Мисливці-одинаки і "заперечення" батьків: чому Україну накрила хвиля самогубств і як уберегти дітей

дитячі самогубства

З початку 2021 року в Україні почастішали випадки самогубств серед дітей. Школярі ковтають таблетки і стрибають із висоток, а батьки здебільшого не розуміють, що могло підштовхнути їхню дитину до такого страшного кроку.

Хто винен і що робити для порятунку життів – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

"Це як сніжна лавина, зведення – страшне"

Якщо в 2020 році трапилося 137 дитячих суїцидів, а спроб – майже тисяча, то цьогоріч ситуація ще серйозніша. Події двох з половиною місяців змусили стискатися серця багатьох українців.

Начальниця управління ювенальної превенції Національної поліції України Лариса Зуб розповіла OBOZREVATEL, що після НП у Київській області (коли дві учениці ліцею наковталися пігулок і одна дівчинка померла) кількість спроб суїциду дітьми в Україні зросла в три рази.

"Ситуація – як сніжна лавина, багато спроб суїциду. Зведення страшне", – каже Лариса Зуб. Те, що винні нібито "групи смерті", про які починають говорити після кожної резонансної НП з дітьми, заперечує. Якщо проаналізувати всі вчинені суїциди і спроби піти з життя, то одними з головних причин є нерозуміння в родині, конфлікти з батьками і в школі. І діти йдуть на страшний крок. Причому, не завжди маючи намір саме покінчити з життям, просто хочуть звернути на себе увагу.

"Наприклад, один із останніх випадків. Дитина наковталася ліків: те, що було в аптечці, те і випила. Врятували... На запитання щодо причин відповіла: "Вирішила, що якщо я це зроблю, батьки будуть мене більше любити", – розповіла поліцейська.

Останнім часом, за словами начальниці управління ювенальної превенції, також почастішали випадки, коли діти готові попрощатися з життям через погані оцінки. Наскільки вплинула на це дистанційна освіта через COVID-19, Лариса Зуб сказати не готова. У той же час вона зазначає, що зараз багато дітей, виснажених карантином, без такого повноцінного спілкування, як раніше, а ще і з дефіцитом батьківської уваги.

Начальниця управління ювенальної превенції Національної поліції України Лариса Зуб. Джерело: Facebook Зуб

"Батьки вважають, що якщо дитина сидить вдома, втупившись у планшет або телефон, то вона у безпеці. А коли відбувається непоправне, то бити тривогу вже пізно. Тому надзвичайно важливо приділяти увагу дітям – і це не просто слова. Більше проводьте часу з сином і донькою, розмовляйте, відпочивайте разом на природі. На жаль, негативний контент в інтернеті поглинає дітей, до того ж нечисті на руку люди користуються тим, що діти нікому не потрібні", – каже Лариса Зуб.

Вона переконана: незважаючи на різні небезпечні квести в соцмережах, не можна забувати про те, що на це ведуться передусім "непочуті діти".

"Дитина, яку люблять батьки, у якої є довіра до них, отримавши пропозицію, наприклад, різати вени, звернеться до найближчих людей. І її зрозуміють. Важливо, звичайно, щоб батьки приймали дитину в будь-якому стані", – переконана начальниця управління ювенальної превенції.

Відома юристка-кримінологиня Ганна Маляр каже, що спокус в інтернеті для дітей зараз дійсно багато, як і небезпеки. "Необов'язково це "групи смерті", можуть бути мисливці-одинаки, як у випадку з суїцидом дівчинки в київській школі. Директорка підтвердила, що дитину "вели" в інтернеті, а після того, як вона вчинила самогубство, її батькам подзвонили і запитали: "Так що, вона це ЗРОБИЛА?" – розповіла кримінологиня OBOZREVATEL.

Дітей потрібно вчити безпечно користуватися інтернетом. "У 6-7 років батьки повинні проходити з сином або донькою всі правила безпеки в мережі", – вважає Маляр.

Заступник глави Міністерства внутрішніх справ Антон Геращенко в ефірі програми "Право на владу" закликав усіх у разі виявлення в мережі так званих "груп смерті" або відеороликів, що містять заклики до дітей вживати алкоголь або наркотики, що схиляють до суїциду, повідомляти про це в Департамент кіберполіції НПУ на електронну пошту savechild@cyberpolice.gov.ua, або дзвонити на гарячу лінію кіберполіції: 0800-505-170.

Вірусна інформація дала стрибок самогубств

Збільшення кількості підліткових самогубств із середини лютого (після резонансу в Боярці), на думку Ганни Маляр, сталося через вірусну інформацію.

"Суїцидна інформація – дуже вірусна, однак це не означає, що всі зараз побіжать вішатися. Проте є невеликий відсоток людей, психіка яких дуже вразлива, вони схильні до навіювання і дуже швидко реагують на те, що відбувається. І тоді стається детонація. Особливо до вірусної інформації сприйнятливі діти. Цілеспрямовано шукати, як накласти на себе руки, – занадто довгий шлях, діти рідко це роблять. Але якщо з кожної "праски" звучать всі подробиці... Наприклад: дівчатка 14 років, випили стільки-то таблеток такого-то препарату – то це готовий рецепт для незміцнілих умів. І дуже важливо щонайменше ніколи не називати назву медикаменту, який було використано під час спроби суїциду", – розповіла в коментарі OBOZREVATEL Маляр.

Після випадку в Боярці наступного дня дійсно стався дуже схожий випадок в Умані, щоправда, там дівчатка не зважилися випити таку кількість таблеток, і обидві залишилися живі.

Юристка-кримінологиня Ганна Маляр. Джерело: Facebook Маляр

Кримінологиня вважає, що заборони, замовчування – теж не вихід. "Це як із тероризмом: з одного боку для когось інформація може слугувати прикладом для наслідування, з іншого – ми демократичне суспільство і повинні виробити імунітет на сприйняття тієї чи іншої інформації. Тому якщо починаємо все забороняти – це неправильно, ми виростимо безпорадне покоління. Про це треба говорити, але важливо робити це коректно, обережно", – переконана Маляр.

Діти романтизують смерть: як занурити в реальність

Дуже часто діти уявляють смерть як щось красиве і зовсім не страшне. Тому, на думку Ганни Маляр, потрібно швидко розірвати зв'язки, які сформовано у дітей казками. Це особливо важливо для того віку, коли діти тільки переходять до більш дорослої літератури, але ще дуже сприйнятливі.

"Дуже часто перед очима дітей приклад: принц поцілував принцесу в золотій труні, і та ожила. А треба пояснити, що так не вийде, що є жорстка реальність, що ти такий красивий вигляд не будеш мати. Важливо не приховувати від дітей, що таке смерть, пояснювати, що життя скінченне. Не уникати розмов про це. І пояснювати натуралістично, що після самогубства ніхто не матиме красивого вигляду. І не бачу нічого страшного, якщо розповісти, який вигляд має людина після падіння з 14-го поверху: що від голови нічого не залишиться, а родичі впізнають тільки за одягом", – поділилася кримінологиня.

Ще один важливий момент: діти схильні використовувати суїцид як спосіб "виховання" батьків, вчителів, однолітків-кривдників. Тому потрібно пояснювати, що це ні до чого не призведе. Що всі, крім батьків, через кілька тижнів узагалі забудуть, що ти жив. І ти своїм самогубством не помстишся ні хлопчикові, який тебе кинув, ні дівчинці. Та й батькам особливо не помстишся.

Батьки заперечують очевидне і заплющують очі

Серед дітей, які покінчили життя самогубством у цьому році в Києві і Київській області, щонайменше десятеро перебували в депресивному стані, у них були суїцидальні думки. Чи можна було уникнути непоправного? Чи могла допомога психолога, а в деяких випадках і психіатра, врятувати дитяче життя? Найімовірніше – так. Тема дуже болюча.

За словами Ганни Маляр, у нас гостро стоїть проблема недообстеження дітей. "Батьки часто займають позицію заперечення, я неодноразово це спостерігала в дитячих колективах. Є дані Всесвітньої організації охорони здоров'я, яка досліджує всі випадки суїцидів у світі. І більшість, хто покінчив із життям, мали певні порушення, пограничні стани. Багатьом можна було допомогти, лікувати, але близькі люди або вважали це "мерзенністю" характеру, або просто не хотіли зв'язуватися. Частина дітей, які пішли на самогубство, – це дійсно недообстежені діти", – пояснила кримінологиня.

Вона вважає, що нинішня хвиля самогубств – спосіб нарешті перервати ланцюг страху перед психіатрією. Цей страх залишився ще з радянських часів, коли звернутися вважалося ганебним, не дай бог. На жаль, зараз, особливо в сільській місцевості, це збереглося. Потрібно кардинально міняти ситуацію.

Жорстокі однолітки

Ознаки того, що з дитиною щось не те, помітні не завжди. Також далеко не завжди можна стверджувати, що тут однозначно вина батьків – дитина може стати заручником колективу. Однокласники можуть під анонімними ніками зв'язатися з нею в соцмережах, жартувати і навіть знущатися.

"Багатьом дорослим здається несерйозним, що якщо однолітки скажуть дитині про її криві ноги, не такий зріст або форму носа, то це сприймається як справжня трагедія. І коли говорять, що в тієї чи іншої дитини не було ніяких причин для здійснення суїциду, оскільки вона з благополучної сім'ї, то часто не розуміють, що дитину могли цькувати через зовнішність або через те, що вона не має модних кросівок і тому подібного", – розповіла Маляр. За її словами, таке сталося з однією дитиною в Києві, яка наклала на себе руки.

Підлітки гостро сприймають зауваження про зовнішність

Тому дуже важливо батькам зробити все можливе, щоб дитина пустила у своє життя. "Щоб знати, коли хтось цькує у класі тощо. Дуже важливо "увійти" в цю таємницю. Якщо дитина присвятить вас, буде легше, якщо ні – дуже складно. І ще важливо не кричати на дитину, у жодному разі не бити її – бо в цьому випадку обірветься довіра, і дитина вже ніколи нічого батькам не розповість, оскільки буде боятися їх", – вважає кримінологиня.

На думку експертів, зупинити хвилю дитячих суїцидів надзвичайно складно. Але і не робити нічого – злочинно. Немає нічого ціннішого за людське життя.