Жодної паніки, але всі мають бути готовими до війни — ГУР

П'ять років російської агресії. Українці дізналися, що таке гібридна війна: Росія б'є по всіх фронтах, використовуючи різні засоби і способи. Проте не виключена можливість і повномасштабних дій, тим більше, що наша розвідка продовжує фіксувати нарощування угруповання військ РФ біля кордонів України.

Яка ситуація станом на сьогодні? Що відбувається в анексованому Криму, на території окупованої частини Донбасу і біля кордонів України? Які є ризики і загрози?

Про це та багато іншого представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький розповiв у інтерв'ю заступнику шеф-редактора OBOZREVATEL Ганні Молчановiй.

— Наприкінці минулого року вперше в Україні було введено воєнний стан. Для багатьох українців це стало шоком, люди виявилися неготовими, незважаючи на анексію Криму, окупацію частини Донбасу і тривалі бойові дії. З 1 грудня, за даними військової розвідки, поблизу нашого кордону російські війська отримали оперативну готовність і здатні виконувати завдання на території України.

— Варто все ж таки "відштовхнутися" від 25 листопада. Події у Керченській протоці стали, по суті, показником, наскільки виріс рівень воєнної загрози для нашої країни з боку Російської Федерації.

Чому це сталося. По-перше, нарощування угруповання РФ почалося біля наших кордонів з перших днів збройної агресії проти України у 2014 році. Почали процес створення дивізій, які зараз стоять не просто біля нашого кордону, а на відстані всього від 15 до 50 кілометрів до нього.

На початку агресії проти України в цих місцях стояли батальйонно-тактичні групи РФ, які прибували з різних частин Росії — з Санкт-Петербурга, Московської області, Центрального військового округу, Східного військового округу. Вони заходили на нашу територію, вели бойові дії, по ротації виходили. Деякі залишалися поблизу наших кордонів, але це була не постійна присутність.

А коли Росія на першому етапі втратила стратегічну ініціативу і була зупинена, після цього вирішила на постійній основі розмістити біля наших кордонів нові дивізії, нові війська. Цей процес розпочався у 2015 році.

Почалися переміщення бригад із Центрального і Західного військових округів РФ до нашого кордону. Спершу вони жили в наметах — це були польові табори, тощо. Відбувалося накопичення техніки. А у 2016-17 роках почалося активне будівництво, зведення інфраструктури: казарм, штабів, полігонів... Стоїть дивізія чи полк — все, що стосується постійного перебування, повністю забезпечене. Включаючи житлові будинки для офіцерського складу.

І до грудня 2018 року вони вийшли на оперативну готовність. Коли ці розгорнуті дивізії укомплектувалися, провели навчання, взяли участь у стратегічних навчаннях Збройних сил Росії (їх кілька разів цього року перевіряли комісії з Москви, з ГШ) — зробили висновок, що вони готові до бойового застосування.

— З чим пов'язана груднева активність?

— Почався новий навчальний період у Збройних силах РФ — зимовий. Як традиційно було — спочатку індивідуальні заняття, потім відділення, взвод, рота... А зараз ці періоди, сам процес бойової підготовки дещо змінився. Тепер вони відразу починають з проведення навчань.

Наприклад, у Чорному морі, у Криму, 5-8 грудня були проведені широкомасштабні навчання із залученням повітряно-десантних військ, військово-транспортної авіації, корабельного складу, авіації армійської, авіації тактичної, літаків-заправників...

Тобто протягом тижня вони відпрацювали всі питання, що стосуються перекидання ПДВ на територію Криму, проведення повітряних і морських десантних операцій, проведення збору корабельного угруповання і ураження об'єктів, які розташовані в акваторії Чорного моря.

Ці навчання мали не тільки продемонструвати нам і всій міжнародній спільноті силу і перевагу РФ у Чорноморському регіоні, а й стати досить потужним сигналом для населення їхньої країни. Бо режим санкцій все ж таки діє. Візьмемо ті самі ціни на нафту — для Росії це дуже потужний удар.

І для того, щоб утриматися, режим дає сигнал населенню: ворог — це Україна, це Захід, це США...

Відбулася мілітаризація не тільки наших окупованих територій, а, по суті. всієї європейської частини Російської Федерації. Все поступово накопичувалося, накопичувалося...

Бо війська РФ стоять у нас на кордоні. Пройти всього 15-50 кілометрів — на це потрібен один день - і вони будуть на нашій території.

А збройна агресія проти наших кораблів продемонструвала готовність РФ.

Росія повністю контролює Азовське море і здатна будь-якої миті закрити Керченську протоку — пропускати тільки тих, кого захоче. По суті, блокада Азовського моря вже є.

— Прикордонна служба ФСБ Росії почала зупиняти і обшукувати судна у Керченській протоці ще наприкінці квітня. А у травні вже багато хто бив на сполох — події розвивалися по висхідній.

— Щойно було відкрито Керченський міст, багато наших пересічних громадян, багато політиків говорили: та ну, міст не побудують або він завалиться, як було в 40-х роках тощо.

Але ж треба розуміти, що, по-перше, сучасні матеріали, сучасні технології набагато прогресивніші, ніж у минулому столітті. По-друге, цей міст має не тільки стратегічне значення для Російської Федерації, для перекидання угруповань на окуповані території Криму, але цей міст дозволятиме контролювати Керченську протоку.

Читайте: Адмірал Кабаненко: криза на Азові — гібридна загроза вторгнення з моря

Коли тривав процес делімітації кордону (в 2006-2008 роках), коли ми майже вийшли на процес узгодження договору про державний кордон, проблемним питанням тоді залишалася саме Керченська протока (Керч-Єнікальський судноплавний канал), бо вона, по суті, при поділі відходила Україні.

А події 2003 року, коли росіяни почали будувати дамбу до острова Тузла — Росія вже тоді хотіла змінити лінію держкордону. Щоб Керченська протока (по Керч-Єнікальському каналу) — це була середина. Щоб кордон проходив по ній, а не по острову Тузла.

І якщо ми говоримо про сьогодення, то Росія фактично досягла тієї мети.

Потім - проект "Новоросія", який передбачав захоплення території України від Харкова до Одеси. Цей план, тільки гібридним, "повзучим" методом, зараз намагається реалізувати Російська Федерація.

Набагато складніше Росії буде з Чорним морем, на берегах якого розташовані інші країни. В односторонньому порядку, як РФ діяла і діє з Азовським, із Чорним морем їй не вдасться "вирішити питання". Морські конвенції, морське право... І важливий фактор — потужна підтримка України за фактом збройної агресії в районі Керченської протоки.

Росіяни і той самий Путін бачать цю реакцію світової спільноти. Вони розуміють, що в разі подальших подібних агресивних дій реакція теж буде відповідною.

— А чи розуміють? Санкції одні, другі, треті... Якщо керуватися чистою логікою (є дії — є наслідки), вже давно б усе завершилося.

— Вони чудово розуміють наслідки і коригують свої дії

— По ходу.

— Аякже. Перше таке коригування, за нашими оцінками, відбулося у травні 2014 року, Спочатку просувався проект "Новоросія", а потім трапилася Одеса. І після цього російські спецслужби були змушені внести зміни до свого первісного плану. Була повзуча агресія з використанням проросійських елементів, п'ятої колони... Відбулися події в Донецьку і Луганську...

Так і зараз. Ми не виключаємо, що буде коригування планів і будуть використані гібридні підходи.

Наприклад, економічні проекти, які РФ просуває у Чорному морі. Три наших родовища, які вони захопили після анексії Криму — росіяни на них уже господарюють. Вони відкрито заявляють: так, це наша територія.

Посилили охорону захоплених газових вишок, активно їх використовують для ведення розвідувальної діяльності. І не виключено, що якось скажуть, мовляв, є загроза терористичних актів чи будь-яких інших дій, і що вони "мають захищати територію".

На сьогодні мінімум один бойовий корабель Чорноморського флоту здійснює захист цих вишок. Будь-якої миті "охорона" може бути посилена.

Інші інфраструктурні проекти РФ, крім мосту — прокладання газопроводу. І це теж може стати приводом для посилення присутності і закриття Росією будь-якого району, проведення певних дій. Звісно ж, це буде підноситися під соусом: ми ж не просто так захотіли, для нас є загроза.

Росія в більшості випадків, як у випадку з Керченською мостом, відразу ж в інформпростір викидає заяви, навішує ярлики, проводить потужні інформаційні компанії.

Читайте: Росія змінила риторику: що це означає

— Про інформаційну війну і реакцію світової спільноти давайте поговоримо трохи пізніше, а зараз повернемося до реакції українців на озвучені дані про можливість широкомасштабних дій.

— Щодо паніки наведу один приклад. Якось я брав участь в одній програмі на ТБ — тоді було загострення на лінії фронту. Подзвонила жінка, судячи з голосу — десь за 60, і сказала дуже гарні слова: "Те, що ви розповідаєте, не вважайте залякуванням населення. Ми маємо бути проінформовані і завжди бути готовими до розвитку більш критичної ситуації".

І це правильно. Озвучені дані — не залякування, а реальна оцінка тих загроз, які існують. І ця загроза прописана у стратегії національної безпеки.

Якщо це посилення відбувається, а воно може мати різні форми (розгортання нових з'єднань, проведення стратегічних навчань, під час яких до кордону стягуються військові сили) — відповідно, підвищується рівень загрози.

— Станом на сьогодні: як військова розвідка оцінює рівень загрози?

— Він високий. Він свідчить про те, що Російська Федерація тим угрупованням військ, яке у неї є, і в тій готовності, здатна проводити широкомасштабні наступальні операції. На дану загрозу Україна реагує усіма можливими способами. Це об'єктивна реальність.

Багато хто каже: а чому у 2014 році ми не очікували наступу Росії? Ми просто були не готові — в першу чергу морально. І повертаючись до слів тієї простої жінки — готовими мають бути всі.

Читайте: Генерал Мікац: вони вбивали моїх солдатів, а потім ''ну, вибач, так вийшло''?!

Наша історія свідчить про те, що ми весь час стикалися з проблемами від сусідів. Ми не можемо їх "прибрати з карти", проте свою політику зобов'язані вибудовувати з урахуванням цих факторів. З урахуванням потенціалу таких сусідів, того, чи є територіальні претензії або інші проблемні питання. І, відповідно, бути готовими до адекватних дій.

Ми говорили, що в Криму є іноземна військова база (російська), яка постійно перебуває у боєготовності і яка активно готується до певних дій на Кримському півострові. І це було прописано в тих документах, де чітко позначено: одна із загроз — це військова присутність РФ на нашій території. На жаль, нам не вдалося вирішити це питання до 2017 року, як планувалося — коли закінчувався договір щодо Чорноморського флоту ВМФ Росії у Криму. Почалася агресія Росії.

На сьогодні Кримський півострів — як непотоплюваний авіаносець. Він виконує свою роль. Ті самі функції, як і за часів Союзу.

— Непотоплюваний, але з великими проблемами. Для населення.

— Для Росії головне завдання — бази та узбережжя, а проблеми решти території Криму, населення, інфраструктури, сільського господарства її не хвилюють.

— Тим не менш Крим називають улюбленою іграшкою Путіна, це визнає і його близьке оточення. І у цієї "іграшки" гостра проблема з водою, що може стати причиною для агресивніших дій РФ. У грудні було озвучено, що в разі повномасштабної агресії Росії в Луганській області під обстрілами можуть опинитися 83 населених пункти, в яких проживають 130 тисяч осіб. І на засіданні комісії у військово-цивільній адміністрації обговорювалися всі аспекти евакуації. Але є ще, наприклад, Миколаївська, Херсонська області.

— Під час воєнного стану керівники, зокрема адміністрацій, вжили певних заходів. Це стосується і цивільної оборони, і питань захисту різних об'єктів інфраструктури тощо. Всі мають бути готовими до війни.

Далі. Згадайте навчання, які російська армія провела на початку грудня — тоді біля Джанкоя висадився повітряний десант. Ви ж розумієте, що не важко пролетіти ще, наприклад, 15 кілометрів і висадити його у Херсонській області.

Зазначу, що захоплення об'єктів інфраструктури в цьому регіоні Росія активно відпрацьовувала ще у 2015 році. Саме з цієї причини у Джанкої був розміщений вертолітний полк. Зараз там поставили дивізіон комплексу С-400. Там перебуває батальйонна тактична група, яка готова провести операції. Там же відпрацьовуються питання залучення повітряно-десантних військ, які можуть бути перекинуті на нашу територію.

Мета — так, одна: це наші інфраструктурні, стратегічні об'єкти. Це стосується Каховського водосховища, системи енергозабезпечення, взагалі забезпечення життєдіяльності Криму. Це об'єкти першочергового ураження, захоплення — в разі широкомасштабних агресивних дій Росії. Про це треба говорити.

(Далі буде...)