"Криваве" вугілля: як крадуть антрацит з Донбасу
Терористи, яких підтримую російські війська та Кремль, у 2017 році заволоділи усіма шахтами, які опинилися на захопленій колаборантами території. Не секрет, що торгівля вугіллям - вельми прибутковий бізнес. Але чи знаєте ви, куди бойовики та їхні посібники вивозять найцінніший антрацит, і хто замішаний в цих вигадливих схемах? "Обозреватель" вивчив офіційну статистику митної служби РФ і виявив шокуючі факти. Куди та скільки антрациту вивозять з Донбасу - розбиралась журналіст "Обозревателя" Уляна Безпалько.
В умовах дефіциту
Вугільна промисловість історично була флагманом економіки Донбасу й була стрижневою для України до окупації бойовиками наших територій на сході. У шахтах Донецької та Луганської областей щорічно добували близько 80 мільйонів тонн вугілля, приблизно 30 млн з яких - антрацитових марок. Кілька мільйонів тонн з року в рік відправлялося на експорт в десятки країн.
Для розуміння пропорційності масштабів: на середину серпня 2017 року, за даними Міненерговугілля України, запаси антрацитового вугілля на складах українських теплоелектростанцій складають 619,1 тис. тонн. А для проходження опалювального сезону в цьому році Україна повинна накопичити до середини жовтня 1,8 млн тонн антрациту і 2-2,2 млн тонн вугілля газової групи. Зазначимо, що це - показники в умовах жорсткої економії та дефіциту вугілля антрацитових марок. Що привело до такого стану речей? Війна.
Ситуація на сході завдала особливо відчутний удар по тепловій генерації країни. З 150 шахт, які видобувають вугілля, 85 знаходяться на непідконтрольній території, причому більша частина з них не працює. Саме там сконцентрована майже 100% видобутку вугілля антрацитових марок. На цій марці палива донедавна працювало 45% українських теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей.
Невеликій частці приватних вуглевидобувних підприємств, що знаходяться в ОРДЛО, вдалося продовжити роботу під українською юрисдикцією, сплачуючи податки в український бюджет. Але це не рятувало ситуацію - Україні довелося через посередників закуповувати антрацитове вугілля у терористів, імпортувати з ПАР і трансформувати все більше і більше енергоблоків українських ТЕС для споживання вугілля газової групи.
Читайте: "Проблема стоїть дуже гостро": Тука розповів про ситуацію в ОРДЛО
Труднощі посилилися, коли в кінці січня 2017 року деякі нібито патріотично налаштовані українські активісти організували блок-пости на кордоні з не контрольованими Києвом територіями, ратуючи за припинення торгівлі з бойовиками. Торгова блокада тривала більше місяця. Вагони з вугіллям та іншою продукцією простоювали біля лінії розмежування, приносячи збитки обом сторонам - і Україні, і терористам.
У відповідь на блокаду 1 березня бойовики оголосили про націоналізацію українських підприємств в "ДНР" і "ЛНР", внаслідок чого був повністю втрачений контроль над українськими шахтами, які видобувають антрацит - тобто і над тими, які перебували в приватній власності.
Таким чином, понад 40 підприємств, що знаходяться в ОРДЛО, але зареєстрованих в підконтрольних українській владі містах, перейшли в управління бойовиків. Як і весь ресурс антрацитового вугілля, видобуток якого в Україні географічно сконцентрований в Донецькій і Луганській областях. З того часу поставки антрациту з окупованих територій повністю припинилися.
В умовах профіциту
Навіть з огляду на те, що вуглевидобувна промисловість Донбасу зазнала суттєвої стагнації в порівнянні з довоєнними роками, проте, видобуток антрациту все одно колосально перевищує споживання. В умовах надлишку ресурсу і демаршу України як головного покупця терористи були змушені переорієнтуватися на, так би мовити, інші ринки збуту.
В силу зрозумілих причин єдиним експортером українського антрациту безпосередньо з невизнаних терористичних "республік" стала країна-агресор - зла мачуха-Росія. Відразу слід уточнити, що такий експорт з країни є самовільним злочинним неконтрольованим вивезенням корисних копалин. І імпорт іншою країною цих копалин, зрозуміло, є нелегальним.
Схеми експорту вугілля в РФ терористи розгорнули ще в 2015 році, хоч і в зв'язку з неодноразовим переділом сфер впливу в псевдореспубліках змінювалися і кінцеві бенефіціари цього бізнесу. За даними українських ЗМІ, сьогодні вивезенням антрациту в Росію займаються близько 20 структур в "ДНР" і "ЛНР". До блокади і подальшої націоналізації обсяги поставок вугілля цієї марки в РФ були в рази менше, ніж на контрольовану Україною територію. Але з березня безальтернативним ринком збуту стала Росія.
На сьогодні невелика частка вугілля курсує в РФ за остаточним принципом, причому переважна частка йде на реекспорт через ту ж Росію в інші країни. І ключове - РФ бере провідну участь у цій схемі. Інформація про такі розклади мусувалася в ЗМІ виключно з посиланням на плітки й інсайди учасників ринку, "злиті" дані і т.д.
Читайте: Блокада допомогла: в Кабміні почали бити на сполох через шахт на Донбасі
Однак "Обозреватель" знайшов докладну інформацію про те, коли, куди, скільки і за скільки українське антрацитове вугілля було імпортовано в Росію не тільки в попередні роки - в 2014, в 2015, в 2016, але і вже після блокади в 2017. Чому це важливо ? Це пряме свідчення того, що наш антрацит бойовики переправляють в РФ.
Що ще істотніше, c 15 лютого цього року Кабінет міністрів України заборонив експорт антрациту з нашої країни, а тому з моменту "націоналізації" українських шахт в терористичних "республіках" експорт українського вугілля антрацитної групи міг здійснюватися тільки бойовиками. Характерно, що на російській митниці антрацит, що поставляється з "ДНР" і "ЛНР", оформляється як імпорт з України.
У цьому контексті виникає цілком раціональне питання: на підставі якої вхідної документації митниця РФ оформила і оформляє цей експорт з непідконтрольних Україні територій? І чи не порушила Росія таким чином цілий ряд міжнародних договорів ЗЕД?
Так, згідно з даними офіційної статистики Федеральної митної служби Росії, в першому півріччі 2017 року з України було поставлено до Росії 703 тис. тонн антрациту загальною вартістю $ 29,23 мільйонів. Поставки здійснювалися в напрямках від тимчасово окупованого Криму до Сибіру:
- в Ростовську область (Південний федеральний округ);
- в Нижегородську область (Приволзький федеральний округ);
- в Краснодарський край (Південний федеральний округ);
- в анексований Крим (за митним режимом РФ);
- в Москву;
- і навіть в Кемеровську область (Сибірський федеральний округ).
Найбільший тоннаж відправлявся в Ростовську і Нижегородську області - туди поставки йшли щомісяця.
У березні, з переходом всіх українських шахт на Донбасі під контроль терористів в рамках так званої "націоналізації" (з початку цього періоду ми можемо сміливо стверджувати, що експортом антрациту в країну-агресор займалися лише бойовики терористичних "ДНР" і "ЛНР"), в Росію вивезли 94, 2 тис. тонн антрациту, вартість яких, за даними митниці РФ, склала $ 4,28 мільйона. Експорт українського вугілля в березні йшов:
- в Ростовську область - 53,579 тис. тонн;
- в Нижегородську область - 40,236 тис. тонн;
- незначні обсяги в окупований Крим - 348 тонн.
У квітні сепаратисти вивезли з непідконтрольних територій в РФ 84,73 тис. тонн нашого антрациту задекларованою вартістю $ 4,25 мільйона. З них:
- в Ростовську область - 67,67 тис. тонн;
- в Нижегородську область - 11,84 тис. тонн,
- в Краснодарський край - 4,94 тис. тонн;
- в анексований Крим - 70 тонн;
- в Москву - 207 тонн;
- в Кемеровську область - всього 7 тонн.
У травні обсяги експорту зросли вдвічі - 161,3 тис. тонн вугілля антрацитової групи вартістю $ 6,78 млн попрямувало:
- в Ростовську область - 58,65 тис. тонн;
- в Нижегородську область - 77,27 тис. тонн;
- в Краснодарський край - 25,31 тис. тонн;
- в Москву - 69 тонн.
У червні тенденція з нарощуванням поставок бойовиками українського антрациту в РФ продовжилася. В останній місяць першого півріччя обсяг експорту вже склав 231,9 тис. тонн на загальну суму 7,97 млн дол. Вугілля антрацитової групи з Донбасу відправилося:
- в Ростовську область - 82, 1 тис. тонн;
- в Нижегородську область - 149,1 тис. тонн;
- в анексований Крим - 348 тонн;
- в Москву - 414 тонн.
Для порівняння масштабів, у другому півріччі 2014 роки (III і IV кварталі), після окупації бойовиками наших територій, в цілому з Украіни було експортовано в РФ 83,78 тис. тонн вугілля антрацитових марок. Однак, пункти призначення дещо відрізнялися. Наприклад, в липні-вересні поставки, крім Ростовської області і Москви, здійснювалися ще й у республіку Татарстан, Тамбовську, Воронезьку та Оренбурзьку області. До кінця року (IV квартал) поставки обмежилися Ростовською областю і окупованим Кримом.
Протягом 2015 року з Донбасу до Росії було вивезено 1,274 млн тонн антрацитового вугілля на $ 57,65 мільйонів. На ряду з Ростовською областю, Москвою та Кримом експорт антрациту проводився і безпосередньо в Севастополь, республіку Башкортостан і невеликі обсяги в Санкт-Петербург, Кемеровську й Іванівську область.
У 2016 році експорт українського антрациту склав 980,12 тис. тонн на $ 38,55 млн з поставками в Ростовську область, Нижегородську область, Краснодарський край, в анексований Крим, в Москву і Московську область, а також в Кемеровську область.
Цікавий нюанс: у грудні 2016 року, виходячи зі статистики ФТС РФ, зустрічаємо солідні обсяги імпорту українського антрациту з ОРДЛО в Нижегородську область Росії. Поставки туди з тих пір стали системними - щомісячним. До слова, українські ЗМІ неодноразово писали , що в другому півріччі 2016 року у горизонті російських трейдерів-імпортерів антрациту з Донбасу намалювалася компанія "Петролеум капітал", яку пов'язують з українським олігархом-утікачем Сергієм Курченко. "Петролеум" за невеликий час вийшла на лідируючі позиції серед російських підприємств за скупкою нашого вугілля. І за збігом фактів "Петролеум капітал" зареєстрована саме в місті Нижній Новгород Нижегородської області. У травні цього року компанія потрапила до списку санкцій, підписаного Президентом України.
І в путь-дорогу ...
Невже в Росії немає свого антрациту, запитаєте ви. Є. Росія - країна з профіцитним балансом вугільної продукції власного видобутку. До того ж місцями чорний горючий камінь з Донбасу за якістю поступається російському. Зокрема, вугіллю з Кузбасу.
В українському антрациті підвищений вміст сірки, яка підлягає нормуванню для даного виду палива. Власне, чим менше сірки - тим краще вугілля. Середній рівень сірки в антрацитному вугіллі (марки А) з України коливається в районі 1,7-2%. При цьому максимальний рівень її вмісту в російському вугіллі становить 1,5%.
Та й на внутрішньому ринку Росії поступатися своєю частку місцеві вугільники не хочуть. Ще в березні росЗМІ писали, що великі металурги РФ не збираються закуповувати вугілля самопроголошених республік, побоюючись можливих санкцій, оскільки практично всі вони мають акції та / або облігації, які торгуються на західних біржах, і експортують продукцію в ЄС.
Читайте: США відправили в Україну першу партію вугілля
Якусь частину вугілля з ОРДЛО, за інформацією українських ЗМІ, закуповувала Новочеркаська ГРЕС (ВАТ "ОГК-2"), підконтрольна російському "Газпрому". Постачання здійснювалося якраз через вище згадану "Петролеум капітал". Раніше, до переходу українських шахт під контроль бойовиків, ОГК-2 імпортувала вугілля від української ДТЕК.
Тому український антрацит з ОРДЛО переважно йде на експорт в інші країни. І такий реекспорт, нагадаємо, є нелегальним.
Місцеві "компанії" в так званих "ДНР" і "ЛНР" відвантажують видобутий антрацит для поставок в Росію і продають російським трейдерам-посередникам. А там вже ці російські трейдери (яких, за даними українських ЗМІ, більше 30) експортують паливо з російських портів в Європу.
Якщо звірити факти, то місця реєстрації цих трейдерів в акурат знаходяться в областях-імпортерах, які ми наводили вище, посилаючись на дані митниці РФ. Адже все проходить через митне оформлення, все - відповідно до закону - закону Росії (сарказм - авт.).
Як твердять учасники українського вугільного ринку, через Росію наш антрацит прямує в країни Чорноморського та Середземноморського басейну - в Туреччину, Італію, Грецію, Болгарію, Іспанію.
Каменем спотикання в даному випадку є все той же рівень вмісту сірки, норма якого для експорту на зовнішні ринки не повинна перевищувати 0,9%. Хоча, з огляду на те, що російські трейдери дисконтують ціни майже на половину на і без того дешевий антрацит від терористів, то і знайти зацікавлених іноземних покупців - не проблема.
Більш того, ватажки "ДНР" і "ЛНР" раніше думали над схемою, за якою вугілля міг би спрямовуватися для збагачення в Ростовську область РФ, а потім поставлятися в Україну, але вже за ціною в два рази вище.
Чи є світло в кінці тунелю
Як Україні діяти з огляду на обставини, що склалися? Опитані експерти стверджують, що довести нелегальний вивіз і перепродаж українського антрациту складно. Але можливо.
Визначальною ознакою для вугілля є його геологічна структура і хімічний склад, а саме - все той же вміст сірки. Припустимо, якщо при ввезенні в будь-яку країну на кордоні виявлять вугілля невідомого походження від російського трейдера з вмістом сірки 2%, то відразу стане ясно, звідки "вітер віє". Оскільки вміст сірки в 2% відповідає рівню в антрацитах українського походження і одночасно перевищує рівень вугілля з Росії. Іншими словами, якщо на кордоні тієї чи іншої країни ретельно проводять відбір проб імпортного вугілля, перевіряють сертифікати походження на нього, то митники відразу визначать неладне.
Читайте: Лою розповів, як Україна може довести продаж Росією вугілля з "Л / ДНР" в ЄС
Слід зазначити, що в середині червня 2017 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України направило в Міністерство закордонних справ України лист з проханням через українські посольства попередити 8 країн про ризик нелегальних поставок вугілля з ОРДЛО. Інформацію про варіанти і можливості ідентифікації вугілля з ОРДЛО відправили в посольства України в Туреччині, Нідерландах, Іспанії, Молдові, Болгарії, Бельгії, Польщі та Румунії для прийняття всіх можливих заходів щодо інформування місцевих портів, митних органів, існуючих і потенційних покупців.
Це дає Україні всі карти в руки, щоб вивести проблему з нелегальними поставками нашої продукції в міжнародну площину, направивши відповідні звернення в СОТ, Всесвітню митну організацію і т.д.
А в іншому залишається покладатися лише на розсудливість і доброчесність керівництва інших країн та їх здатність взяти під контроль ситуацію на своїй території.