Командир запропонував мені перейти до "сепарів". Я відмовився – боєць про батальйон "Донбас-Україна"

У нечисленних інтерв'ю командир 46-го батальйону Збройних сил "Донбас-Україна" В'ячеслав Власенко (позивний "Філін") любить розповідати про героїчні бої з росіянами на Донбасі. При цьому полковник не соромиться прямо говорити про те, що не прагне брати ворогів в полон. Каже, що вбивати їх набагато простіше.

Багатьом така жорсткість може здатися виправданою. Адже це війна, а ми хочемо перемогти, тому повинні бути жорстокі. Все правильно. А що якщо героїчний полковник "Філін" жорстокий не тільки по відношенню до ворогів, а й до своїх підлеглих? А порядки в підконтрольному йому героїчному 46-му батальйоні скоріше схожі на зоновські, ніж армійські?

Про внутрішню кухню "Донбас-Україна" "Обозревателю" розповіли двоє його колишніх бійців - контрактник Сергій Копаненко і екс-начальник тилового забезпечення Олег Васильчук, які постраждали через жорстокість "Філіна" і його підручних.

Відразу ж зазначу, що вони - не єдині свідки, які погодилися з нами говорити. Є й інші історії, які ми обов'язково опублікуємо в подальшому.

Ми зустрілися з Сергієм і Олегом на території військового госпіталю в Києві. Тут вони доліковувалася травми, отримані під час служби в "Донбас-Україна". І отримані вони були не в бою

Першою ми публікуємо історію Сергія Копаненко

Я прийшов служити в батальйон за контрактом 24 листопада 2016 року. І вже через тиждень я зрозумів, що потрапив в дуже цікавий підрозділ. То хтось набухається, то наїстся наркотиків і потім починає кидатися з ножем на людей.

Читайте: "Перемир'я" на Донбасі: в "ЛНР" заявили про точному ударі сил АТО

В кінці грудня я сильно захворів: відморозив на полігоні палець і отримав бронхіт. Потрапив в госпіталь, звідки мене виписали через тиждень з температурою. Мені була покладена реабілітація по виписці.

Після повернення в частину я підійшов до полковника Власенко з проханням відпустити мене на тиждень додому, щоб відлежатися. Він відмовив. Сказав, щоб я проходив реабілітацію тут, бо "скоро свята і я буду пити". Хоча я взагалі не п'ю.

Ну добре. Почалися новорічні свята. Я заступив на пост в караул і ... мене не змінювали наступні три дні! Все завдяки нашим "аватарам", яких звідти зняли (алкоголіки в армії, - Ред.).

До речі, зі мною був мій товариш Едик Плотніков, якому на навчаннях перебило пальці люком від БРДМ. Йому взагалі було покладено відпустку і категорично не можна було перебувати на морозі, бо палець погано зростався. Але він ходив разом зі мною.

Подряпав "Філіну" машину

Пройшов якийсь час. І ось 23 лютого один товариш по службі попросив мене підмінити його на шлагбаумі. А він у нас відкривався не вгору, а як хвіртка.

Читайте: "Це наша війна": знаменита українська гімнастка розповіла про допомогу бійцям АТО

І ось до шлагбаму під'їжджає полковник Власенко. Зрозуміло, що начальство чекати не любить, тому я почав швиденько відкривати шлагбаум ... Не знаю як так вийшло, але я трохи подряпав його машину цими дверима. А їздить він на чорному джипі Nisan.

Там навіть вм'ятини не було, але з обличчя особи товариша полковника я зрозумів, що потрібно відразу визнавати свою провину. На мою адресу посипалися мати. Якийсь час я це слухав, а потім сказав: "Товариш полковник, давайте спілкуватися за статутом. Ми з вами не на вулиці, а на службі".

Після цього він мені оголосив догану на півроку. Це означає позбавлення зарплати. Згідно із законом при першому догану повинні забирати не більше 10%. Але по батальйону у людей знімали по 70%, а то і 100%.

"Живим я не повернуся"

Далі полковник Власенко пообіцяв мене перевести в мінометну батарею звідки я "назад живим не повернуся". Свою обіцянку він реалізував на 100%. За винятком того, що я повернувся.

Відразу після цього скандалу він наказав мене заарештувати. Мене закрили в одному з нежитлових приміщень. Звідти я почав дзвонити по мобільному своєму знайомому, який служить поруч в ВСП (Військова служба правопорядку, - Ред.) Краматорська.

Скоро мене вивели звідти під конвоєм як злочинця, посадили в машину і відвезли в штаб. Там мене зустрів полковник Власенко і сказав: "Що не встигли тебе закрити, а ти вже почав дзвонити?"

Тобто в ВСП йому просто віддзвонили, але не приїхали. Хоча повинні були. Власенко назвав мене мерзотою і нікчемою, а потім наказав начальнику штабу Гетьману, щоб мене перевели в мінометну батарею.

В цей ж день його наказ був виконаний. Я був переведений у військову батарею без запису в військовий квиток. При цьому все моє майно, включаючи автомат і броніжилет, лишилося в розташуванні.

Якщо м'яко говорити, то зустріли мене там упереджено. Були однозначні натяки, що якщо буду себе погано вести, то постраждаю.

В цей же день у нас був бойовий виїзд на позиції під Луганськом. Хочу зауважити, я знаходився там без бронежилета і автомата, що є грубим порушенням закону. Тобто свою загрозу "Філін" реалізував на всі 100%.

Тоді я подзвонив матері в Краматорськ і попросив, щоб вона звернулася від мого імені в ЗСУ і прокуратуру Краматорська. Після цього офіцер заступник "Філіна" "Гайдук", який командував батареєю, наказав вилучити у мене телефон.

"Запропонували перейти на бік ворога"

На наступний день було шикування, на якому "Гайдук" рекомендував мені перейти на бік ворога. Він сказав: "Ось там сепари. Переходь до них. А вас, хлопці, я прошу не стріляти йому в спину. Тому що це не красиво". Зрозуміло, що його рекомендацію я не виконав.

Читайте: Десять героїв: опубліковані фото бійців АТО, загиблих на Донбасі в березні

Після цього мені наказали нібито укриття. За фактом просто яму. Зрозуміло, що рити в лютому те ще "задоволення", але я виконував наказ. Прекрасно розумів, що за мною дивляться і тут же повідомлять. Тому що атмосфера там ... зона нервово курить.

Загалом я виконував усі накази, претензій не було. Поки я не вирішив дізнатися, що з моїми речами, залишеними в розташуванні. Оскільки мене відправили в мінометку по суті без нічого.

Але якщо в батальйоні хочуть покарати людину, то віддають негласний наказ: "Речі не віддавати або розтягнути між собою". А потім повісити все це на жертву.

"Командир бив по голові та обличчю"

Незабаром після цього я потрапив в харківський шпиталь через сильній болі в шиї. Спочатку мене хотіли переконати, що це психіатрія, але я наполіг на нормальному огляді і потрапив до відділення неврології.

А на початку квітня повернувся в розташування батареї. І ось 21 квітня у нас було шикування. На той момент у мене вже був бронежилет, який я попросив у хлопців з іншого підрозділу.

Нам наказали чистити зброю. Але автомата то у мене все одно не було, тому робити було нічого. Так що я сидів перед входом в розташування, розмовляв по телефону, який мені привезла мама, коли я лікувався.

І тут повз мене проходить "Гайдук". Зупиняється і тут же починає бити мене по голові. При цьому мій телефон він розбив об підлогу.

Опору я не чинив, бо він старший за мене за посадою і званням. Тільки зловив його ногу, коли він хотів вдарити мене коліном. Удари йшли в голову, обличчя.

"Сказав, що я сам напав"

У цей момент приміщення зайшов сержант "Сірко". Гайдук повертається до нього і каже: "Цей на мене напав". Далі він наказав закувати мене і залишити під охороною в душовій. До мене приставили двох - одного звали Руслан Коваленко з позивним "Чечен".

Правда я сказав "Сірку", що буду сидіти тихо, тому він не став мене прикувати. До мене привели медика, щоб обробив рани, а потім відправили під конвоєм в штаб.

До речі, зі мною вели ще одного бійця - "Вакулу". Перед цим я бачив краєм ока як його бив "Гайдук" і "Фома".

Нас повели в штаб звільняти по невідповідності. Там мені поставили умову, якщо погоджуюся все підписати, то надають першу медичну допомогу, а я кров'ю сходжу.

В результаті медики потім наполягли, щоб мене відвезли в лікарню, хоча командування було проти. Відвезли мене в Покровський госпіталь, а вже через сім днів виписали. Хоча я ще навіть очі відкрити не міг, тому що голова йде обертом і нудило.

Я подивився на всі ці справи і написав рапорт, що в зв'язку з недовірою до лікаря і з упередженим ставленням, користуючись статтями Конституції 6 і 8 і ст. 284 Цивільного кодексу, прошу перевести мене в госпіталь в Дніпра. І я був перенаправлений туди, де мене лікували ще місяць.

У підсумку я став першим, хто зміг домогтися переведення з батальйону "Філіна". У червні 2017 роки мене перевели в 17-у бригаду в Кривий Ріг. Але моя особиста справа, виписки і т.д. до сих пір не передали.

Правда недавно зі мною зв'язався полковник оперативного командування "Схід". Сказав, що мої документи вже відправлені "Новою поштою". Мабуть військова вже погано працює (з посмішкою)

Про контрабанду і "договорняки"

Коли ми перебували в Бахмуті, то там була одна прикордонна точка, через яку йшли контрабандні потоки. Коли наш батальйон туди зайшов, то "Філін" перекришував все це на себе.

Та й спроб відбити у нас цей район противник не робив. Сутичок практично не було. Тому що там йшла контрабанда.

І ще були випадки. "Гайдук" міг приїхати в розташування мінометкі і сказати: "Переставити ось це знаряддя". А потім на те саме місце прилітав снаряд. Зрозуміло, що це все до справи не підшити, але підозри є.

Історію Олега Васильчука та інших постраждалих читайте в найближчі дні на "Обозревателе".