Історії найстрашніших серійних вбивць України: їхні звірства шокували всю країну

Україну за роки незалежності шокували безліч цинічних і кривавих убивств, скоєних людьми, які на перший погляд виглядали цілком звичайними, а виявлялися жорстокими садистами, які забирали чужі життя заради власного задоволення.

OBOZREVATEL розповідає про найбільш сумнозвісних маніяків України, які потрапили в монографію "Теоретичні основи розслідування умисних вбивств: кримінально-правові, криміналістичні та психологічні аспекти. Психологічний портрет серійного вбивці", автори якої сподіваються таким чином ініціювати введення в законодавство України поняття "серійне вбивство".

Анатолій Онопрієнко

Його вважають одним з найжорстокіших серійних убивць України після Андрія Чикатила. Доведено, що з 1989 по 1996 роки Онопрієнко вбив 52 особи в Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Рівненській та Львівській областях. Втім, правоохоронці вважають, що число його жертв може бути значно більшим. Сам Онопрієнко згодом заявляв, що вбивав за наказом "вищих сил", які веліли йому накреслити "хрест на тілі України".

Про Онопрієнка відомо, що він ріс без батьків – батько пішов з родини, а мати – померла: і з 7 років він опинився в дитбудинку. Там розповідають, що хлопчик мав садистські нахили вже тоді: міг колоти інших дітей голкою або викруткою.

Доросле життя він почав цілком буденно: знайшов роботу, одружився, ростив сина, але потім почав вбивати людей заради наживи. Після того як лише за два місяці його жертвами стали дев'ять осіб, Онопрієнко за підробленими документами виїхав на заробітки в Європу, де намагався потрапити до в'язниці і отримати громадянство.

У 1994 році був затриманий в Україні за неадекватну поведінку. Онопрієнка поклали в психіатричну лікарню, проте виписали вже за три з половиною місяці з діагнозом "параноідальна шизофренія".

З 5 жовтня 1995 по 22 березня 1996 року Анатолій Онопрієнко вбив ще 43 людини.

Полювання на Онопрієнка вели тисячі правоохоронців, шокованих звірствами маніяка. Наймолодшою його жертвою стала тримісячна дитина.

Затриманий був майже випадково у Львові, коли сусіди поскаржилися на неадекватного співмешканця місцевої жінки.

Суд засудив Онопрієнка до розстрілу, проте, через тиск Ради Європи, що вимагала скасувати смертну кару, маніяк отримав довічне. Помер в 2013 році в результаті серцевого нападу. Тіло було піддано кремації.

Сергій Ткач

Ткач народився в Кемеровській області Росії в 1952 році. У дитинстві і юності був звичайним хлопчиком. Після відрахування з військово-морського училища, заробляв на вилові бродячих собак. Повідомляється, що він забивав їх арматурою, а шкури продавав на унти і безрукавки.

На початку 1980 року Ткач переїхав до батьків у Крим, де після скандалу з дружиною, у якої намагався забрати маленького сина, задушив і згвалтував жінку.

Згодом Ткач вбивав впродовж 25 років. Його жертвами в основному ставали дівчатка від 9 до 17 років. Всього доведено, що його жертвами стали 37 осіб. Сам маніяк написав ще близько 100 явок з повинною і отримав п'ять довічних ув'язнень.

Поліція згодом відзначала, що Ткач дуже ретельно готувався до нападів. Змінював зовнішність, пересувався тільки на велосипеді. Трупи своїх жертв він повністю роздягав і знищував всі сліди.

Затримали маніяка лише після того, як він убив сусідську дівчинку, а після – прийшов на її похорон. Діти розповіли дорослим, що бачили його із загиблою.

Суд засудив Ткача до п'яти довічних термінів. Уже будучи за ґратами Ткач одружився на 24-річній росіянці Олені, у якої з ним було 38 років різниці. Вона розповідала, що з підліткового віку захопилася ним.

Помер від серцевої недостатності в 2018 році. Похований в безіменній могилі.

Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк

Саєнко та Супрунюк були засуджені до довічного ув'язнення, коли обом було всього по 20 років. Відзначилися тим, що вбивали без розбору: жінок, підлітків, людей похилого, бездомних і слабких (наймолодшій жертві було всього 13 років, найстаршій – 70 років).

Першими жертвами маніяків стали тварини, на яких вони півтори роки відточували свої садистські замашки. А згодом справа дійшла до вбивства людей ...

Хлопці відрізнялися особливою жорстокістю: нападали раптово і безпричинно, використовуючи молоток або інший важкий предмет. Своїм жертвам спотворювали обличчя до невпізнання. Іноді перед смертю катували, виколювали очі. При цьому один з хлопців часто знімав все на телефон. Однією з жертв маніяків стала вагітна жінка, якій вони вирізали з живота плід.

Всі свої звірства вони встигли скоїти за літо 2007 року. Спіймали їх завдяки свідченням свідків, а проти маніяків зіграло те, що вони любили збирати газетні замітки про себе, пам'ятні речі жертв, а також сотні фото і три відео по 40 хвилин, які виявили на телефонах вбивць.

Батьки Саєнка та Супрунюка до останнього відмовлялися вірити в провину дітей. Вони стверджували, що їх підставили. Обидві сім'ї, за даними ЗМІ, були благополучними і забезпеченими, батько одного з убивць працював в прокуратурі.

На суді вбивці намагалися довести, що визнання з них вибили, однак відео на яких були чітко видні їхні обличчя, доводили їх причетність до звірячих вбивств.

Зараз обидва відбувають покарання за ґратами.

Руслан Хамаров

Хамаров народився в Бердянську в 1972 році. Батько пішов з сім'ї, коли Руслану було три роки, а мати – наклала на себе руки в 1985 році, кинувшись під потяг.

У 90-х роках Хамаров був двічі судимий за грабіж, але визнаний неосудним і відправлений в обласну психіатричну лікарню. Пізніше він повернувся до Бердянська, де став на облік в міському психдиспансері і кожен місяць приходив на огляд. Ніхто з його родичів не вважав Хамарова небезпечним для суспільства.

Хамаров знайомився з дівчатами в барах, на вечірках або в парках. Після цього слідувало вживання алкоголю і поїздка до нього додому. Там маніяк вбивав своїх жертв під час сексу або ж перед ним. Використовував зазвичай саморобний ніж, але міг вбити пляшкою чи молотком. Далі він завертав жертв в ковдру і скидав у колодязь біля будинку. За три роки таким чином він "поховав" 11 жінок.

Був затриманий на початку березня 2003 року за підозрою у вбивстві подружжя пенсіонерів. Тоді ж зізнався правоохоронцям, що в кінці лютого після сварки вбив 17-річну дівчину і скинув її тіло в колодязь. У неї залишилися чоловік і восьмимісячна дитина.

Через два тижні після того, як труп був виявлений, Хамаров зізнався, що в колодязі лежать тіла ще 10 жінок.

При цьому він заявляв, що в його будинку побували сотні жінок, але вбивав він лише тих, що йому не сподобалися.

Суд визнав Хамарова осудним. Зараз він відбуває довічне ув'язнення.

Юрій Кузьменко

Кузьменко, який жив в Боярці під Києвом, починав з грабежів в столиці і згвалтувань, а перше вбивство скоїв у 2006 році. Тоді він запропонував 20-річній дівчині підвезти її додому, а замість цього відвіз на покинутий аеродром і згвалтував. Дівчина пригрозила, що заявить на нього в міліцію, а той задушив її і кинув труп на аеродромі.

Пізніше маніяк, що отримав згодом прізвисько Елвіс, зізнався, що в момент вбивства отримав "незвичайний кайф".

Далі Кузьменко став здійснювати вбивства, перерви між якими ставали все коротші: від декількох місяців дійшло до тижнів. При цьому Кузьменко не хвилював вік жертви - найстаршій жінці було близько 90 років. Він просто пропонував підвезти жінок, після чого завозив в глушину і ґвалтував.

Поки поліція ніяк не могла вийти на Кузьменка, обговорювався варіант забору крові у всього чоловічого населення Київської області. Були перевірені понад 10 тисяч осіб, тисячі авто, але пошуки не дали результату.

Останньою жертвою маніяка стала молода дівчина, Анна, яку він також запропонував підвезти до будинку. Пізніше з'ясувалося, що вбивця і жертва були далекими родичами. Поліції вдалося вийти на його слід завдяки випадковому свідкові, який запам'ятав марку авто, колір та фрагмент держномеру.

Під час затримання Кузьменко заявив правоохоронцям, що радий, що його спіймали, оскільки жага вбивств була вже занадто сильною.

У суді маніяк повністю визнав провину і не став оскаржувати вирок. Його засудили до довічного за 14 вбивств. Зараз Кузьменко відбуває покарання і допомагає в затриманні інших маніяків.

Раніше OBOZREVATEL розповідав історію Андрія Чикатило, який був найкривавішим маніяком в історії СРСР.