитати в місцевих, чи не завадить перемозі кандидата його кримінальне минуле чи що вони думають про його "мерські амбіції". Люди практично одностайні. Схоже, вони простили Лозінському і попередні знущання, і вбивство одного з них. Частина – бо працює на його агропідприємствах. Частина – бо побачила в Лозінському великого мецената і благодійника.

"Він багато зробив для цього села, допомагав і школі, і дитячому садку, і клубу. Якщо щось треба – зверталися", – каже мешканець селища Голованівськ, де в Лозінського величезний маєток.

"Я думаю, його виборці підтримають. Він нормальна людина. Не просто нормальна – хороша", – казав за два дні до виборів хлопець із села Підвисоке, відповідаючи на запитання журналістки Громадського.

"Найбільше людей – за Лозінського", – прогнозували тоді ж результати волевиявлення Підвисоцької ОТГ місцеві дядьки.

"Якщо в нього й було щось – то він же ж більше так… ну, не вчинить", – знайшла спосіб оминути дражливу тему ще одна мешканка села.

"І людям, і афганцям, і школу, і дитсадок – все він зробив отут. Так що я не можу нічого сказати. А що там сталося, чого він туди (до в’язниці – Ред.) попав… Це Юля мала там сидіть, а не він", – виправдовував свого обранця літній чоловік із того ж таки села.

Така сама історія – у селі Копенкувате, половина мешканців якого залежать від Лозінського матеріально, бо працюють на його агрогосподарстві, розташованому на 1,5 тис. га землі. Там теж вважають: на терезах, де на одній шальці – життя вбитого Олійника, а на іншій – відремонтований сільський стадіон – останній перемагає з розгромним рахунком.

"Просто він багато для села зробив. І дороги ось будує, і церкву збудував, і на ремонти дає на все гроші. На садок треба – на садок. На школу треба – на школу. На лікарню – на лікарню", – заявив мешканець Копенкуватого Володимир Олійниченко.

І бажання отримувати вчасно зарплату та мати "пана", який за потреби профінансує ремонт даху у школі чи оплатить прокладання дороги, змушує цих людей виправдовувати навіть вбивство.

"Якщо його виправдали – я ж не знаю, чи через суд, чи через що там його виправдали – то що ми можемо казати? Значить, чи не було такого, чи щось там не так", – каже жителька Копенкуватого Ольга.

"Обирають люди! В ОТГ всі кожного кандидата знають близько й далеко не один рік. За ремонти шкіл, дитсадків і спортивних майданчиків, працевлаштування односельців, ставлення до людей – всі реальні вчинки. Не балаканина, не на бордах на папері й навіть не перед виборами в конвертику з маскою. А весь час, роками, у вчинках! Залиште вибір людей у спокої!" – обурюється Олена Єщенко.

Аби остаточно зрозуміти аргументи жителів сіл, що входять до Підвисоцької ОТГ, де зовсім скоро Лозінський порядкуватиме вже на законних засадах, достатньо почитати коментарі місцевих із вітаннями на його адресу. Люди знову пішли голосувати за "хорошу людину", яка "бореться за справедливість" і постраждала від свавілля влади, за ремонти і "допомогу копійкою". Вони не бачать дисонансу від сусідства коментарів "А ви його бачили, те вбивство?" і "У Верховній Раді ще більші злочинці засідають". Вони забули, як Лозінський, за їхніми ж розповідями, змушував плазувати центральною вулицею через підозру в крадіжці телефона чи йти кілька кілометрів босоніж по снігових заметах через те, що зайшли в "його" ліс. Як ставився до них, як пан до своєї худоби… Чи не забули, а просто готові платити таку ціну за бодай незначне, але полегшення свого напівжебрацького нужденного існування.

"Бачу, всі дуже здивовані, що Лозінський переміг у своїй ОТГ... Коли сталося вбивство, поїхала я в Голованівськ робити репортаж, перед тим начиталася: Лозінський закрив усі ліси, людям нема де малину-ягоду збирати, організував сафарі на селянина. Ну, думаю, приїду, а там мітинги проти нього. Приїхала, опитала купу людей – і всі за Лозінського. Ремонти в школі, садках, клубах робив він, ветеранів вітав він, пенсіонерам додавав до пенсії він... Треба знати внутрішню температуру по палаті, і тоді є трохи розуміння, чого ж усе-таки за нього проголосували", – написала після новини про перемогу Лозінського журналістка Христина Коціра.

І, з огляду на результати виборів і на те, як сильно виборці Лозінського намагаються виправдати те, чому не може бути виправдання, – цей вибір дійсно цілком прогнозований. Як би сумно, а може, і страшно це не було.