Казанський: Путін мстить Україні за Медведчука і буде кидати в бій "дешеве гарматне м'ясо"

Казанський: Путін мстить Україні за Медведчука і буде кидати в бій 'дешеве гарматне м'ясо'

Нинішнє загострення на Донбасі можна розцінювати як реакцію президента РФ Володимира Путіна на санкції, введені Україною проти його "кума" й одного з лідерів ОПЗЖ Віктора Медведчука. Замість повномасштабного вторгнення Кремль продовжить воювати за допомогою терористів "Л/ДНР", яких він вважає "дешевим гарматним м'ясом".

З пробиванням сухопутного коридору в Крим у зв'язку з нестачею води Росія запізнилася на сім років. Але її глобальна мета щодо України не змінилася. Про це в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL розповів представник України в Тристоронній контактній групі журналіст Денис Казанський.

Ескалація на Донбасі – реакція на санкції проти Медведчука

Відтоді, як припинилася гаряча фаза війни, ми регулярно маємо то нарощення агресії, то затишшя. Такі загострення були постійно, і 2016, і 2017, і 2019 р.

Я думаю, що ситуація на Донбасі сьогодні дійсно серйозна. І питання навіть не в перекиданні сил. Одна справа – якісь картинки, відео, а інша – загибель наших військових. Інтенсивність вогню доволі висока, практично щодня є поранені або вбиті.

Поточне загострення видається дуже серйозним, тому що до цього пів року був практично режим припинення вогню. Були обстріли, але низької інтенсивності.

Я думаю, що воно приурочене до санкцій проти Медведчука. Ми простежуємо чітку залежність якраз із початку лютого, коли були закриті його телеканали. Тоді почалося різке загострення з різким збільшенням кількості поранених і вбитих. Як я розумію, це таке покарання з боку Російської Федерації.

Але мені здається, що ескалація піде на спад, тому що має бути якесь логічне продовження. Завжди є певний цикл. Ескалація теж не може тривати вічно.

Ескалація на Донбасі - покарання за Медведчука.

У Кремля є "дешеве гарматне м'ясо"

Виключати, звичайно, нічого не можна, але з досвіду попередніх років ми бачимо, як Росія воює. І не тільки в Україні. Вони всюди воюють за допомогою найманців, ПВК – певних формувань, які формально не є російськими військовими, за якими можна сховатися, як за ширмою.

Росія і надалі буде воювати руками так званих ДНР і ЛНР. Це повноцінні приватні військові компанії, які існують на гроші Росії, з російською зброєю. У них є ПВК Вагнера, а є ПВК "ДНР" і "ЛНР".

У них цього дешевого гарматного м'яса на Донбасі вдосталь, і вони безболісно для себе будуть кидати цих людей у бій. Втрати росіян для російського суспільства будуть дуже болючими, а втрати цих "ополченців" – ні. Їх можна в будь-якій кількості витрачати, і в Росії ніхто слова не скаже. Їх сприймають як дешевий витратний матеріал.

Тому я думаю, що для Росії такий формат дуже зручний, оскільки це допомагає їй уникнути критичних, зовсім жорстких санкцій, які обвалять економіку РФ. Мені здається, що Росія і надалі буде дотримуватися цієї тактики.

Путін запізнився з сухопутним коридором до Криму на сім років.

Із сухопутним коридором до Криму Кремль запізнився на 7 років

Очікувати можна всього, чого завгодно. Але якщо таке почнеться, то це буде дуже серйозним приводом для світової ізоляції Росії за геть жорстким варіантом.

Ми пам'ятаємо, що 2014 року в Росії була можливість зробити це набагато меншими зусиллями, тому що армії України на той момент фактично не було. Росія тоді не наважилася на це. А зараз це буде для неї набагато важче.

Було безглуздо чекати сім років, поки Україна закупить Байрактари (Bayraktar TB2 – турецький ударний безпілотник. – Ред.), отримає летальну зброю від західних країн і посилить інші групи озброєнь. Зараз, коли Україна провела певні реформи армії, отримала значні обсяги допомоги, для Росії це буде коштувати величезних втрат.

Тому я думаю, що є вагомі причини для РФ цього не робити.

Кремль чекає на капітуляцію України

Якщо ми говоримо глобально, а не про окремі епізоди, то зрозуміло, що в Росії цілі не змінюються. Мета росіян – змусити нас легалізувати ці незаконні збройні формування, змусити Україну сісти з ними за стіл переговорів, зробити вигляд, що у нас тут внутрішній конфлікт із Пушиліним, а Москва тут ні до чого.

Вони дають нам зрозуміти, що війна триватиме, допоки ми не приймемо умови капітуляції.