Катастрофа "Курська" 21 рік по тому: чому Путіна звинувачують у трагедії
Рівно 21 рік тому, 21 серпня 2000-го, російський атомний підводний човен "Курськ" з 118 моряками й офіцерами на борту затонув під час навчань у Баренцовому морі. Ніхто з людей не вижив.
За кількістю загиблих катастрофа "Курська" стало найбільшою в післявоєнній історії підводного флоту СРСР і Росії. Країна дізналася про трагедію тільки два дні по тому, а владу розкритикували за ряд рішень, прийнятих після того, що сталося. OBOZREVATEL пропонує згадати, чому.
Як намагалися врятувати "Курськ"
Зникнення "Курська" інші кораблі, які брали участь у навчаннях, помітили не одразу, вважаючи вибух частиною тренувань. Лише під вечір з'ясувалося, що з підводним човном немає зв'язку, і лише на наступний ранок до нього спустилися два рятувальних батискафи.
В умовах поганої погоди останні протягом трьох днів безуспішно намагалися пришвартуватися до затонулого судна.
США і Британія пропонували допомогу в порятунку людей на борту "Курська", але тільки через чотири дні після аварії російська влада погодилися прийняти її від норвезьких і британських рятувальних кораблів.
20 серпня підводники Британії досягли 9-го відсіку затопленого "Курська", коли на судні вже нікого не залишилося в живих.
Чому в Росії критикували дії влади
Владу Росії та особисто президента Володимира Путіна, який на той момент керував країною близько півроку, згодом жорстко розкритикували за рішення, прийняті в дні після аварії "Курська". Ось що обурювало громадськість:
керівництво країни погодилося прийняти допомогу від інших держав тільки через тиждень після аварії, коли вже екіпаж був мертвим;
перебуваючи в момент катастрофи у відпустці в Сочі, Путін не перервав її одразу ж, а повернувся лише через п'ять днів після трагедії;
згодом, на думку критиків, президент не виявляв жодних емоцій у зв'язку з загибеллю 118 членів екіпажу "Курська";
найсильніший шквал критики спровокувало інтерв'ю Путіна ведучому CNN Ларрі Кінгу, де на питання про те, що сталося з підводним човном, він з ледь помітною усмішкою сказав: "Він потонув";
ВМФ Росії про аварію з "Курськом" поінформував лише через два дні, причому повідомлення були суперечливими: спочатку повідомили, що з підводним човном встановлено зв'язок, потім цю інформацію спростували та заявили, що єдиний спосіб комунікації з моряками – "перестук".
Згодом політолог Гліб Павловський, який тоді працював над політичною стратегією для команди Путіна, заявляв, що саме він не рекомендував главі держави приїжджати на місце трагедії (в селище Відяєво Мурманської області) у перші дні.
Я вважав, що Путіну там робити немає чого, що там повинні були працювати фахівці з підйому човна. Тоді не йшлося про те, що підйом буде невдалим. ... Те, що десь якісь лідери, аж ніяк не всі та не завжди, їдуть на місце лиха, – це іноді добре, іноді погано, іноді жахливо за картинкою.
У свою чергу, початкову відмову від іноземної допомоги Павловський в інтерв'ю "Настоящему времени" пояснив тим, що в Росії була надія на власні, "досить сильні" рятувальні прилади.
Яких висновків дійшло слідство
Розслідування трагедії тривало два роки, справу було відкрито військовою прокуратурою за статтею "Порушення правил безпеки руху та експлуатації морського транспорту".
У лютому 2002 року було офіційно оголошено, що слідство виявило серйозні порушення з боку командування Північного Флоту та екіпажу затонулого "Курська". У серпні того ж року справу закрили за відсутністю складу злочину без пред'явлення звинувачень.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше в США розсекретили переговори президентів Володимира Путіна та Білла Клінтона після краху субмарини "Курськ". Лідери країн зустрічалися 6 вересня 2000 року в Нью-Йорку.